Висновки

Закінчуючи розгляд навчальних питань лекції, можна зробити такі висновки:

1. Культурологічне забезпечення військовослужбовців ЗС України вимагає в сучасних умовах особливої уваги, особливо в ході виконання бойових завдань. Заходи КВПР мають безпосередній вплив на стиль керівництва, організацію МПЗ, взаємовідносини між військовослужбовцями в повсякденній і бойовій діяльності.

2. Планування й організація культурно-виховної, просвітницької роботи в частині вимагає відповідного системного підходу і постійної уваги з боку офіцерів гуманітарних структур усіх рівній.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення культурно-виховній, просвітницькій роботі під час бойових умов.

2. Що відноситься до заходів з організації дозвілля і відпочинку особового складу?

3. Що таке об’єкт культурно-виховної, просвітницької роботи?

4. Що передбачається в плані проведення вихідних, свят-кових і неробочих днів?

5. Які заходи відносять до комплексу заходів культурно-виховного забезпечення бойової діяльності?

Список використаної літератури

1. Волковский Н.Л. История информационных войн, в 2-х частях. – СПб., Полігон, 2003.

2. Директива Міністра оборони України від 29.12.2006 року № Д-57 «Про організацію культурно-виховної, просвітницької роботи та дозвілля військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил України».

3. Директива Міністра оборони України від 17.04.2006 року № Д-22 «Про вдосконалення системи військово-патріотичного виховання у Збройних Силах України».

4. Директива Міністра оборони України від 17.04.2007 року № Д-25 «Про передплату періодичних друкованих видань у Збройних Силах України».

5. Конституція України. Основний закон. – К., 1997.

6. Концепція гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України. Затверджена Указом Президента України від 12 січня 2004 року № 28/2004 // Народна армія. – 2004. – 4 лютого.

7. Наказ Міністра оборони України від 5.05.99 р. №142 “Про затвердження Концепції морально-психоло-гічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) Збройних Сил України”.

8. Статути Збройних Сил України. Київ: Варта, 2003.

Тема 30. Інформаційно-психологічна протидія негативному впливу на особовий склад Сухопутних військ Збройних Сил України

План

1. Мета, принципи, завдання, засоби інформаційно-психологічного впливу противника і можливі наслідки.

2. Методи протидії інформаційно-психологічному впливу.

3. Робота командирів, штабів, органів з виховної та соціально-психологічної роботи щодо організації інформаційно-психологічної протидії негативному впливу противника в основних видах застосування підрозділів.

На війні вирішальне значення відіграє збройна боротьба маси озброєних людей, які знищують один одного на полі бою, проте, надаючи пріоритет збройному насильству, не можна недооцінювати роль та значення інших способів боротьби, таких як: економічні, дипломатичні, науково-технічні й інші. Але всі вони пронизані і залежать від інформації. Тому останнім часом усе більше зростає значення інформаційної боротьби і навіть точніше буде сказати, інформаційно-психологічної боротьби. Все більше зростає роль пропагандистського та психологічного впливу на духовний потенціал противника

Психологічна боротьба своїми особливими прийомами впливу на людей здатна посилити або послабити бойовий і моральний дух військ і здійснити відповідну кореляцію поведінки груп людей і населення. Вона виступає як важливий спосіб ведення війни.

Добре організована психологічна війна є важливою зброєю попередження, а у випадку розв’язання бойових дій – одним із способів ведення війни. Психологічні операції є важливою складовою сучасної військової та політичної думки кожної держави світу. Ретельна координація психологічних операцій з плануванням бойових дій на стратегічному, оперативному і тактичному рівнях сприяє зміцненню бойової могутності. Ефективні психологічні операції змінюють поведінку людей, проти яких вони проводяться, згідно з волею ініціатора їх проведення.

На сьогоднішній лекції ми розглянемо основні моменти організації інформаційно-психологічної протидії негативному впливу противника на особовий склад ЗС України.

1. Мета, принципи, завдання, засоби інформаційно-психологічного впливу противника і можливі наслідки

Головна мета інформаційної війни – оволодіння свідомістю населення країни-противника, підрив морально-бойового потенціалу збройних сил; тобто підготовка підґрунтя для політичного, економічного і військового проникнення.

З цією метою готуються і постійно проводяться таємні інформаційні та психологічні операції (акції), причому не тільки певними структурами держав «традиційних» супротивників, але і союзниками, а також дружніми та нейтральними країнами. До здійснення таких заходів залучаються численні аналітичні й інформаційні центри, кращі фахівці.

Принципами інформаційно-психологічного протиборства є:

- відповідність цілей і завдань інформаційно-психологічного протиборства політичним цілям;

- зосередження зусиль у вирішальному місці у вирішальний момент;

- завчасна підготовка сил і засобів;

- постійна готовність сил і засобів до захисту від ураження;

- злагоджене спільне використання сил і засобів;

- безперервність інформаційно-психологічного протиборства, напруженість і своєчасний маневр;

- раптовість дій, використання неочікуваних способів ведення психологічних операцій (ПсО);

- всебічне забезпечення;

- твердість у виконанні поставлених завдань.

Особливості інформаційно-психологічного впливу полягають у тому, що він (при правильній організації) надзвичайно ефективний, або майже не дієвий.

В організації інформаційно-психологічного протиборства існує ряд складових, серед яких:

- психологічні дії (акції);

- психологічні операції;

- психологічна війна.

Психологічні дії (акції) – це здійснення конкретних заходів як у мирний, так і у воєнний час, спрямованих на підрив потенційного і дійсного престижу і впливу противника у ворожих, нейтральних або дружніх країнах, і укріплення свого впливу й престижу.

Психологічні операції – самостійний та ефективний вид впливу на противника, що здійснюється для досягнення воєнних цілей невійськовими засобами. Він складається із системи психологічних акцій, об’єднаних однією метою та завданнями.

Психологічна війна – система психологічних операцій, спрямованих на досягнення загальних стратегічних цілей.

Психологічні операції плануються й проводяться на основі рішення головнокомандувача, командувачів і командирів різних рангів у мирний і воєнний час

Сьогодні в західних країнах увесь комплекс заходів інформаційно-психологічного впливу на війська і населення противника визначається терміном «Психологічні операції» (ПсО).

Психологічні операції – скоординована пропагандистська діяльність і психологічні дії.

Причому під пропагандою розуміється систематичне, цілеспрямоване розповсюдження за допомогою засобів зв’язку й інформації певних ідей з метою впливу на думки, почуття, стан і відношення або поведінку об’єктів впливу з тим, щоб досягти прямих або опосередкованих вигод для своєї країни.

Види пропаганди:

• «біла» - якщо вказується об’єктивний виток інформації;

• «чорна» - при фальсифікованому витоку інформації.

Основні напрямки психологічних операцій:

• переконання суспільної думки в необхідності воєнного втручання;

• вплив на військово-політичне керівництво противника і його союзників з метою примусити їх відмовитись або утриматись від вступу у війну;

• підтримка в середині країни – противника опозиції, сил опору, расових, етнічних та інших протиріч, підрив довіри до керівництва країни;

• керівництво і підтримка дисидентських елементів, взаємодія із силами, ведучими боротьбу у підпіллі;

• вплив на населення дружніх країн;

• підтримка розвитку добрих відносин із нейтральними країнами, підрив морального духу, створення обстановки невпевненості й тривожності серед особового складу армії противника, зниження його боєздатності;

• проведення аналітичної роботи з викриття уразливих місць противника, підготовка й доведення до командирів тактичної ланки, а також до груп і осіб, які виконують завдання в районі бойових дій, відповідної інформації;

• надання підтримки в захопленні населених пунктів противника шляхом виставляння ультиматумів і передачі закликів до капітуляції;

• надання допомоги командуванню у здійсненні контролю за ворожо налаштованим населенням у зоні бойових дій;

• протидія психологічним операціям противника і підривним елементам;

• прогнозування ступеня психологічного впливу на військовослужбовців у бойових діях.

Отже, ми бачимо, що в основу проведення психологічних операцій покладений інформаційно-психологічний вплив (ІПВ) на противника. При плануванні й проведенні впливу слід враховувати наступні принципи ІПВ:

• скритність підготовки та проведення;

• систематичність;

• активність;

• різноманітність прийомів, що застосовуються;

• максимальна правдоподібність поданих матеріалів;

• знання національних, культурних, релігійних і психологічних особливостей противника;

• рефлексивне управління його поведінкою.

До способів, які використовуються при проведенні інформаційно-психологічного протиборства, відносять:

• наступальні: блокування, сковування, інсценування, дезінтеграція, нагнітання страху, провокування, перевантаження, тиск, навіювання.

• оборонні: деблокування, ототожнення.

Засоби розповсюдження інформаційно-психологіч-ного впливу поділяються на:

• візуальні;

• звукові;

• відеозвукові.

Візуальні – для передачі довгих і складних повідомлень, хоч їх ефективність істотно залежить від об’єкта психологічного впливу.

Для роботи з неграмотними – мультиплікація, малюнки, ілюстрації; слайди, діапозитиви.

Для роботи з грамотною аудиторією – листівки, газети, плакати; офіційні заяви; книги, журнали, брошури; майки, брелоки з різними написами та символікою.

Звукові – радіостанції, гучномовні станції, а також можуть скидатися мініатюрні радіоприймачі з фіксованими частотами, налаштованими на певні радіостанції.

Відеозвукові – телепередачі, кінофільми, безпосереднє спілкування – найбільш прийнятні і викликають найсильнішу реакцію у відповідь. Для телебачення характерне використання прийому інсинуації, монтажу.

Канали поширення матеріалів психологічного впливу (за поглядами військового керівництва США):

• безпосередні контакти;

• друкарські матеріали;

• поширення чуток;

• культурно-розважальні заходи;

• радіо- та телепередачі;

• системи супутникового зв’язку, комп’ютерні мережі.

До інформації, яка використовується для інформаційно-психологічного впливу, висувається ряд вимог. Серед них:

- вона має бути доступною для спілкування;

- суб’єкт впливу повинен мати можливість її сприйняти або ефективним чином отримати потрібну інформацію;

- інформація має бути зрозумілою для суб’єкта впливу;

- суб’єкт повинен сприйняти матеріал як вагому і достатню причину для зміни відношення і поведінки і на основі цього повинен:

- зберегти в пам’яті перше враження від матеріалу ( вимоги до його яскравості);

- прийняти рішення;

- зробити певні дії відповідно прийнятого рішення.

Фактори, що підсилюють дію інформаційно-психологічного впливу:

- помилки в організаційно-штатній структурі частини, організації;

- недоліки стилю управління керівника;

- недосконалість у методах, способах і прийомах психологічної протидії, а також в організації такої протидії;

- потокові умови суб’єктивного й об’єктивного характеру, що склалися незалежно від сторін та сприяють проведенню прийому. Наприклад, це може бути смерть або загибель лідера в стані противника.

Здійснення завдань інформаційно-психологічного впливу на війська противника покладається на спеціальні частини і підрозділи психологічних операцій – групи, роти, батальйони ПсО.

У регулярних військах США створена 4 група ПсО у складі 3-х батальйонів (1,6,8), які нараховують понад 650 чоловік. Основні сили і засоби ПсО знаходяться у складі резерву СВ США. Тут створено штаби 3-х груп (2,5,7), яким підпорядковано 9 батальйонів і 22 роти.

Для безпосередньої підтримки бойових дій американської дивізії виділяється, як правило, одна рота ПсО. Рота складається з 3-х взводів: редакційного, друкарського і гучномовних станцій. Її можливості дозволяють виготовляти до 500 тисяч листівок на добу й організовувати 14 пунктів віщання за допомогою гучномовних станцій.

Найбільш характерною рисою і ведучою тенденцією інформаційно-психологічного протиборства в конфліктах і війнах останніх десятиріч є постійне посилення уваги до нього як до особливого виду бойової діяльності на найвищому рівні політичного і військового керівництва.

Інформаційно-психологічний вплив – основний вид зброї, яка не вбиває, але уражає психіку і найважливіші органи мислення противника, дозволяючи зберегти життя солдатам і офіцерам по обидві сторони фронту.

На прикладі війни в Перській затоці ми бачимо, як військово-політичне керівництво Іраку не змогло забезпечити інформаційно-психологічну безпеку своєї країни, збройних сил, явно недооцінили небезпеки ПсО, що проводились багатонаціональними силами, повністю проігнорували інформаційно-психологічне протиборство. В результаті досить могутнє, добре технічно оснащене, навчене, боєздатне, що мало досвід семирічної війни з Іраном, угруповання військ Іраку було повністю розкладене, деморалізоване, позбавлене здатності вести бойові дії.

Сьогодні експерти вважають, що роль спеціальних і психологічних операцій неухильно зростає, причому психологічні операції стають ключовим «несмертоносним» елементом військової могутності.

Головна мета морально-психологічної обробки військ та населення противника полягає в тому (за поглядами НАТО), щоб у період підготовки до війни та у ході війни шляхом різнобічного впливу на комплекс «підсвідомість-свідомість», «морально-психологічний потенціал», зламати волю до опору, посіяти недовіру до керівництва держави і збройних сил, спровокувати антидержавні виступи, міжетнічні, міжконфесійні, міжпартійні та міжгрупові конфлікти. Для її досягнення проводяться стратегічні психологічні операції як в мирний, так і у воєнний час.

Стратегічна психологічна операція – комплекс систем різнобічного соціально-психологічного впливу на війська і населення чужої (ворожої) держави з метою формування у них системи певних психологічних установок і ціннісних орієнтацій, які спрямовані на руйнування морально-психологічного стереотипу, що сприяє пониженню морально-психологічного стану особового складу військ і населення держави.

Головним об'єктом у ході стратегічної психологічної операції виступає суспільна свідомість, яка виражає сукупність ідей, поглядів, уявлень, які існують у суспільстві в даний конкретний період, і в яких відображається соціальна дійсність.

Психологічні операції на оперативному рівні проводяться зі своїми військами та військами противника. Оперативна психологічна операція спрямована на підрив у противника віри у можливість виконання поставлених бойових завдань, злам волі до опору, сковування ініціативи, зниження готовності і здатності мобілізувати свої духовні і фізичні сили в ході бойових дій та зробити спробу до збереження власного життя домінуючим мотивом в поведінці, а також орієнтувати військовослужбовців на навмисне ухилення від участі в бойових діях, відмову від продовження подальшого опору, здачу в полон тощо.

На тактичному рівні психологічні операції на противника проводяться з метою вирішення ситуаційних морально-політичних завдань, які виникли у ході оборонних, наступальних або контрнаступальних операцій у смузі дивізії та корпусу (армії), а в окремих випадках і фронту.

Соціально-психологічні методи інформаційно-психологічного впливу.

Традиційним для соціальної психології є виокремлення таких способів впливу:

- зараження;

- навіювання;

- наслідування;

- паніка;

- мода і чутки.

Зараження - це неусвідомлювана, мимовільна схильність індивіда до певних психічних станів. Воно здійснюється не через пасивне споглядання, а через передачу психічного настрою, який має великий емоційний заряд, через загострення почуттів і пристрастей.

Особливою ситуацією, коли підсилюється вплив через зараження, є паніка, що виникає в масі людей як певний емоційний стан, різновид поведінки натовпу, внаслідок дефіциту або надлишку інформації. Безпосереднім приводом до паніки стає поява певної ситуації, шокуючого впливу, що перериває звичні форми поведінки. Аби паніка виникла, цей стимул повинен бути або дуже інтенсивним, або раніше невідомим. Перша реакція на такий стимул – потрясіння і сприйняття ситуації як кризової. Потрясіння, як правило, спричиняє збентеження, і в такій ситуації індивід здійснює неврівноважені і поквапливі вчинки.

Навіювання – це процес психічного впливу на людину чи групу при послабленому усвідомленому контролі, некритичній оцінці змісту повідомлень, які сприймаються. На відміну від зараження як способу співпереживання людьми одночасно спільного психічного стану, навіювання – це процес однобічного, активного і персоніфікованого впливу індивіда на індивіда чи групу.

До механізмів, способів впливу людей один на одного за умов переважно негрупової поведінки належить і наслідування, роль якого в житті особистості та групи досить важливе. Наслідування спрямоване на відтворення індивідом певних зовнішніх рис і зразків поведінки, манер, дій, вчинків, які характеризують об'єкт пізнання, і позначене при цьому певною емоційною і раціональною спрямованістю.

Мода (від лат. modus - норма, правило, міра) – це форма стандартизованої масової поведінки людей, що виникає стихійно під впливом настроїв, станів, захоплень, які домінують у суспільстві.

Коли люди стикаються з чимось незрозумілим, але, на їх думку, важливим, вони завжди намагаються знайти відповідну інформацію, в якій було б необхідне пояснення. Якщо ж система офіційної пропаганди не дає пояснень, що знімають психічну напругу, то люди самі починають з'ясовувати ситуацію, яка виникла, але роблять це в межах звичних для них уявлень. Так з'являються чутки. Чутки – це повідомлення, що надходять від однієї або більше осіб, про нічим не підтверджені події. Чутки, як правило, розраховані на нижчі соціальні прошарки. Розповсюджуючись, чутки мають тенденцію до гіперболізації, обростання „деталями”, „новими” даними, „уточненнями” тощо. Чутки пускаються в хід тоді, коли для цього є відповідне середовище і наявність емоційного ґрунту: збудження, переживання, невизначеність, очікування будь-яких подій і ін. Чутки мають властивість швидко розноситися, одночасно заражаючи інших людей брехливими уявленнями та інформацією. Так, в настановах армії США “Психологічні операції” чуткам як інструменту дезінформації противника відводиться значне місце. Наприклад, під час війни США проти В'єтнаму регулярно серед населення розповсюджувались чутки про те, що особи із числа противника, які склали зброю, отримують велику грошову винагороду і роботу в Сайгоні, а також про те, що проти окремих міст найближчим часом будуть застосовуватись принципово нові бомби, які знищать усе живе на великій території, що деякі частини ДРВ здаються в полон тощо. Чутки – інструмент, за допомогою якого “підказують” відповідний стиль поведінки. Чутки слід застосовувати в умовах інформаційного голоду, тоді вони дають можливість людям оцінювати події, процеси, явища, характеру яких вони не знають. Чутки можуть бути абсолютно неправдоподібними, або з деякими елементами правди. За своєю спрямованістю вони можуть бути: обнадіюючими, підбурюючими, залякуючими, панічними.

Великою руйнівною силою володіє викривлення істини. При розповсюдженні всім відомих подій, фактів, думок у них викривлюється певна доза інформації, яка ставить під сумнів правдивість і офіційну інтерпретацію.

Дезінформація – це повідомлення окремих фактів, подій, думок, версій, мета яких породити у свідомості людей таку уяву про реальну дійсність, яка вигідна державі. Важливо при її подачі створити в людей певний стереотип мислення, відповідні образи, поняття, уявлення. Щоб їх підтримувати (“підживлювати”), необхідно епізодично надавати свіжу неординарну інформацію у вигляді сенсаційних повідомлень, скандальних історій, “просочення” інформації з неофіційних джерел тощо. А в період війни використовуються “зізнання” полонених, їх листи, дані розвідки, виступи полонених по радіо і телебаченню, їх особисте звернення до окремих соціальних груп і категорій населення, “викриття” ганебних вчинків державних і військових діячів.

У ході психологічних операцій широко використовується підміна: повністю або частково підроблені варіанти реально існуючих документів, матеріалів, літератури, бойових розпоряджень і донесень, протоколів, інтерв’ю, листів, записок, фотографій, кінофільмів тощо. При сучасній техніці це – нескладна справа.

Метод дискредитації спрямований на підрив довіри і знеславлення керівних органів політичних заходів, конкретних осіб, теорії, поглядів тощо. Для цього вишукуються тіньові негативні сторони об'єкта дискредитації, гіпертрофуються, поширюються і видаються за сутність, головний зміст явища або особи.

Метод баражування – спосіб відвертання уваги, скерування свідомості від будь-якої реальності, факту, події. Застосовується, коли нам не вигідно, щоб люди концентрували свою увагу на негативних для нас фактах дійсності.

Дає певні результати і метод залякування, який застосовується як в мирний, так і у воєнний час у ході ПсО стратегічного рівня. Залякуваними людьми легше керувати, маніпулювати, пригнічувати, вбивати відповідні стереотипи мислення. Вони, віддаючись впливові «страшної інформації, психозу пригнічуючих фактів», стають безпомічними, індиферентними. Страх паралізує не тільки волю, але думку, почуття, розуміння реальності.

У ПсО стратегічного рівня використовується художня і науково-популярна література, кінематограф, радіо, телебачення, драматургія, поезія, пісні тощо.

Достатньо ефективно також використовується метод переконання, який базується на точності наукових знань, реальних фактів і подій, дійсному стані речей, явищ, процесів, що підкріплюються емоційним супроводом при їх поданні. Переконаність досягається доказами, їх всебічним обґрунтуванням.

Підбиваючи підсумки цього питання, ми можемо зробити висновок про надзвичайно велику роль, яку відіграють різні форми та методи проведення інформаційно-психологічних операцій у ході проведення сучасних збройних конфліктів.

2. Методи протидії інформаційно-психологічному впливу

У попередній частині було розглянуто поняття інформаційно-психологічного протиборства, його основи, теоретичні та методологічні засади. З розглянутого видно, яке важливе місце посідає протидія інформаційно-психологічному впливу противника.

Інформаційно-психологічна протидія – це комплекс заходів стосовно прогнозування, профілактики та зриву інформаційно-психологічного впливу противника, нейтралізації його намагань дезінформувати та деморалізувати особовий склад наших військ (сил), дезорганізувати його бойову діяльність.

Тому головною метою інформаційно-психологічної протидії є:

- підтримка високого морально - психологічного стану особового складу своїх військ;

- попередження і нейтралізація негативного впливу противника на військовослужбовців.

Існують певні особливості інформаційно-психологічного впливу противника на сучасному етапі, від знання яких залежить успіх проведення протидії:

• Інформаційно-психологічний вплив при підготовці до розв’язання війни починається, як правило, заздалегідь, за декілька неділь, місяців і навіть років до початку повномасштабних бойових дій. У зоні Перської затоки – більше, ніж за 5 місяців, в Югославії – більш ніж за рік, у Гренаді – за 3 роки до нанесення головного удару.

• Використання в більш широких масштабах ефіру і друкованої продукції. Під час Другої світової війни англо-американські війська для залистування противника використали 8 млн. листівок, США стільки ж використали за один рік війни у В’єтнамі, а за час війни у Перській затоці – за 3 неділі, серед іракських військ і населення – 15 млн. листівок. За останні 5 років перебування радянських військ в Афганістані з 1984 по 1989 р. обсяг радіомовлення проти радянських військ збільшився у 30 раз і склав 110 годин на добу

• Залучення нової сфери – космосу і телебачення. У війні проти Іраку були задіяні всі військово-космічні сили країн Заходу, в тому числі 60 штучних супутників Землі. Це дозволило динамічно та оперативно отримувати необхідну інформацію. Солдати багатонаціональних сил могли переглядати свої улюблені програми, люди в усьому світі достатньо докладно побачили життя і війну цих солдатів. Вперше у світі хід війни був показаний до найменших подробиць. Стало ясно, що телебачення дозволяє налаштувати світове співтовариство та його думку в певному руслі, створити у телеглядачів ілюзію присутності в тих подіях, які показані на екрані. 90% телеглядачів вірили тому, що показували на екрані.

• На сучасному етапі будуть широко використовуватись блокування, придушення, знищення, захоплення пунктів управління, збору, обробки та розповсюдження інформації, затримка її проходження, створення на території противника підпільних радіостанцій, розповсюдження серед військ і населення противника радіоприймачів з фіксованими частотами.

• Розповсюдження дезінформації в широких масштабах на всіх рівнях і введення противника в оману відносно початку бойових дій.

• Використання релігії і релігійних звернень до почуттів радянських військовослужбовців в Афганістані, перш за все, до корінних жителів республік Середньої Азії. В цих випадках головним аргументом був заклик до солдатів-мусульман приєднуватись до моджахедів для захисту ісламу, і тоді після смерті Аллах дасть їм місце в раю. Це змусило керівництво СРСР надіслати директиву у війська про заборону направлення у склад обмеженого контингенту РА в ДРА солдатів-мусульман. В Афганістані противник використав проти радянських військ нову зброю – розповсюдження наркотичних речовин серед особового складу 40 армії.

Усі ці особливості інформаційно-психологічного протиборства у війнах та збройних конфліктах повинні ретельно враховуватись при організації та внесенні корегувань у протидію інформаційно-психологічному впливу противника.

На думку багатьох західних спеціалістів, до інформаційно - психологічної протидії висувається ряд вимог. Вона повинна бути:

- упереджувальною;

- мобільною;

- гнучкою;

- активною.

Крім того, вона повинна виконувати наступні функції:

- техніко - захисну;

- інформаційно - роз'яснювальну;

- політико - орієнтуючу;

- об'єднувальну;

- виховну;

- нейтралізуючу.

Виконати ці функції протидії інформаційно-психологічному впливу можна, лише виконавши наступні завдання, які покладаються на командирів, штаби й органи з гуманітарних питань:

1) визначення морально-ціннісних постанов військово-службовців і факторів бойової, соціально-політичної і психологічної обстановки, які можуть бути використані противником для інформаційно-психологічного впливу на наші війська; організація роботи щодо усунення несприятливих факторів;

2) виявлення сил і засобів психологічних операцій противника, їх бойових можливостей, порядку їх використання, характеру спрямованості інформаційно-психологічного впливу противника, його мети і можливих наслідків;

3) попередження розповсюдження чуток, дезінформації, ознайомлення військовослужбовців з методами дій, сил і засобів психологічних операцій противника, своєчасне інформування особового складу про появу диверсантів;

4) своєчасне збирання та ліквідація листівок та інших дезінформуючих документів противника, припинення індивідуального використання воїнами радіоприймачів;

5) організація роботи з воїнами, які схильні до навіювання, забезпечення високої пильності, введення суворого контролю в підрозділах зв'язку;

6) використання негативних заходів для припинення віщання (знищення, придушення) гучномовних радіостанцій противника, залучити для цього засоби розвідки, радіоелектронної боротьби, артилерії та авіації;

7) організація співробітництва з питань проведення заходів протидії інформаційно-психологічному впливу противника з державними і місцевими органами влади, правоохоронними органами, творчими, громадськими, релігійними організаціями, засобами масової інформації.

Тепер настає час розглянути способи протидії інформаційно - психологічному впливу противника.

Ця протидія повинна спиратися на різні способи, які можна поділити на:

- силові;

- інтелектуальні;

- комбіновані.

До силових способів протидії слід віднести розвідку, цілезнаходження й ураження об'єктів інформаційно-психологічного протиборства противника авіацією, ракетним та артилерійським вогнем, придушення його, передача засобами радіоелектронної боротьби та ін. За допомогою цього засобу ми дістаємо перемогу в кількості розповсюджуваної інформації.

Згідно з проведеною у першому розділі класифікацією психологічні операції проводяться на тактичному, оперативному, стратегічному рівнях.

Тому і протидію психологічним операціям противника слід проводити на відповідних рівнях. При організації протидії на будь-якому рівні одним із завдань є запобігання проникненню в психіку воїнів і населення руйнівних психологічних установок. Для цього з ними проводиться цілеспрямована робота щодо їх морально-психологічного загартування з метою створення такого морально-психологічного стереотипу, який нейтралізував би будь-який вплив противника, не залишаючи йому найменшого шансу на успіх. Крім цього, проводяться заходи зі зриву психологічних операцій противника. Це досягається доброю організацією та комплексним використанням силових та інтелектуальних способів протидії.

При організації й проведенні інформаційно-психологічної протидії необхідно завжди оперативно реагувати на ту чи іншу подію, яка може мати вплив на її результати. В настанові ЗС США про проведення психологічних операцій відносно цього сказано: «Потрібно діяти або швидко, або взагалі не реагувати на події». Одним словом, якщо подія «вигідна» для пропаганди – потрібно подати її швидко, емоційно, сенсаційно і в потрібному руслі, якщо «невигідна» – замовчати або відвернути від неї увагу.

Виходячи з вище розглянутих завдань, організація інформаційно-психологічної протидії включає напрямки:

- підтримання високого рівня морально-психологічної стійкості особового складу до інформаційно-психологічного впливу противника, формування готовності в особового складу Збройних Сил, населення до збройного захисту країни;

- розвідка, вивчення, аналіз і прогнозування можливих напрямків, форм, методів і способів застосування противником сил і засобів психологічних операцій;

- прогнозування та профілактика інформаційно-психологічного впливу противника на стратегічному, оперативному та тактичному рівнях;

- цілеспрямоване вивчення соціально-політичної та морально-психологічної обстановки в регіоні, районі дислокації частини (районі ведення бойових дій) і на театрі воєнних дій, виявлення негативних чинників, які можуть бути застосовані противником для інформаційно-психологічного впливу на наші війська, та нейтралізація їх негативного впливу;

- вивчення індивідуально-психологічних особливостей особового складу, виявлення осіб, які можуть негативно впливати на морально-психологічний стан особового складу, й їх нейтралізація;

- розвідка, виявлення сил і засобів психологічних операцій противника, матеріалів інформаційно-психологічного впливу на наші війська та своєчасне їх придушення, знищення;

- організація планового, цілеспрямованого інформування особового складу.

У роботі щодо організації й здійснення протидії інформаційно-психологічному впливу противника можна умовно виділити три складові:

1. Прогнозування інформаційно-психологічного впливу противника.

2. Профілактика негативних наслідків.

3. Зрив психологічних акцій противника.

Здійснюючи прогнозування психологічних операцій, командири, їх заступники з виховної та соціально-психологічної роботи, військові психологи повинні оцінити, які сили і засоби психологічного впливу можуть бути використані противником проти частини (з’єднання).

Можна передбачити, що наші частини і підрозділи, які вирішуватимуть головні завдання, обов’язково підпадуть під масовий психологічний вплив противника. Райони зосередження, шляхи висування, бойові позиції будуть щільно залистовуватися, підпадати під радіомовлення. А війська, які будуть знаходитись в обороні, потраплять у зону активного гучномовлення. Крім того, як показує досвід бойових дій в Кореї, В'єтнамі, Афганістані, в населених пунктах, на маршрутах руху військ можливе розкидання міні-радіоприймачів у протиударній упаковці, налаштованих на частоту віщання станцій органів психологічних операцій противника, авторучок, запальничок та інших предметів із відповідною інформацією, а нерідко і з вибуховими пристроями.

Важливим моментом прогнозування є визначення можливої тактики психологічних операцій противника з метою упередження, зниження їх ефективності або нейтралізації. Наприклад, із погляду військових психологів США, найбільший негативний вплив на моральний дух військ наносять такі фактори, як небезпека, дискомфорт, недостатнє харчування, відсутність бойового досвіду та негативне відношення до цілей і дій керівництва, незадоволення командуванням та ін. Відповідно, саме ці явища будуть експлуатуватись у процесі інформаційно-психологічного впливу на наших військово-службовців. Необхідно передбачити можливий ступінь уразливості наших військ перед пропагандою і психологічними діями противника, виявити групи й окремих воїнів, які найбільше можуть бути деморалізовані.

В інтересах профілактики ефективного інформаційно-психологічного впливу противника слід особливу увагу приділяти роз'ясненню військовослужбовцям справжніх цілей, завдань, тематики, форм, методів, технічних засобів проведення психологічних операцій. Як показує досвід, якісний профілактичний ефект дає ознайомлення військовослужбовців з конкретними фактами, що свідчать про витончені прийоми, методи і наслідки психологічних операцій.

Попередження ефективного спрацьовування психологічних операцій противника передбачає надійне перекриття каналів інформаційно-психологічного впливу на особовий склад. Тут важливо тримати під постійним контролем людей, чия діяльність пов’зана з прийомом і передачею інформації (посильних, зв'язківців та інших). Вони можуть стати спочатку об'єктами, а потім і передатною ділянкою дезінформації. Практика показує, що в бойових умовах шкідливо дозволяти військовослужбовцям мати особисті радіоприймачі. Щоправда, американським військовим керівникам у ході операції «Буря в пустелі» вдалось забезпечити війська тисячами мініатюрних радіоприймачів із фіксованими частотами, що, навпаки, посилило їх захищеність від пропагандистських акцій Іраку.

Досвід Великої Вітчизняної війни, бойових дій в Афганістані підтвердив необхідність призначення в кожному підрозділі відповідальних осіб, а в частинах – спеціальних команд зі збору і знищення листівок противника. Закордонні фахівці вважають листівки найбільш ефективним засобом інформаційно-психологічного впливу на людей. Тому закриття цього каналу впливу на воїнів дозволить суттєво знизити ефективність інформаційно-психологічного впливу противника.

Особливу увагу командири і військові психологи повинні приділяти військовослужбовцям, найбільш нестійким до психологічного впливу. До них можна віднести людей з помітною нервово-психологічною нестійкістю, з високою психосоматичною провідністю, з високим рівнем тривожності, які у складних ситуаціях нерідко стають індукторами паніки.

Ефективним способом попередження негативних наслідків у цьому випадку є: призначення наставників із числа досвідчених, психологічно стійких солдатів до військовослужбовців, потенційно підпадаючих під психічний вплив противника, з метою надання психологічної підтримки; включення останніх у «трійки» і «п'ятірки» воїнів, націлених на проведення конкретних завдань, проведення з ними індивідуальної роботи, навчання їх прийомам психологічної саморегуляції та ін.

Зниженню ефективності психологічних акцій противника буде сприяти безперервне, об'єктивне, психологічно доцільно структуроване бойове і суспільно-політичне інформування військовослужбовців.

Пам'ятаючи про специфіку дії психологічних механізмів сприйняття людиною інформації (ефектах першості, авторитету, покладання відповідальності та ін.), командирам необхідно упереджувати противника в інформуванні своїх підлеглих про військово-політичні та бойові події, зміни в обстановці, активно залучати до цього фахівців (психологів, народознавців, перекладачів зі знанням культури, побуту, національного характеру противника та інших), свідків подій (біженці, в минулому військовополонені, воїни, які вже брали участь у боях з противником, які знають його тактику дій ), своєчасно роз'яснювати причину невдач чи прорахунків.

Така робота призвана сформувати у воїнів негативне відношення до всього того, що робиться противником. При цьому не можна забувати про те, що не всяка дія противника потребує механічного заперечення, викриття. Частина його пропагандистсько-агітаційних матеріалів може використовуватись у контрпропагандистських цілях, частина – просто проігнорована.

Досвід бойових дій вчить, що зриву інформаційно-психологічного впливу противника служить і рішуче позбавлення від військовослужбовців, підрозділів, а іноді і частин, які підпали під деморалізацію, які являються джерелом невпевненості, розкладаючих чуток, паніки, тобто локалізація негативних психологічних явищ. А це, в свою чергу, потребує здійснення безперервного контролю індивідуальних і групових думок і настроїв військовослужбовців у зв'язку з інформаційно-психологічним впливом противника і надання цілеспрямованого підтримуючого і мобілізуючого впливу на них.

При проведенні інформаційно-психологічної протидії використовуються різні методи, у залежності від напрямків роботи, яка проводиться з наступними цілями:

1. Надійним засобом навіювання виступає метод «мозкової атаки», який спрямований на масовий психологічний тиск, внесення необхідних психологічних установок ненависті до ворога через цілеспрямовану систему подання інформації спеціального змісту при відповідному емоційному супроводі.

2. Для формування морально-психологічної готовності особового складу застосовують метод «психологічного зараження», який має важливий вплив на поведінку. Зараження є продуктом психічної діяльності на рівні підсвідомості. Воно застосовується для створення бойової напруги, психозу перед атакою, впевненості в бою тощо.

Для зараження можна використати метод образів, який полягає у створенні психологічного впливу на свідомість воїнів через формування системи образів поведінки в бою, прояву своєї ненависті, відношення до ворога.

4. Певні позитивні результати впливу на психіку дає використання методу демонстрації. Він полягає у відтворенні «психологічної» панорами бою або його конкретних елементів.

5. Метод психологічного контрасту полягає в різній зміні енергетичного (емоціонального) рівня подання інформації. В ньому чергується спокійний тон із сильними емоційними сплесками.

6. Метод психологічних ефектів спрямований на внесення часткових, дозованих змін у психіку воїнів.

7. Метод чуток полягає в розповсюдженні інформації певного змісту, що має значний вплив на комплекс «підсвідомість - свідомість».

При організації роботи з контролю за негативними психічними настроями серед військовослужбовців широко застосовується весь обсяг методів психології:

- спостереження – систематичне цілеспрямоване сприйняття стилю поведінки військовослужбовців, їх настроїв, розмов, думок, зовнішнього стану (на основі міміки) тощо.

Крім прямого, використовується опосередковане спостереження (через інших осіб, які безпосередньо знаходяться в контакті з одним або групою військовослужбовців). Психологу дає певну психологічну інформацію метод аналізу результатів діяльності, бліц-опитування та ін.

Ефективним засобом підтримки морально-психологічної рівноваги, подолання стресів і прихованих страхів є використання можливостей пункту психологічної реабілітації (ПСХР) та релігії.

Велике значення має відображення ходу бойових дій у засобах масової інформації. Військові засоби масової інформації є розгалуженою і достатньо гнучкою системою, котра має виконувати інформаційну, виховну і освітню функції, об'єднувати особовий склад навколо ідеї відданості народу України, формувати певні орієнтири у процесі вирішення завдань повсякденної діяльності військ. Через них має здійснюватись постійний ідейно-психологічний вплив на конкретні аудиторії військовослужбовців.

У ЗС України існує ряд проблем, які перешкоджають проведенню інформаційно-психологічної протидії і потребують свого вирішення.

1. Негативні зміни відбуваються в якісних характеристиках особового складу: бездуховність, зневага до інтересів держави і суспільства, схильність до накопичення, пияцтва, наркоманії, відмова від військової служби, слабкий стан здоров'я, низький інтелектуальний рівень, падіння рівня освіти, досвід перебування у кримінальних структурах. Все це створює сприятливі умови для негативного впливу противника.

2. Обмаль фахівців, здатних на високому професійному рівні вирішувати складні і відповідальні завдання протидії інформаційно-психологічній експансії. Цих фахівців ніхто не готовить.

3. Відсутність літератури, методичних розробок, будь-якого досвіду в офіцерського складу, недостатнє використання досвіду, накопиченого в період Великої Вітчизняної війни, бойових дій в Афганістані і миротворчих акцій в Югославії. Застаріла матеріальна база. Штатна структура органів з гуманітарних питань слабо зорієнтована на цю роботу. Негативно на морально-психологічний стан особового складу впливає соціально-психологічна напруга у військових колективах з добре відомих нам причин: недостатнє фінансування діяльності військ, низька матеріально-побутова забезпеченість та ін. Слабо висвітлює цю проблему наша військова преса.

Усе це негативно впливає на організацію дієвої інформаційно-психологічної протидії.

3. Робота командирів, штабів, органів з виховної та соціально-психологічної роботи щодо організації інформаційно-психологічної протидії негативному впливу противника в основних видах застосування підрозділів

Протидія інформаційно-психологічному впливу противника здійснюється у всіх видах підготовки та на етапах ведення бойових дій.

Інформаційно-психологічна протидія при проведенні маршу:

I етап - прогнозування інформаційно-психологічного впливу противника.

Аналіз соціально-політичної обстановки в регіоні (районі) бойових дій із метою виявлення чинників, які можуть ускладнити виконання бойового завдання і можуть бути використані противником в інтересах проведення інформаційно-психологічного впливу.

Вивчення морально-психологічного стану особового складу своїх військ, виявлення осіб чи груп військовослужбовців, які найбільш піддаються інформаційно-психологічному впливу, вивчення їх особливостей.

Розвідка, виявлення наявних у противника сил і засобів психологічних операцій, їх розташування, можливих районів залистування та розкидання інших матеріалів інформаційно-психологічного впливу противника, визначення можливої символіки та тематики психологічних операцій противника.

II етап – профілактика негативних наслідків.

Нейтралізація, локалізація соціально-політичних факторів, які можуть бути використані противником для проведення інформаційно-психологічного впливу.

Нейтралізація військовослужбовців (груп), які найбільш уразливі до інформаційно-психологічного впливу противника, носіїв панічних настроїв, прикріплення їх до найбільш психологічно стійких воїнів.

Доведення до військовослужбовців сильних і слабких сторін противника, можливих форм і методів психологічних операцій противника.

Роз'яснення кожному воїну справедливого характеру війни з нашого боку і агресивних, загарбницьких зазіхань з боку противника.

Замаскована та скрита підготовка військ до проведення маршу, розповсюдження дезінформації щодо характеру дій, що плануються.

Виявлення та нейтралізація ворожих агентів та їх помічників серед особового складу, які розповсюджують чутки, плітки, панічні настрої.

Інструктаж зв'язківців щодо заборони несанкціонованого прослуховування ефіру.

Інструктаж командирів розвідувальних груп, авангарду, передових частин про необхідність виявлення районів залистування, розповсюдження інших матеріалів інформаційно-психологічного впливу противника, їх локалізація та повідомлення про них старшому начальнику.

Проведення підрозділами радіотехнічної розвідки і радіоелектронної боротьби, виявлення випадків транслювання радіостанцій противника, аналіз змісту повідомлень, що передаються, та їх радіоелектронне пригнічення.

III етап – зрив психологічних акцій противника.

Вилучення у військовослужбовців усіх радіоприймачів, які знаходяться в їх особистому розпорядженні.

Нарощування морально-психологічного потенціалу військ.

Оперативне проведення всіх видів інформування: суспільно-політичного, бойового та технічного, швидке реагування на всі події.

Виховання у військовослужбовців твердої переконаності в правильності розпоряджень і наказів керівництва держави і командування.

Виявлення, локалізація районів розповсюдження пропагандистських матеріалів противника, аналіз їх і після цього знищення.

Бесіди з військовослужбовцями на привалах, інформування.

Контроль за радіоефіром, підтримання режиму радіомовлення, прихованості зв'язку.

Контроль за використанням військовослужбовцями штатних засобів радіозв’язку.

Випуск на привалах інформаційних листівок, блискавок, бойових аркушів.

Проведення експрес-оцінки морально-психологічного стану особового складу.

Виявлення та нейтралізація панічно налаштованих військовослужбовців, надання їм психологічної допомоги.

Велику увагу при проведенні протидії інформаційно-психологічному впливу противника слід приділяти швидкому реагуванню на перебіг подій, своєчасному доведенню інформації до особового складу, пам’ятаючи про ефект першості. Він полягає в тому, що перше повідомлення про будь-яку подію спричиняє сильніший вплив, ніж подальші. Друга інформація буде засвоєна лише тоді, коли вдасться замінити вже сформовану позицію людину, що набагато складніше. Тому важливим принципом і є оперативність інформування.

Слід пам’ятати, що перші два етапи проводяться при підготовці до проведення маршу, а третій – як у ході підготовки, так і в ході маршу.

Інформаційно-психологічна протидія в обороні включає в себе ті самі пункти, що і при проведенні протидії інформаційно-психологічному впливу противника під час маршу і, крім того, додається ряд інших пунктів. Це обумовлено особливостями у сприйнятті й оцінюванні оборони, які можуть виникнути у свідомості окремих воїнів:

- вона оцінюється військовослужбовцями суб’єктивно як наслідок переваги противника;

- перехід до оборони пов’язується у свідомості військовослужбовців із втратою бойової ініціативи;

- тривала оборона може призвести до зростання недовіри до своїх сил, можливостей, компетентності командного складу, до зниження авторитету командирів;

- зниження чи придушення морально-психологічного стану особового складу, поява настрою незадоволення, зниження військової дисципліни;

- підвищення впливовості чуток, інформаційно-психо-логічних акцій противника;

- небезпека бойових умов в обороні може сприяти паніці і відходу з бойових позицій.

I етап – прогнозування інформаційно-психологічного впливу противника.

Знаходження в обороні дозволяє мати час на конкретне визначення можливої тематики і символіки психологічних операцій противника, районів зосередження підрозділів ПсО противника, маршрутів їх висування, найбільш імовірних позицій для установок (станцій) гучномовлення. Визначення артилерійських (ракетних) дивізіонів противника, що можуть бути застосовані для ведення вогню агітаційними снарядами. Визначити наявність і можливість використання противником повітряних куль для розповсюдження пропагандистських матеріалів.

II етап – профілактика негативних наслідків.

Наявність часу дозволяє організувати взаємодію з місцевими органами влади, підрозділами МВС, фахівцями контррозвідки, СБУ, засобами масової інформації, культурно-просвітницькими закладами в інтересах інформаційно-психологічної протидії.

У зв’язку з вищевказаними особливостями впливу оборонного бою на свідомість воїнів виникає потреба проведення більш цілеспрямованих заходів з підтримання морально-психологічної стійкості особового складу:

- зустрічі з особовим складом, проведення занять у системі гуманітарних годин, всебічне інформування;

- велике мобілізуюче значення має читання в голос наказів і розпоряджень;

- бесіди досвідчених солдатів про способи та прийоми знищення бронетанкової техніки противника;

- приділення особливої уваги роботі з молодими солдатами;

- обов’язкова особиста взірцевість офіцерів, командирів усіх ланок керівництва;

- заняття з особовим складом з навчання методів подолання психологічних травм і бойового стресу, прийомів вольової саморегуляції, аутотренінгу, надання екстреної лікарської та психологічної допомоги;

- всебічне забезпечення військовослужбовців усіма видами постачання, оскільки саме недоліки в забезпеченні найчастіше використовуються для проведення інформаційно-психологічного впливу;

- в умовах підготовки до бойових дій надання релігійної підтримки військовослужбовцям, які цього потребують; проведення душпасторської роботи, освячення бойової зброї і техніки, проповіді задля підняття бойового духу особового складу;

- ознайомлення військовослужбовців із конкретними фактами, котрі свідчать про витонченість прийомів, методів і наслідків ПсО противника;

- робота психологів із військовослужбовцями з нервово-психологічною нестійкістю, високою психосоматичною провідністю, з високим рівнем тривожності;

- постановка завдань підрозділам РТР, РЕБ, зв’язку, розвідки з точного визначення місцезнаходження підрозділів ПсО противника і встановлення цілевказань, підготовка попередніх прицільних установок.

III етап – зрив психологічних акцій противника:

- постановка завдань бойовому активу з виявлення точного знаходження гучномовних станцій та установок противника;

- знищення підрозділами ППО повітряних куль противника, підрозділам артилерії: РОАП – вести звукометричну розвідку комплексом АЗК (автоматичний звукометричний комплекс) щодо визначення цілевказань на гучномовні станції й установки противника; артилерійським підрозділам (частинам) – знищувати гучномовні станції противника й інші об’єкти ПсО противника;

- недопущення безконтрольних контактів із цивільним населенням;

- призначення команд зі збору і знищення листівок та інших агітаційних матеріалів;

- рішуче позбавлення військовослужбовців, підрозділів, а іноді й частин, які деморалізовані та являються джерелом невпевненості, розкладаючих чуток, паніки, тобто локалізація негативних психологічних явищ;

- здійснення безперервного контролю індивідуальних і групових думок та настроїв військовослужбовців у зв’язку з інформаційно-психологічним впливом противника.

Організація інформаційно-психологічної протидії в ході наступального бою. В ході організації протидії інформаційно-психологічному впливу противника в наступальному бою планується проведення таких самих заходів, що і при обороні, але з урахуванням специфіки наступу і особливостей його впливу на свідомість військовослужбовців. У наступі основним завданням буде не знищити, а захопити об’єкт психологічних операцій противника з метою вивчення, аналізу і прогнозування майбутніх дій з протидії інформаційно-психологічному впливу противника. Крім того, наступаючи, військовослужбовці наших військ будуть займати територію, населені пункти, раніше захоплені ворогом. На цих територіях будуть залишатися не тільки матеріали інформаційно-психологічного впливу противника, але і предмети побуту, першої необхідності, котрі можуть бути заміновані, оброблені бактеріологічною зброєю, – авторучки, кишенькові ліхтарики, аудіоплеєри, радіоприймачі, магнітофони, бритви та інше. Тому виникає необхідність роботи з попередженням військовослужбовців. Слід також звести до мінімуму контакти з цивільним населенням, особливо ворожої держави.