3. Фiнансово-економiчна дiяльнiсть сiльськогосподарсь-

кого пiдприємства основана на виконаннi бiзнес-плану, має

своїм завданням його фiнансове забезпечення i головним чи-

ном регулює внутрiшньогосподарськi фiнансовi вiдносини.

Цi правовiдносини виникають, знижуються i припиняються в

процесi фiнансового забезпечення усiх складових частин бiз-

нес-плану, фiнансування коштами пiдприємства, придбання

основних та обiгових засобiв виробництва, поповнення фон-

ду коштiв для проведення оплати працi членiв КСГП, ВСГП,

Див.: Посiбник про формування ринкового середовища пiдприємств

АПК / За ред. академiка Соблука її. Т; член-кор. Демяненка М. Я. - К.,

1997.-С. 151.

Правове регулювання фiнансової дiяльностi СГП 381

АСГТ, працiвникiв радгоспiв та найманих трудiвникiв, за ра-

хунок грошових надходжень поповнюється фонд амортиза-

цiйних вiдрахувань i покриваються витрати на соцiальне стра-

хування, поповнюються фонди пенсiйного забезпечення,

вiдраховуються кошти на розширене вiдтворення, для наступ-

ного фiнансування капiтального будiвництва та на iншi

внутрiшньогосподарськi витрати пiдприємства. До внутрiш-

ньогосподарських належить вiднести вiдрахування коштiв для

оплати за одержанi i використанi кредити, кошти для оплати

за одержанi пiдприємством виробничогосподарськi послуги, в

тому числi на пiдготовку i пiдвищення квалiфiкацiї механiза-

торiв, тваринникiв, спецiалiстiв та iн.

Безпосереднє вiдношення до фiнансової дiяльностi сiль-

ськогосподарських пiдприємств мають цiни. Вiдповiдно до

ст. 15 Закону "Про колективне сiльськогосподарське пiдпри-

ємство" останнє реалiзує свою продукцiю та надає послуги

пiдприємствам, органiзацiям i громадянам за цiнами i тари-

фами, якi встановлюються ним самостiйно або на договiрнiй

основi, що вiдповiдає засадам ринкових економiчних вiдно-

син. В разi регулювання цiн державою гарантуються однаковi

права та обовязки сiльськогосподарських товаровиробникiв,

незалежно вiд форм господарювання. При цьому слiд виходи-

ти з того, що закупiвельнi цiни на сiльськогосподарську про-

дукцiю, оптовi цiни на засоби виробництва, матерiальнi ре-

сурси i тарифи на послуги для села повиннi бути науково об-

грунтованими i виходити з еквiвалентного спiввiдношення

мiж всiма формами суспiльного виробництва i сiльського гос-

подарства, постiйно зростаючими витратами народного гос-

подарства на задоволення соцiальних потреб сучасного сус-

пiльства та iншими обєктивними факторами.

Основнi засади здiйснення внутрiшньогосподарських фi-

нансових правомочностей сiльськогосподарських пiдпри-

ємств закрiпленi в ст. 17 Закону "Про колективне сiльсько-

господарське пiдприємство". Джерелами утворення фiнансо-

вих ресурсiв пiдприємства є доход, амортизацiйнi вiдрахуван-

ня, кошти, одержанi вiд продажу майна, цiнних паперiв,

пайовi та iншi внески членiв пiдприємства, пiдприємств i ор-

ганiзацiй, а також iншi надходження. Як i iншi пiдприєм-

ницькi утворення сiльськогосподарськi пiдприємства мають

право випускати цiннi папери. З метою забезпечення рацiо-

нального використання i схоронностi коштiв пiдприємство

382 Роздiл XVII

самостiйно визначає розмiр готiвки на поточнi витрати, яка

постiйно перебуває в його касi. Вiдповiднi фiнансовi право-

мочностi сiльськогосподарських товаровиробникiв визначенi в

законах про банки та їхню дiяльнiсть, в Законi України "Про лi-

зинг" вiд 16 грудня 1997 р., "Про товарну бiржу" вiд 10 грудня

1991 р. та iн.

3. Фiниiiсоно-крсдитнi правомочностi

сiльськогосподарських товаровиробникiв

1. Фiнансово-економiчна дiяльнiсть сiльськогосподар-

ських товаровиробникiв охоплює собою як внутрiшньогоспо-

дарськi фiнансовi вiдносини пiдприємства, так i вiдносини з

банкiвськими установами щодо зберiгання коштiв цих утво-

рень на своїх рахунках в банках управлiння цими коштами,

одержання i своєчасного повернення кредитiв, врегулювання

вiдносин з iнвесторами i використання одержаних сум на ка-

пiталовкладення та iншi потреби. Через систему банкiвських

установ провадяться розрахунки, одержанi вiд сплати подат-

кiв i зборiв (обовязкових платежiв) до загальнодержавного i

мiсцевих бюджетiв. У наведених взаємовiдносинах сiльсько-

господарськi пiдприємства користуються рiвними правами з

усiма iншими субєктами ринкових економiчних вiдносин -

клiєнтами банку. Для них є обовязковими усi тi правовi нор-

ми, якi видає Нацiональний банк України, i тi правовi форми

(договори, угоди), якi застосовуються банками.

Головне мiсце в системi банкiв держави належить Нацiо-

нальному банку України. Вiдповiдно до ст. 8 Закону "Про

банки i банкiвську дiяльнiсть", прийнятого Верховною Радою

України 20 березня 1991 р. Нацiональний банк є центральним

банком України. Вiн проводить єдину державну полiтику в

галузi гропiоного обiгу, кредиту, змiцнення грошової одиницi,

органiзує мiжбанкiнськi розрахунки, координує дiяльнiсть

банкiвської системи в цiлому, визначає курс грошової одини-

цi вiдносно валют iнших країн. Цим же Законом (ст. 25) ви-

значено статус та функцiї комерцiйного банку. Комерцiйнi

банки здiйснюють на договiрних умовах кредитно-розрахун-

кове, касове та iнше банкiвське обслуговування пiдприємств,

установ, органiзацiй i громадян шляхом виконання операцiй