2. Основнi права, свободи I обовязки громадян нашої дер-

жави закрiплено в Конституцiї. Вони складають основу пра-

вового становища громадянина України i є єдинi для всiх

працiвникiв, в тому числi i для сiльськогосподарських.

Характерною ознакою нової Конституцiї України є те, що

її окремий, 11-й роздiл значно розширює i досить детально

регламентує права, свободи та обовязки людини i громадя-

нина. Вiдповiдно до ст. З Конституцiї права i свободи людини

та їх гарантiї визначають змiст i спрямованiсть дiяльностi дер-

жави. Держава вiдповiдає перед людиною за свою дiяльнiсть.

Утвердження i забезпечення прав i свобод людини є голо-

вним обовязком держави. Людина, її життя i здоровя, честь

I гiднiсть, недоторканнiсть та безпека визнаються в Українi

найвищою соцiальною цiннiстю.

Дбаючи про забезпечення прав i свобод людини та гiдних

умов її життя, Основний Закон України (ст. 36) надає право

громадянам України вiльно обєднуватися у полiтичнi партiї

та громадськi органiзацiї для здiйснення i захисту своїх прав i

свобод та задоволення полiтичних, економiчних, соцiальних,

культурних та iнших iнтересiв, В тому числi громадяни мають

право на участь у професiйних спiлках з мстою захисту своїх

трудових i соцiально-скономiчних прав та iнтересiв.

Згiдно зi ст. 43 Конституцiї кожен має право на працю, що

включає можливiсть заробляти собi на життя працею, яку вiн

вiльно обирає або на яку вiльно погоджується. Держава при

цьому створює умови для повного здiйснення громадянами

права на працю, гарантує рiвнi можливостi у виборi професiї

та роду трудової дiяльностi, реалiзовує програми професiйно-

технiчного навчання, пiдготовки i перепiдготовки кадрiв вiд-

Правове становище працiвникiв ДСГП

повiдно до суспiльних потреб. Згiдно з цiєю статтею кожен

має також право на належнi, безпечнi та здоровi умови працi,

на заробiтну плату, не нижчу вiд визначеної законом. Вико-

ристання працi жiнок i неповнолiтнiх на небезпечних для

їхнього здоровя роботах забороняється. Громадянам гаранту-

ється захист вiд незаконного звiльнення. А право на своєчас-

не одержання винагороди за працю захищається законом.

Вперше в Основному Законi України (ст. 44) закрiплено

право тих, хто працює, на страйк для захисту своїх економiч-

них i соцiальних iнтересiв.

Конституцiя України (ст. 45) також гарантує всiм, хто пра-

цює, право на вiдпочинок. А згiдно зi ст. 46 Конституцiї гро-

мадяни мають право на соцiальний захист, що включає право

на забезпечення їх у разi повної, часткової тимчасової втрати

працездатностi, втрати годувальника, безробiття з незалежних

пiд них обставин, а гикож у старостi та в iнших випадках, пе-

рсдб.iчспих законом.

Право кожного громадянина на освiту закрiплює ст. 53

Конституцiї України.

Конституцiйнi права i свободи громадян поєднуються з їх-

нiми обовязками та вiдповiдальнiстю перед суспiльством.

Здiйснення прав i свобод є невiддiльним вiд виконання гро-

мадянином своїх обовязкiв. Принципово новим є положення

Конституцiї, згiдно з яким кожна людина має право на вiль-

ний розвиток своєї особистостi, якщо при цьому не порушу-

ються права i свободи iнших людей, та має обовязки перед

суспiльством, в якому забезпечується вiльний i всебiчний роз-

виток її особистостi (ст. 23). Так, вiдповiдно до ст. 65 Консти-

туцiї захист Вiтчизни, незалежностi та територiальної цiлiс-

ностi України, шанування її державних символiв є обовяз-

ком громадян України. Кожен зобовязаний не заподiювати

шкоду природi, культурнiй спадщинi, вiдшкодовувати завданi

ним збитки (ст. 66). Кожен зобовязаний сплачувати податки

i збори в порядку i розмiрах, встановлених законом (ст. 67).

Згiдно зi ст. 68 Конституцiї кожен зобовязаний неухильно

додержуватися Конституцiї України та законiв України, не

посягати на права i свободи, честь i гiднiсть iнших людей. Не-

знання законiв не звiльняє вiд юридичної вiдповiдальностi.

Названi основнi конституцiйнi права та обовязки грома-

дян України знайшли свiй подальший розвиток i конкретиза-

цiю у вiдповiдному законодавствi;

146

бiльш суттєво цi особливостi виявляються в регулюваннi ро-

бочого часу i часу вiдпочинку iiрiiцiпникiв сiльського госпо-

дарства. Згiдно зi ст. 50 КЗпП нормальна тривалiсть робочого

часу для працiвникiв не може перевищувати 40 годин на

тиждень.

При збереженнi загальної тривалостi робочого часу, вста-

новленого чинним законодпнстном про працю для всiх пра-

цiвникiв, режим роботи її сiльськогосподарських пiдприєм-

ствах встанонлюстьсн i урпхуванням сезонностi сiльськогос-

подарського вироби ицтнн, напруженостi роботи в перiоди

року.

З мстою найбiльш правильного використання робочого

часу дирекцiї ДСП i ТОВ та правлiнням КСГП, СпС, ВСГК,

АТ надано право за погодженням з комiтетами профспiлок в

перiод напружених польових робiт (посiв, догляд за посiвами,

заготiвля кормiв, збирання врожаю, оранка та iн.), у випадку

виробничої необхiдностi, збiльшувати тривалiсть робочого

дня для працiвникiв, зайнятих у рослинництвi, але не бiльше

нiж на 10 годин. У менш напруженi перiоди польових робiт

робочий день вiдповiдно скорочується до 5 годин, а за бажан-

ням працiвникiв - без обмеження цими годинами. Для облi-

ку вiдпрацьованого працiвниками робочого часу згiдно зi

ст. 61 КЗпП запроваджується пiдсумований облiк робочого

часу з тим, щоб тривалiсть цього часу за облiковий перiод не

перевищувала нормального числа робочих годин.

Дирекцiя ДСП, ТОВ i правлiння КСГП, ВСГК, СпС за по-

годженням iз профспiлковим комiтетом господарства можуть

у перiод напружених польових робiт, у випадку виробничої

необхiдностi, залучати працiвникiв до роботи у встановленi

днi вiдпочинку з наданням взамiн цих днiв iнших днiв вiдпо-

чинку по закiнченнi кожного перiоду напружених польових

робiт. При цьому пiдсумок днiв вiдпочинку може проводи-

тись за перiод, що не персвищус двох мiсяцiв.