3. Правосубєктнiсть переробних пiдприємств

Україна гiiдставно вважається аграрно-промисловою дер-

жавою. На її територiї функцiонують пiдприємства, що пере-

робляють сiльськогосподарську сировину i спроможнi вироб-

ляти основнi види продуктiв харчування, не лише для свого

населення, а й для продажу на мiжнародному ринку. Вона

має можливiсть виробляти вироби легкої промисловостi з

льону i конопель i задовольняти потреби в своїх оригiнальних

товарах свiтових покупцiв. Протягом останнiх десятилiть пе-

реробнi пiдприємства України були дсржимною власнiстю.

Виробники сiльськогосподарської сировини фактично були

позбавленi можливостi використовувати iначну чистину дохо-

дiв, одержуваних державою вiд реалiзацiї продуктiв переробки

(цукру, олiї, масла, молока, мясопродуктiв, тканин i виробiв

легкої промисловостi).

Не полiпшився економiчний стан сiльськогосподарських

виробникiв сировини i працiвникiв цих переробних пiдпри-

ємств i за сучасних умов, тобто пiсля роздержавлення i при-

ватизацiї майна цих пiдприємств.

Роздержавлення i приватизацiя майна переробних пiдпри-

ємств здiйснена вiдповiдно до Закону "Про приватизацiю

майна державних пiдприємств", прийнятого Верховною Ра-

дою України 4 березня 1992 р.. Закону "Про приватизацiю

невеликих державних пiдприємств (малу приватизацiю)",

прийнятого Верховною Радою України б березня 1996 р., а

також Закону "Про особливостi приватизацiї майна в агро-

522

промисловому комплексi, прийнятого Верховною Радою

України 10 липня 1996 р.

Органiзацiйно-правова основа роздержавлення i привати-

зацiї визначена Державною програмою приватизацiї майна

державних пiдприємств, затвердженою Верховною Радою Ук-

раїни 7 липня 1992 р. Вони передбачала змiну вiдносин влас-

ностi на засоби виробництва з метою їх якiсного вiдтворення

та ефективного використання; створення прошарку недер-

жавних власникiп як основи багатоукладної соцiально-орiєн-

тованої економiки; структурної перебудови економiки; стабi-

лiзацiї економiчного становища; розвитку конкуренцiї та

обмеження монополiзму; залучення iноземних iнвестицiй.

Наведенi вихiднi положення лягли в основу наступного зако-

нодавчого i нормативно-правового регулювання роздержав-

лення i приватизацiї.

Роздержавлення майна державних пiдприємств має забез-

печити перехiд права власностi вiд, держави до недержавних

структур i таким чином сприяти виникненню нових субєктiв

права власностi на роздержавлене майно. Першочерговiсть

встановлення майна, яке пiдлягає приватизацiї, перебуває в

прямiй залежностi вiд того, якою мiрою цi обєкти найбiльше

впливають на розвиток споживчого ринку: стримують процес

стабiлiзацiї державного бюджету чи гальмують економiчний

розвиток України, формуючи її ринкову економiку.

Приватизацiя являє собою такий суттєвий економiчний,

соцiальний i правовий фактор, внаслiдок здiйснення якого

визначається новий субєкт власностi i права власностi на

майно, яке було пiддане роздержавленню. Її результатом є ви-

никнення нових субєктiв права власностi - фiзичних або

юридичних осiб. Приватизацiя майна державних пiдприємств

агропромислового комплексу провадиться згiдно з Законом

"Про особливостi приватизацiї майна в агропромисловому

комплексi". Вiдповiдно до ст. 2 цього Закону в першу чергу

передбачено приватизацiю майна пiдприємств харчової про-

мисловостi, якi переробляють сiльськогосподарську сирови-

ну; борошномельно-крупяної та комбiкормової промисло-

востi, а також сервiсних, будiвельних, фiрмових торговель-

них, iнших несiльськогосподарських пiдприємств та органiза-

цiй агропромислового комплексу, якi виконують роботи i

надають послуги сiльськогосподарським товаровиробникам

незалежно вiд вартостi обєктiв приватизацiї. Приватизацiя їх

Субєкти юсподарчо-пiдприємнииiаких правовiдносин

523

здiйснюється шляхом перетворення у вiдкритi акцiонернi то-

вариства у порядку, що визначається Кабiнетом Мiнiстрiв

України, i ,

Утворення акцiонерних товариств на базi переробних пiд-

приємств зумовлено потребою надання кожному з його пра-

цiвникiв чи колишнiх їхнiх працiвникiв (якi стали пенсiоне-

рами) вiдповiдної частки у майнi пiдприємства у виглядi при-

ватної власностi.

Право на пiльгове придбання акцiй за номiнальною вар-

тiстю (за приватизацiйнi майновi сертифiкати, а також за

власнi кошти, компенсацiйнi сертифiкати у розмiрi, що не

перевищує половину вартостi приватизацiйних майнових сер-

тифiкатiв), мають працiвники пiдприємств, що приватизу-

ються. Працiвники сiльськогосподарських пiдприємств також

мають право на пiльгове придбання акцiй (за приватизацiйнi

майновi сертифiкати, а також за власнi кошти i компенсацiй-

нi сертифiкати у розмiрi, що не перевищує половину вартостi

приватизацiйних майнових сертифiкатiв).

Виходячи з засад трудового законодавства України правом

бути акцiонером переробного пiдприємства, як акцiонерного

товариства, надiленi особи, якi вийшли з цих пiдприємств на

пенсiю, звiльненi у звязку iз скороченням штатiв i не працю-

ють з моменту звiльнення на iнших пiдприємствах, особи, якi

мають право вiдповiдно до законодавства України повернути-

ся на попереднє мiсце роботи на цьому пiдприємствi, та iнва-

лiди, звiльненi у звязку з калiцтвом або професiйним захво-

рюванням за станом здоровя.

Майно, приватизоване у вiдповiдностi з Законом "Про

особливостi приватизацiї майна в агропромисловому ком-

плексi" характеризується певним правовим режимом.

Утворенi внаслiдок приватизацiї переробнi пiдприємства

за своєю суто виробничою ознакою є акцiонерними пiдпри-

ємствами. Стосовно ж своєї органiзацiйно-правової сутностi

обєднання акцiонерiв становить акцiонерне товариство, на-

дiлене правами юридичної особи.

В основi приватизацiйного процесу є засоби виробництва

та iнше майно переробного пiдприємства, що приватизуєть-

ся, як єдине цiле. Вони стають власнiстю колективу акцiоне-

рiв, а кожному окремому акцiонеру належать на правi приват-

ної власностi одержанi ним акцiї. Мiж пiдприємством i пра-

цiвником виникають трудовi правовiдносини, основанi на

524

Роздiл XXIV

трудовому договорi. Вiдносини, що випливають з права влас-

ностi на акцiї i трудовi вiдносини мiж собою не повязанi. Ак-

цiонер не зобовязаний брати участь у виробничiй дiяльностi

переробного пiдприємства своєю особистою працею. Тодi як

у колективному сiльськогосподарському пiдприємствi член

КСГП зобовязаний брати участь у колективному господарю-

ваннi особистою працею. Управлiння дiяльнiстю акцiонерно-

го переробного пiдприємства здiйснюють загальнi збори влас-

никiв акцiй (акцiонерiп) та обранi ними органи управлiння i

посадовi особи (керiвники, спецiалiсти). Цi органи управлiн-

ня здiйснюють керiвництво дiяльнiстю акцiонерного пере-

робного пiдприємства, визначають правовий режим статутно-

го виробничого i невиробничих фондiв, фонду оплати працi,

розмiру дивiдендiв на акцiї та iнших спецiальних фондiв, тоб-

то реалiзують право колективної власностi акцiонерного това-

риства. Правовiдносини, що виникають мiж державними i

акцiонерними утвореннями, якi здiйснюють керiвництво (уп-

равлiння) пiдпорядкованими їм переробними акцiонерними

товариствами (пiдприємствами) - оскiльки вони покликанi

здiйснювати виробничо-господарськi звязки i обслуговуван-

ня сiльськогосподарського пiдприємства - пiдставне вважати

аграрно-адмiнiстративними правовiдносинами.

Цi правовiдносини функцiонують по вертикалi. Правовiд-

носини мiж переробними i сервiсними пiдприємствами i

сiльськогосподарськими товаровиробниками (КСГП, ВСГК,

АСГТ, ДСГП) функцiонують по горизонталi, а за своєю

юридичною природою вони є аграрно-цивiльними правовiд-

носинами.