Iнша органiзацiя сiльськогосподарського кредитування була

також створена у Нiмеччинi Шульцем, який створив това-

риство, надiлене капiталом. Члени його товариства несли

обмежену вiдповiдальнiсть пропорцiйно своїм вкладам, дивi-

денди i прибутки виплачувалися вкладникам, структура то-

Аграрне право зарубiжних країн 671

вариств за своїми характеристиками наближалася до акцiо-

нерних товариств. Обидвi вказанi форми знайшли широке за-

стосування в європейських країнах з тими чи iншими особли-

востями. У Францiї перевага вiддавалася системi Раффайзена,

на принципах якого створювалися мiсцевi каси сiльськогос-

подарського кредиту. На початку столiття каси сiльськогос-

подарського кредиту були визнанi у Францiї законодавче. Во-

ни одержали право на державне авансування i обєднанi у На-

цiональну федерацiю сiльськогосподарського кредиту, яка в

свою чергу була частиною Конфедерацiї взаємного страху-

вання, кооперацiї та сiльськогосподарського кредиту зi стату-

сом державних, промислових i торгових пiдприємств.

Кооперативи та органiзацiї сiльськогосподарського креди-

ту стають впливовою фiнансовою силою, яка визначає темпи

та рiвень розвитку сiльськогосподарського виробництва. У

звязку з цим держава все частiше бере пiд свiй контроль iс-

нуючi у сiльському господарствi кредитнi системи та їх дiяль-

нiсть. У Францiї кредитнi вiдносини бiльше нiж в iнших кра-

їнах поставленi пiд державний контроль i погоджуються з

планами перетворення та економiчного розвитку сiльського

господарства.

Описанi каси надають короткостроковi, середньостроковi

та довгостроковi сiльськогосподарськi кредити на пiдставi га-

рантiй, вiдомих цивiльному праву Францiї (iпотека, спецiаль-

нi гарантiї для сiльськогосподарського кредиту). Крiм цього,

каси нацiлюють своїх членiв на вкладення капiталiв у сiльсь-

когосподарськi фiнансовi операцiї. Кола кредитiв у цих касах

значно ширшi нiж у сiльськогосподарських виробникiв або

осiб, якi займаються сiльським господарством. В останнi ро-

ки каси вiдiграли значну роль у розвитку сiльськогосподар-

ської економiки Францiї i становленнi її промисловостi по

переробцi сiльськогосподарської продукцiї. Значну роль крiм

державної кредитної системи вiдiграє i вiльний взаємний

сiльськогосподарський кредит, використання якого регулю-

ється роздiлом V сiльськогосподарського кодексу Францiї.

Кредитнi органiзацiї цiєї системи дiють на мiсцевому, окруж-

ному i нацiональному рiвнях.

Сучасне сiльськогосподарське виробництво великою мi-

рою залежить вiд кредитiв i особливо на етапi його становлен-

ня, тому у рiзних країнах значна увага придiляється пробле-

мам регулювання кредитних вiдносин. В цiлому кредитнi вiд-

672

носини регулюються як нормами зобовязального права, так i

права власностi (майнового права) i в цьому розумiннi вони

мають складний механiзм формування та захисту обовязко-

вих i майнових вiдносин.

Правове регулювання кредитних вiдносин звичайно регу-

люється загальними нормами цивiльного права. Однак врахо-

вуючи специфiку сiльськогосподарського кредитування май-

же всi держави прийняли спецiальнi закони про кредитування

в сiльському господарствi, запровадили системи сiльськогос-

подарського кредитування, якi спираються, як правило, на

державнi спецiалiзованi кредитнi установи.

Дещо iнакше вiдбувалося формування кредитних систем у

США. Держава виступила у цiй сферi перш за все як iнiцiатор

створення кредитної системи фiнансово-кредитних установ,

вкладаючи початковий капiтал у систему банкiвсько-кредит-

них установ. У цьому звязку досить показовими є те, що дер-

жава, яка в галузi сiльськогосподарського кредитування ство-

рила систему федеральних кредитних банкiв (1932 р.), феде-

ральну страхову корпорацiю (1934 р.), федеральну ощадну

страхову корпорацiю (1934 р.), експортно-iмпортний банк

(1934 р.), федеральну асоцiацiю iпотечного кредиту (1938 р.),

федеральний банк для кредитування телефонiзацiї форм

(1971 р.), де фермери могли одержати кредити нарiвнi з iнши-

ми категорiями одержувачiв. Спецiально для кредитування

фермерiв були створенi у 1916 р. фермерська кредитна систе-

ма, куди входять система федеральних земельних банкiв, сис-

тема промiжних банкiв для кредитування фермерських зе-

мельних банкiв, а також асоцiацiя кредитування виробничих

потреб (1933 р.), система банкiв для фермерських кооперати-

вiв (1933 р.). До цього часу майже всi кредитно-банкiвськi

установи повернули державi наданий їм початковий капiтал i

перейшли на операцiї iз власними коштами.

Держава, створюючи кредитну систему намагалася не пiд-

мiнити i не витiснити систему приватних кредитних установ i

нинi кредитування фермерiв здiйснюється з багатьох джерел.

Субєктами-кредиторами є система органiв федерального зе-

мельного банку, служби управлiння фермерського кредиту,

рiзноманiтнi комерцiйнi приватнi банкiвськi i кредитнi уста-

нови i страховi компанiї та iн. Як правило, системи сiльсько-

господарського кредитування у багатьох державах бiльш спе-

цiалiзованi, нiж iншi кредитнi системи. Вони завжди орiєнто-

Аграрне право зарубiжних країн 673

ванi на надання пiльгових кредитiв по бiльш низьких про-

центних ставках, нiж у комерцiйних банках i страхових ком-

панiях, бiльш тривалi тут i строки надання кредитiв.

Найзначнiша у цих системах практика надання кредитiв

пiд зобовязання або тверде забезпечення у виглядi застави

нерухомостi, страхування ризику тощо. У правовiй системi

США як забезпечення виплати позики прийнято надавати

позичальнику частки в нерухомостi або рухомiй власностi.

При цьому законодавство бiльшостi країн дає можливiсть

стягувати борги не вдаючись до суду i через судовi процедури

у випадку, коли позичальник не сплачує борг, а також прода-

вати або по-iншому розпоряджатися нерухомiстю або рухо-

мою власнiстю, в яких була надана частка, для використання

за обовязками боржника у випадку несплати ним заборго-

ваностi.

Кредитна система для сiльського господарства переслiдує

мету надання пiльгових кредитiв для будiвництва, придбання

обладнання, а також на поточнi виробничi потреби. Спочатку

орiєнтованi на фермерiв, кредити почали поширюватися i на

решту сiльськогосподарських пiдприємств i поступово почали

ставати менше пiльговими, наближаючись до ставок комер-

цiйних банкiв.

Що ж до довгострокових кредитiв, то вони, як правило,

надаються пiд заставу нерухомостi або за договором про ви-

куп землi у виглядi договору про довiрчу власнiсть. При заста-

вi найчастiше оформляється договiр застави нерухомостi,

умов купiвлi-продажу i переуступки боргу. Високий рiвень

потреби в кредитах пiдтримує i високий рiвень процентної

ставки, який у системi сiльськогосподарського кредитування

коливається у межах близько 10 вiдсоткiв за iпотечним креди-

том i продовжує пiдвищуватися.

У багатьох державах законодавство не визначає граничних

строкiв надання кредитiв, як до речi й iнших обмежень для

одержання кредиту, i процентних ставок, мети надання кре-

диту, порядку повернення заставних коштiв тощо. Конкурен-

цiя на iнвестицiйному ринку на практицi призводить до

збiльшення строкiв надання кредитiв, але разом з цим i до

бiльш жорсткого контролю за використанням коштiв, а не-

рiдко i за виробничою дiяльнiстю сiльськогосподарського ви-

робника в цiлому, це дає можливiсть втручатися у виробни-

чий процес i давати рекомендацiї щодо його ведення. Зо-

22 В. Янчук.

674 роздiл юах

бовязання наслiдувати рекомендацiї банкiвсько-фiнансових

органiв призводить до формування спецiалiзованих служб у

банках i надання їм прав втручатися у дiяльнiсть сiльськогос-

подарських виробникiв, що часто i записується у заставних та

кредитних зобовязаннях. Бiльшiсть таких договорiв має ти-

повий характер i їх форми затверджуються на рiвнi держав

або їх автономiй.

У США ця група вiдносин регулюється як федеральним

законодавством (Единообразньїм торговьiм кодексом США),

так i законодавством штатiв. Стаття 9 цього кодексу передба-

чає, що майно, яке визначається як заставне, знаходиться пiд

побiчним управлiнням кредитора i боржник не вправi переда-

вати його iншiй особi. Що ж до продажу сiльськогосподар-

ської технiки у кредит, то постачальник сiльськогосподар-

ської технiки залишається її власником до того часу, поки

фермер не сплатить усiєї її вартостi.

Законодавство ряду країн при заставi пiд врожай визнає

сiльськогосподарського виробника особливим субєктом кре-

дитних вiдносин. Гарантiї кредитора забезпечуються додатко-

вою системою публiчних повiдомлень про продаж заставного

майна, що полегшує стягнення боргу.

Значна практика короткострокового кредитування здiй-

снюється i без будь-якого забезпечення i подiбнi позики на-

зиваються "незабезнеченими". У цих випадках позичальник

обiцяє виплатити позику, скрiплюючи свою обiцянку прос-

тим векселем. При неповерненнi у строк одержаної позики,

кредитор не має переважного права на власнiсть боржника i

повинен стягувати борг через суд. Як правило закладна пiд

нерухомiсть реєструється у спецiальних реєстрацiйних бюро

за мiсцем перебування нерухомостi. Це робиться для повiдом-

лення про право вимоги позикодавця на дану нерухомiсть i

для надання позикодавцю переважного права щодо всiх iн-

ших осiб, якi потiм можуть висунути вимоги на дану неру-

хомiсть.

Майже вiкова практика сiльськогосподарських iнвестицiй

в основному у виглядi кредитiв дає можливiсть говорити про

високу ефективнiсть цих вкладень, i чималу роль тут вiдiгра-

ють державнi кошти, якi видiляються у виглядi стартових ка-

пiталiв кредитних установ. Це призвело не тiльки до виник-

нення органiзацiй сiльськогосподарського кредиту, а й до

планування iнвестицiй у державному масштабi, практики ло-

Яграрне право зарубiжних країн 675

кального розподiлу i контролю за їх використанням. Значно

розвивалися в останнi десятилiття у цiй сферi функцiї мiнiс-

терств сiльського господарства як гарантiв наданих сiльсько-

господарських кредитiв. При цьому є тенденцiя до зниження

участi державних коштiв у кредитуваннi i збiльшення коштiв

взаємного кредитування.

8. Правове регулювання оподаткування

у сiльському господарствi

iстотний вплив на розвитої сiльського господарства

справляє система законодавства щодо оподаткування, яка

теж має певну специфiку в аграрнiй сферi. В цiлому вона згiд-

но з проголошеними цiлями повинна бути справедливою,

ефективною i простою. Принцип справедливостi розумiється

як встановлення однакового податкового тягаря за однакових

обставин, або збiльшення податкового тягаря при зростаннi

бази оподаткування окремої особи. Порушення цього прин-

ципу майже завжди призводить до саботажу i боротьби прав

проти несправедливого оподаткування. В цiлому якщо опо-

даткування сiльськогосподарського виробника визнається

справедливим, то це багато в чому сприяє добровiльнiй згодi

сплачувати такi податки. Економiчними параметрами спра-

ведливостi при оподаткуваннi вважаються норми оподатку-

вання з особистого прибуткового податку до 30-40 вiдсоткiв,

а ставки податку з корпорацiй вiд 35 вiдсоткiв до 50 вiдсоткiв.

Ефективнiсть як мета означає зведення до мiнiмуму пере-

кручень економiчної дiяльностi, викликаної нерозмiрнiстю

високих податкiв до доходiв i спрямованої на вирiвнювання

сприятливих i несприятливих, з точки зору оподаткування,

секторiв економiки, а також створення такої системи, яка по-

легшує процес запровадження i стягнення податкiв. Просте

стягнення податкiв - це доступнiсть для розумiння системи i

її вимог та контроль з боку платникiв податкiв.

Як правило, системи оподаткування у федеративних дер-

жавах мають кiлька рiвнiв, включаючи федеральнi податки,

податки земель або штатiв i мiсцевi податки. У бiльшостi кра-

їн оподаткування сiльського товаровиробника с бiльш пiльго-

вим або бiльш орiєнтованим на сприятливий розпиток цiєї га-

лузi, стратегiчно важливої для забезпечення економiчної без-

пеки держави. Податкове законодавство у сiльському госпо-

А 2,2i иииниьнi

"тiНЯЯ"