- •Одеський
- •1. Роль транспорту у розвитку суспільства
- •1.2. Єдина транспортна система
- •1.3. Єдина транспортна мережа
- •1.4. Техніко-економічна характеристика видів транспорту
- •1.5. Продукція транспорту
- •2. Транспортна політика України
- •2.1. Принципи формування спільного транспортного простору і
- •2.2. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу
- •2.3. Утвердження України як транзитної держави
- •2.4. Розвиток транспортно-дорожнього комплексу України на
- •2.5. Концепція створення та функціонування національної
- •2.6. Державна політика у сфері постачання та транзиту сирої нафті Державна політика у сфері постачання та транзиту сирої нафти затверджена розпорядженням кму від 5 квітня 2002 р. № 187-р.
- •2.7. Транспортна стратегія України на період до 2020 року
- •3. Управління транспортом в Україні
- •4. Характеристики діяльності підприємств транспорту
- •4.1. Залізничний транспорт
- •4.2. Автомобільний транспорт
- •4.3. Водний транспорт
- •4.4. Авіаційний транспорт
- •4.5. Міський транспорт
- •4.6. Трубопровідний транспорт
- •Управління роботою цих станцій – дистанційне і здійснюється з головної насосної станції. В нафто- та газотранспортних системах використовуются стальні зварні труби діаметром від 520 до 1020 мм.
- •4.7. Промисловий транспорт
- •5. Нові види транспорту
- •Література
1.4. Техніко-економічна характеристика видів транспорту
Окремі види транспорту характеризуються певними техніко-економічними особливостями, що визначають сферу їх використання.
Залізничний транспорт – універсальний вид транспорту для масових перевезень вантажів та пасажирів.
Залізничний транспорт має такі переваги:
• чіткість та регулярність руху поїздів по єдиному для всіх залізничних доріг країни графіку, незалежно від часу доби і року, а також кліматичних умов;
• універсальність, найбільш пристосований до перевезень масових вантажів у великому обсязі і на будь-які відстані і не має конкурентів серед інших видів транспорту, крім трубопровідного;
• можливість спорудження на будь-якій суші;
• зв'язок з більшістю промислових і сільськогосподарських підприємств, що мають під'їзні колії;
• як правило, маршрут руху вантажів коротший, ніж на річковому і морському транспорті;
• висока провізна спроможність, надійність і регулярність перевезень, незалежно від кліматичних умов, пори року і часу доби;
• порівняно невисока собівартість перевезень вантажів і пасажирів (за енергетичними і екологічними показниками випереджає авіаційний і автомобільний транспорт);
• вища швидкість доставки вантажів;
• велика маневровість у використанні рухомого складу і висока безпека руху.
Разом з тим будування залізниць вимагає великих капіталовкладень і витрат металу – понад 160 т на 1 км колії.
Зазначені переваги і недоліки залізничного транспорту поширюются на його різновиди –спеціалізовані системи – метрополітен (залізниці з підземними, наземними і надземними лініями); міські залізниці: трамвай, швидкісний трамвай (метротрам). Перспективним напрямом розвитку залізничного транспорту є швидкісні магістралі, а також високошвидкісний наземний транспорт, на лініях якого здійснюється рух зі швидкістю понад 200 км/год. Це залізниці другого покоління, що конкурують за швидкостями з повітряним транспортом.
Автомобільний транспорт – основний вид транспорту при виконанні міських та внутрішньорайонних перевезень вантажів на короткі відстані.
Автомобільний транспорт має такі переваги:
вища, ніж на залізничному, річковому і морському транспорті, швидкість доставки вантажів переважно на короткі відстані;
велика маневреність, що дає можливість здійснити доставку вантажів від складу відправника до складу одержувача без перевантажувальних операцій з одного виду транспорту на інший, що істотно підвищує якість перевезень;
регулярність перевезень (при наявності удосконалених автомобільних шляхів);
порівняно до залізничного транспорту менші капітальні вкладення в освоєння малого вантажопотоку на невеликі відстані.
Однак собівартість перевезень на автомобільному транспорті вища, ніж на інших видах.
Річковий транспорт – виконує значні обсяги перевезень вантажів і пасажирів є важливою галуззю економіки, найбільш ефективні перевезення – зерна, вугілля, залізної руди та інших нетермінових та сезонних вантажів.
Річковий транспорт має такі переваги:
• велика провізна спроможність на глибоководних річках;
• порівняно невисока собівартість перевезень;
• менші питомі капітальні витрати і менша витрата металу.
Недоліки річкового транспорту – розбіжність напрямку ряду великих рік з основними вантажопотоками; нерегулярність перевезень; менша порівняно з залізницями швидкість доставки вантажів; більший, ніж на інших видах транспорту, шлях руху.
Морський транспорт – займає важливе місце і є основним в зовнішньоторговальних зв’язках і виконує перевезення вантажів і пасажирів між портами країни (каботажні плавання).
Морський транспорт має такі переваги:
можливість масових міжконтинентальних перевезень вантажів зовнішньоторговельного обороту;
нижча порівняно з усіма іншими видами транспорту собівартість перевезень на далекі відстані;
вища, ніж на річковому транспорті, швидкість руху суден;
порівняно з річковим і залізничним транспортом менші капітальні вкладення (при масових перевезеннях на далекі відстані);
регулярність перевезень.
Разом з тим на морському транспорті не забезпечується ритмічна робота в окремі періоди (шторм, тумани і т. ін.).
Повітряний транспорт – найбільш швидкісний, основна сфера призначення – це перевезення пасажирів, термінових та цінних вантажів, пошти на великі відстані.
Літаки та вертольоти використовуються і на невеликі відстані в районах недоступних для автомобільного транспорту.
Повітряний транспорт має такі переваги:
• можливість перевезень вантажів і пасажирів у всіх напрямках;
• менші капітальні вкладення, ніж на залізничному транспорті;
• велика швидкість доставки;
• коротші порівняно з річковим і залізничним транспортом маршрути слідування.
Однак повітряний транспорт використовується переважно для перевезення пасажирів і термінових, особливо цінних і швидкопсувних вантажів невеликими партіями на далекі відстані, а також інших вантажів у райони, що не мають наземного і водного транспорту.
Трубопровідний транспорт – порівняно новий і швидко розвивається, головним чином для переміщення нафти і газопродуктів, вугілля, руди, харчових продуктів.
Трубопровідний транспорт має такі переваги:
можливість повсюдного прокладання трубопроводів;
коротша відстань перекачування порівняно з транспортуванням річковими шляхами і залізницями;
найнижча собівартість транспортування вантажів;
повна герметизація процесу транспортування, що забезпечує збереження вантажів;
автоматизація операцій транспортування вантажів;
порівняно з іншими видами транспорту менші капіталовкладення і витрата металу.
До недоліків варто віднести те, що трубопроводами транспортується обмежена номенклатура видів вантажів (нафта, газ тощо).
Обсяги відправлення вантажів транспортними підприємствами загального користування за 2000 р. перевищили 1,85 млрд. т (30 % до рівня 1990 р.). Найбільше зниження обсягу спостерігається на річковому транспорті (86%), морському (84%) і автомобільному загального користування (80%).
На залізничному транспорті спостерігається менше падіння обсягу перевезень (понад 70%). Це свідчить про те, що залізничний транспорт і в сучасних умовах займає лідируюче положення в забезпеченні перевезень вантажів. Найменше скорочення обсягів спостерігається на трубопровідному транспорті – близько 20%.