2.2. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу

Ця Стратегія, затверджена Указом Президента України від 11 червня 1998 року № 615, визначає основні напрями співробітництва України з Європейським Союзом (ЄС) — організацією, яка в процесі свого розвитку досягла високого рівня політичної інтеграції, уніфікації права, економічного співробітництва, соціального забезпечення та культурного розвитку.

Національні інтереси України потребують утвердження України як впливової європейської держави, повноправного члена ЄС. В результаті очікуваного найближчими роками розширення ЄС — вступу до ЄС Польщі та Угорщини — Україна межуватиме з ЄС, що створить принципово нову геополітичну ситуацію. У зв'язку з цим є необхідним чітке та всебічне визначення зовнішньополітичної стратегії щодо інтеграції України до європейського політичного (в тому числі у сфері зовнішньої політики і політики безпеки), інформаційного, економічного та правового простору.

Стратегія інтеграції України до ЄС грунтується на:

• Конституції України, що встановлює спрямування зовнішньополі­тичної діяльності України на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права;

• схвалених Верховною Радою України Основних напрямах зовнішньої політики України та Концепції (основах державної політики) національної безпеки України;

• Угоді про партнерство і співробітництво між Україною та Євро­пейськими.

Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу має забезпечити входження держави до європейського політичного (в тому числі у сфері зовнішньої політики і політики безпеки), інформаційного, економічного і правового простору. Отримання на цій основі статусу асоційованого члена ЄС є головним зовнішньополітичним пріоритетом України у середньостроковому вимірі і повинно співвідноситися в часі з набуттям повноправного членства в ЄС державами-кандидатами, що мають спільний кордон з Україною.

2.3. Утвердження України як транзитної держави

Програма утвердження України як транзитної держави 2002–2010 роках, затверджена Законом України від 7 лютого 2002 року № 3022.

Метою Програми є оптимальне використання наявного та подальший розвиток транзитного потенціалу України шляхом створення сприятливих умов для учасників транзитних перевезень, збільшення валютних надходжень від експорту транспортних та інших послуг.

Програма передбачає комплекс заходів, спрямованих на нормативно-правове забезпечення транзиту вантажів територією України, адаптацію національного законодавства до міжнародного транспортного права, техніко-технологічну модернізацію транспортної інфраструктури міжнародного значення та пунктів пропуску через державний кордон України, удосконалення тарифно-цінової та податкової політики у сфері міжнародного транзиту, впровадження логістичних технологій в організацію транзитних вантажних, інформаційних та фінансових потоків, а також державне стимулювання залучення додаткових обсягів вантажів до транзиту через Україну.

Реалізація Програми дасть змогу:

• зміцнити геоекономічний потенціал України;

• гармонізувати національне законодавство з міжнародними нормами та стандартами;

• сприяти прискоренню інтеграції України у європейське Співто­вариство;

• відновити і зміцнити потенціал розвитку експорту послуг у зонах економічного тяжіння до міжнародних транспортних коридорів;

• сприяти ефективному використанню провізної спроможності транспортних систем, стимулювати її відтворення та вдосконалення на основі впровадження нових технологій, зв'язку та інформатизації;

• поліпшити екологічний стан завдяки розвитку контрейлерних (комбі­но­ваних) перевезень;

• стимулювати розвиток широкого спектру супутніх транзиту послуг, зокрема щодо різних видів страхування, розвитку міжнародного туризму, заправки транспортних засобів пальним, організації торгівлі та харчування, ремонту транспортних засобів та їх сервісного обслуговування, створення нових робочих місць у сфері виробництва та обслуговування.

Реалізація заходів Програми дасть також змогу стабілізувати та збільшити в майбутньому обсяги транзитних вантажів, які транспортуються трубопровідним транспортом.