Семінарське заняття №3-4 програма соціологічного дослідження як інструмент реалізації його стратегії План

1. Програма соціологічного дослідження: поняття, призначення, компоненти.

2. Змістовний аналіз основних компонентів програми соціологічного дослідження.

   0. Методологічний розділ програми. Наукова проблема. Головні вимоги до розгортання проблеми дослідження.

   1. Об’єкт та предмет дослідження, їх призначення.

   2. Висунення цілей дослідження як орієнтація на його кінцевий результат. Теоретично-прикладні та практичні цілі дослідження

   3. Завдання дослідження. Послідовне висування програмних завдань залежно від головної мети дослідження. Методичні завдання.

   4. Гіпотеза – головний методологічний інструмент соціологічного дослідження.

   5. Типи гіпотез у соціологічному дослідженні.

   6. Методичний розділ програми. Виокремлення головних понять дослідження. Інтерпретація понять як процедура їх пояснення, уточнення їх змісту.

3. Взаємодія структурних елементів програми.

4. Методи аналізу та збору даних.

5. Робочий план дослідження.

6. Робота над розробленими програмами відповідно до завдань самостійної роботи з теми.

Література

1. Єрескова Т. В. Методологія та методи соціологічних досліджень [Текст] : практикум : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Т. В. Єрескова, О. В. Мазурик, Н. О. Никифоренко. - Донецьк : Східний видавничий дім, 2011. - 230 с. : табл.

2. Новикова С.С., Соловьёв А.В. Социологические и психологические методы исследований в социальной работе: учебное пос. – М.: Академический Проект: Гаудеамус, 2005.

3. Паніна Н. В. Технологія соціологічного дослідження [Текст] : курс лекцій / Н. В. Паніна ; наук. ред. В. І. Паніотто ; НАН України, Інститут соціології. Вища школа соціології. - 2-ге вид., доп. - К. : [б.в.], 2007. - 320 с.

4. Соціологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.Г.Городяненка. – К., 2008.

5. Технології прикладних соціологічних досліджень [Текст] : навч.-метод. посібник / наук. ред. Ю. Саєнко. – К. : Ін-т соціології, 2003. - 124 с.

6. Халтобин В.О. Методология и методы социологич. исследования: Лекц. и практич. задания. – Запорожье: ГУ "ЗИГМУ", 2005.

7. Ядов В.А. Социологическое исследование: методология, программа, методы. – Самара : Самарский университет, 1995. – 331 с.

Тема 4. Вибіркова сукупність у соціологічному дослідженні

Об’єктом досліджень можуть бути десятки і сотні тисяч людей, що мешкають у регіонах, містах, областях; багатотисячні колективи промислових підприємств, організацій; великі соціальні спільноти: підприємці, молодь, студентство, жіноцтво, діти тощо. Тому дослідник, дбаючи про якість, достовірність майбутніх результатів, повинен ретельно підійти до визначення якісних і кількісних параметрів об’єкта обстеження, вибору найоптимальніших методів. Адже суцільні обстеження за таких обставин неможливі (виняток становлять суцільні дослідження, використовувані підчас перепису населення, проведення референдумів). Тому найчастіше вдаються до вибіркового методу як альтернативи суцільному обстеженню. Його теорія ґрунтується на досягненнях математичної статистики.

Вибірковий метод – це науково обгрунтований підхід, за результатами якого роблять висновки про об’єкт дослідження як ціле, спираючись на дані аналізу його певної частини.

 Використання методу вибірки передбачає опанування таких понять, як “генеральна сукупність”, “вибіркова сукупність”, “одиниця відбору”, “одиниця спостереження”,” репрезентативність”, “помилка репрезентативності” тощо.

Генеральна сукупність – обмежений територіально і в часі об’єкт дослідження. Визначення генеральної сукупності передбачає конкретизацію характеристик об’єкта, його найважливіших суттєвих ознак, які піддаються фіксації.

Вибіркова сукупність – певна кількість відібраних за суворими

правилами елементів генеральної сукупності. Вона нібито виступає мікромоделлю генеральної сукупності. Її структура повинна максимально збігатися зі структурою генеральної сукупності за основними якісними характеристиками і контрольними ознаками.

Одиниця відбору – елементи вибіркової сукупності, які згідно з планом вибирає дослідник на кожному етапі побудови вибірки. Такими елементами є поселення, підприємства, різноманітні спільноти.

Одиниці спостереження – елементи вибіркової сукупності, які підлягають обстеженню. Ними можуть бути як окремі індивіди, так і соціальні групи.

 Для побудови вибірки конкретного соціологічного дослідження потрібно попередньо оцінити якість вибірки (визначити ймовірність і ступінь точності, з якими дані, отримані під час дослідження вибіркової сукупності, можна переносити на генеральну сукупність); дібрати тип вибірки, найбільш адекватний меті й завданням дослідження; визначити обсяг вибірки, який, з одного боку, повинен бути статистично значущим, а з іншого – економним, забезпечуючи оперативне отримання якісної інформації.

Визначення якості вибірки означає оцінку її на предмет репрезентативності щодо всього об’єкта дослідження.

Репрезентативність вибірки – властивість вибіркової сукупності відтворювати основні характеристики генеральної сукупності.

Вибірка не може абсолютно точно відтворювати генеральну сукупність, тому вона завжди матиме певні відхилення від неї.

Помилка репрезентативності – відхилення вибіркової сукупності за певними характеристиками від генеральної сукупності. Чим більша величина цих відхилень, тим значніша помилка репрезентативності, тим нижча якість отриманих даних.

Значну роль у визначенні якості інформації, отриманої в результаті емпіричного дослідження, окрім репрезентативності, відіграють такі параметри, як надійність і валідність.

 Надійність інформації – адекватність одержаних результатів дослідження соціальній ситуації. Забезпечується врахуванням так званих випадкових помилок, які є неминучими внаслідок неоднорідності досліджуваного контингенту. Чим однорідніший контингент обстеження і чим більший обсяг вибіркової сукупності, тим незначніша випадкова помилка вибірки і відповідно вища якість отриманої інформації. Випадкові помилки виникають також і через низьку якість інструментарію, непрофесійну роботу дослідника тощо. Величину випадкової помилки можна розрахувати за допомогою спеціальних математичних формул.

Якість дослідження встановлюється величиною випадкової помилки (розраховують її за допомогою математичних формул), яка дає змогу з певною впевненістю врахувати її під час поширення висновків, зроблених на підставі вибіркового дослідження, на всю генеральну сукупність

 Валідність (обґрунтованість) інформації – відповідність результатів саме тим явищам і процесам, які передбачалося дослідити.

До зниження валідності можуть призвести не тільки помилки інструментарію, а й систематичні помилки вибірки.