- •Робоча програма з курсу«методика соціальних досліджень» Пояснювальна записка
- •Зміст навчальної програми «методика соціальних досліджень»
- •Тема 1. Методологічні засади соціального пізнання
- •Тема 2. Організація соціологічного дослідження
- •Тема 3. Програма соціологічного дослідження як інструмент реалізації його стратегії
- •Тема 4. Вибіркова сукупність у соціологічному дослідженні
- •Модуль 2. Методи збору соціологічної інформації
- •Тема 5. Класифікація методів збирання соціологічної інформації
- •Тема 6. Аналіз документі. Контент-аналіз
- •Тема 7. Спостереження як метод соціологічного дослідження
- •Тема 8. Опитування в соціологічному дослідженні
- •Тема 9. Соціальний експеримент
- •Модуль 3. Методи аналізу та узагальнення соціальних досліджень
- •Тема 10. Якісні методи у соціальних дослідженнях
- •Тема 11. Методи аналізу даних соціальних досліджень
- •Тема 12. Оформлення результатів соціальних досліджень
- •Навчально-тематичний план з курсу «Методика соціальних досліджень» для студентів денної форми навчання
- •Оцінювання (визначення рейтингу) навчальної діяльності студента
- •Модуль 1 методологічні засади соціальних досліджень
- •Тема 1. Методологічні засади соціального пізнання
- •Семінарське заняття №1 методологічні засади соціального пізнання План
- •Література
- •Тема 2. Організація соціологічного дослідження
- •3. Упорядкування та обробка зібраної інформації;
- •Семінарське заняття №2 організація соціологічного дослідження План
- •Література
- •Тема 3. Програма соціологічного дослідження як інструмент реалізації його стратегії
- •Семінарське заняття №3-4 програма соціологічного дослідження як інструмент реалізації його стратегії План
- •Література
- •Тема 4. Вибіркова сукупність у соціологічному дослідженні
- •Семінарське заняття № 5 вибіркова сукупність у соціологічному дослідженні План
- •Література
- •Модуль 2. Методи збору соціологічної інформації
- •Тема 5-6. Класифікація методів збирання соціологічної інформації. Аналіз документів. Контент-аналіз
- •Семінарське заняття №6 метод аналізу документів План
- •Семінарське заняття №7 спостереження як метод соціологічного дослідження План
- •Семінарське заняття №7 спостереження як метод соціологічного дослідження План
- •Література
- •Тема 7. Спостереження як метод соціологічного дослідження
- •Семінарське заняття №7 спостереження як метод соціологічного дослідження План
- •Література
- •Тема 8.1. Опитування в соціологічному дослідженні. Інтерв’ю
- •Семінарське заняття №8
- •Метод опитування як центральний метод прикладної
- •Соціології. Інтерв’ю
- •Література
- •Тема 8.2. Анкетування
- •Семінарське заняття № 9
- •Тема 8.3. Телефонне й поштове опитування
- •Семінарське заняття № 10
- •Тема 8.4. Експертне опитування
- •Тема 8.5. Соціометричне опитування. Сіткові методи
- •Семінарське заняття №11
- •Тема 9. Соціальний експеримент
- •Семінарське заняття №12 соціальний експеримент План
- •Література
- •Модуль 3. Методи аналізу та узагальнення соціальних досліджень
- •Тема 10. Якісні методи у соціальних дослідженнях
- •Література
- •Тема 11. Методи аналізу даних соціальних досліджень
- •Семінарське заняття №13 якісні методи та методи аналізу даних у соціальних дослідженнях План
- •Література
- •Тема 12. Оформлення результатів соціальних досліджень
- •Семінарське заняття №14-16
- •Оформлення результатів соціальних досліджень
- •(Практичне удосконалення теоретичного матеріалу)
- •Література
- •Питання до іспиту з дисципліни «Методика соціальних досліджень»
- •Список рекомендованої літератури з курсу «Методика соціальних досліджень»
Література
Єрескова Т. В. Методологія та методи соціологічних досліджень [Текст] : практикум : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Т. В. Єрескова, О. В. Мазурик, Н. О. Никифоренко. - Донецьк : Східний видавничий дім, 2011. - 230 с. : табл.
Новикова С.С., Соловьёв А.В. Социологические и психологические методы исследований в социальной работе: учебное пос. – М.: Академический Проект: Гаудеамус, 2005.
Паніна Н. В. Технологія соціологічного дослідження [Текст] : курс лекцій / Н. В. Паніна ; наук. ред. В. І. Паніотто ; НАН України, Інститут соціології. Вища школа соціології. - 2-ге вид., доп. - К. : [б.в.], 2007. - 320 с.
Соціологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.Г.Городяненка. – К., 2008.
Технології прикладних соціологічних досліджень [Текст] : навч.-метод. посібник / наук. ред. Ю. Саєнко. – К. : Ін-т соціології, 2003. - 124 с.
Халтобин В.О. Методология и методы социологич. исследования: Лекц. и практич. задания. – Запорожье: ГУ "ЗИГМУ", 2005.
Ядов В.А. Социологическое исследование: методология, программа, методы. – Самара : Самарский университет, 1995. – 331 с.
Тема 11. Методи аналізу даних соціальних досліджень
Щоб первинні дані можна було використовувати для змістовного аналізу і висновків, вони повинні бути певним чином упорядковані та опрацьовані. З цією метою застосовують спеціальні статистичні методи — групування, обчислення узагальнюючих параметрів та коефіцієнтів, кореляційний, кластерний, факторний аналізи та ін. Незалежно від методу аналізу, опрацювання даних починається з попереднього впорядковування інформації, здебільшого за допомогою статистичного групування та побудови статистичних таблиць.
Структуру сукупності об'єктів з точки зору однієї виокремленої ознаки доцільно вивчати за таблицею, в якій для кожного з можливих значень ознаки зафіксовано, скільки разів зустрічаються в сукупності об'єкти, що мають відповідне значення.
Мета опрацювання й аналізу зібраної первинної соціологічної інформації полягає в кількісній оцінці впливу різних чинників на розвиток соціальних процесів у різних сферах суспільства. Первинну соціологічну інформацію можна опрацьовувати вручну і за допомогою ЕОМ з використанням різних методів економіко-математичної статистики: простих і комбінованих групувань, розрахунків середніх величин, регресивного, кореляційного і факторного аналізу. Опрацьовану інформацію може бути подано в таблицях, графіках, діаграмах, рисунках, схемах, які дають змогу інтерпретувати зібрані дані, аналізувати й виявляти певні залежності, робити висновки, розробляти рекомендації.
Однак статистичне опрацювання можливе лише за умови кількісного вимірювання ознак досліджуваного явища. У більшості ж соціальних явищ за винятком таких ознак, як вік, стаж роботи, кваліфікаційний розряд, розмір заробітної плати, рівень виконання норм тощо, кількісної визначеності бракує. Наприклад, як виміряти сумлінність, ініціативність, відповідальність, ентузіазм, задоволення? Адже соціологу важливо знати не тільки про наявність чи брак таких, а й про інтенсивність їх вияву. Для цього використовують соціологічне вимірювання.
Соціологічне вимірювання — це процедура, за допомогою якої якісні ознаки соціального явища чи об’єкта, що вивчається, порівнюють з певним еталоном і одержують числовий вираз у певному масштабі.
Еталоном виміру є шкала, що її створює сам соціолог у процесі дослідження.
Шкала — це інструмент для виміру оцінок соціологічної інформації, що збирається в процесі аналізу документів, спостереження, опитування. Шкала складається із системи індикаторів конкретно-емпіричного вияву соціальних ознак і кількісних індексів, з допомогою яких досягається перетворення цих ознак на числові показники. Надання кількісної визначеності якісним ознакам, що вивчаються, називають шкалуванням. За допомогою шкалування якісно різнорідні соціальні ознаки приводять до порівнянних кількісних показників. Шкала при цьому виконує роль еталона. З її допомогою можна вимірювати будь-які явища.
Залежно від форми шкáли поділяють на вербальні (словесні), числові та графічні. У вербальних шкалах позиції шкали подано різними словесними твердженнями, у числових — балами. Графічні шкали являють собою пряму лінію, 9—15 см завдовжки, поділену на частини з позначками. Респондент має вибрати позначку на шкалі відповідно до свого вибору.
Шкалування як вимірювальна процедура здійснюється вже на початковому етапі дослідження під час розробки його інструментарію. Питання, поставлене в анкеті в закритій формі, — це ніщо інше, як шкала.
У процесі шкалування спочатку виявляють зовнішні ознаки досліджуваного явища (об’єкта), тобто ті властивості й характеристики, які підлягають спостереженню й вимірюванню.
Кожна ознака характеризується певною сукупністю змінних, що віддзеркалюють її варіювання за конкретних умов. Наприклад, трудова активність як одна з ознак сумлінного ставлення до праці характеризується такими змінними: перевиконання норм виробітку, поліпшення якості продукції, участь у раціоналізаторстві та винахідництві тощо. Показники варіювання кожної із цих змінних є індикаторами ставлення до праці.
Індикатор — (від лат. indicator — покажчик) — доступна для спостереження й вимірювання характеристика, її стан, зміна цього стану, ступінь цієї зміни об’єкта, який вивчається, що дає змогу робити висновок щодо інших його характеристик, недоступних безпосередньому дослідженню.
Для того щоб вибрати індикатор, слід попередньо здійснити інтерпретацію та операціоналізацію досліджуваного явища. Якщо інтерпретація дає змогу визначити напрям аналізу, за яким має здійснюватися збирання кількісної інформації, а операціоналізація — види цієї інформації, то визначення індикаторів допомагає вибрати способи й форми її збирання. Крім того, індикатори дають можливість правильно сформулювати інструментарій дослідження, визначити структури відповідей на поставлені запитання.
Деякі операціональні поняття (стать, вік, стаж роботи, кваліфікація) самі можуть бути індикаторами. Більшість же операціональних понять потребує використання не одного, а кількох індикаторів, які відображають умови їх формування. Це, наприклад, задоволення змістом праці, її нормуванням, оплатою, організацією, умовами, за яких вона здійснюється, соціально-психологічним кліматом у колективі тощо.