1. Юридична наука, її система та проблемні питання класифікації.

В сучасній юр. літ-рі зазвичай виокремлюють 2 підходи до розуміння поняття наука :

1 підхід- дослідницький , в межах якого наука розуміється , як система знань , які підлягають спочатку збиранню, опрацюванню, систематизації і лише потім виокремлення , як певної галузі знань.

2 підхід –це практичний і характеризує науку з точки зору можливості застосування отриманих знань у практичній прикладній діяльності

Таким чином, наука – це усвідомлена і заснована на певній методологічній основі ді-сть суб’єктів , що має професійне значення та націлена на вивчення явищ, предметів та категорій . які в подальшому і складають предмет цієї науки .

Методологічну основу такого розуміння «науки» складають:

• Соц.. категорії

• Сфери діяльності особи

• Напрямки профес. знань

• Осн. способи прийомів, засобів та шляхів пізнання Д-пр. явищ

Як і б-я категорія «наука» в тому числі і юридична наука має свою структуру , тому можливо виокремити 2-аспектну структуру юр. науки

1.

• Внутрішня структура науки , що надає можливість виокремити її структурні елементи таким чином:

• Суб’єкт наукової ді-сті, що має як індивідуальний так і колективний характер

• Мета ді-сті полягає у можливості пізнання різноманітних ідей , концепцій ,поглядів , тенденцій розвитку відповід. аспектів такої ді-сті

• Ф-ції науки , що забезпечують повноцінне дослідження та прогнозування розвитку держ-пр категорій

• Методологічна основа , що включає в себе наявність прийомів та способів за допомогою яких відбувається дослідження держ-пр явищ та яка характеризує науку , як самостійну

• Форми ді-сті, що забезпечують формальний вираз результатів такої ді-сті ( монографії, статті , десерт., тези)

• Об’єкт д-сті , який у традиційно загальному вигляді складають д. і пр.. , як складні д.-пр. інститути

• Результат ді-сті , що характеризується утворенням сис-ми знань

2.

• Предметний аспект(структура)

• Теоретико- історичні науки(ТДП, ІДП)

• Галузеві , міжгалузеві

• Спец. прикладні

В межах предметної структури юр. науки серед науковців точиться дискусія з приводу можливості виокремлення між нар-пр. науки в самост. сис-му чи галузь знань , хоча достатньо значна кіл-ть науковців не передбачає міжнародне право, як самостійний різновид юр. науки , оск. воно має т. з. комплексний хар-р та відображає особливості Д. і П. , як суб’єкта міжнародних відносин , а отже хар-є лише аспектну частину цих категорій до того ж всі міжнародн-пр документи , які ратифіковані Д. стають частиною національного законодавства , а отже належать до його певних галузей.

Зміст юр. науки складається з певного блоку знань юр. спрямування до яких можливо віднести наступні:

• Фундаментальні, теоретичні та історичні знання , які складають основу юр. науки і в цілому забезпечують єдність юр. наук

• Знання методологічного хар-ру , які забезпечують можливості дослідження предмету ТДП з точки зору виокремлення способів їх дослідження , як на загальнонауковому так і на спец науковому рівні

• Знання галузевого хар-ру , вони надають можливість визначити основні напрямки та особливості Д-пр впливу на певну сферу сусп.. відносин

• Це знання прикладного х-ру , що проявляється , по-перше , у можливості застосування знань неюридичного характеру , але таких , що є важливим для пізнання Д і пр. і, по-друге , характеризують юр. ді-сть як форму сусп.. практики

2. Особливості функцій науки теорії держави і права.

Під функціями слід розуміти основні напрямки впливу даної науки на державно – правову дійсність, інші юридичні науки, через які проявляються суть науки теорії держави і права та її призначення.

Характерною особливістю теорії держави і права є притаманність загальних (характерних для всіх юридичних наук) та спеціальних (власних) функцій. До загальних належать: пізнавальна , евристична, прогностична, прикладна, ідеологічна. В науці теорії держави і права міститься численна кількість різних функцій, можливі навіть істотні зміни у назвах – це свідчить про широкий спектр даного питання та множинністю досліджень.

Пізнавальна функція – теорія держави і права спрямована на дослідження державно – правових явищ, глибоке вивчення і розширення знань про такі категорії як «держава» та «право». Дана функція найбільш ефективна на первинних етапах дослідження держави та права , їх функцій , ознак , що відрізняють її від інших юридично-значущих явищ. Але пізнавальна функція потребує невпинного оновлення та нового дослідження, вона не знаходиться на певній точці весь проміжок часу, адже усі державно – правові явища знаходяться у невпинному розвитку та взаємодії , і те що досліджувалось декілька років раніше , не може визнаватись як категоричне сьогодні. Все це залежить від певних державних та політичних явищ , процесу дослідження та відповідного суб’єкта – дослідника.

Евристична функція – теорія держави і права спрямована на узагальнення найбільш загальних зв’язків та закономірностей виникнення розвитку, функціонування держави і права. Закономірності – це конкретні , необхідні, загальні та стійкі , повторювані зв’язки між явищами та процесами, які відбуваються у правовій системі.

Прогностична функція – теорія держави і права досліджуючи питання про державу та право дає можливість сформувати подальший розвиток державно – правової дійсності, передбачити в якому саме напрямку буде прямувати дана наука. Досліджуючи ці явища на конкретному етапі історичного розвитку можна виявити певні тенденції , які будуть притаманні у майбутньому чи навпаки стануть недоцільними. Виділяються певні прогалини та проблеми , які стануть гострими та можливі шляхи розвитку й оновлення існуючих наукових знань.

Прикладна функція – теорія держави і права в процесі функціонування та досліджень застосовує свої знання на практиці. Дану функцію ще називають допомога практиці. Вона виступає елементом вирішення проблем , адже при наявності якихось неоднозначностей чи суперечок вступає теорія держави і права і за допомогою своїх знань та догм вирішує конкретні юридичні факти. Зокрема , при відсутності певної норми , яка регулювала б діяльність осіб у цивільному праві може застосовуватися аналогія права чи аналогія закону. Так при такій ситуації неминуче буде звернення саме до теорії держави і права для роз’яснення змісту та значення аналогії права чи аналогії закону.

Ідеологічна функція – формує певний рівень правосвідомості , який базується на повазі до права , до держави , її функцій та поставлених цілей. Теорія держави і права є сукупністю поглядів та понять , які базуються на певних критеріях та дають змогу різнобічно розкрити сутність певного державно – правового явища , дати йому незалежну, об’єктивну, оцінку. Саме завдяки таким поглядам та ідеям відбувається орієнтація та виховання учасників певних відносин на шляху до поваги та розумінні держави та права.

Як вже зазначалось, теорія держави і права має і власні , специфічні , притаманні лише їй функції. До них належать : узагальнююча, системна, методологічна.

Узагальнююча функція – теорія держави і права досліджує найбільш загальні питання, вчення держави та права в окремих країнах, торкається тих проблем, які стануть в нагоді іншим наукам. Використовує знання та наукові здобутки інших наук для дослідження державно – правових явищ, відбувається обмін науковими знаннями.

Системна функція – теорія держави і права об’єднує всі юридичні науки в одну єдину систему на основі загальних положень, систематизує їх у цілісну систему.

Методологічна функція - теорія держави і права вивчає, які прийоми і способи слід використовувати в наукових , галузевих дослідженнях, створює власний апарат , яким користуються інші юридичні науки, сюди можна віднести: систему юридичних категорій і понять, методи досліджень конкретних явищ та процесів, тобто це та фундаментальна основа, яка слугує підґрунтям для дослідження іншими науками своїх предметів.

Деякі науковці та автори юридичних підручників виділяють й інші функції теорії держави і права , які не є досить поширеними , але все ж потребують уваги : комунікативна функція , навчальна функція, практична тощо.