9.1. Біологічне значення умовних рефлексів та їх класифікація

Організм народжується з певним набором безумовних рефлексів. Вони забезпечують йому підтримання життєдіяльності у відносно постійних умовах існування.

Умовні рефлекси (УР) виникають, закріплюються, згасають протягом життя і є суто індивідуальними, Базою для утворення УР є безумовні, тому за характером прояву, тобто за ефекторною ознакою, розрізняються стільки ж умовних рефлексів, скільки й безумовних, а саме: харчові, захисні, статеві тощо. Проте така характеристика недостатня, бо УР відрізняється один від одного ще за видом умовних подразнень, рецепторних апаратів тощо.

За рецепторною ознакою УР поділяються на дві великі групи: екстероцептивні та інтероцептивні.

Серед екстероцептивних умовних рефлексів (ЕУР) за характером умовного подразника розрізняють зорові, слухові, смакові, тактильні і температурні, ЕУР можна виробити на вигляд предметів, відношення між ними, колір; силу, висоту, тембр звуку; різноманітні запахи і смакові подразники; механічні, больові та температурні подразнення шкіри тощо. Таким чином, ЕУР відіграють основну роль у взаємовідносинах організму з навколишнім середовищем. Вони утворюються порівняно швидко, приблизно за 5-20 поєднань екстероцептивного подразника з безумовним рефлексом. У разі постійного підкріплення такі УР швидко спеціалізуються та зміцнюються.

Інтероцептивні умовні рефлекси (ІУР) утворюються під час поєднання подразника рецепторів внутрішніх органів з будь яким безумовних рефлексом. Інтероцептори можуть збуджуватись внаслідок механічного подразнення внутрішніх органів, збільшення в них тиску, змін хімізму крові, осмотичного тиску, температури внутрішнього середовища тощо. ІУР утворюються повільніше, ніж ЕУР – для їхнього зміцнення потрібно приблизно 50-150 поєднань умовних та безумовних подразників.

За ефекторною ознакою УР можна поділити на дві групи: вегетативні та сомато-рухові.

До вегетативних УР належать харчові, серцево-судинні, дихальні, статеві, сечовидільні тощо.

Сомато-рухові УР (інструментальні або оперативна поведінка) визначають характер взаємовідносин організму з навколишнім середовищем. Вони є значно складнішим явищем, ніж класичні УР, що є копією безумовних. У їх реалізації проявляються складніші нервові процеси, які нагадують інтелект. Наприклад, тварини можуть навчитися такої поведінки, яка є вирішальним фактором розв’язання завдань при задоволенні певної потреби.

Існують і інші принципи класифікації УР: 1) прості та складні (одночасні, послідовні, ланцюгові /підкріплюється останній/), 2) наявні та слідові (проміжок часу між умовним подразником і підкріпленням), 3) на час (повторення безумовних подразників через рівні проміжки часу), 4) УР вищого порядку.

Біологічне значення УР полягає в тому, що вони забезпечують більш досконале пристосування організму до мінливих умов життя. Вони сприяють знаходженню їжі за запахом, своєчасному уникненню небезпеки, орієнтуванню в часі і просторі. Умовно-рефлекторному виділенню слини травних соків на вигляд, запах, час вживання їжі створює кращі умови для роботи травної системи. Посилення газообміну і збільшення легеневої вентиляції до початку роботи. тільки при вигляді обстановки, в які здійснюється ця робота, сприяють більшій витривалості і кращій працездатності організму під час м’язової діяльності.