9.3. Розвиток умовних рефлексів у дітей різних вікових груп

У дітей перших днів життя УР значення мають лише інтероцептивні імпульси, які пов’язані з процесами дихання, травлення. Наприклад, з’являється натуральний умовний рефлекс на час годування, який проявляється у пробудженні дитини та підвищенні її рухової активності. На кінець 2-го тижня життя з’являється УР на положення дитини для годування у вигляді сисних рухів.

У міру морфологічного. визрівання аналізаторні системи утворюють все нові УР. На 3-4 місяці життя дитини спостерігається чітке диференціювання штучних зорових і слухових умовних подразників. Протягом усього 1-го року життя для правильного розвитку дитини життєво важливу роль відіграє суворий режим сну, неспання, харчування і прогулянок, тобто вироблення стереотипів УР, зміна яких і порушення ведуть до болісних реакцій дітей.

У кінці 1-го – на початку 2-го року життя важливим умовним подразником стає слово.

На 2-му році життя у дитини формується велика кількість УР стосовно розміру, маси, віддаленості предметів, швидкості подразників, що полегшує пристосування її до навколишнього середовища .Умовні рефлекси, вироблені до 3-х років відзначаються великою міцністю. Виробляються вони швидко і зберігають своє значення протягом усього наступного життя. Порушення стереотипів дітьми у цьому віці сприймаються хворобливо, а зміна порядку проходження стереотипу вдається надзвичайно важко. У цьому віці інтенсивно формується 2-га сигнальна система.

У дітей дошкільного віку зовнішнє гальмування перестає відігравати таку велику роль як раніше. Все більшого значення набуває внутрішнє гальмування. Діти цього віку виробляють велику кількість динамічних стереотипів. Зростає можливість їх перероблення. Активізується наслідувальний та ігровий рефлекси. Граючи в ляльки діти точно копіюють жести, слова, манери батьків, вихователів, старших дітей.

Діти молодшого шкільного віку характеризуються швидким зміцненням умовно-рефлекторних зв’язків та добрим вираженням усіх видів внутрішнього гальмування, хоча воно все ще потребує тренування з метою підсилення.

У підлітковому віці процес утворення умовних зв’язків на словесні сигнали утруднюються. Внаслідок статевого дозрівання спостерігається ослаблення всіх видів внутрішнього гальмування. Це – самий відповідний період для батьків та вихователів.

9.4. Нейрофізіологічні механізми пам’яті

Пам’ять-це властивість будь-якої системи (зокрема й нервової) зберігати у закодованому вигляді інформацію, що за певних умов може бути виведена з цієї системи без порушень змісту. Пам’ять включає здатність мозку до збереження, відтворення і забування одержаної інформації.

За тривалістю зберігання інформації пам’ять поділяють на короткотривалу та довготривалу. Розрізняють кілька різновидів короткочасної пам’яті: сенсорну (триває 0,1-0,5 с), робочу (декілька хвилин) та оперативну (десятки хвилин і години).

Для тривалішого зберігання інформації в пам’яті необхідне багаторазовий її повтор. Таким способом формується довготривала пам’ять (місяці, роки, все життя). Вона можлива завдяки утворенню асоціацій, тобто зв’язків між окремими елементами. До неї належить також здатність читати і писати, професійні навички.

У ранньому віці запам’ятовування відбувається найчастіше мимовільно на підсвідомому рівні на фоні емоційного. збудження. Активне довільне запам’ятовування виникає пізніше, особливо у школі. При цьому поступово спостерігається перехід від образної до смислової пам’яті.

Чуттєво-образна пам’ять поділяється на зорову, слухову, смакову, нюхову, моторну (рух.) тактильну (дотик) тощо.

За характером запам’ятовування розрізняється три види пам’яті: образну, емоційну та умовно-рефлекторну, які можуть існувати у короткочасній та довготривалій формі.

Звичайно, розподіл пам’яті на різні види та форми – умовний прийом, оскільки пам’ять людини має змішаний характер.

Забування-не патологія, а вкрай необхідний процес, бо сприяє пристосуванню людини до мінливих і складних умов оточуючого середовища. Виявилося ,що забування це не просте стирання пам’ятного сліду, а перехід його у підсвідому форму зберігання.

Пам’ять і УР – взаємопов’язані явища, бо навчання неможливе без пам’яті, а воно є також умовним рефлексом.

Сьогодні все ще не існує наукової теорії пам’яті. Є ряд гіпотез, кожна з яких має більше чи менше прибічників.

Припускають, що короткочасна пам’ять полягає в тому, що збуджені умовними та безумовними подразниками ланцюги нейронів втягуються в кругову ритмічну активність по петлях зворотних зв’язків, а довготривала-із структурними змінами в синапсах або тілі нейронів.

В останні роки значного поширення дістали погляди про роль нуклеїнових кислот і білка як, ймовірного матеріального носія слідів пам’яті.

Поки що ми з впевненістю можемо лише стверджувати, що пам’ять людини є складний динамічний процес який здійснюється при взаємодії різних структур мозку.