У логопедичному висновку указуються:

Чисті форми брадилалії, тахілалії; різновиди тахілалії (баттаризм, полтерн); поєднання тахілалії із заїканням; ступінь вираженості (легка, середня, важка);вплив патологічно сповільненої (прискореного) мовлення на особистість дитини, на її комунікативні можливості; коло ситуацій, в яких виявляється тахілалія; вираженість психічних симптомів; порушення зовнішнього мовлення (звуковимови, лексико-граматичної і семантичної сторін мовлення, просодики); порушення внутрішньоого мовлення, психічних процесів (сприйняття, уваги, мислення); особливості моторики; відхилення у поведінці.

На основі логопедичного висновку проводиться диференційна діагностика порушення темпу мовлення від дизартрії, від порушень мовлення психічно хворих. Складно відрізнити тахілалію від заїкання: зовні мовлення при тахілалії нагадує заїкання, але вона відрізняється темпом, страх мовлення відсутній; якщо людина з тахілалією звертає увага на своє мовлення, то воно поліпшується, тоді як у тих що заїкається мовлення в таких випадках, навпаки, погіршується. Тіки, міоклонуси у дітей з тахілалією не пов’язані з мовленням або наміром говорити і виникають незалежно від того, чи говорить в даний момент дитина чи ні, тоді як супутні рухи при заїканні виникають, як правило, під час мовлення.

Особливо важко розрізняти тахілалію, комбіновану із заїканням. Найбільш типові відмінності тахілалії і заїкання дані в дослідженнях D. Weiss, J. Langova, М. Movares, M. Зеемана, B.C. Кочергиної.

Прогноз відносно брадилалії більш позитивний, чим раніше вона буде виявлена тим раніше розпочнеться комплексна дія. У тих випадках, коли брадилалія є синдромом соматичного, неврологічного або психічного захворювання, прогноз залежить від успішності лікування основного захворювання.

Прогноз тахілалії залежить від розумового розвитку і поведінки людини. У дитячому віці чим дитина спокійніша, тим легше формується темп її зовнішньої і внутрішнього мовлення. Ефективність подолання тахілалії залежить також від оточуючих: складніше добитися нормалізації темпу мовлення, якщо хто-небудь з рідних страждає недоліками мовлення або невротичними розладами: результат подолання тахілалії залежить і від співпраці рідних з лікарем і логопедом.

Прогноз баттаризму і полтерн визначити досить складно. Він залежить від структури дефекту: чиста форма чи прояв синдрому. Крім того, має значення розумовий розвиток і поведінка хворого, мікросоціальна середовище, своєчасна і комплексна дія.

Профілактика брадилалии і тахілалії включає лікування і попередження спадкових захворювань, нервово-психічних порушень, травм, пухлин мозку, нейроінфекцій і тому подібне, турботу про соматичне нервово-психічне здоров'я матері і дитини, про правильний розвиток мовлення і поведінки.

2. Система лікувально-педагогічної комплексної роботи

Вона будується з урахуванням загальнодидактичних і спеціальних принципів. Можна виділити деякі спільні установки комплексної дії.

1. У коректувальній роботі здійснюється опора на зв'язок між аналізаторами загально- і мовленнєворуховим, загальноруховим і слуховим; зоровим, мовленнєворуховим і мовленнєвослуховим. Нормалізація темпу ритму спільних рухів сприяє чіткості і точності мовленнєвих рухів; уміння швидше сприймати і відтворювати різні ритмічні структуры допомогають дитині правильно оформити мовлення.

2. Коректувальну дію необхідно направити на зовнішнє і внутрішнє мовлення страждаючого брадилалією і тахілалією. Наприклад, при брадилалії необхідно в заняття включати завдання на розвиток невербального і вербального мислення, на швидке мовленнєве оформлення думки та ін.

3. Зміст і форма проведення заняття мають бути пов'язані з основною діяльністю дитяти (ігровою, учбовою), а вік дитини повинен визначати підбір немовленнєвого і мовленнєвого матеріалу, методику роботи, індивідуальний підхід.

4. Облік особистих властивостей страждаючого порушеннями темпу мовлення дозволяє вести систематичну, цілеспрямовану роботу по корекції його поведінки, емоційно-вольових проявів з метою його соціальної адаптації.

5. Разом з систематичною коректувальною роботою з логопедії необхідна і постійна самостійна робота дитини над мовленням і поведінкою.

Вказані положення реалізуються в ході індивидуальної і колективної (групової) логопедичної роботи. Групова робота має перелік переваг: у колективі легко створити проблемну, ігрову, мовленнєву ситуацію, організувати спілкування. Спочатку ініціатива належить логопедові, а дітям — виконавча роль. Поступово ініціатива переходить до тих, що займаються: вони самостійно здійснюють контроль над темпом і ритмом спільних рухів і мовлення.

Методика подолання порушень темпу мовлення включає медичну дію (медикаментозне, фізіотерапевтичне, психотерапевтичне лікування), а також дидактичні методи, логопедичну ритміку, фізкультуру.

Медична дія при брадилалії спрямована на підвищення активності нервової діяльності і нормалізацію психічних процесів. Лікарське лікування і фізіотерапія носять тонізуючий характер. Медикаментозна терапія при тахілалії включає загальнозміцнююче, загальнозаспокійлеве лікування, диференційована дія залежно від вираженості дратівливості, рухливості, рухової розгальмованості, гіперактивності .

Застосовуються різні бальнеологічні процедури для регуляції загального тонусу, центральної і вегетативної нервової системи, поліпшення самопочуття, зміцнення фізичного здоров'я.

Психотерапія спрямована на перевиховання особистості страждаючого брадилалією або тахілалією, на зміну установки на власне мовлення і мікросоціальне оточення, на виховання соціальної функції мовлення.

Ще в 30-і р. XX ст. Ю.А. Флоренська спільно із З.С. Ходоровою розробили колективно-психологічний метод, в якому особливе значення набуває соціальна сторона мовлення, умови мовленнєвої компенсації залежно від ситуаційної установки пацієнта на те, що його оточує в середовищі, зокрема на його слухачів. Навколишнє середовище може надати декомпенсуючий або компенсуючий вплив на страждаючого тахілалією. При методично правильному підході колективно-психологічний метод стає активним засобом корекції. Завдання роз'яснювальної психотерапії — соціальне перевиховання хворого. З метою стимуляції активності можна застосовувати раціональну психотерапію і аутогенне тренування.

Раціональна психотерапія проводиться у формі колективних і індивідуальних бесід. У дитячому віці використовується непряма психотерапія у вигляді схвалення, похвали, підбадьорюючої уваги до дитини, визнання і підкреслення її успіхів.

Аутогенне тренування починається з появи перших успіхів під час колективних психотерапевтичних сеансів. У курс аутогенного тренування входить ознайомлення пацієнтів із завданнями і специфікою цього виду терапії, засвоєння основних прийомів саморегуляції, відпрацювання навиків локальної релаксації м'язів, в яких виникає патологічне напруження; оволодіння скороченими формулами самонавіювання, прийомами активної регуляції м’язового тонусу і активізації навиків локальної релаксації в процесі мовленнєвої діяльності. Пропонується розширена формула спо­кою. Після закінчення тренування учні письмово дають звіт про проведене аутогенне тренування. В процесі мовленнєвих завдань вони поступово переходять від уявного проговаривання до шепітного і гучного мовлення, від групової роботи до индивидульних виступів і від зв'язаного промовляння мовленнєвого матеріалу до спонтанного мовлення і публічних виступів.

Заняття фізичною культурою (включаючи гімнастику і ритміку) при брадилалії містять тонізуючі комплекси рухів для рук, ніг, тулуби у поєднанні з дихальними, голосовими вправами, які проводяться спочатку в середньому, а потім прискореному темпі. Гімнастичні вправи при тахілалії сприяють вихованню гальмівних реакцій, витримки, уваги, зосередженості, довільного перемикання рухів: гальмуванню непотрібного руху і активізації необхідного. Всі вправи рекомендується проводити під рахунок, мелодійну музику, розмірено, спокійно, плавно, в повільному темпі. Загальнозагартовуючі вправи чергуються зі спортивними іграми, які проводятся в переміжному ритмі і темпі рухів.

3.Методики логопедичної роботи. При усуненні брадилалії логопедичні прийоми спрямовані на виховання швидших і чіткіших мовленнєвих рухів в процесі мовлення; прискорених мовних реакцій; темпу внутрішнього мовлення; темпу письма і читання; виразних форм сценічного читання і мовлення, що драматизується; правильної просодичної сторони мовлення: темпу, ритму, мелодики, паузації, наголосу. При вираженій брадикінезії необхідно в першу чергу нормалізувати загальну моторику: координацію, цілеспрямованість, ритм загальних рухів в більш прискореному темпі, формувати ручний праксис; розвивати слухову, зорову увагу, швидший темп переключення уваги з об'єкту на об'єкт, сприйняття і відтворення ритмів. У міру нормалізації моторики включити мовленнєвий матеріал.

Всі види корекційної роботи грунтуються на різних мовленнєвих вправах. Основні вправи: вимова мовленнєвого матеріалу різної складності (складів, слів, коротких фраз, скоромовок), читання (разом з логопедом, потім самостійне) під відстукуваний рукою такт, з поступовим прискоренням темпу говоріння і читання; слухання і відтворення мовленнєвого матеріалу, записаного на магнітофонну стрічку в прискореному темпі; запис складів, слів і тому подібне з попереднім чітким промовлянням під такт, що подається логопедом, а потім самою дитиною; робота з уявою при дії зовнішніх подразників різного ритму, темпу для прискорення їх внутрішнього мовлення; заучування і відтворення діалогів з акцентом на мовленнєвих особливостях різних персонажів самим пацієнтом в парі з логопедом, потім із товаришем із групи; формування сценічної поведінки відповідно до змісту драматизації.

Нормалізації темпу мовлення при брадилалії сприяють також заняття з логопедичної ритміки.

Хода та марширування в різних напрямах під бадьору музику (марш, галоп), що поєднується із підскоками, стрибками, присіданнями, зупинками під змінний характер музики. Вказані вправи поєднуються із рахунковими вправами, що допомагають контролювати темп рухів і допомагають дітям утримувати потрібний темп у мовленні. Вправи, що активізують увагу, виховують швидку та точну реакцію на зорові, слухові подразники, розвивають всі види пам’яті: зорову, слухову, моторну.

Ритмічні вправи, пов'язані з такими динамічними характеристиками музичного твору, як mesoforte – середньої сили, forte – сильно. Ритмічні вправи для рук, ніг, тулубу виконуються швидко, чітко. Ритм позначається енергійними відбиванням в долоні, ударами в бубон, махами прапорцями, тупотіння ногами. Спів мелодій з короткою тональністю. Темп пісень середній і швидкий, уривчастого характеру.

Рухливі ігри: несюжетні і сюжетні. Несюжетні ігри типу змагань, пасток, квачів, ігор-естафет, ігор із предметами, з елементами спортивних змагань. Сюжетні, рухові ігри відображають в умовній формі життєві або казкові епізоди, і сприяють відпрацюванню мовлення в діалогах, драматизаціях.

Музична самостійна діяльність дітей: під бадьору музику вони енергійно виконують однотипні рухи – рубають дрова, скакають на коні. Потім за допомогою логопеда та самостійно виконують творчі композиції: народні танці, бальні танці (польку, галоп). Грають на музичних інструментах: струнних і ударних, відтворюючи прості та складні ритмічні структури.

В результаті 6-12-місячної роботи мовлення стає значно чіткішим і швидшим. Проте і після курсу занять необхідне порівняно довге спостереження за дітьми з брадилалією і особливо з брадикінезією. Рекомендуются самостійні заняття, постійний контроль за темпом мовлення, консультації логопеда, катамнестичне спостереження.

Подолання тахілалії передбачає виховання наступних навичок і звичок: повільного, спокійного, плавного, ритмічного дихання і голосоутворення; повільного ритмічного читання; спокійного, ритмічно впорядкованого мовлення; здорової установки на колектив, слухової уваги до мовлення.

Логопедичну роботу з підлітками і дорослими з тахілалією рекомендується проводити поетапно. Перший етап – режим мовчання. Логопед знайомиться з особливостями мовлення кожного в умовах колективного спілкування, проводить бесіду про значення колективу і логопедичних занять для нормалізації темпу мовлення. Рекомендується максимум мовчання поза заняттями та удома, при цьому дитина повинна обмежуватися лише найнеобхіднішими фразами. Режим мовчання знімає тривожну збудливість, заспокоює учнів, зосереджує їх на завданнях і правилах занять. На заняттях з логопедом розпочинається засвоєння повільного темпу на простому мовленнєвому матеріалі (у зв'язному, відображеному мовленні, та у відповідях на запитання).

Другий етап – робота із засвоєння повільного темпу розпочинається на матеріалі читання і розповіді. Спочатку зразок читання дає логопед, потім діти читають зв'язно, відображено, почерзі, з наступним аналізом особливостей читання кожного. Кожне заняття розпочинається з мовної зарядки (рахунок до 30 або 50), потім проводиться індивідуальна та групова (4-5 чоловік) самостійна робота над мовленням під керівництвом однієї дитини, яка відвідує заняття. Основним моментом у всіх мовленнєвих вправах є зв’язне мовлення, що відпрацьовується в повільному темпі. Повільний темп набуває основного значення як з боку технічної роботи над мовленням, так і з боку психотерапевтичного впливу на особистість учня. Дається установка на уповільнення не лише зовнішнього мовлення, але і всіх інших психомоторних процесів. Пропонується уповільнити всі рухи, швидкість перебігу асоціативних процесів, реакції на зовнішнє середовище, всю поведінку в цілому. В кінці другого етапу підводяться підсумки роботи удома і в групі, діти звітують про самопочуття.

Третій етап – робота над редагуванням висловловлених думок, над адекватністю фрази щодо запланованого змісту. Матеріал занять: точні перекази прочитаного за планом і без нього, з довільною установкою на ту чи іншу довжину, деталізацію переказу; вправи на вимову різних редакцій однієї і тієї ж фрази.

Четвертий етап – робота над колективною розповіддю. Уважно слухаючи свого товариша, кожен включається в розповідь спонтанно за сигналом логопеда або чергового. На цьому етапі вводиться повільне читання про себе, яке сравляє дисциплінуючий і уповільнюючий вплив на усне мовлення дітей. Більше часу відводиться на індивідуальну роботу над мовленням, яка продовжується і після закінчення логопедичного курсу, що триває не менше одного року по 2 рази на день (вранці та увечері по 10-30 хвилин). На цьому етапі проводяться функціональні тренування поза стінами логопедичного кабінету як індивідуально, так і колективно. Умовою переходу до тренувань є доступність діалогічного спілкування в уповільненому (і нормальному) темпі на логопедичних заняттях. Функціональні тренування носять характер діалогу з перехожими на вулиці, в магазині, на пошті, в транспорті. Пацієнти заздалегідь готують мовленнєвий матеріал, відпрацьовують його вдома і на колективних заняттях.

П'ятий, завершальний етап – підготовка до публічного виступу. Матеріал для нього підбирається з урахуванням індивідуальних особливостей учнів. Манера поведінки, темп мовлення відпрацьовується в процесі самостійних індивідуальних і фронтальних занять; виступ записується на магнітофонну стрічку, прослуховуєтся, аналізується за змістом і зовнішнім оформленням.

Тривалість курсу – 2,5-3 місяці. Якщо цього часу недостатньо, то рекомендується після перерви продовжити заняття протягом 4-6 місяців. Після логопедичного курсу дається установка на подальше самостійне закріплення навичок правильного мовлення.

При усуненні тахілалії у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку рекомендується використовувати методики з корекції заїкання з відповідними змінами, з урахуванням механізму і симптоматики тахілалії. В цілому принципи та зміст логопедичної роботи з дітьми із заїканням і тахілалією схожі.

Логопедична ритміка включається в логопедичну корекцію послідовно на кожному етапі зі збільшенням складності ритмічних занять і мовленнєвих навантажень. Основою занять є повільний темп. Зазвичай проводяться ввідні вправи; потім дихальні, голосові; вправи на регуляцію м'язового тонусу, що покращують рухову координацію і моторну пам'ять; активізують увагу; виховують відчуття ритму; рахункові вправи в уповільненому темпі; мовленнєві завдання на координацію слова з рухом і музикою; спеціальні виспівування, мелодекламації і спів з метою покращення ритмічності дихання, вироблення плавного мовленнєвого видиху і мовлення в цілому; слухання музики; сюжетні драматизації з характерними бальними танцями, хороводами; музичну самостійну діяльність; ігрову діяльність; завершальні вправи. Курс логопедичної корекції дошкільників і молодших школярів – від 6 місяців до 1 року. У випадках рецедивів за необхідності проводять повторні курси занять. У логопедичній роботі з подолання баттаризму та полтерн на першому етапі відбувається формування понять на конкретній основі та їх словесне граматично правильне висловлювання. Необхідний підхід до мовлення як до системи в єдності з іншими психічними процесами.

Система та напрями логопедичного впливу при порушеннях темпу мовлення представлено на рис. 3.1.

Рис. 3.1.Логопедичний вплив при порушеннях темпу мовлення

Рекомендується робота не тільки над елементами мовлення, ізольованими функціями дихання і артикуляції, скільки над цілісними мовленнєвими висловлюваннями вищого порядку: над самостійним висловлюванням, переказом, діалогом, декламацією, підготовленою і вільною розповіддю, доповіддю, повідомленням, вільним викладом думок. Основний прийом – фіксація уваги пацієнта на мовленні, правильний розподіл його у фразі на кожному слові, щоб процес переключення уваги відповідав процесу послідовного логічного розгортання думки. Для цієї мети використовуються спільно-відображена вимова фраз, тексту; робота над логічним наголосом у фразі; перефразування; діалоги з логопедом, між дітьми; драматизація, яка вимагає сценічної поведінки і виразного мовлення для передачі необхідного образу; різні способи читання: разом із логопедом, відображеного за логопедом мовлення, читання по слову, по фразі, один за одним і окремо, читання за здалегідь розміченим текстом; через прорізи в смужці картону, який повільно пересувається по рядку, відкриваючи спочатку тільки одне слово, потім синтагму, нарешті, цілу фразу. Виховання логічного мислення в немовленнєвих і мовленнєвих завданнях. Наприклад, розкласти серії картинок в потрібній послідовності, виключити зайву з даних наочних картинок або скласти спільний план вислову; розвернути головну думку певної частини розповіді; знайти декілька варіантів продовження заданих сюжетів.

З метою подолання дефектів внутрішнього мовлення зміст висловлювання (задуму) реалізується за допомогою сюжетної картинки, тексту, який опрацьовується за запитаннями спочатку разом із логопедом, потім самостійно. Складається план переказу. Текст записується, читається, переказується на пам'ять.

Розвиток слухової уваги, уміння слухати мовлення на матеріалі фраз, текстів. Корисні магнітофонні заняття, на яких дитина одночасно чує і бачить текст, що подається з магнітофонної стрічки в уповільненому темпі. Для того щоб дитина звернула увагу на власне мовлення їй пропонуються для прослухування і подальшого аналізу зразки мовлення в уповільненому та швидкому темпі.

Робота над впорядкуванням темпу мовлення проводиться за допомогою: рахункових вправ із рухами, мовлення по складах або у супроводі ритмічного відстукування; виділення смислових частин в короткому тексті, у фразі, складеній за картинкою, і вимові мовленнєвого матеріалу з відповідною виразною інтонацією; ритмічне промовляння з одночасним відстукуванням ритму різних фраз і так далі.

Робота поза логопедичними заняттями, проводиться з метою закрілення повільної і чіткої вимови, виховання спокійної поведінку та уваги до власного мовлення. Подолання баттаризма і полтерн вимагає раннього початку занять, систематичного тривалого логопедичного впливу і подальшого періодичного контролю із-за частих рецидивів. Робота з подолання цих розладів у багатьох випадках є профілактикою заїкання.

3.4. Напрями комплексної психолого-педагогічної роботи з дітьми з клаттерінгом. Корекційна робота з особами з клаттерінгом повинна здійснюватися за наступними напрямами:

1. розвиток психічних функцій: уваги; рухової, зорової, слухомовленнєвої пам'яті;

2. розвиток темпо-ритмічних характеристик рухів і мовлення;

3. розвиток внутрішнього планування;

4. спеціальна педагогічна робота, спрямована на планування своїх дій, навчання самоконтролю, формування соціальних норм поведінки.

Дитина з клатерінгом потребує комплексної системи психолого-педагогічної реабілітації, стрижнем якої є рітмізация всіх видів діяльності.

I. Корекційна робота з розвитку психічних функцій пов'язана в першу чергу з розвитком уваги; рухової, зорової і слухомовленнєвої пам'яті.

Розвиток уваги. Розвиток концентрації, стійкості і переключення уваги в руховій, зоровій і слухомовленнєвій сферах націлюється на те, щоб дитина могла зосереджуватись на сприйнятті стимулів слухового, візуального та слухомовленнєвого характеру. Враховуючи особливості осіб із клаттерінгом необхідно тренувати сприйняття тимчасової послідовності стимулів у всіх сферах. Детально система роботи в даному напрямі представлена Ю. Філатовою.

Робота з розвитку слухового та слухомовленнєвого сприйняття спрямовується на формування здатності правильно відтворювати слухові подразники в певному ритмі та чергуванні один за одним. Рекомендується наступна послідовність пред'явлення стимулів: шум, тон, звук, слово, фраза. Розвиток уваги на складніші стимули відбувається при пред'явленні слів і фраз, різних за змістом.

Аналогічним чином будується робота з розвитку сприйняття зорових стимулів.

Розвиток пам'яті. Розвиток пам'яті в руховій, зоровій і слухомовленнєвій сферах повенен включати розвиток довільного короткочасного та довготривалого запам'ятовування, пов'язаного, головним чином, з послідовністю відтворення стимулів, що пред'являються.

Розвиток рухової пам'яті спрямований на вдосконалення якостей рухів, підвищення чіткості та координованості здійснення рухових актів на основі розвитку та усвідомлення кінестетичних відчуттів. Особливе значення має послідовність пред'явлення стимулів і послідовність реалізації мовленнєвих завдань. Існує необхідність розробки комплексу вправ, спрямованих на розвиток рухової пам'яті в загальній, дрібній і артикуляційній моториці відповідно до принципу про рівневу організацію рухів (Бернштейн, 1947).

Розвиток зорової пам'яті. Вказується необхідність поетапної роботи, пов'язаної з розвитком зорової пам'яті. Вкажемо основні положення:

На першому етапі робота спрямовується на розвиток довільного короткочасного і довготривалого запам'ятовування з використанням різних мнемотехнік на матеріалі реальних предметів і їх зображень. На другому етапі закріплюються отримані навички зорового запам'ятовування на матеріалі складних за складовою структурою слів і словосполучень. На третьому етапі відбувається розвиток довільної зорової пам'яті, що включає зорове запам'ятовування речень, коротких прозаїчних текстів.

Розвиток слухомовленнєвої пам'яті здійснюється також поетапно. На першому етапі діти навчаються довільному запам'ятовуванню за допомогою різних мнемотехнік на матеріалі коротких слів, букв, складів. На другому етапі закріплюються отримані навички довільного запам'ятовування на матеріалі складів, незнайомих слів і слів з абстрактним значенням. На третьому етапі відбувається навчання самостійному вибору мнемотехнік для слухомовленнєвого запам'ятовування на матеріалі окремих речень, коротких прозаїчних і віршованих текстів.