Мовленнєвий анамнез

• Час появи гуління і лепету. Особливості гуління і лепету (активність, різноманітність звукових комплексів, характеристика голосових реакцій). Час появи перших слів. Час появи простої фрази. Час появи розгорненого фразового мовлення. Які спостерігалися труднощі при переході до фразового мовлення. Наявність і вираженість ітерацій. Дефекти мовлення (дислалія, дизартрія, ринофонія та ін.).

Умови виховання дитини

— Соціальне середовище (де дитина виховувалося — вдома чи в дитячих яслах або дитячому садку з денним або цілодобовим перебуванням, вдома з матір’ю, бабусею). Особливості мовленнєвого середовища: контакти із заїками або особами з іншою мовленнєвою патологією: при наявності двомовності — яка мова переважає в спілкуванні. Особливості мовленнєвого спілкування з дитиною, недостатність мовленнєвого спілкування, стимуляція мовленнєвого розвитку дитини (у якому об'ємі читалася дитяча література, чи відповідала вона віку; з якого віку розучувалися вірші, пісні; наскільки швидко запам'ятовував, в якому об'ємі). Культурно-побутові умови в сім'ї. Развиток заїкання Вік, в якому з'явилося заїкання. Передбачувані причини і характер виникнення заїкання (гостро, психогенний, без видимої причини та ін.). Наявність періоду мутизму. Як протікає заїкання: постійно присутнє в мовленні чи ні. У яких умовах полегшується — погіршується мовлення. Чи змінилася поведінка дитини з моменту появи заїкання і в чому це виразилося (стан апетиту, сну, настрою, поява капризів, негативізму, страхів, енурезу та ін.). Ставлення дитини до свого мовленнєвого дефекту Які заходи приймалися для усунення мовленнєвого дефекту (лікування у лікаря, відвідини логопедичних занять, перебування в спеціальних закладах системи охорони здоров'я або системи освіти — дитячий садок, школа). Тривалість і результативність лікування, навчання.

Психологічний клімат в сім'ї, особливості взаємин

• Чи мають місце часті конфлікти в сім'ї — надмірна заголублювання і, навпаки, зайва суворість, нерівність в поведінці з дитиною; перевантаження різними враженнями (відвідини кіно, театру, цирку, довгий перегляд телепередач та ін.).

• Відношення членів сім'ї до мовленнєвого дефекту дитини (байдужість, співпереживання, постійна фіксація уваги, оточуючих на заїканні. Предявлення підвищених вимог до мовлення особи із заїканням та ін.).

Для дітей дошкільного віку необхідні наступні додаткові відомості:

• Чи є риси тривожності в характері дитини із заїканням.

• Чи спостерігаються в поведінці дитини плаксивість, раздратованість, примхливість (тобто емоційна нестійкість).

• Чи є у дитини межі боязливої, лякливості.

• Рівень розвитку ігрової діяльності дитини.

• Схильність дитини із заїканням до певних ігор.

• Чи коментує дитини із заїканням свої дії в іграх чи грається мовчки.

• Вважає за краще гратися наодинці або в колективі дітей.

• Чи виявляється заїкання в грі наодинці з собою, з однолітками.

• Як протікає заїкання (чи ускладнюється з віком або виявляється рідко).

Для дітей шкільного віку необхідні наступні додаткові відомості:

— Чи були ускладнення або рецидиви заїкання при вступі до школи.

• Адаптація в школі.

• Як виявляється заїкання в учбових ситуаціях (відповідь з місця і біля дошки, перехід на письмову відповідь і тому подібне). Який із способів відповіді на уроці превалював у дитини.

• Успішність.

• Характер контактів з однолітками.

• Характер взаємин з батьками.

• Наявність «важких» звуків і страху перед мовленням.

Для дорослих осіб із заїканням

у анамнестичні відомості включаються додатково наступні пункти:

• Наявність логофобії і вік, в якому вона з’явилась.

• Які заходи приймалися для корекції заїкання.

• Які прийоми використовувалися в цілях зменшення мовленнєвих судом і страху мовлення.

Б. Аналіз, висновків фахівців

Аналізуються стан інтелекту, слуху і зору (висновок фахівців: психоневролога, отоларинголога, офтальмолога)

Аналізуються дані, представлені вихователем, психологом, музичним керівником дитячого садка.