3. Оформлення висновків за результатами обстеження.

Результати обстеження дитини із заїканням узагальнюються логопедом у вигляді психолого-педагогічного висновку. У висновку необхідно відобразити узагальнені дані всіх аспектів вивчення дитини із заїканням, які дозволили б виявити ті або інші відхилення від норми.

У висновку логопед відображає:

• наявність ознак органічного ураження ЦНС (на підставі медичного висновку);

• особливості мовленнєвого і моторного онтогенезу;

• значення психогенії у виникненні заїкання;

• вік появи заїкання;

• тяжкість заїкання;

• тип і локалізація судом;

• залежність прояву судом від емоційного стану;

• наявність страху мовлення;

• перебіг заїкання;

• наявність інших дефектів мовлення.

Таким чином, логопед має можливість кваліфікувати клінічну форму заїкання: невротичну, неврозоподібну, змішану.

Приклад 1 Ф.І.О. 2 роки 8 міс.

Заїкання розпочалося гостро, після переляку в 2 роки 5 міс, на тлі нормального психомоторного розвитку дитини. Розвиток звуковимовної і лексико-граматичної сторін мовлення відповідає віку. Заїкання тоно-клонічного типу, артикуляційно-дихальної форми, виражене в середньому ступені тяжкості. Невротична форма заїкання.

Приклад 2 Ф.І.О, 4 роки 1 міс.

Відповідно до медичної документації у дитини спостерігається резидуальні явища органічного ураження ЦНС. Заїкання з'явилося поступово на фоні затримки психомоторного і мовленнєвого розвитку в 3 роки 10 міс. Заїкання тоно-клонічного типу, дихально-артикуляційно-голосової форми, виражене в легкому ступені. Явища стертої форми дизартрії. Неврозоподібна форма заїкання.