Розділ 2

МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1. Методи дослідження

Для вирішення поставлених задач використовувалися наступні методи дослідження:

1. аналіз та узагальнення літературних джерел

2. антропометрія

3. фізіологічні методи (пульсометрія, спірометрія)

4. педагогічні методи (педагогічний експеримент, педагогічне тестування)

5. методи математичної статистики

2.1.1. Вивчення та аналіз літературних джерел.

Аналіз та узагальнення науково–методичної літератури проводився з метою вивчення сучасних уявлень про стан проблеми організації фізичного виховання молодших школярів в системі позаурочних занять. Особливу увагу приділили документам, що пов’язані з таким видом секційних занять, як заняття хортингом. Всього було проаналізовано та узагальнено 60 джерел.

2.1.2. Антропометричні методи дослідження.

Антропометричні виміри проводилися з метою визначення морфологічного статусу піддослідних. Вимірювалися наступні показники: довжина тіла, маса тіла, обхват грудної клітини.

Довжина тіла вимірювалася ростометром (см) з точністю до 1см за висотою верхньої точки над підлогою. Для цього дитина становилась, босоніж, одночасно доторкуючись вертикальної поверхні ростометра п’ятками, сідницями, лопатками. Голова орієнтована таким чином, щоб верхній край вуха складав горизонтальну лінію з зовнішнім краєм ока. П’ятки разом. Під час вимірювання потрібно зробити вдих та затримати дихання [44].

Маса тіла визначалася у кілограмах за допомогою медичних вагів. Мінімально одягнена дитина становиться в центрі вагів. Маса тіла визначалась з точністю до 100 г

Вимірювання обхвату грудей проводилися сантиметровою стрічкою. Розташовували стрічку по найбільш виступаючим точкам лопаток і грудей. Стрічка розташовували строго горизонтально. Сантиметрову стрічну натягували досить туго, мірка знімалася без добавок.

2.1.3 Фізіологічні методи дослідження.

Фізіологічні методи дослідження використовувалися для оцінки функціонального стану організму дітей та їх фізичної працездатності.

Функціональний стан вивчався за показниками частоти серцевих скорочень в умовах відносного спокою, життєвої ємності легень та функціональної проби.

ЧСС вимірювали пальпаторним методом на зап’ясті.

Життєва ємність легень вимірювали спірометром.

Середньостатистичні норми ЧСС та життєвої ємності легень для дітей молодшого шкільного віку представлені в таблиці 2.1 [62, 7].

Таблиця 2.1

Норми чсс та життєвої ємності легень для дітей молодшого шкільного віку

Показник	Вік, років
	7	8	9
ЧСС, уд∙хв^-1	92	90	88
ЖЄЛ, мл^3	1400	1440	1630

Функціональна проба із 20 присідань.

Рівень функціонування серцево-судинної системи найбільш наочно визначається при розгляді пристосувальних механізмів організму до виконання фізичних навантажень.

Проведення проби. Обстежуваний сідає біля стола ліворуч від спортивного лікаря, на ліве плече йому закріплюють манжет, він кладе руку на стіл долонею догори. Через 5-10 хв відпочинку визначають ЧСС і АТ. Після цього обстежуваний, не знімаючи манжети, встає і виконує 20 глибоких присідань за 30 с, під час яких руки витягуються вперед. Далі у положенні сидячи визначають ЧСС у перші 10 с відпочинку, а потім вимірюють АТ ( на це витрачається 30-40 с ). Починаючи з 50-ї секунди знову підраховують ЧСС закожні 10 с до відновлення її до вихідного рівня, після цього знову вимірюють АТ.

Результати оцінюють на основі аналізу реакції ЧСС і АТ на навантаження, а також за характером і часом їх відновлення до початкового рівня. Нормальною реакцією вважається прискорення ЧСС на 50-70 % Більші навантаження свідчать про нераціональну реакцію системи крові на навантаження. При оцінці реакції АТ враховується зміни систолічного, діастолічного і пульсового тиску. У нормі АТ сист. Збільшується на 15- 20 %, АТ діаст. – знижується на 20-30 %. При підвищені систолічного і діастолічного АТ збільшується на 30-5 %, при більших навантаженнях збільшення пульсового АТ виражено більше. Зменшення АТ після проби свідчить про нераціональну реакцію АТ на фізичне навантаження.