1.2. Об’єкти і суб’єкти права інтелектуальної власності.

Об'єкти права інтелектуальної власності:

• твори науки, літератури й мистецтва, відображені в об'єктивній формі;

• предмети, що мають за мету фіксацію, відтворення й поширення результатів творчої діяльності за допомогою технічних засобів;

• записи творчого виконання та інші записи за допомогою технічних засобів;

— винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг та інші атрибути комерційного характеру, зазначення походження товарів, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин і породи тварин, раціоналізаторські пропозиції, науково-технічна інформація у вигляді ноу-хау та шоу-хау.

Суб'єкти права інтелектуальної власності:

• автори наукових, літературних або художніх творів;

• правонаступники названих осіб;

• виконавці творів, виробники фонограм та організації мовлення;

• автори винаходів, корисних моделей, промислових зразків, топографій інтегральних мікросхем, раціоналізаторських пропозицій, сортів рослин і порід тварин та правонаступники авторів;

• власники науково-технічної та іншої інформації, що має комерційну цінність;

• власники знаків для товарів і послуг, фірмових найменувань та інших позначень комерційного характеру.

Джерела права інтелектуальної власності в Україні:

• нормативно-правовий акт;

• міжнародний нормативно-правовий договір.

В інших країнах, зокрема в державах англосаксонської системи права, до джерел патентно-ліцензійного права належать також:

• правовий звичай (custom);

• правовий прецедент (case law).

Правова охорона інтелектуальної власності виникла й удосконаювалася впродовж багатьох століть. Навіть командно-адміністративна економіка не змогла цілком відмовитися від такої охорони. Незалежна Україна створює правову охорону інтелектуальної власності з урахуванням світового досвіду. Неабияке значення при цьому має досвід країн з високим рівнем розвитку науки й техніки, що великою мірою зумовлено належною системою охорони інтелектуальної власності.

Контрольні питання до лекції № 1

1. Які мета і завдання дисципліни „Інтелектуальна власність в Україні”?

2. Який зміст дисципліни „Інтелектуальна власність в Україні”?

3. Що є об'єктом права інтелектуальної власності?

4. Що є суб'єктом права інтелектуальної власності?

ЛЕКЦІЯ № 2. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ В УКРАЇНІ

План.

1. Поняття „Інтелектуальна власність” та „Право інтелектуальної власності”.

2.2. Правова охорона інтелектуальної власності.

2.1. Поняття „Інтелектуальна власність” та „Право інтелектуальної власності”.

Насамперед зупинимось на співвідношенні понять «інтелектуальна власність» й «право інтелектуальної власності». Упе­рше термін «інтелектуальна власність» у міжнародній практиці був введений в ст. 2 Конвенції, яка заснувала Всесвітню організацію ін­телектуальної власності (далі ВОІВ). У ній зазначено, що інтелек­туальна власність включає права, що стосуються:

• літературних, художніх і наукових творів;

• виконавської діяльності артистів, звукозапису, радіо - і телевізійних передач;

• винаходів у всіх сферах людської діяльності; наукових відкриттів; промислових зразків;

• торгових марок, фірмових найменувань і комерцій­них позначень;

• захисту від недобросовісної конкуренції;

• усіх інших прав, що випливають з результатів інтелек­туальної діяльності у виробничій, науковій, літературній та художній сферах.

У сучасній правовій літературі терміном „інтелектуальна власність” найчастіше позначають сукупність норм права на результати інтелектуальної, творчої діяльності людини і комерційні позначення, що згруповані в об'єкти авторського права, права промислової власності та нетрадиційні об'єкти права інтелектуальної власності.

Іноді інтелектуальна власність ототожнюється з переліком об'єктів права інтелектуальної власності або з комплексом майно­вих і особистих немайнових прав на результати інтелектуальної, творчої діяльності, перелік яких встановлюється в законодавстві. У ст. 418 Цивільного кодексу України поняття права інтелектуаль­ної власності визначене як право особи на результати інтелек­туальної, творчої діяльності або на інші об'єкти права інтелек­туальної власності. Його зміст складають особисті немайнові та майнові права інтелектуальної власності. Право інтелектуальної власності проголошується непорушним: ніхто не може бути позбав­лений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійс­ненні, крім випадків, передбачених законом. Треба зазначити, що ст. 422 Цивільного кодексу України містить майже вичерпний пере­лік об'єктів права інтелектуальної власності, до яких належать:

• літературні та художні твори;

• комп'ютерні програми;

• компіляції даних (бази даних);

• фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;

• наукові відкриття;

• винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

• компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

• раціоналізаторські пропозиції;

• сорти рослин, породи тварин;

• комерційні (фірмові) найменування, торгові марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення (за­значення походження товарів);

• комерційна таємниця.

Майже ніхто не сумнівається у двоїстій природі права інтелектуальної власності. З одного боку, автору творчого результату належить право на його використання, а також виключне право пе­решкоджати, забороняти чи дозволяти будь-якій особі використову­вати цей творчий результат. Таким чином, дані права належать до майнових і за низкою ознак збігаються з правом власності. З друго­го боку, автор є власником сукупності особистих немайнових прав (право авторства, право на авторське ім'я тощо), які не можуть від­чужуватися від їх власника. При цьому між майновими та особисти­ми немайновими правами немає фактично межі. Навпаки, вони тісно взаємопов'язані й утворюють єдине ціле.

Тобто поняття "право інтелектуальної власності" - це зага­льний термін для певних результатів творчої діяльності людини і комерційних позначень, які є інтелектуальною цінністю нематеріа­льної природи і на які можна набути права різного рівня, подібні до права власності, що сприяє ринковій діяльності. Результати інтеле­ктуальної діяльності людини і комерційні позначення мають спіль­ні ознаки: вони є інтелектуальними компонентами споживчої якості товарів, які викликають інтерес на ринку. Наприклад, у наруч­ному годиннику суттєва сторона інтелектуальної власності (технічна, технологічна чи функціональна суть) ґрунтується на винаході; зов­нішній вигляд годинника, його декоративна сторона інтелектуальної власності - на промисловому зразку, а комерційне позначення годинни­ка у вигляді торговельної марки є ознакою, що виді­ляє цей годинник серед інших однорідних товарів і визначає марке­тингову сторону інтелектуальної власності. Більшість результатів інте­лектуальної діяльності людини, таких як винаходи, корисні моделі, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин, комерційна таєм­ниця (ноу-хау), як практичне втілення ідей (знань, інформації), віді­грають важливу роль у вдосконаленні суттєвої якості товарів, що визначається їхніми технічними, технологічними та функціональни­ми ознаками. Інші результати інтелектуальної діяльності, такі як промислові зразки і твори прикладного мистецтва, визначають зов­нішній, естетичний вигляд, "вид" товарів, що сприяє підвищенню їх споживчої вартості. Комерційні позначення, такі як торгові мар­ки, фірмові найменування і географічні зазначення, використову­ються для поліпшення маркетингової якості товарів і послуг, розріз­няючи їх або компанії чи географічні регіони, з яких вони походять, для формування ділової репутації виробника та підвищення комерційної цінності товарів.

Таким чином, під поняттям право інтелектуальної власності ро­зуміють сукупність норм права, що регулюють суспільні відносини, пов'язані зі створенням об'єктів права інтелектуальної власності набуттям прав на них, їх використанням і захистом прав на ці об’єкти.