3.1. Охорона авторського права в Україні та за кордоном. Майнові і немайнові права суб’єктів авторського права.

Авторське право — особисті (немайнові) і майнові пра­ва авторів та їхніх правонаступників, пов'язані зі створен­ням і використанням наукових літературних і мистецьких творів. Суміжні права — права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення. Французькою мовою суміжні права звучать як les droits voisins (сусідські права), а англійською — related rights (пов'язані, родинні права). Трапляється й термін neigbouring rights.

В ієрархії нормативних актів, які регулюють цивільні правовідносини у сфері авторського права і суміжних прав, центральне місце займає Цивільний кодекс України, зокрема Глава 36 "Право інтелектуальної власності на літературний, худож­ній та інший твір (авторське право)" та Глава 37 "Право інтелектуа­льної власності на виконання, фонограму, відеограму та програму (передачу) організації мовлення (суміжні права)". В Україні діє також Закон України «Про авторське право і суміжні права». Відповід­но до преамбули зазначеного закону ним регулюються дві великі групи відносно самостійних правовідносин. Першу з них утворюють правовідносини, що виникають у зв'язку із створенням творів науки, літератури і мистецтва, а також з набуттям, здійсненням та захис­том прав на них. Ці правовідносини складають предмет регулюван­ня авторським правом в їх точному і традиційному розумінні. До другої групи входять правовідносини, пов'язані із створенням та використанням виконань, фонограм, відеограм, передач (програм), організацій мовлення, що складають предмет регулювання суміж­ними правами. Ці правовідносини не регулюються авторським пра­вом, але настільки тісно взаємопов'язані з останнім, що їх регулю­вання окремим законом навряд чи було б виправданим.

Насамперед охорона прав на об'єкти авторського права і суміжних прав уперше наблизилася до рівня авторсько-правової охорони, що забезпечується в більшості розвинутих країн світу. Ха­рактерною рисою цього закону є його ринкова спрямованість. Закон значно розширює можливості учасників авторських і суміжних з ни­ми правовідносин щодо вільного розпорядження належними ним правами. Майнові права авторів стають своєрідним товаром, який може вільно відчужуватися і передаватися на підставі цивільно-правових угод. Нижче наведено порівняльну характеристику деяких основних положень законодавства України та США стосовно охорони авторського і суміжних прав.

Стаття 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» містить пе­релік 17 об'єктів авторського права. Остання позиція названа як «інші» і встановлена законодавцем на той ви­падок, коли з'являться види творів, яких нині немає. Перелік об'єктів авторського права згідно законодавства США містить 8 позицій. Зіставляючи американський і український переліки, можна дійти висновку, що між ними немає принципових відмінностей. Та це й не дивно, хоч би з огляду на ту обставину, що і Україна, і США є державами-учасницями Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів. Практично всі об'єкти, на які в Україні поширюється авторське право, є копірайтоспроможними й у США. Український перелік можна вважати більш деталізованим, ніж американський. Законодавство України надає правову охорону виступам, лекціям, промовам, проповідям та іншим усним творам. Ось тут між законодавствами України і США можна побачити значні відмінності, що ілюструються по­дальшим аналізом основних норм копірайтного законо­давства США. У США твір має фіксуватися в будь-якій осяжній формі. Хоч український законодавець і вважає усну форму об'єктивною, все-таки вона є суб'єктивною. Спираючись на неї, важко, а то й неможливо відтворити, сприйняти чи передати твір.

Американські фахівці Р. Дорр та К. Манч зазначають: «Роботи не є копірайтоспроможними, якщо вони є про­сто ідеями чи ефемерними звуками та жестами. Вони ма­ють бути в досяжній (tangible) формі, що означає форму, спроможну візуально чи звуково відтворювати відобра­ження (representation) оригінальної роботи». У нас така, як і в американців, ситуація навколо об'єктів, що не охоро­няються.

Виникнення і здійснення прав, передбачених Законом України, не вимагає виконання будь-яких формальнос­тей. Це ж саме і у США. У нас, як і у США, попереджу­вальне маркування © є факультативним. В обох країнах діє інституція державної реєстрації авторських прав.

Між авторським правом і правом власності на ма­теріальний об'єкт Україна, як і США, проводять чітку лінію.

Українське законодавство, як і законодавство США, сприймає автора як первинного суб'єкта авторського права. Практично однаково в Україні і США розуміють співавторство, особисті та майнові права автора.

Статті 21-25 нашого Закону містять положення про, кажучи по-американськи, добросовісне використан­ня копірайтних творів (fair use).

Американський фахівець з копірайту не здивувався б, ознайомившись з нормами нашого законодавства про пе­рехід авторського права у спадок та до суспільного над­бання, передавання авторського права, виняткову і невиняткову ліцензії.

І в Україні, і у США об'єктом авторського права є ре­зультат творчої праці. Суто технічній роботі (передруку, коректурі, редагуванню, механічному складанню довідни­ка тощо) правова охорона не надається.

Охорона надається будь-якому твору, незалежно від його художньої цінності, форми і готовності.

За законодавством України існує чотири види особи­стих немайнових прав: право авторства, право автора на ім'я, право на недоторканність твору, право на його об­народування.