Висновки

На основі вивчених літературних джерел у відповідності до мети курсової роботи можна зробити деякі висновки-узагальнення.

Собівартість продукції — це грошова форма витрат на підго­товку виробництва, виготовлення та збут продукції. Відображаю­чи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно харак­теризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Що ліпше працює підприємство (інтенсивніше використовує виробничі ре­сурси, успішніше вдосконалює техніку, технологію та організацію виробництва), то нижчою є собівартість продукції. Тому со­бівартість є одним із важливих показників ефективності виробниц­тва. Собівартість продукції має тісний зв'язок з її ціною. Це вияв­ляється в тім, що собівартість є базою ціни товару і водночас об­межником для виробництва (ніхто не випускатиме продукції, рин­кова ціна якої є нижчою за її собівартість).

Для обчислення собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включають. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості й прибутку. Тому питання про склад витрат, які вклю­чаються в собівартість, є питанням їхнього розподілу між зазначе­ними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розпо­ділу полягає в тім, що через собівартість мають відшкодовуватися ті витрати підприємства, які забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва: предметів, засобів праці, робочої сили та природних ресурсів. Відповідно до цього в собівартість продукції включають витрати на: дослідження ринку та виявлення потреби в продукції; підготовку й освоєння нової продукції; виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних фондів і нематеріальних активів, оплату праці персоналу; обслуговування виробничого процесу та управління ним; збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати і т.п.); розвідку, використання й охорону природних ресурсів (витра­ти на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на рекультивацію земель, охорону повітряного, водного басейнів); набір і підготовку кадрів; поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення техно­логії, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати (ЗВВ), які для підприємства є накладними витратами. Загальновиробничі витрати належать до непрямих витрат. Непрямі витрати — такі, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом, у зв'язку з чим піддягають розподілу. У випадку, коли прямі витрати не можна віднести до певного виду продукції, вони розподіляються з застосуванням бази розподілу, установленої на підприємстві (базою розподілу може бути загальна сума прямих витрат, обсяг виробництва, ін.). Усі прямі витрати на виробництво продукції обліковуються на рахунку 23 «Виробництво». У свою чергу загальновиробничі витрати підлягають розподілу, оскільки вони не можуть бути віднесені до конкретного виду продукції. Розподіл загальновиробничих ви­трат має деякі особливості. Основна частина ЗВВ після їх розподілу включається до собівартості конкретного виду продукції, а нерозподілена частина збільшує собівартість реалізованої продукції в тому періоді, у якому такі витрати виникли (тобто списується на витрати в періоді їх виникнення).

Методом обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції на­зивається сукупність прийомів організації документування і відображення в обліку ви­робничих витрат, які забезпечують визначення фактичної собівартості продукції. Залеж­но від характеру виробництва, технології та організації його для обліку витрат і каль­кулювання застосовуються різні прийоми у різному їх сполученні. Під прийомом розуміють вибір об'єктів обліку витрат, об'єктів калькулювання і калькуляційних одиниць; поточ­ний контроль за дотриманням норм витрат і виявлення відхилень; порядок розподілу непрямих витрат; способи оцінки незавершеного виробництва; періодичність кальку­лювання та ін.

Для визначення собівартості продукції або послуг виробництва відповідні витрати групуються на рахунку 23 «Виробництво». Для обліку витрат, які були зроблені у звітно­му місяці, але не підлягають включенню до собівартості продукції поточного періоду, застосовується рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів». На цьому рахунку облікову­ються витрати до настання відповідних періодів, коли вони мають бути включені до собівартості. До складу цих витрат входять: оплата за телефон, орендна та інша плата, сплачена авансом та ін. В той самий час для більш рівномірного складання собівартості продукції протягом року на підприємствах створюються резерви для майбутніх витрат і платежів (рахунок 471 «Забезпечення виплат відпусток», 472 «Додаткове пенсійне за­безпечення», 473 «Забезпечення гарантійних зобов'язань»).

Список використаної літератури

1. Закон України від 16.07.99 р. № 996-ХР/ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

2. Указ Президента України "Про перехід України до загальноприйнятої у міжнародній практиці системи обліку й статистики" № 303 від 23.05.92 р.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби". Затверджено наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.02.2000 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 рг. за № 288/4509).

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи". Затверджено наказом Міністерства фінан­сів України № 242 від 18.10.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за № 750/4043).

5. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капі­талу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій № 291 від 30.11.99 р.

6. Інструкція із застосування Плану рахунків бухгалтер­ського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій № 291 від 30.11.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України № 893/4186 від 21.12.99 р.).

7. Бутинець Ф.Ф. та ін. Інформаційні системи бухгалтерського обліку. – Житомир: ПП “Рута”, 2002.

8. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку / Під ред. М. В. Кужельного. – К.: А.С.К., 2001.

9. Грабова Н.М., Добровський В.М. Бухгалтерський облік на виробничих і торговельних підприємствах. – К.: А.С.К., 2002.

10. Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках. – К.: А.С.К., 2002.

11. Економіка підприємства / А. В. Шегда, Т. М. Литвиненко, М. П. Нахаба та ін.; За ред. А. В. Шегди. — 2-ге вид., стер. — К.: Знання-Прес, 2002.

12. Економіка підприємства / За заг. ред. С. Ф. Покропивного. — Вид. 2-ге, перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2001.

13. Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні. – К.: А.С.К., 2002.

14. Литвиненко Т.М. Проблеми визначення собівартості окремих промислових // Бухгалтерія. - №52/1-2(519). – 23 грудня 2002 року. – С. 133.

15. Марочкіна А.М. Бухгалтерський облік за Національними стандартами. — Харків: Торсінг, 2002.

16. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. — К.: АСК, 2002.

17. Ткаченко Н.М. Теоретико-методологічні проблеми формування бухгалтерського обліку. – К.: А.С.К., 2001.

1Економіка підприємства / А. В. Шегда, Т. М. Литвиненко, М. П. Нахаба та ін.; За ред. А. В. Шегди. — 2-ге вид., стер. — К.: Знання-Прес, 2002. – С.266-267.

2Марочкіна А.М. Бухгалтерський облік за Національними стандартами. — Харків: Торсінг, 2002. – С. 93-95.

1Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. — К.: АСК, 2002. – С. 311.

1Экономика предприятия / Под ред. проф. В. Я. Горфинкеля, В. А. Швандара. – М.: Банки и биржи, 1998. – С. 264.

1Грабова Н.М., Добровський В.М. Бухгалтерський облік на виробничих і торговельних підприємствах. – К.: А.С.К., 2002. – С. 264.

1Марочкіна А.М. Бухгалтерський облік за Національними стандартами. — Харків: Торсінг, 2002. – С. 95-97.

1Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. — К.: АСК, 2002. – С. 315-319.

1Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні. – К.: А.С.К., 2002. – С. 287.

1Марочкіна А.М. Бухгалтерський облік за Національними стандартами. — Харків: Торсінг, 2002. – С. 98-99.

1Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках. – К.: А.С.К., 2002. – С. 342-343.

1Марочкіна А.М. Бухгалтерський облік за Національними стандартами. — Харків: Торсінг, 2002. – С. 101-108.

1 Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні. – К.: А.С.К., 2002. – С. 288-293.

1Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. — К.: АСК, 2002. – С. 319.

48