5.2. Основні правила розміщення промислових об`єктів

Промислові підприємства розміщують відповідно до схеми районного планування та генерального плану населеного пункту, як правило, у складі промислових вузлів або районів, що дозволяє найбільш ефективно на кооперативній

основі використовувати допоміжні, складські, енергетичні, транспортні, адміністративно-побутові і інші загальновузлові об'єкти. Однак це не обмежує будівництво окремих виробничих об'єктів і підприємств за межами промрайонів. Такі рішення можуть бути обґрунтовані вимогами до зниження концентрації виробничих відходів, зменшення пасажиропотоку та несумісністю підприємств за їх функціонально-технологічними характеристиками. Таким чином, невеликі підприємства легкої та харчової промисловості фактично нешкідливі, вони з незначним вантажообігом, тому їх недоцільно долучати (вводити) до складу промислового району, основу якого становлять металургійні або машинобудівні заводи. При розташуванні підприємств слід враховувати екологічну ситуацію в районі будівництва, соціально-демографічні, кліматичні й інші місцеві умови. Залежно від рівня промислових відходів, вантажообігу, насиченості робочими місцями промислові райони і відповідно промислові підприємства можна розділити на три основні групи.

Перша група - підприємства, що належать до І класу за рівнем відходів, мають значний вантажообіг залізничного транспорту та відносно малу насиченість робочими місцями. Ці підприємства слід розташовувати на відстані не менше 1000 м від межі житлової забудови. Першу групу складають підприємства металургічної, хімічної, нафтопереробної, добувної промисловостей, цементні заводи тощо. Друга група - підприємства, що належать до ІІ, ІІІ класів за рівнем відходів, мають порівняно невеликий обсяг залізничних перевезень і середню насиченість робочими місцями. Ширина санітарно-захисної зони - не менше 500 або 300 м. До підприємств другої групи належать машинобудівні заводи, великі підприємства легкої та харчової промисловості, об'єкти будівельної індустрії, великі транспортні підприємства тощо. Третя група - підприємства, що належать до ІУ, V класів за рівнем відходів, не пов'язані з залізничним транспортом, мають значне насичення робочими місцями. Мінімальна ширина санітарно-захисної зони 100 або 50 м може відповідати ширині великої міської території озеленення. До третьої групи належать підприємства приладобудування, оптики, переробних заводів, побутового обслуговування, місцевої промисловості, окремі дослідні виробництва НДІ тощо.

При розміщенні промислових підприємств переробної галузі і проектуванні їх генеральних планів слід керуватися положеннями СНіП 11­89-80 «Генеральні плани промислових підприємств» та ДБН Б.2.4-3-95 «Генеральні плани сільськогосподарських підприємств». Промислові підприємства слід розміщувати на земельних ділянках, що мають якнайменшу цінність для сільського і лісового господарства, по можливості зберігаючи природний ландшафт та наявні зелені насадження, максимально використовуючи останні при впорядкуванні території підприємства. Об'єкти, що є джерелами забруднення атмосферного повітря, слід розміщувати з підвітряної сторони до житлової забудови і інших „чистіших" промислових об'єктів. Адміністративно-побутові будівлі можна розглядати як об'єкти можливого забруднення виробництвом, і тому вони повинні бути розміщені з

підвітряної сторони. Для скрізного провітрювання території підприємства і запобігання снігових заметів у районах зі значними снігопадами подовжні осі великих будівель, ліхтарі і проїзди розташовують під кутом не більше 45° до домінуючого напряму вітру в зимовий період. Склади легкозаймистих і горючих речовин, пожежо- та вибухонебезпечні виробництва розташовують з підвітряної сторони щодо інших об'єктів підприємства. Будівництво будівель з напівзамкненими або замкнутими внутрішніми дворами допускається при належному технологічному планувальному

обґрунтовуванні. Відкрита частина напівзамкненого двору повинна бути повернута до ненавітряної сторони, а подовжня вісь двору може відхилятися від напряму пануючих вітрів не більше ніж на 45°. Ширина замкнутого двору повинна бути не меншою найбільшої висоти будівель, що утворюють двір (до верху парапету або карниза), але не меншою 18 м. Для провітрювання замкнутого двору в будівлях передбачають отвори шириною не менш 4 м і заввишки не менше 4,5 м. За умов природного освітлення: відстань між будівлями, освітлюваними через вікна, повинна бути не меншою найбільшої висоти будівель, що стоять навпроти, подовжні осі будівель і світлових ліхтарів слід орієнтувати в межах від 45° до 110° до меридіана. Мінімально допустимі відстані між будівлями та спорудами залежно від ступеня їх вогнестійкості і категорії виробництва щодо вибухонебезпечності приймають від 6 до 18 м. При розміщенні промислових об'єктів слід враховувати можливі наслідки їх будівництва й експлуатації, зокрема зміна рівня ґрунтових вод, збільшення снігових навантажень у зоні аеродинамічної тіні найбільших будівель.