3.3. Яким повинен бути Кримський регіон в XXI столітті?

Поза сумнівом, що на фоні таких глобальних змін в світі багато що повинно змінитися в соціально-політичному і економічному житті населення Кримського півострова.

Раніше, в період панування централізованої планової економіки окремі території розвивалися відповідно до тих державних планів, які розроблялися і затверджувалися в провідних планових установах Москви і Києва. Зараз же перехід до ринкових відносин примушує шукати нові шляхи, нові механізми вдосконалення територіальної організації регіону.

Очевидно, що нормальний соціально-економічний розвиток Криму є можливим лише при включенні його в більш обширний єдиний ринок.

Це дуже непросто, якщо врахувати, що наші надії на вихід із західний ринок багато в чому ілюзорні. Продукти харчування, вина з Криму, навіть якщо вони і не гірше за якістю, не пройдуть на Заході через митні збори, недовір'я споживачів, величезної конкуренції. Тому можна говорити лише про завоювання окремих невеликих ніш, скажімо, для певних видів марочних вин.

З урахуванням цього, спеціалізація господарського комплексу Криму повинна бути змінена і орієнтована. Крим в значно більшому ступені може і повинен використовувати вигоди свого положення, зайнявши своє місце в новій системі територіального розділення, що ще формується.

Нові рішення часто створюють конфліктні ситуації. Наприклад, через вигідне транспортно-географічне положення Кримського регіону він в найближчому майбутньому може опинитися в зоні транзиту казахстанської і азербайджанської нафти (в рамках причорноморської взаємодії). З геополітичної точки зору – це вдало, а з екологічною – дуже небезпечно.

Але слід пам'ятати, що будь-які плани і програми – це компроміс, результат ув'язки різної мети, що існують численні методи подолання суперечностей і досягнення компромісів. Так, в Криму очевидні внутрішні відмінності в рівні соціально-економічного розвитку, наприклад, між побережжям і степовими районами. Стратегія майбутнього розвитку, що виробляється, одні міста-ареали повинна вибрати як полюси зростання, а інші (з екологічних, економічних причин) – полюсами обмежень.

Звичайно, для підйому економіки і всього життя на півострові потрібні і фінансові ресурси. Багато країн робили «економічний стрибок» за рахунок залучення засобів інших країн - інвесторів.

Крим відноситься до інвестиційно привабливих регіонів України, займаючи серед них 7 місце в рейтингу по розподілу іноземних інвестицій. На початку 90-х років вони прямували в легку і харчову промисловість, де достатньо сформована база дозволяла одержувати прибуток в короткі терміни. В 2000 р. інвестувалися галузі невиробничої сфери (охорона здоров'я, соціальне забезпечення). Найбільший об'єм іноземних інвестицій спостерігається в курортній Ялті.

Цікаві міста Криму Судак

Судак – старовинне торгівельне місто; існувало під назвою Сугде́а (грец. Σουγδαία), ґенуезьці називали його Солдайя (італ. Soldaia), давньоруська назва міста – Сурож. Кримське Судак, постале з давнішого Су-гъд-ак, означає «Місто Бика», «Биків-Турів».

Середньовічна легенда говорить про те, що місто засноване в 212 році від Різдва Христового. Замітки на полях Сугдейського синаксаря повідомляють, що «збудована фортеця Сугдея в 5720 від створення світу», що відповідає 212 р.н. е. Саме в цей час (ІІ-ІІІ ст. н. е.) в Крим прийшли племена аланів. В селі Таракташ археологами виявлено святилище ранніх аланів.

Починаючи з VI століття південне побережжя Криму знаходилось під владою Візантії. В кінці VI ст. на території теперішнього Судака вже існувало візантійське берегове укріплення.

З кінця VII ст. місто підпало під владу хозарів, у VIII столітті в Сугдеї знаходився намісник хозарського кагана – тархан. Одночасно з цим до середини VII ст. Сугдея стала центром православної єпархії. З другої половини IX ст. почалось будівництво початкових укріплень міста.

Після ослаблення та занепаду Хозарського каганату був відновлений вплив Візантії.

З кінця ХІ ст. Сугдея опинилась під владою половців. З другої половини ХІІ ст. в місті з'являються венеціанці та пізанці. Вони торгують тут з купцями з Київської Русі, Половеччини, Середньої Азії. Значного розвитку Судак досяг в ХІІ-ХІІІ ст. і в першій половині XIV ст. був добре відомий за межами Криму. В цей час місто підтримувало міцні торгівельні і культурні зв'язки з князівствами КиївськоЇ Русі, зокрема з Волинським князівством, Чернігівським князівством та Тмутараканським князівством.

У 1222 році на місто нападає іконійський (сельджуцький) султан Ала-ад-дин Кей-Кубад. Сугдея потрапляє в залежність від іконійського султана, але ненадовго – вже в 1223 році монголо-татари захопили та пограбували місто. Через 16 років монголо-татари повернулись, міцно осіли в Криму, який тоді став улусом Золотої Орди. Сугдея знову стала великим міжнародним ринком. Населення міста сягало 8 тис. чоловік. З кінця ХІ ст. в Сугдею прибувають вірмени, які втікають від гніту малоазійських турок. Не вдовольняючись даниною, ординці декілька раз нападають на місто і спустошують його. Судак занепадає.

У червні 1365 року генуезці займають Солдайю, як тепер стало називатись місто. Власті Кафи, де був центр генуезьких колоній, заборонили Солдайї приймати та відправляти торгові кораблі. Значення міста як торгівельної факторії зменшилось.

Після того, як турки захопили Константинополь, стан генуезьких колоній в Криму значно погіршився. 31 травня 1475 року турецька ескадра висадила великий десант і з допомогою татарського війська захопила Кафу і Солдайю. Місто втрачає своє торгове значення і стає для турків лише стратегічним пунктом в системі оборони їх кримських володінь. Проте судацькі укріплення впали перед українськими козаками, які за наказом Богдана Хмельницького захопили місто в 1656 році. В кінці XVIII століття в Судацький кадалик Кафинського каймаканства входило 20 поселень від Алушти до Коз.

Станом на 1886 рік у колонії при Чорному морі Феодосійського повіту Таврійської губернії, мешкало 245 осіб, налічувався 49 дворів, існували молитовний будинок та школа.

Алушта

Алу́шта (крим. Aluşta) – місто республіканського підпорядкування АР Крим. Розташоване в південній частині Кримського півострова на березі Чорного моря, у долинах гірських річок Улу-Узень і Демерджі, оточене амфітеатром Головної гряди Кримських гір (з заходу над містом височить Бабуган-Яйла, на північному заході – масив Чатир-Даг, на півночі Демерджі), за 48 км від Сімферополя (автошлях E105, із яким збігається М18) і за 32 км від Ялти, з якими має автобусне і тролейбусне сполучення.