48. Ліквідація Російською владою української державності у 18 ст. Приєднання правобережної України до Російської імперії у 18 ст.

Після укладення Переяславського договору Російська влада неухильно стала втручатися у внутрішнє життя українського суспільства, маючи на меті не тільки обмежити гетьманську владу, а й остаточно скасувати автономію України, перетворивши її на імперську провінцію. Соціальний антагонізм в українському суспільстві, слабкість, непослідовність українських політичних сил, занепад громадської моралі уможливили реалізацію намірів царизму.

 Під час російсько-турецької війни 1787–1791 рр. російські війська взяли Очаків (1788 р.), під командуванням О. Суворова розбили турків під Фокшанами і на р. Римнік (1789 р.), взяли фортецю Ізмаїл (1790 р.). Наступного року було підписано Яську мирну угоду, згідно з якою до Росії відійшла територія між Південним Бугом і Дністром, включаючи Очаків. Туреччина остаточно визнала приєднання Криму до Росії, а також кордон по р. Кубань у Передкавказзі.    Приєднання Криму до Росії мало виключне значення як з огляду стратегічного – усунення постійної загрози татарсько-турецьких наскоків, так і з економічного – опанування покладів корисних копалин сприяло розвитку промисловості. Окрім цього, значний поштовх дістала торгівля з країнами Близького Сходу і Малої Азії. Крім Причорномор’я, Росія розширює свою територію і на Заході.    У другій половині XVIII ст. Польська держава переживала глибоку політичну та економічну кризу, пов’язану з наростаючою феодальною анархією в державному управлінні, феодальними міжусобними війнами, які спустошували країну.    Усе це створювало сприятливі умови для втручання сусідніх держав – Австрії, Пруссії, Росії. У 1772 р. відбувається перший поділ Польщі. Росія хотіла забезпечитися підтримкою Австрії у війні з Туреччиною і поступилася Галичиною. Сама ж вона отримала Полоцьке, Вітебське, Мстиславське і частину Мінського воєводства. В 1774 р. Австрія відібрала у Молдавського князівства Буковину. В 1793 р. Польщу ділять вдруге. До Росії відійшла Правобережна Україна – Київщина, Брацлавщина, Волинь, Поділля, Мінське воєводство. Пруссія отримала м. Гданськ і території по річках Варта і Вісла. За третім поділом (1795 р.) до Росії відійшли Західна Волинь, східна частина Холмщини, частина Білорусі, Литви. Південна Польща з Любліном і Краковом відійшла до Австрії. Пруссія здобула Центральну Польщу з Варшавою.    Таким чином, з приєднанням до Росії Причорномор’я, Криму і Правобережної України, а до Австро-Угорщини – Галичини і Буковини етнічні українські землі опинилися у складі двох держав – Російської та Австрійської імперій.

49. Розгром Запорозької Січі. Подальша доля запорозького козацтва

Протягом 1862-1866 pp. більшість азовських козаків (1117 сімей) було переселено на Кубань. Указом від 11 жовтня 1864 року Азовське козацьке військо було скасовано, а його клейноди передано Кубанському козацькому війську.

Після розгрому Запорозької Січі частина запорожців відійшла на землі так званої Ханської України у межиріччі Південного Бугу і Дністра, обмежені на півдні берегом Чорного моря, які ще в давні часи були захоплені Туреччиною і Кримським ханством.

Багато запорожців вирушило на Буджак і в дельту Дунаю. Вони зайнялися риболовством і полюванням. Ця місцевість їм була добре знайома ще з часів російсько-турецької війни 1768-1774 pp., коли піше і кінне запорозьке військо здійснило похід від Січі через Очаківську округу і Буджак аж на Північно-СхіднуДобруджу, розташовану на південь від дельти Дунаю. Деякі козаки ще тоді осіли в гирлах Дунаю і Дністра. Після розгрому і захоплення Запорозької Січі царськими військами запорожці, які не встигли втекти, звернулися до П. Текелі з проханням відпустити їх на Тилігул ловити рибу для заробітків. Велику групу запорозьких козаків повів туди отаман Андрій Лях.