Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Istoriya_2015.docx
Скачиваний:
180
Добавлен:
14.02.2016
Размер:
153.44 Кб
Скачать
  1. Українська освіта і наука у другій половині 17-18 століттях. Києво-Могилянська академія – осередок української освіти і науки

Центром культурно-освітнього життя України цього періоду була Києво-Могилянська колегія, яка у 1701 р. отримала титул і права академії. За часів гетьмана І. Мазепи вона досягла найбільшого розквіту. На початку XVIII ст. в ній навчалося дві тисячі студентів. Академія була відкрита для широких верств населення України, приймала також студентів і з інших православних країн – Сербії, Чорногорії, Болгарії. Тут працювали видатні вчені, письменники, митці Лазар Баранович, Іоаникій Галятовський, Варлаам Ясинський, Дмитро Туптало, Феофан Прокопович, Симеон Полоцький та інші. Визначними культурними діячами стали Г. Сковорода, В. Рубан, М. Березовський, П. Гулак-Артемовський. Авторитет Київської академії був надзвичайно високим. Професори і талановиті студенти запрошувались для піднесення освіти та культури в інші слов’янські країни, особливо в Росію. Вихованці академії були організаторами майже всіх духовних училищ Росії – в Москві, Архангельську, В’ятці, Рязані, Суздалі та інших містах.

У своїх реформах Петро І спирався передовсім на вище духовенство, що вийшло зі стін Києво-Могилянської колегії. Із числа визначних діячів науки і культури, що спочатку жили і творили у Києві, а згодом продовжили свою кар’єру у Росії, слід назвати Феофана Прокоповича, Стефана Яворського, Георгія Кониського, Паісія Величковського.

Своєрідними філіями Київської академії були колегіуми, засновані у містах Ніжині, Білгороді, Переяславі. У 1779 р. в Полтаві було відкрито слов’янську семінарію, згодом її перенесено До Катеринослава, на землі тодішнього Запоріжжя. З 1780 по 1789 рік у Полтавській семінарії вчився Іван Котляревський, майбутній зачинатель української літератури.

  1. Козацьке літописання 17-18 століть

Барокове літописання продовжує традиції середньовічного літописання, але розширює тематичний і жанровий комплекси. Козацькі літописи як різновид історичної прози відображає ідеологію козацької держави.

Літопис Самовидця. Однією з найбільших історіографічних пам'яток і одним з найбільш достовірних історичних джерел XVII ст. є літопис Самовидця. Ця пам'ятка має цілком світський, загальноукраїнський характер.

Самовидець - псевдонім. Твір був написаний козацьким сотником Романом Ракушкою-Романовським. Політична позиція автора - автономний статус козацької держави під протекторатом іншої держави. Літопис охоплює події 1648-1702 років. Головна увага зосереджена на національно-визвольній війні. Літопис була написана в часи гетьмана Івана Мазепи і очевидно на його замовлення. Як історичне джерело (його автор був очевидцем подій) літопис Самовидця містить повідомлення про такі події та явища, які не збереглися нормально ні в одних документах або ж передані тенденційно, з фактичними помилками. Мова і стиль літопису Самовидця позбавлені книжності, риторичного, українського та впливу польської чи латинської літератури. Автор не дотримується літописної стильової традиції, яка тоді була поширена на Україні.

Літопис Самійла Величка. Це найбільша серед козацьких літописів. Це твір, в якому поєдналися елементи різних жанрів - хроніка, публіцистичний твір, збірник автентичних документів, антологія художніх творів різних авторів. Літопис була приблизно завершена в 1720 році. Тут описані події 1648 - 1700 років. Автор представляє яскраву систему образів українських гетьманів, головним серед яких називає Богдана Хмельницького. Літописець виправдовує діяльність Хмельницького. Політичний ідеал автора - автономний статус України під протекторатом Москви. Сам Величко поділив свій твір на три томи, кожен з яких має окремий заголовок. У творі центральною фігурою є Богдан Хмельницький, автор порівнює його з Олександром Македонським, Мойсеєм.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]