Рис 3.8. Літературно-меморіальний музей-садиба Лесі Українки

З 1963 року музей став філіалом Волинського краєзнавчого музею. Нині площа музею становить: загальна – 830 кв.м., експозиційна – 471 кв.м., прилеглої території – садиба 1,2 га, лісопарк – 6,5 га.

У музеї діє повноцінна, науково-обгрунтована експозиція, яка розкриває життєвий і творчий шлях Лесі Українки. Експозиція музею складається з двох частин – меморіальної і літературної і розміщена у трьох приміщеннях. Меморіальна експозиція представлена у двох будинках: Лесиному будиночку – „Білому”, побудованому у 1890 році для старших дітей як літературне шале-флігель, і батьківському будинку – „Сірому”, спорудженому Петром Косачем, батьком поетеси у 1896 році. Меморіальні будинки є пам’ятками історії, в них відтворено обстановку, яка була при житті Лесі Українки. Літературна експозиція розміщена в спеціальному приміщенні, побудованому у 1980 році. У літературному музеї в чотирьох експозиційних залах зібрані документальні матеріали та експонати, які розповідають про життя і творчість Лесі Українки. Остання реекспозиція була проведена у 1991 році.

В 2004 році відкрито сектор музею – монографічну експозицію „Музей „Лісової пісні” в урочищі Нечімному біля с.Скулин в 17 км. від с. Колодяжне.

Колекція музею нараховує понад 5,6 тис. музейних предметів основного фонду, у тому числі – меморіальні, що є безцінними для історії та культури українського народу.

На території садиби в глибині саду встановлено бронзове погруддя Лесі Українки (скульптор В.Сколоздра). За садибою – лісопарк, посаджений на честь 100-річчя від дня народження письменниці, та криниця – Лесин кадуб. Працівники літературно-меморіального музею проводять значну пошукову, науково-дослідницьку, збиральницьку та науково-освітню роботу. Підтримують тісні зв’язки з українською діаспорою у Канаді та США.

22 серпня 2011 року відбулося урочите відкриття Затурцівського меморіального музею В. Липинського. Завдяки наполегливому та цілеспрямованому господарюванню батьків Липинського маєток в Затурцях став одним із найкращих у краї. На кінець ХІХ століття маєток мав площу 717 га, в тому числі лісу 272 га. Присадибна ділянка з великим садом, розкішним парком та господарськими будівлями займала ще 10 га площі маєтку.

Затурцівський меморіальний музей В.Липинського, нині колишня садиба Липинських, є невід’ємною частиною історичного портрету села Затурці та складає 4,1 га. Її головними елементами є дім та парк.

Рис 3.9. Меморіальний музей в.Липинського

Родинний будинок дворян Липинських – одна з найдавніших будівель у Затурцях. Закладання фундаменту відбулося у 1871 році.

Фотографії 1910 року відтворюють муровану житлову споруду з великим ганком, який опирається на чотири масивні колони. У роки Першої світової війни всі господарські споруди та житло було спалено та поруйновано. На фундаментах старого будинку молодий господар Станіслав Липинський споруджує гарний двоповерховий палац. Саме сюди для прощання у 1931 році із Австрії було перевезено тіло В’ячеслава Липинського. Саме тут, на території родинного маєтку, його було поховано. Довгі роки після поразки Гетьманату В’ячеслав Липинський жив та працював у невеличкому гірському містечку Австрії Рейхаймі та подеколи у Відні. Він все своє життя страждав на хворобу легенів, туберкульоз, від якої й передчасно помер у 1931 році.

У 1995 році прийнято рішення про створення відділу Волинського краєзнавчого музею – Затурцівського меморіального музею В’ячеслава Липинського. Музей буде розміщуватись у пам’ятці історії – садибі родини Липинських у с.Затурці Локачинського району. Комплекс реставраційних робіт, який нині проводиться у с.Затурці, спрямований на відновлення двоповерхової будівлі у вигляді початку XX ст. та пристосування її під меморіальний музей В’ячеслава Липинського. У план реконструкції садиби входять не лише реставрація будинку, й а відновлення зеленої архітектури колись прекрасного парку – одного з небагатьох, що збереглися на Волині до наших часів.

Парк Липинських був своєрідною візитною карткою дворянської родини кінця ХІХ - початку ХХ століття. Тут гармонійно поєднувалися особливості ландшафту та любов господарів до природи, естетичний смак та агрономічні знання. Все це створило мальовничий зразок садово-паркового мистецтва. Серед видів дерев переважали місцеві породи: дуб, липа, граб, ясен, каштан, акація, горобина. Вони були посаджені не хаотично, а створювали певні композиції – так, у парку була „горіхова алея”, „коло”, висаджене ясенами, на „острові” росла верба, під якою любив відпочивати і працювати В’ячеслав Липинський. Це старе дерево росте й досі. Парк був справжньою зоною відпочинку рожини Липинських і їх гостей, а у повоєнний період – усіх жителів села Затурці. Після кількох десятиліть запустіння парк знову починає оживати.

Володимир-Волинський історичний музей - одна з найдавніших збірок старожитностей Волинського краю заснована 1887 року: тоді в місті задля збереження та вивчення пам'яток старовини володимирська громадськість організувала Давньосховище.