1 Родина Злакові (Poaceae, Graminea)

Переважно трав’янисті рослини, рідше деревоподібні (бамбукові) з додатковими мичкуватими коренями і кореневищами.

Стебла прості, рідше розгалужені, тонкі, циліндричні, з вузлами і порожнистими меживузлями.

Листки чергові, лінійні, розміщені дворядно, листки мають довгу піхву, що охоплює стебло. Між піхвою і пластинкою є язичок, форма і величина якого має суттєве значення для систематики злаків.

Суцвіття верхівкове, рідше пазушне, являє собою прості колоски, зібрані у волоть, китицю, складний колос чи початок. При основі кожного колоска є колоскові луски, як правило 2 (верхня і нижня). Колоски складаються з 1-5 (до 20) квіток, при основі кожної квітки є 2 квіткові луски (нижня і верхня).

Оцвітина редукована і складається з двох дрібних плівчастих лусок, що називаються лодикулами. Квітки двостатеві, рідше одностатеві, тичинок як правило 3, рідше 2-6, маточка з 2-3 зрослих плодолистиків, зав’язь верхня, приймочка дволопатева (рідше 1-3 лопатева), периста.

Плід – суха однонасінна зернівка, у деяких бамбукових – ягодоподібний. У зернівці добре розвинений ендосперм (до 75 % маси).

Дуже велика родина – 700 родів, 10 000 видів. Поширені повсюди, але особлива видова різноманітність в тропіках.

За типом кущіння злаки поділяють на кореневищні, нещільно- і щільнокущові. У нещільнокущових злаків (жито, овес, ячмінь, пшениця, тимофіївка, грястиця збірна, райграс тощо) вузол кущіння розміщений близько під поверхнею ґрунту, тому пагони, які відходять від нього, спочатку ідуть під деяким кутом і на земну поверхню виходять на деякій відстані один від одного. У щільнокущових злаків (ковила, щучник, біловус) вузли кущіння тісно зближені і містяться, як правило, над поверхнею ґрунту або досить близько від поверхні. Кореневищні злаки (пирій повзучий, очерет, куничник, гаполог) ростуть на пухких, добре аерованих грунтах.

Господарське значення родинидуже велике: в харчуванні людства, корм для травоїдних тварин. Негативне - бур’яни. Цукроносний злак – цукрова тростина.

Родина Злакові поділяється на ряд підродин. За Тахтаджяном 6 підродин. Український ботанік Цвельов ділить родину Злакові на 2-3 підродини: Бамбуковидні, Мітлицевидні, Просовидні, в межах яких виділяє серії, триби і дрібніші таксони.

Підродина Бамбуковидні (Bambusoideae)

Цікаві тим, що мають дерев’янисті стебла, здебільшого розгалужені, 30-40 м заввишки. Листки з піхвою і невеликим черешком. Суцвіття китиця або волоть, утворені колосками. Квітка має 6 тичинок, 3 лодикули. 50 родів, >500 видів, властивих тропікам і субтропікам. Мають велике практичне значення, можна сказати універсальне. Особливість – дуже швидкий ріст, за 30-40 днів на 15-20 м.

Підродина Мітлицевидні (Pooideae)

Одно- або багатоквіткові колоски зібрані у суцвіття складний колос, волоть, початок. Колоскових лусок 2.

Поділяють на такі групи:

• зернові (хлібні) злаки– суцвіття складний колос.

Пшениця (Triticum)налічує близько 20 дикорослих і культурних видів. Однорічні рослини (озимі і ярі), колоски три- або семиквіткові, у яких тільки від 1-3 нижніх квітки плодоносні. Зернівка може бути різного кольору (різні сорти). Зернівка пшениці характеризується досить високим вмістом клейковини (білкові речовини). Найважливіше значення мають 2 види.

Пшениця м’яка (T.vulgare) – 90 % посівів, дуже поліморфний вид. Дає борошно, що йде основному на випікання хліба.

Пшениця тверда (T.durum) має вище стебло з жорсткішою соломиною, зернівки довші і часто крупніші. Зерно вищої якості (20 % клейковини) йде на виробництво макаронних виробів, манних круп, найкращих сортів борошна. Відомо близько 300 сортів пшениці.

Дуже близький до пшениці рід Пирій (Elytrigia).Пирій повзучий (E.repens) – злісний бур’ян, кореневищний злак.

Жито (Secale).Відомо 12 видів, з яких 11 у дикому стані, 1 - культурний. Колоски дво- (три-, чотири-) квіткові, нижня квіткова луска витягнута востюк, зернівка довгаста, з глибокою борозенкою, стиснута, на верхівці опушена.

Жито посівне (S.cereale) – більшість сортів є озимими.

Із дикоростучих – жито дике або ламке (S.sylvestre).

Ячмінь (Hordeum). 20-30 дикорослих видів. Культурні сорти об’єднують в один збірний вид – ячмінь посівний (H.vulgare). Ячмінь важлива зернофуражна, харчова, технічна культура. Отримують перлову, ячну крупу, застосовують для виготовлення пива, сурогату кави.

• кормові злаки.

Тимофіївка (Phleum).Багаторічні або однорічні нещільнокущові злаки із суцвіттям султан (стиснута циліндрична волоть). Колоски одно квіткові. 15 видів, в Україні - 8.

Ковила (Stipa).Багаторічні щільнокущові злаки. Колоски одно квіткові, суцвіття волоть. 300 видів, в Україні 60. До розорювання степів різні види ковили були основними компонентами цілинних степів.

Стоколос (Bromopsis).100 видів, 7 видів у флорі України. Суцвіття волоть, складене з багатоквіткових колосків, стиснутих з боків. Стоколос безостий (B.inermis) має найбільше значення як кормова рослина природних луків і пасовищ.

Польовиця або Мітлиця (Agrostis).100 видів, в Україні 13. Суцвіття волоть, утворене одно квітковими колосками. Найпоширеніша – мітлиця біла (A.alba) – на заплавних луках.

Овес (Avena)– одно- і багаторічні рослини з розлогою волоттю і дво- або чотириквітковими колосками. Овес посівний (A.sativa) – відома зернофуражна культура. Виготовляють крупи, вівсяні пластівці, толокно, часто овес висівають на зелений корм разом з викою.

Тонконіг (Poa) –200 видів, більше 23 видів в Україні.

Очерет (Phragmites)– великі гідрофільні злаки з довгою пірамідальною волоттю, колоски три- або семиквіткові. Найбільш поширений очерет звичайний (Ph.australis) (кореневищний злак). Очерет використовується як місцевий будівельний матеріал, у молодому стані придатний на корм худобі.

Підродина Просовидні (Panicoideae)

Колоскових лусок більше двох, колоски одноквіткові або одна квітка тільки тичинкова. Суцвіття переважно волоть.

Кукурудза або маїс (Zea mays)– однорічний культурний злак, у дикому стані нині невідомий. Квітки і суцвіття роздільностатеві, рослина однодомна.

Просо (Panicum)– 400 видів у тропіках і субтропіках. Найбільше економічне значення має просо звичайне або п. посівне (P.miliaceum). Суцвіття волоть, колоски з двох квіток, у яких 1 тичинкова, друга – двостатева. Пшоно містить 12 % білка.

Рис (Oryza)– 20 видів у дикому стані, поширені в тропіках і субтропіках. У культурі найбільш відомий і поширений рис посівний (O.sativa). Суцвіття повисла волоть, колоски одноквіткові, квітка двостатева з 6 тичинками. Відомо кілька тисяч сортів.

Сорго (Sorghum)– високі злаки з виповненим стеблом і верхівковими волотями. 50 видів. Найважливіший культурний вид с. звичайне (S.vulgare) – однорічний посухостійкий злак 2-6 м висотою. Розрізняють зернові, цукрові та віникові сорти сорго. В стеблах цукрових сортів 12-16 % цукру.

Цукрова тростина (Saccharum officinarum)– багаторічний культурний кореневищний злак із стеблом до 5-6 м висотою, 4-5 см у діаметрі з широкими листками і великою волоттю. Стебло містить 16-20 % цукру.