Глава 18

ня про усиновлення і без згоди опікуна, піклувальника чи ор-

гану опіки та піклування.

6. Згода на усиновлення органу опіки та піклування чи від-

мова у такій згоді має бути відповідним чином обЄрунтована.

Згода на усиновлення чи відмова у такій згоді має бути по-

дана у формі висновку, складеного за матеріалами вивчення

обставин, визначених у частині першій статті 224 СК.

7. У висновку органу опіки та піклування має бути дана

відповідь щодо доцільності усиновлення дитини взагалі, а та-

кож стосовно доцільності усиновлення її конкретною особою.

Стаття 222. Згода закладу охорони здоров'я або навчально-

го закладу на усиновлення дитини

1. На усиновлення дитини, яка не має батьків і перебу-

ває у закладі охорони здоров'я або навчальному закладі,

потрібна письмова згода цього закладу.

Усиновлення може бути проведене без згоди цього за-

кладу, якщо суд встановить, що усиновлення дитини відпо-

відає її інтересам.

1. Якщо дитина не має батьків і перебуває у закладі охоро-

ни здоров'я або навчальному закладі, ці заклади здійснюють

щодо неї функції опікуна або піклувальника. А тому на них

покладається обов'язок зробити висновок щодо доцільності

усиновлення на підставі вивчення обставин, визначених у час-

тині першій статті 224 СК.

2. Заклад охорони здоров'я чи навчальний заклад можуть

не дати згоди на усиновлення дитини без достатніх для цього

підстав. Якщо це буде встановлено судом, заперечення цих

закладів не буде перешкодою до усиновлення.

Стаття 223. Заява про усиновлення дитини

1. Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду за-

яву про усиновлення. Подання такої заяви через представ-

ника не допускається.

2. Заява про усиновлення може бути відкликана до наб-

рання чинності рішенням суду про усиновлення.

428

Стаття 223

1. Судова процедура усиновлення була встановлена Зако-

ном України лПро внесення змін та доповнень до Кодексу про

шлюб та сім'ю Україниы від ЗО січня 1996 р.1

Розгляд судом справи про усиновлення розпочинається по-

данням заяви про усиновлення.

Заява про усиновлення має бути подана до суду персональ-

но тією особою, яка претендує бути усиновлювачем. Подання

заяви через представника, тобто процесуальне представницт-

во, не допускається. Закон забороняє пересилання заяви про

усиновлення поштою. Такі застережні заходи були вжиті як

реакція на численні порушення закону. Тому суддя, який

приймає заяву про усиновлення, повинен пересвідчитися у

тотожності особи, яка написала заяву, і того, хто її подає, пе-

реконатися у справжності намірів особи, в усвідомленні нею

правових наслідків усиновлення, бажанні та можливості ви-

ховувати дитину у своїй сім'ї.

У частині другій статті 111 КпШС містилася норма, за

якою заяви іноземних громадян про усиновлення дітей-сиріт

мали подаватися до Центру з усиновлення дітей при Міністер-

стві освіти України.

Подібної норми у статті 224 СК немає з кількох причин.

Оскільки за статтею 223 СК заява про усиновлення має бути

подана до суду тією особою, яка бажає усиновити дитину, во-

на не може бути подана спершу до Центру з усиновлення

дітей, а потім ним передана до суду.

Функція Центру з усиновлення дітей полягає не лише у об-

ліку дітей та можливих усиновлювачів, айв пошуку усиновлю-

вачів конкретної дитини, у наданні допомоги в оформленні

відповідних документів для подання заяви до суду. Тому за-

ява про усиновлення, адресована суду, має бути подана безпо-

середньо до суду.

2. Територіальна підсудність (тобто який саме суд уповно-

важений розглядати конкретну заяву про усиновлення - за

місцем проживання дитини чи усиновлювача) визначається

Цивільним процесуальним кодексом України.

3. Відповідно до статті 265 ЦПК 1963 р. до заяви про уси-

новлення має бути додано висновок органу опіки та піклуван-

1 ВВР. - 1996. - № 7. - Ст. 26.

4Я9

РОЗДІЛ IV