Глава 11

4. У разі появи особи, оголошеної померлою, скасовується

відповідне рішення суду та анулюється актовий запис про її

смерть. На цій правовій основі вирішується питання про мож-

ливість поновлення шлюбу.

5. У разі появи особи, визнаної безвісно відсутньою, і ска-

сування відповідного рішення суду, на підставі заяви колиш-

ніх дружини та чоловіка державний орган реєстрації актів

цивільного стану анулює запис акта про розірвання шлюбу та

свідоцтво про розірвання шлюбу.

Стаття 119. Встановлення режиму окремого проживання

подружжя

1. За заявою подружжя або позовом одного з них суд мо-

же постановити рішення про встановлення для подружжя

режиму окремого проживання у разі неможливості чи не-

бажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно.

2. Режим окремого проживання припиняється у разі по-

новлення сімейних відносин або за рішенням суду на під-

ставі заяви одного з подружжя.

1. Ця норма з'явилася у тексті проекту Сімейного кодексу,

підготовленому до другого читання. Відсутність, навіть серед

широкого кола юристів, інформації про лсепараціюы створю-

вала побоювання щодо несприйняття у сесійній залі Верхов-

ної Ради України не лише цієї новели, а й Кодексу загалом.

Прийняття проекту Сімейного кодексу у першому читанні від-

крило можливість для включення до нього і цього нового для

багатьох, але широко відомого у світі правового інституту.

2. У 1563 р. Тридентський собор Римської католицької церк-

ви остаточно заборонив розлучення: лТого, що з'єднав Гос-

подь, не може роз'єднати людинаы. Замість розірвання шлю-

бу було дозволено лвідлучення від стола і ложаы (зерагаііо а

тепза еі ІЬого), або сепарацію, як його зараз називають у

світі. Тривалий час основне значення сепарації полягало у ле-

галізації окремого проживання подружжя, адже одним із за-

конів тодішнього шлюбного права був обов'язок спільного

сімейного проживання.

244

Стаття 119

лВідлучення від стола і ложаы як правовий інститут був пе-

редбачений у цивільному законодавстві багатьох європейсь-

ких держав. На його включенні до Угоди між Україною та Ту-

рецькою Республікою Про правову допомогу та співробітниц-

тво в цивільних справах наполягала турецька сторона. І це

було зроблено, хоча на час ратифікації цієї Угоди Верховною

Радою України (5 липня 2001 р.) відповідної норми в україн-

ському законодавстві ще не було.

Ідею запровадження сепарації однозначно підтримало ли-

ше Міністерство закордонних справ України. Міністерство

юстиції не мало, на жаль, чіткої позиції з цієї проблеми,

а Головне юридичне управління Верховної Ради України кате-

горично заперечувало проти цієї правової новели.

3. Сепарація - це лише крок до розірвання шлюбу, але ще

не саме розірвання. Адже ті, що розійшлися, ще не розлучи-

лися, і це створює надію на примирення і тому певною мірою

вигідне для тих, у кого є діти.

Важко спрогнозувати, як часто використовуватиметься ця

стаття, але вона потрібна.

Встановлення режиму окремого проживання не суперечить

Конституції України, не порушує права подружжя. Інститут

сепарації є юридичним закріпленням одного із проявів права

кожного з подружжя на особисту свободу. Дружина, чоловік

мають право вибору щодо місця проживання, і в результаті

можуть жити окремо без встановлення режиму окремого

проживання. Однак у цьому разі не зупиняється дія презумп-

ції права спільної сумісної власності та презумпції батьківст-

ва, а отже, у конфліктних ситуаціях може виникнути потреба

судового захисту прав одного з подружжя.

4. Встановлення режиму окремого проживання може від-

повідати інтересам одного з подружжя, який, наприклад, ви-

їжджає на тривалий час за кордон, чи засуджений до позбав-

лення волі, чи не бажає продовжувати спільне життя.

Вимагати встановлення режиму окремого проживання мо-

жуть одночасно і дружина, і чоловік. У цьому разі суд розгля-

дає їхню заяву і може, але не зобов'язаний її задовольнити.

Якщо, наприклад, у подружжя є діти, щодо яких немає домов-

леності про те, з ким із батьків вони будуть проживати, якою

245

РОЗДІЛ II