Література

1. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1 / Редкол.:… С.В.Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – С.93; 259; 609 – 614.

2. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.2 / Редкол.:… С.В.Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. – С.409 – 422.

3. Економіка зарубіжних країн. За ред. Проф. Філіпенка А.С. – Л.: Либідь, 1998. – С.13-157; 62-64.

4. Киреев А.Международная экономика. – М.: Международные отношения, 1999. – С.28-33; 77-283.

5. Філіпенко А.С. Рогач О.І., Шнирков О.І. та ін. Світова економіка. – К.: Лібидь, 2000. – С.14-48; 112-234.

Вступ

Міжнародна торгівля є життєво необхідною. Вона робить доступними для нації більші маси і більшу різноманітність товарів, ніж це було можливо в рамках власного виробництва. В цілому міжнародна торгівля являє собою засіб, за допомогою якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і таким чином збільшувати загальний обсяг виробництва. За рахунок спеціалізації держава виграє на товарах, які вона може виготовляти з найбільшою ефективністю і подальшим їх обміном на товари, які вона не в змозі сама ефективно виробляти. В результаті на основі спеціалізації країна може підвищити життєвий рівень населення.

Протекціонізм зменшує вигоди від спеціалізації. Якщо країни не можуть вільно торгувати, вони змушені перекидати ресурси з ефективного виробництва, яке характеризується низькими витратами, в неефективне з метою задоволення своїх різноманітних потреб.

Вигода від вільної торгівлі полягає в тому, що вона стимулює конкуренцію і обмежує монополію. Зростаюча конкуренція іноземних фірм змушує місцеві фірми впроваджувати виробничі технології з найнижчими витратами. Це також змушує їх підвищувати якість продукції і, використовуючи нові методи виробництва, таким чином сприяти економічному зростанню.

С сучасному світовому економічному просторі зовнішньоторговельна політика, існуючи як протекціонізм і фритредерство, потребує регулювання на світовому рівні. Таке регулювання здійснює Світова організація торгівлі (СОТ). У структурі СОТ функціонують три ради: з питань торгівлі товарами, торгівлі послугами, торговельних аспектів прав на інтелектуальну власність. Членство країни в організації відкриває їй гарантований доступ до ринків всіх країн-учасниць, надійніше захищає від антидемпінгових процесів, поліпшує інвестиційний клімат всередині самої країни, ін.

Сучасний світовий ринок є досить розвинутим явищем зі складною структурою, йому властиві нові тенденції і закономірності, які спостерігаються як на ринку товарів, так і на ринку ресурсів, що викликає необхідність їх глибокого аналізу.

Лекція План

1. Світовий ринок товарів.

1.1. Типи світових товарних ринків.

1.2. Попит, пропозиція і ціна на світових товарних ринках.

1.3. Сучасна торговельна політика.

2. Світовий ринок ресурсів.

2.1. Ринок капіталу.

2.2. Ринок трудових ресурсів.

2.3. Ринок валютних ресурсів.

1. Світовий ринок товарів

1.1. Типи світових товарних ринків

Світовий ринок товарів розглядається як система обміну товарами на міжнародному рівні. Світовий ринок в цілому і світовий ринок товарів є складовою частиною світового господарства. Його формування здійснюється значно пізніше порівняно з виникненням міжнародної торгівлі. Особливістю світового ринку є те, що на ньому складаються світові ціни. Сучасному ринку товарів властивий відносно високий ступінь його монополізації, оскільки світова торгівля стає ареною панування міжнародних монополій, особливо транснаціональних. Суттєво впливає на розвиток міжнародної торгівлі також державна зовнішньоекономічна політика.

Головним критерієм класифікації типів ринків, і в тому числі світових, є характер і ступінь свободи конкуренції. Виділяють різні типи ринків (див. схема 1 ).

Ринок досконалої (чистої) конкуренції характеризується, перш за все, дуже великою кількістю суб’єктів зовнішньої торгівлі (покупців і продавців) і порівняно однорідним характером продукції, що постачається. Під дією попиту і пропозиції ціни мають тенденцію до зближення, тобто в даному регіоні в даний проміжок часу ціни практично однакові. У відповідності з практичними спостереженнями, в умовах цієї ринкової моделі прагнення кожного експортера отримати максимальний прибуток приводить до зниження ціни на товар. Для збереження своїх позицій на ринку експортер робить скидки і виграє у зростанні об’єму поставок.

Стало помітним, що на ринку досконалої конкуренції постачальники продукції, а ними можуть бути, як самі виробники-експортери, так і їх агенти, прагнуть до максимізації задоволення споживчого попиту. Конкуруючі фірми - постачальники орієнтуються на товари, вироблені за більш ефективними технологіями, а виробники, на продаж товару по досить низькій ціні з врахуванням своїх витрат виробництва.

На практиці до такого типу ринку можна віднести, наприклад, міжнародну торгівлю різними товарами широкого вжитку: одяг, взуття, тютюн, сільськогосподарська продукція, включаючи продовольство, ін.

Ринок чистої монополії характеризується наявністю одного-єдиного постачальника товару. Ціноутворення в цьому випадку диктується монополістом. Він контролює всю пропозицію, встановлюючи ціну враховує попит, може викликати зміну ціни, маніпулюючи об’єктами виробленої продукції, заручатися на ринку іноземних країн правом на поставку своєї продукції, чим уже і юридично створює труднощі для конкурента.

В силу природи даного ринку монополіст прагне встановити ціни на товар на найвищому рівні за методом повних затрат, що включають витрати виробництва і бажаний для виробника прибуток. Існують, однак, певні установки, яких монополіст змушений дотримуватись. Так, монополіст, хоч і один на ринку, але, як правило, він не назначає найвищу ціну на товар, тому що в кінцевому рахунку загальний прибуток буде меншим, не всі учасники світового ринку можуть купити товар за найвищою ціною.

Монополіст підбирає такий оптимальний об’єм виробництва і ціну, щоб сукупний дохід був найбільшим, але він все ж таки буде нижчим від максимуму прибутку на одиницю продукції. Існує поняття «цінової дискримінації». Воно означає, що монопольний постачальник товару на міжнародний ринок змінює ціну на товар в залежності від країни імпортера, а ще точніше від фінансових можливостей імпортера. Але при цьому завжди враховується, чи може бути подальший реекспорт цієї продукції. Дискримінаційна ціни, як правило, встановлюється на ізольованих ринках, що виключають реекспорт.

В теперішній час у світовій практиці чистих монополістів порівняно є небагато. У 70-80-их роках на світовому космічному ринку чистим монополістом були США через компанію НАСА, яка повністю контролювала комерційні запуски.

Ринок монополістичної конкуренції є ринком змішаного типу. На цьому ринку діє, як правило, ряд крупних монополістів і значна кількість менш сильних фірм, але які займають видне місце. Характер ціноутворення конкурентний, з пріоритетом монополізму у межах ринку диференційованого фірмового продукту.

Панування великих фірм однієї країни на ринку окремих товарів послаблюється впливом великих монополістичних фірм іншої країни, а також інших конкурентів, що прагнуть отримати свою долю високого прибутку. У випадку значного підняття цін зі сторони монополій завжди знаходяться конкуренти, які здатні запропонувати більш вигідні ціни.

Значний вплив на ціни має конкуренція монополій, що представляють різні галузі, які пропонують товари з різною характеристикою і різними фізичними властивостями, але які використовуються для однієї і тієї ж цілі. Наприклад, конкуренція між виробниками-постачальниками металу і пластмас автомобільним концерном. При формуванні цін враховується і конкуренція товарів, що за своїми якостями замінюють традиційні. Наприклад, компанії Австралії і Англії, що традиційно є постачальниками на світовий ринок шерсті, стикаються з серйозною конкуренцією зі сторони виробників-постачальників хімічного волокна.

Ринок конкуренції декількох постачальників (олігополія) характеризується наявністю декількох великих компаній виробників-постачальників, які володіють значними сегментами ринку, повністю або практично повністю забезпечують поставку товарів на світовий ринок. Між фірмами і країнами - імпортерами, як правило, існують угоди про співробітництво, тобто розділені сфери впливу. Досить часто фірми володіють правами на купівлю стратегічно необхідної сировини, вкладають великі засоби у рекламу.

Практика ціноутворення на продукцію, що поставляється на ринок, показує, що будь-яке значне рішення, яке приймається експортером (встановлення ціни, визначення об’єму виробництва, закупівель, інвестицій і т. д.) вимагає врахування можливої реакції конкурентів. Важливу роль в плані збереження компаніями статус-кво відіграють неофіційні домовленості основних конкурентів. В результаті спеціальних переговорів досягаються угоди про фіксовані ціни, про поділ ринків збуту, про об’єми виробництва.

Потреба у відносній координації діяльності на світовому ринку привела компанії до створення спеціальних механізмів, за допомогою яких можна було би діяти з більшою долею передбаченості. Найпростішою формою такого механізму є картель, в рамках якого передбачається формальна письмова угода відносно об'ємів виробництва і цінової політики. Компанії домовляються про поділ ринків збуту з метою підтримання узгодженого рівня цін.

Для компаній, що беруть участь в роботі подібних механізмів характерна тенденція до максимізації прибутку, їх поводження в певній мірі нагадує дії чистих монополій. Величина впливу суб’єктів олігополістичного ринку на рівень цін залежить головним чином від ступеню монополізації ринку, від того, наскільки сильним є контроль за виробництвом і збутом товарів, джерелами сировини за іншими не менш важливими факторами. Помічено, що чим вища ступінь монополізації, тим вищий рівень монопольних цін і тим меншим є їх коливання.