2.2. Ринок трудових ресурсів

В основі міграції робочої сили можуть бути, як економічні так і політичні причини. Політичні фактори, які викликають масові переселення людей, виникають із-за військових дій, етнічних конфліктів. Причинами економічної міграції є надлишок робочої сили в одних країнах і її нестача в інших, суттєва різниця в умовах використання робочої сили.

Серед емігрантів виділяють дві групи: некваліфіковані робітники і творчі працівники. Є особливою проблемою еміграція наукової і творчої інтелігенції. Вона підриває науково-технічний потенціал нації і збагачує потенціал країни, яка їх приймає.

Існує необхідність координації зусиль багатьох країн по вирішенню гострих ситуацій і колективному регулюванню міграційних потоків. США, Канада, Європа, Австралія регулюють приплив іноземної робочої сили, встановлюючи певні квоти на в'їзд іноземців. Із створенням Європейського Союзу знято всі обмеження на переміщення робочої сили в межах ЄС.

Міжнародна міграція населення і трудових ресурсів виникає при наявності значного контрасту в умовах економічного і соціального розвитку і темпах природного демографічного приросту країн, що приймають і віддають робочу силу. Географічними центрами імміграції є найрозвиненіші країни, такі, як США, Канада, Австрія, більшість західноєвропейських країн, а також країни з високими доходами від продажу нафти і швидким економічним зростанням: Саудівська Аравія, Бахрейн, Кувейт, Об'єднані Арабські Емірати, ін.

Міжнародна трудова міграція характеризується переміщенням робочої сили, як правило, із менш розвинутих в економічно більш розвинуті країни на тимчасову роботу з подальшим поверненням у свою країну. Досвід показує, що трудова міграція забезпечує переваги тим країнам, які приймають робочу силу і тим країнам які її поставляють. Разом з тим можуть виникнути і гострі проблеми.

Процеси трудової міграції пом’якшують умови безробіття, для країни-експортера з’являється додаткове джерело валютного доходу в формі надходжень від емігрантів , також вони набувають нових знань і досвіду. При поверненні вони входять в ряди середнього класу, вкладають зароблені засоби у власне діло, створюючи додаткові робочі місця.

До негативних наслідків трудової міграції слід віднести тенденції зростання споживання зароблених за кордоном засобів, бажання приховати доходи, «втеча умів», інколи пониження кваліфікації, ін.

Однією з цілей економічної політики є захист національного ринку праці від неконтрольованого припливу іноземної робочої сили. Для здійснення цього країни-імпортери приймають міри, що направлені на скорочення іноземної робочої сили в країні перебування.

Сучасна міжнародна трудова міграція характеризується активізацією і зростанням впливу країн-експортерів робочої сили, які використовують різні методи і засоби для досягнення цілей еміграції, зокрема такі:

1. методи і засоби захисту інтересів держави-експортера трудових ресурсів шляхом регулювання масштабів еміграції і якісного складу емігрантів, що покидають країну;

2. методи використання еміграції з метою забезпечення ресурсами економіки країни шляхом залучення валютних засобів мігрантів;

3. методи і засоби захисту прав емігрантів-працівників шляхом використання двосторонніх угод і контрактної форми найму робочої сили для роботи за кордоном, яка повинна забезпечити певні економічні і соціальні гарантії;

Міри повинні бути такими, щоб вони поєднували захист державних інтересів і прав та свобод працівників-мігрантів. Крім того слід розвивати таку загальну політику, яка б направлялась на взаємний захист інтересів країн-експортерів і країн-імпортерів трудових ресурсів.