Тема 17: Світова економічна система: виробництво Методичні поради

Розвиток міжнародної економіки в сучасних умовах характеризується певними особливостями, які є наслідком розвитку процесів науково-технічної революції, інтенсифікації міжнародних господарських зв'язків, глобалізації економічних процесів на інтернаціональному рівні.

Важливими передумовами функціонування міжнародної економіки в таких напрямах є наявність певних факторів розвитку країн світу. Серед них необхідно виділити такі.

1. Науково-технічна революція. Це процес об'єднання революцій у науці та техніці. Науково-технічна революція зумовлює об'єднання зусиль країн світу з метою використання сукупного науково-технічного потенціалу світового співтовариства, в тому числі і в межах окремих країн.

2. Інтернаціоналізація господарського життя. Цей фактор об'єктивно передбачає всебічний розвиток господарських зв'язків між країнами світу і ґрунтується на постійному об'єктивному процесі розвитку продуктивних сил, економічних відносин у країнах світу.

3. Глобальні проблеми розвитку міжнародної економіки. Цей фактор означає, що зараз у світі існують проблеми, які об'єктивно не визнають національних кордонів.

Розв'язання глобальних проблем має важливий вплив на формування системи міжнародної економіки, оскільки передбачає об'єднання з цією метою виробничих, науково-технічних, трудових ресурсів та фінансових засобів країн світу.

Отже, перелічені фактори об'єктивно впливають на формування та розвиток міжнародної економіки як цілісного соціально-економічного організму. Світовому господарству поряд із загальними особливостями притаманні й окремі конкретні риси, що характеризують його функціонування в сучасних умовах. До них треба віднести такі:

а) зміни у структурі міжнародної економіки. Зокрема йдеться про появу нових перспективних груп країн, таких як нові індустріальні держави, окремі країни перехідної економіки;

б) динамізм економічного розвитку, якому притаманні в цілому постійні темпи економічного зростання;

в) посилення інтеграційних процесів між країнами світу;

г) посилення диференціації економічного розвитку серед країн, що розвиваються;

д) ринкова уніфікація економічного розвитку більшості країн світу.

Поряд з особливостями розвитку міжнародної економіки треба виділити і певні структурні зміни, що мають місце у процесі її функціонування за умов посилення, інтенсифікації міжнародних економічних зв'язків країн світу. До таких змін насамперед можна віднести:

а) збільшення обсягу виробництва продукції у матеріальній сфері;

б) зниження частки сільськогосподарського виробництва в цілому в межах міжнародної економіки;

в) високі темпи розвитку сфери послуг і збільшення числа зайнятих в ній;

г) швидкий науково-технічний прогрес транспортної та інформаційно-комунікаційної систем;

д) зниження частки традиційних зовнішньоторговельних угод порівняно із зовнішньоторговельними операціями, які обслуговують виробництво;

е) зміна аграрно-сировинної спрямованості країн, що розвиваються;

є) скорочення у світовому товарообороті частки сировинних товарів, збільшення частки машин та устаткування.

Економічні закономірності розвитку міжнародної економіки — це постійні, повторювані причинно-наслідкові зв'язки, які відображають суттєві моменти розвитку міжнародних економічних відносин та є наслідком дії системи економічних законів міжнародної економіки.

Основними закономірностями розвитку міжнародної економіки є:

а) підвищення рівня усуспільнення виробництва в межах міжнародної економіки, що знаходить своє вираження у створенні великих господарських одиниць, наприклад транснаціональних компаній;

б) залучення національних економік у світові господарські зв'язки, що передбачає насамперед розвиток господарських відносин між різними галузями виробництва країн світу;

в) зближення національних господарств, що передбачає адаптацію, переплетення їхніх економічних потенціалів;

г) гармонізація рівнів економічного розвитку національних господарств. Ця закономірність виявляється у процесі зближення кількісних показників, які характеризують економічний розвиток країн світу. Такими показниками, наприклад, є виробництво продукції на душу населення, обсяги експорту, імпорту тощо;

д) динамізм розвитку національних господарств виявляється у постійних темпах зростання суспільного виробництва протягом тривалих проміжків часу.

Перелічені закономірності є загальними для розвитку міжнародної економіки. Поряд з ними існують ті, що характеризують міжнародні економічні зв'язки між країнами світу. До них насамперед треба віднести інтернаціоналізацію господарського життя, міжнародний поділ праці, міжнародну економічну інтеграцію. Розглянемо ці закономірності більш детально.

Інтернаціоналізація господарського життя як закономірність міжнародної економіки означає процес переростання суспільним виробництвом національних кордонів. Основною формою цієї закономірності е зовнішня торгівля конкретних країн світу. Характеризуючи процес інтернаціоналізації господарського життя, треба відзначити, що він охоплює всі сфери функціонування сучасної міжнародної економіки. У зв'язку з цим можна виділити такі напрями інтернаціоналізації господарського життя:

а) інтернаціоналізація виробничих сил, що означає процес створення матеріальних елементів міжнародних господарських об'єктів у країнах світу;

б) інтернаціоналізація виробничих процесів. Цей процес знаходить своє відображення в розвитку спільного підприємництва партнерів з різних країн світу;

в) інтернаціоналізація виробництва, яка виявляється у процесі створення спільних підприємств;

г) інтернаціоналізація обміну. Цей процес відображається в розвитку міжнародних торговельних відносин;

д) інтернаціоналізація транспорту, що знаходить своє відображення у :творенні міжнародних транспортних систем, наприклад трубопроводів;

е) інтернаціоналізація паливно-енергетичних комплексів відбувається за рахунок інтенсифікації господарських зв'язків між спорідненими галузями економіки країн-партнерів;

є) інтернаціоналізація розподілу знаходить своє відображення в розподілі капіталу, міграції робочої сили в межах міжнародної економіки;

ж) інтернаціоналізація споживання, яка передбачає об'єднання зусиль країн-партнерів у сфері раціонального споживання виробленої ними продукції в межах міжнародної економіки;

з) інтернаціоналізація інформаційних систем передбачає об'єднання матеріальних і фінансових ресурсів з метою оптимального використання інформації в рамках міжнародної економіки (наприклад Інтернет);

й) інтернаціоналізація управління. Вона передбачає об'єднання зусиль суб'єктів міжнародної економіки з метою широкого використання досвіду управління економічними процесами на національному та інтернаціональному рівнях, наприклад створення програм міжнародного менеджменту.

Отже, інтернаціоналізація господарського життя має широкі форми прояву і характеризує розвиток економічних зв'язків між країнами світу у різних сферах міжнародної економіки.

Вступ

Характерною рисою сучасних світових економічних відносин є інтенсивний розвиток процесів глобалізації з залученням національних економік у світову господарчу систему, посилення їхньої взаємної залежності. Відображенням цих процесів стало виникнення єдиного інформаційного простору, інтернаціоналізація й швидке зростання фінансових ринків. Зростаюча взаємозалежність країн, інтенсифікація міжнародного обміну товарами, послугами і капіталом веде до появи нових тенденцій у сфері фінансових відносин. Тому стратегічно важливим напрямом стає розробка ефективної національної політики у галузі фінансів й капіталоутворення з урахуванням необхідності інтеграції країн у світову спільноту як рівноправних учасників глобального ринкового процесу

Міжнародна економічна інтеграція (МЕІ). Поняття "економічна інтеграція" (лат. — об'єднання частин у ціле) вперше з'явилось у літературі в 1933 р. Його ввів німецький економіст К. Ейдіке. Але сама МЕІ почала розвиватися в рамках міжнародної економіки з середини 50-х років XX ст. Початок процесу МЕІ пов'язують зі створенням ЄЕС (1957 p.).

Зміст економічної інтеграції розкривається у багатьох процесах та відповідних їм визначеннях. Основні з цих процесів такі:

1. Економічна інтеграція — процес зближення і переплетення національних економік.

2. Економічна інтеграція — це якісно вищий етап інтернаціоналізації життя, який виявляється у розвитку всіх форм і методів здійснення МЕІ.

3. Економічна інтеграція — такий етап міжнародного господарського співробітництва, коли центр його тяжіння переноситься в середовище матеріального виробництва.

Визначення інтеграції:

1. Економічна інтеграція — це процес стирання розбіжностей між країнами у сфері економіки, між суб'єктами господарської діяльності.

2. Економічна інтеграція — господарські відносини, в яких відсутня дискримінація іноземних партнерів у кожній із національних економік.

Розвиток процесу МЕІ базується на таких передумовах:

1) об'єктивний процес розвитку виробничих сил, які переростають національні рамки;

2) розвиток ТНК і банків, зближення і переплетення національних фінансових капіталів (тобто, якщо відбувається зближення валютно-фінансових відносин, то це сприяє розвитку МЕІ);

3) закономірності розвитку науково-технічної революції;

4) соціально-економічна однорідність національних господарств (Франція — Німеччина — Італія і т. д.);

5) наявність достатньо високого рівня економічного розвитку країн, які інтегруються;

6) наявність тривалого періоду і досвіду взаємного економічного співробітництва групи країн (інтеграція виступає як продовження цього співробітництва, як його вищий рівень);

7) економіко-географічна близькість країн, наявність загальних кордонів;

8) цілеспрямована діяльність соціальних груп, прошарків населення, партій, законодавчих і виконавчих органів країн щодо розвитку інтеграційних процесів;

9) загальні історичні та культурні умови розвитку країн.