2. Монетаристська концепція грошово-кредитного регулювання.

Якщо при виведенні функції попиту на гроші в складі майна крім грошей та облігацій врахувати й реальний капітал, як це роблять монетаристи, то наслідки зміни кількості грошей описуються більш складним ланцюжком явищ. Зокрема, з цього приводу Фрідмен стверджував, що оскільки гроші є субститутами не лише для облігацій, але й для широкого кола товарів і послуг, то зміна кількості грошей буде здійснювати вплив на ринки споживчих та виробничих товарів, додаючи прямий вплив на витрати до побічного впливу на інвестиції. Оскільки зв’язки, що з’єднують гроші та витрати є різноманітними, повний вплив зміни в грошовій сфері, ймовірно, буде передано цінам та номінальному рівню доходу. Тобто, так як зв’язок між грошима та номінальним доходом є значним та відносно стійким, реабілітується стара ідея кількісної теорії, згідно з якою зміна грошового запасу завжди здійснює потужний вплив на економічну активність.

Монетаристські висновки що­до грошової політики грунтуються на рівнянні

МV=РY(1)

З рівняння (1) випливає, що коли грошова пропозиція (М) зростає, то ціни (Р) чи випуск (Y) повинні також зростати, або ж швидкість обер­тання грошей (V) має зменшуватись.

Монетаристи виходять з того, що при збільшенні М існує невелика ймовірність зростання V. Адже, за їхньою аргументацією, швидкість обертання грошей (V) залежить передусім від звичок людей у користуванні грошима та структури грошового ринку (вико­ристовуваних грошових засобів). Якщо це так, то при збільшенні М мають зростати саме сукупні витрати (Р*Y).

У поглядах монетаристів на динаміку Y існують певні розбіж­ності. Якщо частина прихильників цієї теорії виходить з можливос­ті зміни Y під впливом М, то інші, навпаки, вважають, що не лише V, а й Y є стабільним. Якщо це так, то із монетаристської формули випливає, що зростання М втілюється лише у збільшенні загально­го рівня цін (Р), тобто існує безпосередній зв'язок між кількістю гро­шей та інфляцією.

У поясненні суті грошової політи­ки з монетаристських позицій, як бачи­мо, відсутня ставка відсотка. Монетаристи виходять з того, що, маніпулюючи грошовою масою, не можна вплинути на ставку відсотка. За їх уявленням, номінальна ставка відсотка має тенденцію до зростання. Коли ж застосовуєть­ся ефективна антиінфляційна політика, то ставка відсотка знижу­ється. Щоб зрозуміти це твердження, треба розрізняти номінальну та реальну ставку відсотка. Реальна ставка відсотка є різницею між номінальною ставкою та передбачуваним рівнем інфляції:

i= i-

де i — реальна ставка відсотка;

i— номінальна ставка відсотка;

- передбачуваний рівень інфляції.

Монетаристи стверджують, що реальна ставка відсотка є низькою і стабільною. Якщо ж високою є номінальна ставка, то це наслідок інфляційних очікувань. Щоб такі очікування не ви­никали, необхідно здійснювати жорстку політику щодо грошової пропозиції, тобто обмежувати її. Тому головним засобом пожва­влення національної економіки має бути не стимулювання через грошову пропо­зицію, а структурні зміни економіки та зростання її виробничих мож­ливостей.

Реалізуючи грошову політику, необхідно дотримуватись певних правил, що допоможуть уникнути негативних ефектів. До таких монетаристських правил належать:

1) дотримання контрольованого стабільного і низького темпу зростання грошової маси;

2) відмова від здійснення активної грошової політики через операції на відкритому ринку, змінювання облікової ставки та банківських резервів.

Наприклад. У 2000 р. обсяг ВВП національного господарства становив 170 млрд. грн., а обсяг середніх залишків грошової маси – 32 млрд. грн. Результати прогнозу свідчать, що у 2001р. обсяг ВВП має зрости на 9%, а швидкість руху грошової маси - збільшитися на 2 %.

Необхідно визначити, на який обсяг слід збільшити грошову масу в національному господарстві щоб забезпечити прогнозні обсяги укладання товарообмінних операцій в економіці держави при збереженні існуючого в 2000 р. загального рівня цін?

Для розв’язку даної задачі скористаймося рівнянням обміну:

ВВП=M·V та обчислимо швидкість руху грошової маси : V=.

V₂₀₀₀==5,3125 (об/рік).

Обчислимо прогнозні значення ВВП та V на 2001 рік:

ВВП₂₀₀₁=(млрд.грн).

V₂₀₀₁=(об/рік).

Знаючи прогнозні значення ВВП та V на 2001 р. обчислимо М₂₀₀₁ :

М₂₀₀₁=(млрд.грн).

Визначивши значення М₂₀₀₁ обчислимо, на який обсяг необхідно збільшити обсяг грошової маси у 2001 році в порівнянні з її значенням у 2000 році.

ΔМ=М₂₀₀₁-М₂₀₀₀=34,196-32,0=+2,196(млрд.грн)

Отже, у 2001 році для того, щоб забезпечити прогнозне збільшення приросту ВВП на 9% при збільшенні швидкості руху грошей на 2% в порівнянні з відповідними значеннями 2000 р. обсяг грошової маси слід збільшити на 2,196 млрд. грн , тобто в середньому на 183 млрд.грн в місяць. За таких параметрів розвитку національного господарства у 2001 р. загальний рівень цін в економіці держави залишатиметься стабільним щодо його рівня у 2000 р.

Даний приклад ілюструє, що збільшення обсягів грошової маси в національному господарстві в науково обґрунтованих пропорціях за умови зростання ВВП не спричиняє суттєвого зростання загального рівня цін.

А тепер розглянемо ситуацію, коли центральний банк держави при зростанні реальних обсягів суспільного виробництва не забезпечить національне господарство економічно доцільними приростами обсягів грошової маси, а збільшить їх лише на 1 млрд.грн.

М₂₀₀₁=32+1=33,0(млрд.грн)

За умови, що V₂₀₀₁=5,41875(об/рік) фактичний обсяг ВВП становитиме :

ВВПф₂₀₀₁ =М₂₀₀₁ · V₂₀₀₁ =33,0 · 5,41875=178,82(млрд.грн)

Отже, фактичний обсяг ВВП у 2001 р. буде меншим від потенційного обсягу ВВП на суму :

ΔВВП= ВВПф₂₀₀₁-ВВПпот₂₀₀₁=178,82-185,3= - 6,48(млрд.грн).

Тобто, при заданих параметрах функціонування господарства держави фактичні обсяги ВВП у прогнозному періоді будуть меншими від потенційного значення ВВП на 6,48 млрд.грн. Адже дефіцит платіжних засобів спричинить проблему забезпечення виплати в повному обсязі заробітної плати найманим працівникам, що обмежуватиме приріст їх купівельної спроможної. Це, в свою чергу, гальмуватиме приріст обсягів виробництва споживчих товарів та послуг, підвищить попит на кредитні ресурси та збільшить їх ціну, зменшить обсяги інвестицій. В кінцевому підсумку це спричинить відставання фактичних обсягів ВВП від його потенційного зростання.

Відповідно, забезпечення економічно доцільних обсягів приросту грошової маси в національному господарстві є не лише необхідним, ефективним (прибутковим) рішенням в управлінні розвитком економіки держави, але й позитивно впливає на діяльність суб’єктів господарювання країни.