2.Індивідуальний розподіл доходів.
2.1.Сімейні доходи, джерела і структура.
Функціональний розподіл доходів у суспільстві не може відображає доходи окремих сімей і осіб, які можуть володіти різними виробничими факторами (капіталом, землею). Тому для аналізу процесу розподілу доходів важливе значення має індивідуальний (персональний) розподіл доходів. Індивідуальний розподіл доходів – це розподіл доходів між окремими домогосподарствами, фізичними особами або сім’ями. Під доходом розуміється сума грошей, які отримала особа або сім’я протягом певного періоду часу (року). Аналіз доходу сім’ї одночасно дає можливість виявити всі фактори, що визначають рівень і структуру доходів.
Основним джерелом формування сімейних доходів є заробітна плата. Іншими джерелами є:
доходи від власності;
доходи від особистого підсобного господарства;
доходи від кооперативної діяльності;
доходи від підприємницької діяльності (прибутки, процент);
урядові трансфертні платежі, інші джерела (спадщина, виграш тощо).
Крім цього можуть бути і нелегальні доходи.
Рівень доходу сім’ї залежить від рівня економічного розвитку національної економіки відображає рівень життя населення, формує відповідну якість життя і залежить від рівня економічного розвитку національної економіки. В країнах ринкової економіки спостерігається стабільна тенденція до зростання доходів сімей.
Доходи сімей можна проаналізувати також за напрямами їх використання. Сім’я свої доходи використовує на харчування, придбання одягу і товарів тривалого користування, соціально-культурні, побутові і комунальні послуги, оплату транспорту, заощадження тощо. Структура витрат сім’ї залежить від рівня економічного розвитку країни.
Закономірності зміни структури споживання сім’ї і рівня життя проаналізував в Х1Х ст. Німецький економіст і статистик Ернст Енгель. Аналізуючи дані про витрати сімей із різним рівнем доходу, Е.Енгель встановив, що із зростанням доходу зменшується його частка на харчування, зазнають незначних змін витрати на житло, комунальні послуги, а також одяг, а частка витрат на соціальні, духовні і культурні потреби суттєво зростає. Отже, чим менша частка витрат сім’ї на харчування, тим вищий економічний розвиток і рівень життя нації.
2.2.Нерівність розподілу доходів. Крива Лоренца і коефіцієнт Джині
Індивідуальний розподіл доходів між окремими сім’ями в будь-якій економічній системі, в тому числі і в ринковій, є нерівномірним. Для визначення ступеня нерівномірності розподілу доходів в економічній науці використовується крива Лоренца (за ім’ям американського економіста Макса Лоренца).
На графіку по горизонталі відкладають кількість сімей у процентах, а по вертикалі – процент одержуваного ними доходу. Як звичайно, все населення поділяють на п’ять частин – квінтілі, в кожну з яких входить по 20% населення.
Процент доходу
100 А
80 –
60 –
40
20 – С В
0 – | | | | |
20 40 60 80 100 Процент сімей
Рис.1.Крива Лоренца
Коли 20% сімей володіють 20% сукупного доходу суспільства, 40% сімей – 40% доходу і т.д., то виникає абсолютна рівність в розподілі доходів (так званий зрівняльний розподіл). Абсолютну рівність в розподілі відображає на графіку бісектриса кута – лінія ОА.
Фактичний розподіл доходів показує крива Лоренца – крива ОСА. Наприклад, 40% населення отримує 8% сукупного доходу. Заштрихована площа між лінією абсолютної рівності і кривою Лоренца показує ступінь нерівності у розподілі доходів. Чим більше крива Лоренца відхиляється від бісектриси ОА (більша заштрихована площа), тим більша нерівномірність в розподілі доходів.
У точці В показано ситуацію абсолютної нерівності в розподілі доходів: 1% населення отримує 100% доходу, а інші сім’і не мають нічого. У цьому випадку крива Лоренца збігається з горизонтальною віссю ОВ і правою вертикальною віссю ВА системи координат, утворюючи прямий кут в точці В. Цю абсолютну нерівність позначала би вся площа праворуч від бісектриси ОА, тобто площа трикутника ОВА.
Важливим показником нерівності розподілу доходів є коефіцієнт Джині (за ім’ям італійського економіста Коррадо Джині). Розрахунок коефіцієнта Джині пов’язаний з кривою Лоренца. Він розраховується як відношення заштрихованої площі ОАС, утвореної лінією абсолютної рівності і кривою Лоренца, до площі всього трикутника ОАВ:
SOAC
G= -------------
SOAB
Коефіцієнт Джині може змінюватися в межах від 0 до 1, причому чим вище значення показника, тим більша диференціація в розподілі доходів.
На основі даної методології з використанням кривої Лоренца і коефіцієнта Джині можна аналізувати ступінь нерівності в розподілі доходів в різні періоди часу в даній країні або порівнювати його в різних країнах. Так, в США нерівність в розподілі доходу зараз є меншою, ніж на початку століття і ніж в слаборозвинутих країнах. Проте нерівність зараз є значною. Сьогодні найбагатша п’ята частина сімей отримує 47% доходу до сплати податків, а найбідніша п’ята частина сімей – всього 4%1 Разом з тим в розвинутих
ринкових країнах простежується переміщення людей із однієї квінтільної групи в іншу. Така тенденція особливо спостерігається в довгостроковому періоді, оскільки, наприклад, дає можливість бідним отримати освіту і переміститися з нижчої квінтільної групи в вищу.
В економічній літературі1 обгрунтовується необхідність використання розширювальної концепції доходу, запропонованої американським економістом Едгаром К.Браунінгом. Він пропонує при аналізі розподілу доходу між сім’ями враховувати не лише отриманий дохід і трансфертні платежі у грошовій формі (соціальні виплати, допомогу з безробіття, виплати неповним сім’ям з дітьми), а також негрошові трансферти (допомогу в натуральній формі) і сплачені податки. Це зменшує нерівність в розподілі доходів.