2.3.Основні причини нерівності розподілу доходів.

Величина доходів сім’ї тісно пов’язана з багатством і добробутом сімей.

Багатство сім’ї визначається володінням різною власністю (акціями, облігаціями, нерухомістю). Саме доходи від власності у вигляді дивідендів, процентів і ренти визначають положення сімей на самій верхівці піраміди доходів. Між доходами і багатством існує як прямий (чим більший дохід, тим більше багатство), так і обернений зв’язок (величина багатства визначає розмір доходу від нього). В розвинутих країнах економічне зростання зумовило збільшення доходів сімей, проте диференціація доходів за останні роки змінилася мало. На думку економістів, диференціація багатства зростає.

Крім багатства причинами нерівномірного індивідуального розподілу доходів, крім величини багатства, є:

• відмінності в здібностях (фізичних і інтелектуальних);

• відмінності в освіті;

• відмінності в професійній підготовці;

• різне ставлення до ризику;

• відмінності в становищі на ринку (наприклад, монополіст на ринку);

• наявність зв’язків, особистих контактів або дискримінації;

• розмір і склад сім’ї;

• географічний фактор – мобільність робочої сили.

Всі причини диференціації доходів по-різному впливають на ступінь нерівномірності розподілу доходів. Найбільше нерівномірність зумовлює володіння власністю.

Всі названі причини, що впливають на нерівність розподілу, умовно можна поділити на такі, які залежать, і на такі, які не залежать від особистих зусиль членів сім’ї. Проте, доволі скромні здібності людина може розвинути в процесі освіти і потужної трудової мотивації і в результаті отримувати високі доходи, а людина з талантом і здібностями може не знайти місце в житті. Спадкове володіння власністю може давати високі доходи, а можлива втрата об’єктів власності і доходів від них. На думку економістів, ті причини диференціації доходів, які не залежать від особистих зусиль членів сім’ї, є своєрідними бар’єрами щодо можливості переходу сім’ї з нижчої квінтільної групи у вищу.

3.Ефективність розподілу доходів в мікроекономічній ринковій системі.

3.1. Проблема рівності і нерівності розподілу доходів і ефективність функціонування мікроекономічної ринкової системи.

В економічній літературі існує дві точки зору на проблему розподілу доходів:

1. необхідність реалізації рівності в розподілі доходів серед членів суспільства;

2) збереження нерівності в розподілі доходів з метою, стимулювання виробництва і одержання доходу.

Як зауважує Макконнелл К.Р. і Брю С.Л.¹основним аргументом на користь рівного розподілу доходу є те, що він необхідний для максимізації корисності, тобто для досягнення максимального задоволення потреб споживача. Проте такий підхід до розподілу не стимулює економічне зростання, зумовлює кризові явища в економіці. В умовах соціалізму був проголошений принцип “рівного відношення до засобів виробництва”. Практика зрівняйлівного розподілу зумовила перерозподіл одержаного продукту від кращого робітника до гіршого і не стимулювала зростання виробництва.

Основним аргументом на корисність нерівності в розподілі доходів є те, що нерівність створює і підтримує економічні стимули до інтенсивної праці , збільшення виробництва і величини доходу. Надмірну нерівність в розподілі економісти критикували завжди. Ще в 30-і роки Дж.М.Кейнс вказував, що надмірна нерівність послаблює попит на споживчі товари, а тому стримує

економічне зростання.

Тому виникає необхідність компромісу між рівністю і ефективністю. Цей компроміс полягає в тому, що держава, регулюючи нерівномірність розподілу доходів, повинна враховувати оптимальне співвідношення між рівністю і економічною ефективністю. Оскільки значне втручання держави в сферу перерозподілу доходів зменшує стимули до праці та заощаджень, необхідно завжди порівнювати вигоду від досягнутої більшої рівності із втратами внаслідок зменшення національного доходу. Економічні втрати від перерозподілу доходу американський економіст Артур Оукен аналізує за допомогою аналогії із дірявим відром. Проілюструємо ідею Оукена за допомогою графіка (рис.2). В точці А економіка знаходиться в умовах повної зайнятості, виробляється максимальний ВНП. Розподіл доходів в цій точці є дуже нерівномірним: багатша половина населення отримує значно більші доходи, ніж бідніша. Держава намагається забезпечити більшу рівність розподілу за допомогою податкових і трансфертних програм і без втрат ефективності виробництва перейти з точки А в точку Е. Нахил лінії АЕ під кутом 45^оозначає, що долар, взятий в багатшої частини поступає до біднішої половини населення.