При опрацюванні цих проблем пропонуємо звернутися до таких джерел:
Долан Э.Дж., Линдсей Д.Е. Рынок: микроэкономическая модель.- С.-Пб., 1992, с.235-240.
Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: Республика, 1992, с.124-142.
Макконнелл К.Р., Брю С.Л.: Аналітична економія: принципи, проблеми і політика. Ч.2. Мікроекономіка: Підручник.-Львів: Просвіта, 1999.-Розд.13, с.302-330.
Піндайк Р.С., Рубінфельд Д.Л.: Мікроекономіка. –К.: основи, 1996, с.392-417.
Самюельсон П.А., Нордгауз В.Д.: Мікроекономіка.-К.: Основи, 1998, с.261-268.
Вступ
Важливою формою ринкової структури є олігополія, при якій на ринку конкурують між собою декілька фірм. Коли кажуть “велика трійка”, “велика четвірка” чи “велика шістка”, то мова йде саме про олігополію. Увійти на олігополістичний ринок новим підприємствам важко. Монопольна влада і прибуток в олігополістичних галузях частково залежить від взаємодії підприємств. Так, при домовленості, між собою вони можуть визначити монопольно високу ціну і отримувати монопольно високий прибуток. Але на практиці крім домовленості може мати місце і агресивна конкуренція на знищення противника. Олігополісти надають в конкурентній боротьбі перевагу неціновій конкуренції: рекламі, вишукуванню ринків, прискоренню НТП, зниженню витрат капіталу. А тому економісти оцінюють олігополістичну конкуренцію як таку, яка зумовлює позитивний ефект масштабу, сприяє запровадженню ноу-хау.
Провідна ідея теми: з’ясування поведінки олігополістичної фірми що до визначення ціни і обсягу виробництва в залежності від ринкової ситуації в якій вона знаходиться.
План.
Олігополія: поняття, ознаки та сфера функціонування.
Формальні моделі олігополії.
2.1. Модель ламаної кривої попиту.
2.2. Олігополія, заснована на таємній змові.
2.3. Лідерство в цінах.
2.4. Модель ціноутворення “витрати плюс”.
Економічна ефективність олігополії.
1. Олігополія: поняття, ознаки та сфера функціонування.
Олігополія в перекладі з грецької мови означає небагато (декілька) продавців. Ринок певної галузі, на якому панує лише декілька великих фірм називають олігополістичним. Такий ринок являє собою своєрідне переміщення монополій і конкуренції, яке дозволяє поєднати переваги крупного виробництва з конкурентною поведінкою.
Олігополістичні ринки характеризуються такими ознаками (рис.1):
Рис.1.
Ознаки олігополістичного ринку
Панування на ринку відносно малої кількості фірм. Їх може бути від двох до десяти і більше, оскільки олігополія займає економічний простір між монополістичною конкуренцією і чистою монополією. Кількість фірм в різних галузях може бути різною: в одних галузях може бути 3-4 великих фірми, які порівно ділять між собою весь ринок продукту; в інших – 5-10 і більше фірм, які ділять між собою від 60 до 99% всього ринку, а інша його частина припадає на велику кількість малих фірм.
Олігополістичний ринок формується за умови досягнення високого ступеня концентрації виробництва. Найбільш вживаним показником виміру концентрації виробництва є частка кількох найбільших виробників у загальному обсязі галузевого продажу. В окремих країнах, з метою підтримання конкурентного середовища, встановлюється гранична межа галузевої концентрації виробництва. Так, в США у відповідності до інструкції міністерства юстиції ринкове середовище створюється, коли в галузі функціонують десять і більше фірм, причому частка найкрупнішої не повинна перевищувати 31%, двох фірм – не більше 44%, трьох – 54% і чотирьох – 63% усіх галузевих продаж.
Другим часто вживаним показником концентрації виробництва є індекс Херфіндаля-Хіршмана (ІХХ), який розраховується за формулою:
ІХХ = dі2 ,
де : dі - частка кожної фірми в галузевому ринку продаж.