2. Комунізм, фашизм, нацизм і міжнародний тероризм.

Соціалізм-марксизм з утопії перетворився на антиутопію, комунізм, ленінізм – сталінізм-маоїзм, жорстокі тоталітарні режими, які зазнали краху наприкінці ХХ ст. У суспільних відносинах комуністичне вчення наголошує на зверхності інтересів колективу над інтересами окремої людини, на абсолютній домінанті, підкоренні людської особистості інтересам спільноти. Відчуження приватних інтересів особи в комунізмі починається зі скасування приватної власності на засоби виробництва.

Після руйнації політичного ладу СРСР та світової системи соціалізму наприкінці XX ст., комуністична державна політична практика зазнала засудження в більшості країн Європи, де раніш існували комуністичні політичні режими. У Чехії 1993 року був прийнятий Закон про протиправність комуністичного режиму й опору проти нього, у якому зокрема комуністичний режим був названий «злочинним, нелегітимним і неприйнятним». Подібний закон 1996 року прийняв і Словацький парламент. Конституція Польщі від 1997 року містить статтю, що забороняє існування організацій, що проповідують «тоталітарні методи і практики діяльності нацизму, фашизму і комунізму». Проте засудження комуністичного тоталітаризму сприйнялося Європою далеко не так легко. Адже серед провідних політиків ЄС було і залишається чимало ідейних спадкоємців комунізму. Резолюції, прийняті європейськими організаціями в останні роки, свідчать, що під тиском нових членів зрушення у цій справі таки почалися. Європейський Союз, зацікавлений у тісній інтеграції, прийняв нові країни разом із тягарем їхнього історичного минулого.

Фашизм та нацизм – антилюдські політичні концепції, офіційно засуджені на Нюрнберзькому процесі після ІІ світової війни. Проте їх живучість (неонацизм, неофашизм) може бути пояснена привабливістю для психологічного стану представників певних етносів, які шукають «винних» у своїх соціально-економічних негараздах, загальним невисоким рівнем культури, почуттям безкарності певних соціальних груп, яких іноді використовують окремі політичні сили.

Від самого початку третього тисячоліття міжнародний тероризм став однією з найпекучіших проблем світової спільноти. Тероризм як явище нині дуже відрізняється від того, яким він був у часи перших кривавих акцій. Ті акції спрямовувалися насамперед на дестабілізацію суспільно-політичної ситуації у певній країні. Сьогодні ж тероризм є фактором не тільки внутрішньодержавного значення, а й (переважно) міждержавного. Треба мати на увазі, що жодна країна, навіть така потужна, як США, не спроможеться самотужки впоратися з «терористичним інтернаціоналом». Радикальні засоби боротьби, ортодоксальний фанатизм поєднують нацизм, фашизм, радикальний комунізм та міжнародний тероризм, роблять їх ворогами людства.

3. Партії, партійні системи, партійно-політичний спектр сучасної України.

Серед об`єднань громадян політичні партії в демократичних країнах відіграють вирішальну роль. Проте в Україні замість справжніх партій з відповідною ідеологією та програмами, маємо «акціонерні товариства» лідерського типу без будь-якої політичної відповідальності їх представників при владі. Переважна більшість українських партій не відповідає критеріям класичних партій, якими є:

- наявність керованої організації, що пронизує суспільство, має ідеологію, яка привертає потенційних прихильників;

- ефективна діяльність цієї організації з відстоювання інтересів своїх членів і певних соціальних верств населення;

- достатня кількість свідомих прихильників, які поділяють ідеї, програми та легально підтримують своїми діями цю організацію.