Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ТДП.doc
Скачиваний:
23
Добавлен:
16.02.2016
Размер:
314.37 Кб
Скачать

6. Методологія тдп

Методи теорії держави і права - це ті способи, підходи, прийоми, ідо використовуються нею для пізнання свого предмета й отримання наукових результатів.

Вчення про методи наукового пізнання називається методологією.

Загальнонаукові методи пізнання держави і права.

Теорія держави і права розробляє власні методи дослідження державно-правових явищ. У той же час вона активно використовує загальні методи, що уже виробили різні науки.

У зв'язку з цим до основних методів пізнання відноситься діалектичний, який полягає в дослідженні теорії держави і права крізь призму трьох законів діалектики:

Перехід кількісних змін у якісні. Так, наприклад, збільшення кількості норм і інститутів, що закріплюють та регулюють відносини приватної власності, може призвести до розподілу права на приватне і публічне, як це сталося у Стародавньому Римі;

Закон єдності і боротьби протилежностей. В теорії держави і права існує явище єдності прав і обов'язків, тобто нема прав без обов'язків й обов'язків без прав.

Закон заперечення заперечення або закон подвійного заперечення. В українській державності є елементи минулої і зародки нової державності.

Серед загальнонаукових методів найбільш поширеними є: аналіз, синтез, порівняння, метод сходження від абстрактного до конкретного і навпаки, моделювання, структурно-функціональний і системні підходи, аналогія, узагальнення тощо. Найпоширенішими серед них є:

1. Метод сходження від абстрактного до конкретного. Рух від абстрактних понять (наприклад, форма держави) до самих конкретних (Великобританія): Форма держави (найабстрактнїше поняття) -> Форма правління (абстрактне поняття) —> Монархія (менш абстрактне поняття) —> Обмежена монархія (більш кон/сретне поняття) —> Парламентарна монархія (конкретне поняття) —> Великобританія (найконкретніше поняття). 2- Метод сходження від конкретного до абстрактного. З'ясування загсьіьпих ознак адміністративного, кримінального, цивільно-правового і дисциплінарного правопорушення дозволяє вивести загальне поняття правопорушення;

  1. Моделювання. Суть його полягає в тому, що між різними правовими і державними явищами існує деяка подібність і тому, знаючи властивості й ознаки одного з них (моделі), можна досить точно судити про інше. Так філософи минулого розробили .модель правової держави. "Накладаючи " зазначену модельна Україну, можна з'ясувати, чи є вона правовою державою чи ні.

  2. Системний підхід. Він розглядає державно-правову сферу як систему, тобто дещо ціле, яке складається із взаємозв'язаних елементів. Звертається увага на характер зв'язків з зовнішнім середовищем. Реагуючи на зовнішні та внутрішні імпульси, держава і право розвивається.

Конкретні методи пізнання державно-правових явищ.

  1. Конкретно-соціологічний. З його допомогою можна виявити стан законності і правопорядку в країні, ступінь ефективності функціонування всіх гілок державної влади, правового регулювання. У рамках цього методу використовуються такі прийоми, як експеримент, інтерв'ювання, анкетування, спостереження й ін.

  2. Історичний метод. Зазначений метод рекомендує розглядати державу І право не лише у розвитку, а в послідовній зміні одного історичного типу держави іншим, як правило, більш досконалим і прогресивним. При цьому жоден з історичних типів не може розглядатися як закінчений етап розвитку людства.

Спеціальні методи пізнання державно-правових явищ.

Крім загальнонаукових і приватних методів теорія держави і права виробила власні спеціальні методи пізнання державно-правових явищ. До них відносяться:

1. Порівняльне державознавство і порівняльне правознавство. Зазначений метод грунтується на послідовному вивченні і порівнянні великої кількості подібних об'єктів.

2. Формально-юридичний метод. Він допомагає описати, класифікувати і систематизувати державно-правові феномени, досліджувати їх зовнішні і внутрішні форми. У ньому використовуються такі прийоми: аналіз джерел (форм) права, формальної визначеності права як його найважливішої властивості; дослідження внутрішнього змісту правових норм і права в цілому, правил юридичної техніки; методи систематизації нормативного матеріалу тощо.