- •1. Теория держави і права як суспільна наука.
- •2.Придмет теорії держави і права.
- •3. Понятті загальної теорії держави і права.
- •4.Соціальне призначення і цінність теорії держави і права як науки та навчальної дисципліни.
- •5. Завдання та функції тдп
- •6. Методологія тдп
- •7.Історія виникання перших держав світу.
- •9. Теологічна теорія, договірна теорія, психологічна теорія, патріархальна теорія.
- •10. Теорія завоювання або насильства. Марксистка теорія. Космічна ідея походження держави
- •11. Загальні закономірності та основні причини виникнення держави.
- •12. Характеристика європейського та східного шляху виникнення держави.
- •13. Учення Аристотеля про поняття держави.
- •14. Поняття і визначення держави.
- •15. Основні ознаки держави
- •16. Ознаки держави Україна.
- •17. Сутність держави.
- •17. Поняття форми держави.
- •18. Поняття, види і характеристики монархій.
- •19. Поняття і характеристики республік.
- •20. Види республік
- •21.Державно- територіальний устрій.
- •22. Види державно - територіального устрою.
- •23. Поняття, види і характеристики державно - політичних режимів.
- •24. Основні види і типи держав
- •26.Правова держава. Основні ознаки і визначення.
- •27.Поняття державного суверенітету України
- •28. Родова община як основа існування та організації первісного суспільства.
- •29. Причини і основні закономірності виникнення держави.
- •30. Виникнення і розвиток та формування ідеї правової держави.
- •31. Поняття та визначення функцій держави.
- •32. Види і класифікації основних функцій держави
- •34. Закріплення функцій держави України в к.У.
- •35. Поняття, основні ознаки і властивості державної влади.
- •36. Поняття механізму держави його структура.
- •37. Класифікація органів державної влади, їх загальна характеристика.
- •38. Поняття і суть представницьких органів влади.
- •39. Система виконавчих органів влади.
- •50. Внутрішні функції держави.
- •51.Виконавчі органі влади.
- •52.Зовнішні функції держави.
- •53.Методи здійснення функцій держави. Правові форми здійснення функцій держави.
- •54.Система державних органів України.
- •55. Держава як організація політичної влади
- •56.Поняття соціальної держави.
- •57. Співвідношення держави, людини, особи і громадянина.
- •58.Поняття, зміст і принципи правового статусу громадян.
- •59.Поняття і види суспільства.
- •60. Поняття, структура і суть громадянського суспільства.
11. Загальні закономірності та основні причини виникнення держави.
1) необхідність удосконалення управління суспільством, пов'язана з його ускладненням у результаті розвитку виробництва, поділу праці, зміни умов розподілу продуктів, зростанням чисельності населення і розшаруванням суспільства на соціальне неоднорідні групи (класи);
2) необхідність підтримання в суспільстві порядку, який забезпечує його соціальну усталеність, що досягається за допомогою загальнообов'язкових соціальних (насамперед юридичних) норм;
3) необхідність придушення опору експлуатованих мас, які виникли в результаті розшарування суспільства на соціальне неоднорідні групи (класи);
4) необхідність захисту території та ведення війн, як оборонних, так і загарбницьких;
5) необхідність організації значних суспільних робіт, об'єднання з цією метою великих груп людей (у ряді країн Азії й Африки).
12. Характеристика європейського та східного шляху виникнення держави.
На території Європи (європейський шлях виникнення держави*) головним чинником утворення держави було класове розшарування суспільства в зв'язку із формуванням приватної власності на землю, худобу, рабів. У південної Європі держави виникли в епоху заліза. Там не були потрібні такі громадські роботи, як у разі східного (азіатського) шляху виникнення держав. У результаті розкладання общин виникла або приватна власність на землю (Афіни, Рим), або приватне землекористування зі збереженням державної власності (Спарта).
В Афінах появу держави нерідко називають класичною формою походження держави. Вона виникла безпосередньо із внутрішніх, класових протиріч, які розвилися в надрах родоплемінного суспільства.
У Давньому Римі процес формування класів і держави внаслідок цілої низки причин гальмувався, і перехідний до держави період розтягся на століття. В основному процес утворення держави в Давньому Римі був таким же, як і в Афінах, лише супроводжувався боротьбою плебеїв (прийшлого населення) проти патриціїв (римського родового вельможного панства). Плебеї — особисто вільні, не пов'язані з римським родом, мали торгове і промислове багатство. Боротьбою проти патриціїв за владу вони стимулювали розкладання родоплемінного ладу і утворення держави.
У Давній Спарті поява держави була обумовлена не лише внутрішньо економічними причинами, а й завойовницькими походами, у результаті яких завойоване населення ставало не особистими рабами завойовника, а общинними рабами (ілотами). Перевищення кількості ілотів над спартанцями і острах загрози повстання з їх боку зумовили формування держави на підґрунті специфічної форми землекористування. Тут приватна власність на землю і рабів не допускалася, земля розподілялася порівну серед общинників на правах володіння.
У давніх германців утворення держави було прискорене завоюванням значних територій Римської імперії. Родова організація не була пристосована для панування над завойованими територіями. Це призвело до розвитку прафеодального (або ранньофеодального) ладу на землі колись-то могутньої Римської
На Древньому Сході, в Азії та Африці (східний, азіатський шлях виникнення держави) перші держави виникли в зонах поливного землеробства ще в епоху бронзи. Проведення великих громадських робіт із будівництва каналів та інших іригаційних споруд зажадало збереження сільськогосподарської общини і суспільної форми власності на землю. Поступово суспільна власність перетворилася на державну. Приватна власність не придбала істотного значення.
Потреба в спорудженні та експлуатації іригаційних систем, необхідність у надійному їх захисті створювали природне підґрунтя для самостійної публічної влади. Основою її стало родоплемінне вельможне панство — общинне «чиновництво», яке виступало організатором виробництва і виконувало адміністративні функції. Ця особлива група посадових осіб створила апарат державної влади, що складався.
Східні держави — деспотичні монархії — не мали ясно вираженої класової диференціації. Тут держава стала й організатором виробництва, й правителем над членами общини, їх експлуататором. Родоплемінне вельможне панство привласнювало не самі засоби виробництва, а управління ними. Маючи у власному розпорядженні якісь матеріальні блага, воно втрачало їх разом з утратою посади. Значення приватної власності, яка посідала певне місце в країнах Давнього Сходу, було невеликим. Раби, як правило, були власністю держави або церкви, але не приватних осіб.
Особлива роль відводилася божественному освяченню влади. Родове вельможне панство прагнуло зберегти своє становище і владу як дані Богом, Правитель проголошувався носієм Божої волі, посередником між Богом і людьми. Так відбувався процес сакралізації влади — проголошення її священною, непорушною, недоторканною.