- •1. ОсновНі положения закону укра1ни „про охорону прац!"
- •2 Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці
- •3. Міжнародне співробітництво у галузі охорони праці
- •4.Основні принципи державної політики в галузі охорони пращ
- •5. Основні функції та завдання управління охороною праці.
- •6. Види інструктажів з питань охорони праці
- •7. Планування роботи з охорони праці.
- •8. Державне управління охороною праці
- •8. Державне управління охороною праці
- •9. Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві
- •10.Причини виробничого травматизму та захворювань.
- •13. Визнанення параметрів мікроклімату
- •14. Нормування шкідливих речовин
- •15.Призначення та класифікація систем вентиляції.
- •16. Основні вимоги до систем вентиляції.
- •17. Основні кількісні показники освітлення
- •18. Види виробничого освітлення
- •19. Вібрація. Класифікація вібрації.
- •20. Методи захисту від вібрації.
- •21. Вплив шуму на організм людини
- •22. Способи і засоби захисту від шуму.
- •23. Загальні вимоги до посудин, що працюють під тиском.
- •24. Вплив іонізуючих випромінювань на організм людини.
- •25. Види електричних травм.
- •30 Вимоги безпеки під час перебування на станційних коліях
13. Визнанення параметрів мікроклімату
Для того щоб визначити, чи відповідає повітряне середовище даного ч приміщення встановленим нормам, необхідно кількісно оцінити кожний І з його параметрів.
Температуру вимірюють звичайними ртутними чи спиртовими термометрами. В приміщеннях зі значними тепловими випро-мінюваннями використовують парний термометр, що складається з двох °го термометрів (зачорненого та посрібленого). Для безперервної регістрації температури застосовують, самопишучі прилади — термографи. Температуру повітря вимірюють в кількох точках робочої зони, як правило на рівні 1,3—1,5 м від підлоги в різний час. На тих робочих місцях, де температура повітря біля підлоги помітно відрізняється від температури повітря верхньої зони приміщення, вона вимірюється на рівні ніг (0,2—0,3 м від підлоги).
Відносна вологість повітря (відношення фактичного вмісту маси водяних парів, що містяться в даний час в 1 м3 повітря, до максимально можливого їх вмісту при даній температурі) визначається психрометром Августа, аодіраційним психрометром, гігрометром та гігрографом.
Для вимірювання швидкості руху повітря використовують крильчаті (0,3—0,5 м/с) та чашкові (1-—20 м/с) анемометри, а для визначення малих швидкостей руху повітря (менше 0,5 м/с) — термоанемометри та термометри.
14. Нормування шкідливих речовин
Шкідливі речовини, що потрапили в організм людини спричинюють порушення здоров'я лиию в тому випадку, коли їхня кількість в повітрі перевищує граничну ДЛЯ КОЖНОЇ речовини величину. Під граничною допустимою концентрацією (ГДК) шкідливих речовин в повітрі робочої зони розуміють таку концентрацію, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі на протязі 8 годин чи іншої тривалості (але не більше 40 годин на тиждень) за час всього трудового стажу не може викликати професійних захворювань або розладів у стані здоров'я, що визначаються сучасними методами як у процесі праці, так і у віддалені строки життя теперішнього і наступних поколінь.
За величиною ГДК в повітрі робочої зони шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76):
— 1-й — речовини надзвичайно небезпечні, ГДК менше 0,1 мг/м3| (свинець, ртуть, озон).
— 2-й — речовини високонебезпечні, ГДК 0,1... 1,0 мг/м3 (кислоти сірчана та соляна, хлор, фенол, їдкі луги).
— 3-й — речовини помірно небезпечні, ГДК 1,1... 10,0 мг/м3М (вінілацетат, толуол, ксилол, спирт метиловий).
— 4-й — речовини малонебезпечні, ГДК більше 10,0 мг/м3 (аміак, бензин, ацетон, гас).
Гранично догґустимі концентрації деяких шкідливих речовин в повітрі робочої зони та їх характеристики наведені в таблицях 2.3 та 2.4.
Необхідно зазначити, що в списку ГДК, поряд з величиною нормативу, може стояти літера, яка вказує на особливість дії цієї речовини на організм людини:
О — гостронаправленої дії;
А — алергічної дії;
К — канцерогенної дії; Щ ..
Ф — фіброгенної дії.
15.Призначення та класифікація систем вентиляції.
Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів і призначених для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та ЧИСТО ГИ повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам. Основне завдання вентиляції — вилучити із приміщення забруднене або нагріте повітря та подати свіже.
Вентиляція класифікується за такими ознаками:
— за способом переміщення повітря — природна, штучна (механічна) та суміщена ( природна та штучна одночасно);
— за напрямком потоку повітря — припливна, витяжна, припливно витяжна:
— за місцем дії — загальнообмінна, місцева, комбінована.