Головні напрями і представники

- Гуманістичний напрям(ХІV — ХV століття) виховання нової людини з новими якостями, високим рівнем духовних та естетичних цінностей, багатогранністю проявів особистої культури. Рівень освіченості людини був показником її морального самовдосконалення.Представники : Данте Альг єрі , Франческо Петрарка,Лоренцо Валла.

- Неоплатонівський напрям (середина ХV — кінець ХVІ століття)пізнання без Божих істин веде, зрештою, до «вченого незнання». Представники : Микола Кузанський,Парацельс.

- Натурфілософський напрям (ХVІ-ХVІІ століття)створення нового методу пізнання, в основі якого лежали досвід і практика. Представники : Леонардо да Вінчі,Ніколай Копернік,Галілео Галілей.

- Реформаційний напрям (ХVІ-ХVІІ століття)Реформаційний напрям мав на меті створити новий рівень взаємовідносин між віруючими, церквою, державою й суспільством загалом. Представники :Мартін Лютер,Томас Мюнцер,Жан Кальвін.

- Політичний напрям(XV-XVIст) філософії Відродження репрезентував Нікколо Макіавеллі. На думку вченого, філософія соціального життя повинна доповнюватися філософією людини. Він уважав, що держава в процесі управління суспільством головним об'єктом обирає людину(конкретну особу), яка має низку негативних якостей, які необхідно враховувати будь-якому чиновнику.

- Утопічно-соціалістичний напрям (ХV-ХVІІ століття)- фантастична модель створення ідеального суспільства, в якому всі його громадяни мають право на працю й можливість усім однаковою мірою користуватися результатами цієї праці. У цьому суспільстві не повинно бути влади грошей і золота .Представники: Томас Мор ,Томаззо Кампанелла.

10.Філософія Нового часу

Період філософії нового часу ( к. XVI п. XVIII ст)

Представники: Ф. Бекон, Р. Декарт, Т. Гобс, Б. Спіноза, Дж. Лок, Г. Лейбніц, Дж. Берклі, Д. Юм, Б. Паскаль

Особливості філософії Нового часу:

• ХVІІ ст. в історії це період промислового перевороту, пов’язаного з виникненням машинного виробництва;

• на основі механіки і фізики виникає досвідне математичне природознавство, це час наукової революції, яка полягала у перетворенні науки у соціальний інститут (виникають Лондонське королівське товариство вчених і Паризька Академія наук);

• наука приходить на зміну вірі і релігії, домінує у культурі.

• осмислює новий образ природи і людини. природа позбавляється божественного сенсу і перетворюється на об’єкт корисних намірів.

• поряд з пантеїзмом (бог є усе) поширюється концепція деїзму;

• людина у механістичній картині світу розглядається як частка природного механізму, і тому вона залежна і підкорена порядку природи. Людина починає розглядатися як певні механізми, автомати;

Основні риси філософії Нового часу.

Гносеологізм –на перше місце виходить наука про пізнання світу.

Деїзм – Бог дає перший поштовх, а потім усувається від справ. Всесвіт розвивається відповідно до природних законів.

Механіцизм – «Людина – машина» – крайнє вираження механіцизму Нового часу. Перетворення світу на основі зведення його до простих механізмів.

Матеріалізм – який спирається на великі відкриття природних наук розповсюджених на явища природи.

Емпіризм (грец. еmpeiria – досвід) - філософський напрям, який визнає чуттєвий досвід основним і єдиним джерелом і змістом знання.

Раціоналізм (лат. rationalis – розум) – філософський напрямок, який визнає розум основою пізнання.