1. Платники та об’єкт оподаткування пдв

Податковою нормою податку на додану вартість є Закон України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. №168 із змінами та доповненнями.

Податок на додану вартість є одним з видів непрямих податків. З фіскальної точки зору об’єктом оподаткування ПДВ є не усі витрати підприємства на випуск і реалізацію продукції, а додана вартість. Цей податок перераховують до бюджету виробники і продавці продукції, товарів, робіт, послуг на різних стадіях виробництва і реалізації, а сплачує фактично кінцевий споживач, тобто населення країни.

Платниками податку на додану вартістьє:

1. особи, які підлягають реєстрації як платники ПДВ в обов’язковому порядку (якщо загальна сума операцій з поставки продукції , нарахована (сплачена або надана) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців перевищує 300 тис. грн. за винятком ПДВ);

2. особи, які здійснюють або планують здійснювати господарську діяльність та реєструються за своїм добровільним рішенням платниками ПДВ;

3. особи, які імпортують (ввозять) на митну територію України товари або послуги для їх споживання на території України, незалежно від того, який режим оподаткування вони використовують, за винятком фізичних осіб, які ввозять товари в обсягах , що не підлягають оподаткуванню згідно з митним законодавством (крім ввозу транспортних засобів або запчастин).

Об'єктом оподаткування ПДВє операції платників податку:

• з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у користування орендарю;

• з ввезення товарів або послуг в митному режимі імпорту на митну територію України, у тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іншим договорам, які не передбачають передачу права власності на таке майно або передбачають їх обмін на корпоративні права або цінні папери;

• з вивезення товарів або послуг у митному режимі експорту за межі митної території України, у тому числі за договорами фінансового лізингу, застави та іншими договорами, які не передбачають перехід прав власності на майно або передбачають їх обмін на корпоративні права або цінні папери.

Діючим законодавством передбачається, що не можуть бути об’єктами оподаткування наступні операції:

• надання майна на схов, у лізинг (оренду), за винятком надання у фінансовий лізинг, а також повернення такого майна після завершення дії договору;

• надання послуг із страхування та перестрахування, у тому числі з обов’язкового соціального і пенсійного страхування, недержавного пенсійного забезпечення;

• надання майна у заставу або іпотеку та його повернення;

• виплати заробітної плати, пенсій, стипендій та т.п. за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України;

• надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення грошових коштів за договорами позики, депозиту, вкладу, страхування або доручення та ін.