3.Внесок на обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві

Збір на обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві регламентується Законом України „Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, що стало причиною втрати працездатності” від 22.02.2001р.

Страховий тариф установлений диференційованим, у залежності від ступеня ризику виробничого травматизму в галузі і на підприємстві. Існує 20 ступенів ризику.

Розмір страхового тарифу встановлюється у відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих робітників. При цьому ставка тарифу залежить від ступеню професійного ризику. Кожна галузь економіки має відповідний клас професійного ризику і відповідну ставку страхових тарифів. Наприклад, охорона здоров’я, фізична культура і соціальне забезпечення відносяться до 4 ступеню ризику, якому відповідає ставка страхового тарифу – 0,2%; відкритий видобуток руд чорних металів, видобуток і збагачення нерудної сировини для чорної металургії відноситься до 17 ступеню ризику, для якого встановлений тариф – 2,1%, самий високий рівень тарифу - 13,8% встановлений для вугільнодобувної галузі, яка відноситься до 20-го ступеню ризику.

Тема 5. Оподаткування прибутку підприємств

1. Платники та об’єкт оподаткування податком на прибуток

2. Поняття і склад валового доходу платника податку

3. Поняття і склад валових витрат виробництва і обігу

4. Особливості формування витрат подвійного призначення

5. Розрахунок амортизаційних відрахувань вартості основних фондів

6. Порядок нарахування та сплати податку на прибуток.

1. Платники та об’єкт оподаткування податком на прибуток

Податок на прибуток є вагомим елементом податкової системи України і служить інструментом перерозподілу національного доходу. Цей податок має велике фіскальне та регулююче значення. Податок на прибуток є прямим, тобто його остаточна сума цілком залежить від кінцевого фінансового результату господарської діяльності підприємства.

Податкова норма: порядок розрахування і сплати податку на прибуток регламентується Законом України "Про оподаткування прибутку" від 28.12.94р. в редакції Закону України від 22.05.1997р.

Платникамиподатку на прибуток виступають:

• З числа резидентів: суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, суспільні й інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на одержання прибутку як на території України, так і за її межами. Тобто юридичні особи, як мають статус господарської одиниці і є українськими згідно з реєстрацією.

• З числа нерезидентів: юридичні особи, створені в будь-якій організаційно-правовій формі, що одержують доходи з джерел в Україні;

• Філії, відділення та інші відокремлено розташовані підрозділи вищезазначених платників податку, що не мають статусу юридичної особи, і розташовані на іншій території;

• постійні представництва нерезидентів, що одержують доходи з джерел в Україні або виконують агентські (представницькі) функції щодо таких нерезидентів.

Об'єктом оподаткуванняє оподатковуваний прибуток, що визначається шляхом зменшення скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку і суму амортизаційних відрахувань.

П = ВДск – ВВ – А, де

ВДск – сума скоригованого валового доходу за звітний період;

ВВ – сума валових витрат виробництва (обігу) платника податку за звітний період;

А – сума амортизаційних відрахувань.

Існує декілька категорій платників, які використовують особливий порядок розрахунку об’єкту оподаткування: так, управління залізниці є платниками податку на прибуток, одержаний тільки від основної діяльності; НБУ та його установи сплачують до Державного бюджету України суму перевищення валових доходів консолідованого балансу над валовими витратами по закінченні фінансового року (у випадку перевищення витрат дефіцит покривається за рахунок Державного бюджету України); під оподатковуваним доходом страхових установ розуміється перевищення сум отриманих (нарахованих) страхових внесків над сумами сплачених страхових платежів.

2. Поняття і склад валового доходу платника податку.

Законодавством чітко визначаються суми, які включаються або на які може бути зменшений валовий дохід або валові витрати (схема-проектор).

Валовий дохідявляє собою загальну суму доходів підприємства від усіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій і матеріальній формі на території України і за її межами.

Датою виникнення валового доходувважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку – дата її оприбуткування в касі платника податку;

• або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

До складу валового доходу включають:

• загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв;

• доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов’язаннями;

• доходи від операцій особливого виду (бартер, страхова діяльність);

• доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, процентів, роялті, від здійснення операцій лізингу (оренди);

• суми безповоротної фінансової допомоги, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді;

• суми заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів;

• суми штрафів чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням суду, тощо.

Скоригований валовий дохід– це суми, які включаються до складу валового доходу без врахувань доходів, які до нього не включаються.

Не включаютьсядо складу валового доходу:

• суми ПДВ, отримані (нараховані) платником ПДВ у складі вартості продажу товарів (робіт, послуг);

• суми коштів або вартість майна, що надходять у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, у тому числі грошові або майнові внески згідно з договорами про спільну діяльність;

• сума одержаного емісійного доходу;

• номінальна вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, тощо.