93. Захист інформації від копіювання та руйнування.

Защита от копирования

Средства защиты от копирования предотвращают использование нелегальных копий программного обеспечения и являются в настоящее время единственно надежным средством — защищающим авторское право разработчиков. Под средствами  защиты от копирования понимаются средства, обеспечивающие выполнение программой своих функций только при опознании некоторого уникального некопируемого элемента. Таким элементом (называемым ключевым) может быть определенная  часть компьютера или специальное устройство.

Защита информации от разрушения

Одной из задач обеспечения безопасности для всех случаев пользования компьютером является защита информации  от  разрушения. Так  как  причины  разрушения  информации весьма разнообразны (несанкционированные действия, ошибки программ и оборудования, компьютерные вирусы и пр.), то проведение защитных мероприятий обязательно для всех, кто пользуется компьютером.

Необходимо  специально отметить опасность компьютерных вирусов. Вирус компьютерный  —  небольшая, достаточно сложнаяя и опасная программа, которая может  самостоятельно размножаться, прикрепляться  к  чужим программам и передаваться по информационным сетям. Вирус обычно создается для нарушения работы компьютера различными способами —  от  «безобидной»  выдачи  какого-либо  сообщения  до стирания, разрушения файлов. Антивирус  —  программа, обнаруживающая и  удаляющая  вирусы

94. Існуючі підходи до управління ризиками.

Існуючі підходи до управління ризиками

Оскільки ризики інформаційної безпеки є основними далеко не для всіх організацій, що практикуються три основні підходи до управління цими ризиками, що розрізняються глибиною і рівнем формалізму.

Для некритичних систем, коли інформаційні активи є допоміжними, а рівень інформатизації не високий, що характерно для більшості сучасних російських компаній, що існує мінімальна необхідність в оцінці ризиків. У таких організаціях слід вести мову про деяке базовому рівні ІБ, що визначається існуючими нормативами та стандартами, кращими практиками, досвідом, а також тим, як це робиться в більшості інших організацій. Однак, існуючі стандарти, описуючи деякий базовий набір вимог і механізмів безпеки, завжди обумовлюють необхідність оцінки ризиків та економічної доцільності застосування тих чи інших механізмів контролю для того, щоб вибрати з загального набору вимоги і механізмів ті з них, що застосовуються в конкретній організації.

Для критичних систем, в яких інформаційні активи не є основними, проте рівень інформатизації бізнес процесів дуже високий та інформаційні ризики можуть суттєво вплинути на основні бізнес-процеси, оцінку ризиків застосовувати необхідно, однак у цьому випадку доцільно обмежитися неформальними якісними підходами до вирішення цього завдання, приділяючи особливу увагу найбільш критичних систем.

Коли ж бізнес організації побудований навколо інформаційних активів і ризики інформаційної безпеки є основними, для оцінки цих ризиків необхідно застосовувати формальний підхід і кількісні методи.

У багатьох компаніях одночасно кілька видів активів можуть бути життєво важливими, наприклад, коли бізнес диверсифікований або компанія займається створенням інформаційних продуктів і для неї можуть бути однаково важливі і людські та інформаційні ресурси. У цьому випадку, раціональний підхід полягає в проведенні високорівневої оцінки ризиків, з метою визначення того, які системи схильні до ризиків у високому ступені і які мають критичне значення для ведення ділових операцій, з подальшим проведенням детальної оцінки ризиків для виділених систем. Для всіх інших некритичних систем доцільно обмежитися застосуванням базового підходу, приймаючи рішення з управління ризиками на основі існуючого досвіду, експертних висновків та кращої практики.