NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 210

Тобто для цієї форми об’єктивної сторони розглядуваного злочину необхідно встановити, що: 1) при здійсненні видатків, тобто при спрямуванні коштів на здійснення програм та заходів, бюджетне призначення на це було відсутнє або межі такого призначення перевищені; 2) суспільно небезпечне діяння являє собою порушення БК або закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Виходячиізцьогоздійсненнявидатківзбюджетузанаявностітавмежахбюджетних призначень, але з порушенням, зокрема, паспортів бюджетних програм, розписів бюджетів, кошторисів, планів використання бюджетних коштів їх одержувачами не охоплюються даною формою об’єктивної сторони розглядуваного злочину. За наявності необхідних ознак такі дії мають кваліфікуватися як нецільове використання бюджетних коштів.

10.Надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або

зїх перевищенням усупереч БК чи закону про Державний бюджет України на відпо-

відний рік являє собою один із видів нецільового використання бюджетних коштів, який полягає в порушенні встановленого чинним законодавством порядку надання кредитів.

Згідно із п. 31 ч. 1 ст. 2 БК кредитування бюджету – це операції з надання коштів

збюджетунаумовахповернення, платностітастроковості, внаслідокчоговиникають зобов’язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей БК до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.

Згідно зі ст. 23 БК і Порядку передачі бюджетних призначень, перерозподілу видатків бюджетів і надання кредитів з бюджету, затвердженого Постановою КМУ від 12 січня 2011 р. № 18, надання кредитів з бюджету за бюджетними програмами у межахзагального обсягу бюджетних призначень, передбачених головномурозпоряднику бюджетних коштів, здійснюється за рішенням КМУ (Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної місцевої ради), погодженим із Комітетом ВРУ з питань бюджету (відповідною комісією Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради). Передача інших бюджетних призначень або перерозподіл інших видатків бюджету і надання кредитів

збюджету здійснюються у разі встановлення відповідних норм законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).

Таким чином, вчинення передбаченої ст. 210 КК дії у формі надання кредитів

збюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч БК чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік може мати місце

увипадках, коликредитизбюджетунадані: 1) безвстановленихзакономпроДержавний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет бюджетних призначень; 2) за наявності таких призначень, але з перевищенням їх обсягів.

Надання кредитів у межах загального обсягу бюджетних призначень за бюджетними програмами, але без відповідного рішення КМУ (Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної місцевої ради), погодженого з Комітетом ВРУ з питань бюджету (відповідною комі-

301

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

сією Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради) за змістом ч. 1 ст. 210 має кваліфікуватися як нецільове використання бюджетних коштів.

11.Моментомзакінчення передбаченого ст. 210 ККзлочинуєвчинення хочабоднієїізпередбаченихч. 1 ст. 210 ККдій, заумови, щопредметомзлочинубулибюджетні кошти у великих розмірах, тобто на суму, що в тисячу і більше разів перевищує н. м. д. г. (див. п. 2 примітки до ст. 210 КК).

Вчинення особою однієї дії, яка містить ознаки декількох передбачених ч. 1 ст. 210 КК порушень бюджетного законодавства, на кваліфікацію злочину не вливає, але має враховуватися при призначенні покарання. У випадках, коли вчинення двох або більше окремих порушень бюджетного законодавства охоплювалось єдиним умислом особи, тобто мав місце продовжуваний злочин (наприклад, здійснення видатків бюджету з перевищенням встановлених бюджетних призначень та надання кредитів всупереч БК), розмір бюджетних коштів встановлюється з урахуванням їх загальної суми.

12.Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, при якому особа усвідомлює суспільну небезпечність вчинюваного нею нецільового використання бюджетних коштів або здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень, або з їх перевищенням всупереч БК чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік та бажає вчинити такі дії.

Мотиви і цілі таких дій можуть бути різними: небажання витрачати сили і час на належне оформлення правомірного використання бюджетних коштів, прагнення поліпшити роботу бюджетної установи або суб’єкта господарювання – одержувача бюджетних коштів, особиста зацікавленість, вчинення в інтересах третіх осіб тощо.

13.У випадках, коли особа, вчиняючи передбачені ст. 210 КК дії, має на меті заволодіти бюджетними коштами з подальшим оберненням їх на свою користь або користь третіх осіб, вчинене за наявності необхідних ознак слід кваліфікувати за ст. 191 КК.

14.Суб’єктомзлочинуєфізична осуднаособа, якадосягла 16 років, єслужбовою особою(див. частини3, 4 ст. 18 КК) танаділенаповноваженнями щодовикористання бюджетних коштів, а також здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету. Такими особами є:

– головнірозпорядникибюджетнихкоштів, тобтокерівникибюджетнихустанов,

які відповідно до ст. 22 БК отримують повноваження шляхом встановлення бюджетнихпризначень. Згідноізч. 2 ст. 22 БКголовнимирозпорядникамибюджетнихкоштів можуть бути виключно: 1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про ДержавнийбюджетУкраїни, – установи, уповноваженізабезпечуватидіяльністьВРУ, Президента України, КМУ в особі їх керівників; міністерства, КСУ, ВСУ, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або

302

Стаття 211

КМУ на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників; 2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, – уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Кримвособіїхкерівників; 3) забюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, – місцеві державні адміністрації, виконавчіорганитаапаратимісцевих рад(секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад вособіїхкерівників. Якщозгідноіззакономмісцевоюрадоюнествореновиконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради;

–розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня – керівники бюджетних уста-

нов, уповноважених на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення витрат бюджету;

–службові особи одержувачів бюджетних коштів, тобто суб’єктів господарю-

вання, громадських чи інших організацій, які не мають статусу бюджетної установи, уповноважених розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та які отримують на їх виконання кошти бюджету.

15. Кваліфікуючимиознакаминецільовоговикористаннябюджетнихкоштів, здійсненнявидатківбюджетучинаданнякредитівзбюджетубезвстановленихбюджетних призначень або з їх перевищенням, передбаченими ч. 2 ст. 210 КК, є ті самі діяння:

1)предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах; 2) вчинені повторно; 3) за попередньою змовою групою осіб.

Особливо великим розміром бюджетних коштів відповідно до п. 3 Примітки до ст. 210 КК вважається сума, що в три тисячі і більше разів перевищує н. м. д. г.

Повторнимєвчиненнязлочинуособою, якаранішевчинилапередбаченийст. 210 КК злочин за умови, що така особа не була звільнена від кримінальної відповідальності за його вчинення в установленому законом порядку, і судимість за цей злочин не була знята або погашена.

Вчинення за попередньою змовою групою осіб згідно із ч. 2 ст. 28 КК – це його спільне вчинення декількома особами (двома або більше), які заздалегідь, тобто до початкузлочину, домовилисьпроспільнейоговчинення. Такіособиможутьвиступати як співвиконавцями, так і брати участь у вчиненні злочину поряд із виконавцем як організатори, підбурювачі або посібники.

Стаття 211. Видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону

1. Видання службовою особою нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах, –

303

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

карається штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходівгромадянабовиправнимироботаминастрокдодвохроків, абообмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах або вчинені повторно, –

караютьсяпозбавленнямволінастроквіддвохдошестироківзпозбавленням праваобійматипевніпосадиабозайматисяпевноюдіяльністюнастрокдотрьох років.

(Стаття211 уредакціїзаконівУкраїни№270-VI від15 квітня2008 р. та№2457VI від 8 липня 2010 р.)

1.Суспільна небезпечність видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону полягає

втому, що ці протиправні дії можуть призвести до неотримання коштів, які мали надійти до бюджетів і в подальшому бути використаними на суспільні потреби.

Вчиненнязазначеногодіянняпорушуєпринципзбалансованості бюджетів, відповідно до якого повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період (п. 2 ч. 1 ст. 7 БК).

2.Об’єктомзлочинуєсуспільнівідносинизрозподілу, перерозподілутавикористання бюджетних коштів, що використовуються для забезпечення завдань і функцій, якіздійснюються органамидержавноївлади, органамивладиАвтономноїРеспубліки Крим, органами місцевого самоврядування.

3.Предметом є бюджетні кошти увеликих розмірах, сума яких відповідно до ч. 2 примітки до ст. 210 КК має в тисячу і більше разів перевищувати н. м. д. г. (про пред-

мет злочину також див. пп. 3–5 коментаря до ст. 210 КК).

4.Об’єктивна сторона характеризується вчиненням суспільно небезпечної дії увидівиданнянормативно-правовихактів, щозменшуютьнадходженнябюджетуабо збільшують витрати бюджету всупереч закону.

5.Піднормативно-правовимиактамислідрозумітиофіційніписьмовідокументи, прийняті або видані уповноваженими на те суб’єктами у визначеній, установленій законом формі і при додержанні встановленої законом процедурі, спрямовані на регулюваннясуспільнихвідносин, установленнязагальнообов’язковихправіобов’язків дляневизначеного коласуб’єктівірозрахованінатривалебагаторазове застосування.

Нормативно-правовими актами, що зменшують надходження бюджету, є по-

станови, рішення, положення, накази, інструкції, якимизменшуютьсядоходибюджету, надходженнявідповерненнякредитівдобюджету, приватизаціїдержавногомайна (щодо державного бюджету), повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред’явлення цінних паперів (п. 37 ч. 1 ст. 2 БК).

До нормативно-правових актів, що збільшують витрати бюджету, належать акти, які збільшують видатки бюджету, тобто обсяги коштів, спрямованих на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, а також кошти на

304

Стаття 211

надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів (пп. 13, 14 ч. 1 ст. 2 БК).

6.Під виданням нормативно-правовихактів, які зменшують надходження бюджетуабозбільшуютьвитратибюджету, слідрозумітикомплекс дій, щоохоплює: 1) прийняття рішення щодо схвалення тексту документа; 2) підтвердження цього рішення шляхом поставлення свого підпису, відбитку печатки, штампу або в інший спосіб; передачу документа для офіційного оприлюднення та (або) застосування. Цим поняттямохоплюєтьсяяквиданняуповноваженоюслужбовоюодноосібнихнормативноправових актів, так і вчинення таких дій щодо актів, прийнятих, рекомендованих або схвалених колегіальними органами за умови, що законодавством передбачене їх підписання, затвердження або введення в дію уповноваженою службовою особою.

7.Відповідальність за ст. 211 КК настає лише за умови, що видання нормативноправових актів, які зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету, здійснено всупереч закону. Це означає, що зазначені нормативно-правові акти суперечать БК, закону про Державний бюджет України та поточний рік або іншим законам, якими регламентуються надходження бюджету або витрати бюджету.

Стаття 27 БК передбачає особливий порядок подання і розгляду законопроектів, що впливають на показники бюджету, та введення в дію таких законів. Він охоплює:

1)обов’язок суб’єкта права законодавчої ініціативи надати до такого законопроекту фінансово-економічне обґрунтування, а якщо такі зміни показників бюджету передбачають зменшення надходжень бюджету та/або збільшення витрат бюджету, – пропозиції змін до законодавчих актів України щодо скорочення витрат бюджету та/або джерел додаткових надходжень бюджету для досягнення збалансованості бюджету;

2)здійснення експертизи такого законопроекту щодо його впливу на показники бюджету та відповідності законам, що регулюють бюджетні відносини; 3) у разі прийняття законів, які зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету після 15 липня року, що передує плановому, введення їх в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Частина 10 ст. 78 БК забороняє після набрання чинності законом про Державний бюджетУкраїниорганамдержавноївладитаїхпосадовимособамприйматирішення, що призводять до виникнення додаткових витрат місцевих бюджетів, без визначення джерел коштів, виділених державою для забезпечення цих витрат.

8.Моментом закінчення є видання особою нормативно-правового акта, що зменшує надходження бюджету або збільшує витрати бюджету всупереч закону, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах. Факт набрання чинності таким актом або фактичне його виконання на кваліфікацію злочину за ст. 211 КК не впливає.

Суб’єктивна сторона характеризується виною у формі прямого умислу, за якого особа усвідомлює суспільну небезпечність зазначеного порушення і бажає вчинити такі дії. Мотиви і цілі на кваліфікацію злочину не впливають.

Суб’єктом розглядуваного злочину є фізична осудна особа, яка досягла 16 років ієслужбовоюособою(див. частини3, 4 ст. 18 КК), наділеноюповноваженнямищодо виданнянормативно-правовихактів, щозменшуютьнадходженнябюджетуабозбільшують витрати бюджету.

305

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

Дотакихосібналежать, зокрема, службовіособиорганівдержавноївлади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.

Кваліфікуючими ознаками згідно із ч. 2 ст. 211 КК є вчинення тих самих дій:

1)предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах; 2) повторно. Особливо великим розміром бюджетних коштів відповідно до ч. 3 примітки до

ст. 210 КК вважається сума, що в три тисячі і більше разів перевищує н. м. д. г. Повторнимєвчиненнязлочинуособою, якаранішевчинилапередбаченийст. 211 КК

злочин за умови, що така особа не була звільнена від кримінальної відповідальності за його вчинення в установленому законом порядку, і судимість за цей злочин не була знята або погашена.

Стаття 212. Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів)

1.Умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створенняюридичноїособичибудь-якоюіншоюособою, яказобов’язанаїхсплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, –

карається штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2.Тісамідіяння, вчинені запопередньою змовоюгрупоюосіб, абоякщовони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, –

караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3.Діяння, передбаченічастинамипершоюабодругоюцієїстатті, вчиненіособою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, –

караються штрафом від п’ятнадцяти тисяч до двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

4.Особа, яка вчинила діяння, передбачені частинами першою, другою, або діяння, передбачені частиною третьою (якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великихрозмірах) цієїстатті, звільняєтьсявідкримінальноївідповідальності, якщо вонадопритягненнядокримінальноївідповідальності сплатилаподатки, збори

306

Стаття 212

(обов’язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Примітка. Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов’язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують установленийзаконодавствомнеоподатковуваниймінімумдоходівгромадян, під великимрозміромкоштівслідрозумітисумиподатків, зборівііншихобов’язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів, інших обов’язкових платежів, які в п’ять тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

(Стаття 212 у редакції законів України № 270-VI від 15 квітня 2008 р., № 2756-VI від 2 грудня 2010 р. та № 4025-VI від 15 листопада 2011 р.)

1.Суспільна небезпечність злочину полягає в тому, що внаслідок ухилення від сплати податків, збрів (обов’язкових платежів) бюджети і державні цільові фонди не отримуютькошти, необхіднідлязабезпеченнядержавоюпотребсуспільства: внутрішньої, зовнішньої, екологічної безпеки, соціального захисту населення, охорони здоров’я, освіти, культуритощо. Крімцього, порушуєтьсяпринципрівностісуб’єктів господарювання, оскільки ті з них, які ухиляються від оподаткування, протиправно одержуютьконкурентніперевагипереддобросовіснимиплатникамиподатківізборів, що негативно впливає на розвиток економічних відносин.

2.Об’єктом злочину виступають податкові відносини, тобто відносини, які складаються між державою і суб’єктами оподаткування на підставі податкових норм, що регулюють установлення, зміну і відміну внесків до бюджетів і державних цільових фондів.

3.Предметом виступають грошові кошти, що підлягають сплаті до бюджетів або державних цільових фондів у виді податків, зборів (обов’язкових платежів). Зазначеніплатежі маютьвходитидосистеми оподаткування ібутивведеними увстановленому законом порядку.

4.Відповідальністьзаст. 212 ККможенаставатилишезасукупностіобов’язкових умов, коли:

несплаченіподатки, збори(обов’язковіплатежі) входятьусистемуоподаткування

івведені в установленому законом порядку;

об’єкт оподаткування передбачений відповідним законом; платникподатку, збору(обов’язковогоплатежу) визначенийяктакийвідповідним

законом; механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), їх ставки та піль-

гищодооподаткуваннявизначенізаконамипрооподаткування(див. п. 2 ППВСУ«Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів» від 8 жовтня 2004 р. № 15).

5. Входження обов’язкового платежу до системи оподаткування означає його належністьдозагальнообов’язковихабомісцевихподатківчизборів, щосправляються в установленому ПдК порядку. Згідно зі ст. 6 ПдК податком є обов’язковий, без-

307

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

умовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до ПдК. Збором (платою, внеском) є обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, утомучислівнаслідоквчиненнянакористьтакихосібдержавнимиорганами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені ПдК і є обов’язковимидосплатинавсійтериторіїУкраїни, крімвипадків, передбачених ПдК (п. 8.2 ст. 8 ПдК). Ними є: 1) податок на прибуток підприємств; 2) податок на доходи фізичних осіб; 3) податок на додану вартість; 4) акцизний податок; 5) збір за першу реєстрацію транспортного засобу; 6) екологічний податок; 7) рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територієюУкраїни; 8) рентнаплатазанафту, природнийгазігазовийконденсат, що видобуваються в Україні; 9) плата за користування надрами; 10) плата за землю; 11) збір за користування радіочастотним ресурсом України; 12) збір за спеціальне використання води; 13) збір за спеціальне використання лісових ресурсів; 14) фіксований сільськогосподарський податок; 15) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; 16) мито; 17) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифунаелектричну татепловуенергію, крімелектроенергії, виробленої кваліфікованимикогенераційними установками; 18) збірувиглядіцільовоїнадбавки додіючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності (ст. 9 ПдК).

Домісцевихналежатьподаткитазбори, щовстановленівідповіднодоперелікуів межах граничних розмірів ставок, визначених ПдК, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (ст. 8.3 ст. 8 ПдК). Стаття 10 ПдК передбачає такий перелік місцевих податків: 1) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; 2) єдинийподаток. Домісцевихзборівналежать: 1) збірзапровадженнядеяких видів підприємницької діяльності; 2) збір за місця для паркування транспортних засобів; 3) туристичний збір.

Установлений ПдК перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів є вичерпним, установлення загальнодержавних і місцевих податків і зборів, не передбачених ПдК, забороняється (п. 1.1 ст. 1, п. 9.4 ст. 9, п. 10.5 ст. 10 ПдК). Тому за ст. 212 КК не може наставати відповідальність за несплату інших, окрім передбачених ПдК, податків і зборів.

6. Введення обов’язкових платежів в установленому законом порядку – це вста-

новлення у порядку, передбаченому ПдК, щодо певного податку або збору: об’єкта оподаткування, йогоплатника, механізму справляння, йогоставки тапільгщодооподаткування. Загальнодержавні, місцеві податки та збори, справляння яких не передбачено ПдК, сплаті не підлягають (п. 4.2 ст. 4 ПдК). Згідно з п. 4.1.9 ст. 4 ПдК зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, у якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

308

Стаття 212

З викладеного випливає, що предметом злочину, передбаченого ст. 212 КК, не можуть бути кошти у виді податків або зборів, які не встановлені ПдК або введені

зпорушенням податкового законодавства, у тому числі підп. 4.1.9 ст. 4 ПдК.

7.Не є ухиленням від сплати податків і не може кваліфікуватися за ст. 212 КК здійснення платником податків – службовою особою операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без письмової згоди податкового органу, за умови, що така згода для відповідних операцій передбачена як обов’язкова у ст. 92 ПдК. Такий висновок ґрунтується на тому, що податкова застава, будучи способом забезпечення не погашеного у строк податкового зобов’язання платника податків, не входить до системи оподаткування як податок або збір. Тому вчинення службової особи зазначених дій з майном, яке перебуває у податковій заставі, за наявності передбачених законом підстав може кваліфікуватися за відповідною частиною ст. 364 або 3641 КК відповідно як зловживання владою або службовим становищем чи зловживання повноваженнями.

8.Предметомпередбаченого ст. 212 ККзлочинуневиступаютьєдинийвнесокна загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а також сплачувані до 1 січня 2011 р. страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Зазначені платежі не включені за чинним законодавством до системи оподаткування, а відповідальність за ухилення від їх сплати передбачена ст. 2121 КК.

9.Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 212 КК, характеризується наявністю трьох обов’язкових ознак: 1) діянням, яке має вираження в ухиленні від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів); 2) наслідками у виді фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних (ч. 1 ст. 212 КК), великих (ч. 2 ст. 212 КК) або особливо великих (ч. 3 ст. 212 КК) розмірах; 3) необхідним причинним зв’язком між зазначеними діянням і наслідками.

10.Суспільно небезпечне діяння у виді ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) полягає у відмові суб’єкта злочину від виконання покладеного на нього податковим законодавством зобов’язання зі сплати податків, зборів (обов’язкових платежів).

11.Умовами кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, збо-

рів (обов’язкових платежів) є: 1) правовий обов’язок особи сплатити обов’язкові платежі до бюджетів або державних цільових фондів; 2) наявність у неї можливості вчинити такі дії.

Правовий обов’язок особи сплатити передбачені податковим законодавством податки, збори (обов’язкові платежі) встановлений ст. 67 Конституції України і ПдК. Із положень ст. 15 ПдК випливає, що підставою для виникнення такого обов’язку є наявність, одержання (передача) об’єктів оподаткування або провадження діяльності (операцій), що є об’єктом оподаткування згідно з ПдК або податковими законами, за умови, що на певного суб’єкта покладено обов’язок зі сплати податків та зборів згідно з ПдК. Відповідно до ст. 22 ПдК об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим

309

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.

При цьому всі сумніви щодо наявності або відсутності правового обов’язку зі сплатиобов’язковихплатежівмаютьтрактуватися накористьплатникаподатків. Відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПдК у разі, коли норма ПдК чи іншого нормативно-право- вого акта, виданого на підставі ПдК, або коли норми різних законів чи різних норма- тивно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечатьміжсобоютаприпускаютьнеоднозначне(множинне) трактуванняправта обов’язківплатниківподатківабоконтролюючихорганів, внаслідокчогоєможливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається накористь платника податків. Пункт53.1 ст. 53 ПдК встановлює, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньомутакаподатковаконсультаціяабоузагальнюючаподатковаконсультаціябула змінена або скасована.

Можливістьсплатитиподатки, збори(обов’язковіплатежі) визначаєтьсянаявністю об’єкта оподаткування і відсутністю обставин, що виключають злочинність діяння. Фактична відсутність на момент настання строку виконання податкових зобов’язаньуплатникаподатківнеобхіднихкоштів(наприклад, внаслідокїхвикористання на інші потреби), не виключає кримінальної відповідальності за ст. 212 КК.

12. Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) може бути вчинене, наприклад, шляхом:

неподання документів, пов’язаних із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо);

приховування об’єктів оподаткування; заниження цих об’єктів;

заниження сум податків, зборів (обов’язкових платежів); приховування факту втрати підстав для одержання пільг з оподаткування;

подання неправдивих відомостей чи документів, що засвідчують право фізичної особи на податковий кредит або на податкову соціальну пільгу.

Неподання документів, пов’язаних із обчисленням і сплатою податків, зборів (обов’язкових платежів), полягає в умисному неподанні до органів державної податкової служби в установлений строк декларацій про прибуток суб’єктів господарської діяльності чи фізичних осіб, про сплату інших обов’язкових платежів тощо. Неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об’єктів оподаткування.

Підприховуваннямоб’єктівоподаткуванняслідрозумітиневідображенняузвітних документах, які подаються до податкових органів, будь-яких із цих об’єктів – доходу (прибутку), доданої вартості робіт, продукції, послуг тощо.

Заниженням об’єктів оподаткування є умисне неправильне обчислення бази оподаткування, зменшення його бази шляхом невідображення у поданих до податкових

310