NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 209

Усудовій практиці траплялося помилкове визнання наявності мети легалізації

увипадках, коли фактично дії вчинювались з іншою метою. Наприклад, Київським районним судом м. Харкова С. був засуджений за ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 190 і ч. 2 ст. 209 КК за те, що з використанням підробленого документа зареєстрував фірму з метою прикриття незаконної діяльності, а потім фактично прикриваючись нею заволодів чужими грошима, які легалізував шляхом вчинення фінансових операцій. Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах ВСУ скасувала вирок у частині засудження С. за ч. 2 ст. 209 КК, мотивуючи це тим, що фінансові операції С. здійснивнезметоюлегалізаціїкоштів, азметоюбезперешкодногозаволодінняними(див.

Ухвалу від 11 листопада 2003 р. // РВСУ. – 2004. – Вип. 1 (8). – С. 97–99). В іншій справібуловстановлено, щоО. шляхомзловживанняслужбовимстановищемзаволоділа чужими грошима у розмірі 8835 грн (за що була засуджена за ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 КК), із яких 4761 грн легалізувала шляхом перерахування за придбану нею побутовутехнікутакомунальніпослуги, защобулазасудженаПечерськиимрайонним судом м. Києва за ч. 1 ст. 209 КК. Апеляційний суд м. Києва скасував вирок щодо О., посилаючись на відсутність у діях О. мети легалізації (відмивання) коштів, а отже і складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК у цілому. Із цим погодилась Колегія суддівСудовоїпалатиукримінальнихсправахВСУ, розглянувшисправузакасаційним поданнямпрокурора(див. Ухвалувід17 березня2005 р. // РВСУ. – 2005. – Вип. 2 (11). –

С. 110–111). Змістовним виглядає і сам заголовок, під яким ВСУ опублікував витяг із цієї Ухвали: «Використання коштів, здобутих злочинним шляхом, для задоволення особистихпотребсамепособінеутворюєскладузлочину, передбаченогост. 209 КК».

11. Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 16-річного віку. Залежно від того, чи вчиняла особа предикатне діяння, вирішується питання щодо форм вчинення цього злочину, у яких вона може бути суб’єктом. По-перше, особа, котра не вчиняла предикатного діяння, може бути суб’єктом злочину при його вчиненні у формі будь-якої з дій, визначених ч. 1 ст. 209 КК, за умови, що вона усвідомлювала факт одержання коштів або майна іншими особами шляхом вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння. По-друге, особа, яка вчинила предикатне діяння, відповідає лише за вчинення фінансової операції чи правочину з коштами або іншим майном, а також за вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження такихкоштівабоіншогомайначиволодінняними, правнаних, джерелаїхпоходження, місцезнаходження, переміщення, азавикористаннятакихкоштівабомайна– лише

вразі, коли воно полягало у вчиненні фінансової операції чи правочину (див. п. 15

зазначеної ППВСУ).

Особа, яка брала участь як виконавець чи співучасник у здійсненні первинного злочину, внаслідок вчинення якого були одержані кошти чи інше майно, а потім легалізувала їх, несе відповідальність за сукупністю цих злочинів.

12. У частині 2 ст. 209 КК встановлена відповідальність за дії, передбачені час-

тиною першою цієї статті, вчинені: 1) повторно (див. ст. 32 КК і коментар до неї); 2) за попередньою змовою групою осіб (див. ст. 28 КК і коментар до неї); 3) у велико-

му розмірі, тобто коли предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує шість тисяч н. м. д. г. Про визначення одного н. м. д. г. див. п. 16 коментаря до ст. 199 КК.

291

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

Під тими самими діями, вчиненими повторно, слід розуміти вчинення цього зло-

чинуособою, якаранішевчинилазлочин, передбаченийчастинами1, 2 або3 ст. 209 КК,

іне була за нього засуджена або мала судимість за нього, не зняту і не погашену в установленому законом порядку. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом. У випадках вчинення особою декількох злочинів, передбачених ст. 209 КК, перший з яких не має кваліфікуючих ознак, перший злочин кваліфікується за ч. 1 цієї статті, а другий та наступні – за ч. 2 за ознакою вчинення його (їх) по-

вторно(відповідно доп. 9 ППВСУ «Пропрактикузастосування судамикримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» від 4 червня 2010 р. № 7).

13.У частині 3 ст. 209 КК передбачена відповідальність за дії, передбачені частинамипершоюабодругоюцієїстатті, вчинені: 1) організованоюгрупою(див. ст. 28 КК

ікоментардонеї); 2) вособливовеликомурозмірі, тобтоколипредметомзлочинубули грошові кошти або інше майно на суму, що перевищує вісімнадцять тисяч н. м. д. г. (згідно з приміткою до цієї статті).

14.Легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, слід відрізняти від злочину, передбаченого ст. 198 КК «Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом». По-перше, предметом злочину, передбаченого ст. 198 КК, може бути тільки майно, яке було раніше одержане шляхом вчинення будь-якого злочину іншою особою. По-друге, у разі вчинення винним дій, які за своїми об’єктивними ознаками одночасно підпадають під обидві статті, вирішальне значення має зазначена вище мета легалізації (відмивання) доходів: за її наявності застосовується ст. 209, в інших випадках – ст. 198 КК.

15.Розміщення коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів, у банках, на підприємствах, в установах, організаціях та їх підрозділах або використання таких коштів для придбання об’єктів, майна, що підлягають приватизації, чи обладнання для виробничих чи інших потреб тягне відповідальність за спеціальною нормою, передбаченою у ст. 306 КК. В інших випадках легалізації таких коштів можливе застосування ст. 209 КК.

16.Вчинення передбачених ст. 209 КК дій під прикриттям спеціально створеного абопридбаногозцієюметоюсуб’єктапідприємницькоїдіяльності(юридичноїособи) кваліфікується у сукупності з фіктивним підприємництвом (ст. 205 КК).

Стаття 2091. Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму

1. Умисне неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної інформації про фінансові операції, що відповідно до закону підлягають фінансовому моніторингу, спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу, якщо такі ді-

292

Стаття 2091

яннязаподіялиістотнушкодуохоронюванимзакономправам, свободамчиінтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, –

караються штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Розголошення у будь-якому вигляді інформації, яка відповідно до закону надається спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу, особою, якій ця інформаціясталавідомаузв’язкузпрофесійноюабослужбовоюдіяльністю, якщо такі дії заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам чи інтересамокремихгромадян, державнимчигромадськимінтересамабоінтересам окремих юридичних осіб, –

карається штрафом від трьох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(Кодекс доповнено статтею 2091 згідно із Законом України № 430-IV від 16 січня 2003 р.; у редакції законів України № 2258-VI від 18 травня 2010 р., № 4025-VI від 15 листопада 2011 р.)

1. Суспільна небезпечність умисного порушення вимог законодавства про запобіганнятапротидіюлегалізації(відмиванню) доходів, одержанихзлочиннимшляхом, або фінансування тероризму полягає в тому, що вчинення передбачених ст. 2091 КК діянь створює умови для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, терористичної діяльності, а вчинення діянь, передбачених ч. 2 цієї статті – також може заподіяти шкоду відносинам у сфері охорони комерційної та банківської таємниці.

Законом України «Прозапобігання тапротидіюлегалізації (відмиванню) доходів, одержанихзлочиннимшляхом, абофінансуваннютероризму» від28 листопада2002 р. № 249-IV у редакції Закону від 18 травня 2010 р. № 2258-VI передбачено здійснення фінансового моніторингу, тобто сукупність заходів, які здійснюються суб’єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочиннимшляхом, абофінансуванню тероризму, щовключають проведеннядержавногофінансовогомоніторингутапервинногофінансовогомоніторингу.

Згідно із ч. 2 ст. 5 зазначеного Закону суб’єктами первинного фінансового моніторингу є:

1)банки, страховики (перестраховики), кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи;

2)платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрингові та клірингові уста-

нови;

3)товарні, фондові та інші біржі;

4)професійні учасники ринку цінних паперів;

5)компанії з управління активами;

6)оператори поштового зв’язку, інші установи, які проводять фінансові операції

зпереказу коштів;

293

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

7)філії або представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які надають фінансові послуги на території України;

8)спеціально визначені суб’єкти первинного фінансового моніторингу:

а) суб’єкти підприємницької діяльності, які надають посередницькі послуги під час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна;

б) суб’єкти господарювання, які здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металамиідорогоціннимкамінням тавиробамизних, якщосумафінансовоїоперації дорівнює чи перевищує суму, визначену ч. 1 ст. 15 цього Закону;

в) суб’єкти господарювання, які проводять лотереї та азартні ігри, у тому числі казино, електронне (віртуальне) казино;

г) нотаріуси, адвокати, аудитори, аудиторські фірми, фізичні особи – підприємці, які надають послуги з бухгалтерського обліку, суб’єкти господарювання, що надають юридичні послуги (за винятком осіб, які надають послуги у рамках трудових правовідносин) у випадках, передбачених статтями 6 і 8 цього Закону;

ґ) фізичні особи – підприємці та юридичні особи, які проводять фінансові операції з товарами (виконують роботи, надають послуги) за готівку, за умови, що сума такої фінансової операції дорівнює чи перевищує суму, визначену ч. 1 ст. 15 цього Закону, у випадках, передбачених статтями 6 і 8 цього Закону;

9) іншіюридичні особи, якізасвоїм правовимстатусом неєфінансовими установами, але надають окремі фінансові послуги.

Суб’єктами державного фінансового моніторингу згідно із ч. 3 ст. 5 зазначеного вищеЗаконує: НБУ, центральнийорганвиконавчоївлади, щозабезпечуєформування тареалізуєдержавнуполітикуусферізапобіганняіпротидіїлегалізації(відмиванню) доходів, одержанихзлочиннимшляхом, абофінансуваннютероризму, МЮ, центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах надання послуг поштового зв’язку та економічного розвитку, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Центральним органом виконавчої влади, щозабезпечує формування та реалізує державнуполітикуусферізапобіганняіпротидіїлегалізації(відмиванню) доходів, одержаних злочиннимшляхом, абофінансуванню тероризмуєДержавна служба фінансового моніторингу України. Остання є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовуєтьсяікоординуєтьсяКМУчерезміністрафінансівУкраїни. Положенняпроцей органзатверджене УказомПрезидента Українивід13 квітня2011 р. №466/2011.

2. Предметом злочину, передбаченого ст. 2091 КК, виступає:

–інформаціяпрофінансовіоперації, якіпідлягаютьфінансовомумоніторингу, що подається спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу;

–завідомо неправдива інформація про такі операції.

Законом «Прозапобігання тапротидіюлегалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (п. 6 ч. 2 ст. 6) встановлено обов’язок суб’єктів первинного фінансового моніторингу повідомляти Спеціально уповноваженийорганпро: а) фінансовіоперації, щопідлягаютьобов’язковомуфінансовому моніторингу, – протягом трьох робочих днів з дня їх реєстрації або спроби їх

294

Стаття 2091

проведення; б) фінансові операції, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо є достатні підстави підозрювати, що вони пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, – у день виникнення підозр, але не пізніше ніж через десять робочих днів з дня реєстрації таких операцій або спроби їх проведення; в) виявлені фінансові операції, стосовно яких є достатні підстави підозрювати, що вони пов’язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму, – у день їх виявлення або спроби їх проведення, а також інформувати про це визначені законом правоохоронні органи. Обов’язком суб’єкта первинного фінансового моніторингу є також надання іншої, передбаченої законодавством, інформації на запит Спеціально уповноваженого органу.

Подання інформації, яка надається Спеціально уповноваженому органу про фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, здійснюється згідно з вимогами ст. 12 зазначеногоЗакону. ПорядокнаданнятакоїінформаціївстановлюєтьсяНБУ– для банків та КМУ – для інших суб’єктів первинного фінансового моніторингу.

Недостовірна інформація про фінансові операції, які підлягають фінансовому моніторингу, що подається спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу – це інформація, яка містить завідомо неправдиві відомості про фізичних або юридичних осіб, які здійснюють такі операції, а також про характер самих операцій. Недостовірною слід визнавати також інформацію, яку винний завідомо подає не в повному обсязі, приховуючи певні відомості щодо осіб, які здійснюють операцію, або обставин, що характеризують саму операцію.

3. Об’єктивнастороназлочину, передбаченогоч. 1 ст. 2091 КК, характеризується:

–діянням у виді неподання, несвоєчасного подання або подання недостовірної інформації про фінансові операції, що відповідно до Закону підлягають фінансовому моніторингу, спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу;

–наслідками – заподіянням істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб;

–причинним зв’язком між зазначеними діянням і наслідками.

4. Неподання інформації про фінансові операції відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 1 за-

значеного Закону має місце у випадках:

–неподання інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу (відсутність на обліку у Спеціально уповноваженого органу належним чином оформленого та поданого зазначеним суб’єктом первинного фінансового моніторингу повідомлення (інформації) про такі фінансові операції);

–повторногоподанняненалежнимчиномоформленогоповідомлення(інформації) про фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, яке не взято на облік Спеціально уповноваженим органом (під повторним поданням неналежним чином оформленогоповідомлення (інформації) профінансовуоперацію, щопідлягає фінансовому моніторингу, слід розуміти послідовне подання суб’єктом первинного фінансовогомоніторингутрьохненалежнимчиномоформленихповідомленьпрооднуйту саму фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу).

295

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

Обов’язокщодоподаннятакоїінформаціївстановленост. 12 ЗаконуУкраїни«Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму».

5.Несвоєчасне подання інформації про фінансові операції, що відповідно до Законупідлягають фінансовому моніторингу, спеціально уповноваженому центральномуорганувиконавчоївладиізспеціальнимстатусомзпитаньфінансовогомоніторингу має місце у випадку порушення строків, установлених п. 2 ст. 6, ст. 12 зазначеного Закону.

6.Подання недостовірної інформації про фінансові операції, які підлягають фінансовому моніторингу, Спеціально уповноваженому органу має місце у випадках подання інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності, а також подання неповної інформації щодо певної фінансової операції.

7.Заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб може полягати у заподіянні шкоди життю, здоров’ю, власності тощо внаслідок вчинення терористичного акту, що стало можливим через несвоєчасне виявлення факту його фінансування, неможливість відшкодування шкоди, заподіяної при вчиненні предикатного злочину, анулювання ліцензії або іншого спеціального дозволу на право провадження юридичною особою – суб’єктом первинного фінансового моніторингу певних видів діяльності, що є наслідком неправомірних діянь службових осіб – суб’єктів цього злочину, тощо. Поняття «істотна шкода» є оціночним і визначається в кожному конкретному випадку залежно від обставин вчиненого діяння.

Відсутність зазначених суспільно небезпечних наслідків або причинного зв’язку міжпередбаченим ст. 2091 ККдіянням інаслідками виключає відповідальність зацей злочин; за наявності необхідних підстав винні підлягають адміністративній відповідальностізаст. 1669 КУпАП«Порушеннязаконодавстващодозапобіганнятапротидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» або ст. 18834 КУпАП «Невиконання законних вимог посадових осіб суб’єктів державного фінансового моніторингу».

8.Моментом закінчення злочину є заподіяння істотної шкоди охоронюваним закономправам, свободам чиінтересам окремих громадян, державним чигромадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

9.Суб’єктивна сторона характеризується виною у формі умислу (прямого або непрямого). Інтелектуальним моментом умислу особи повинна охоплюватися необхідність своєчасного подання відповідної інформації у випадках, коли така інформація не подається чи подається несвоєчасно, або подання інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності у випадках подання недостовірної інформації, а також можливість або неминучість настання через такі діяння передбачених ст. 2091 КК наслідків. Ставлення до самих суспільно небезпечних наслідків може характеризуватися як їх бажанням (наприклад, заподіяння шкоди юридичній особі – суб’єкту первинного фінансового моніторингу), так і свідомим припущенням.

296

Стаття 2091

У випадку вчинення передбачених ст. 2091 КК діянь з метою приховування легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, вчинене залежно від моменту виникнення умислу та за наявності необхідних підстав, слід додатково кваліфікувати як співучасть у злочинах, передбачених відповідно статтями 209 чи 2585, або за ст. 396 КК.

10.Суб’єктом умисного порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму виступає особа, на яку покладено обов’язок щодо подання такої інформації.

Такими особами можуть виступати службові особи суб’єктів первинного фінансового моніторингу, відповідальні за подання такої інформації, у тому числі й особи, призначені відповідно до ст. 7 зазначеного Закону відповідальними за проведення фінансовогомоніторингу, атакожіншіособи, службовимиобов’язкамиякихохоплюється проведення ідентифікації осіб, що здійснюють фінансові операції, та надання

упередбаченихЗакономвипадкахвідповідноїінформаціїщодоцихосібтаздійснених ними операцій.

11.Частина 2 ст. 2091 КК встановлює відповідальність за розголошення у будьякому вигляді інформації, яка відповідно до Закону надається спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу, особою, якій ця інформація стала відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, якщо такі дії заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

Розголошення такої інформації має місце у випадках повідомлення особам, які здійснюютьфінансовуоперацію, пропроведеннящодонихфінансовогомоніторингу, а також повідомлення такої інформації будь-якій іншій особі за винятком осіб, які мають право на її одержання.

Інформація, яка надається спеціально уповноваженому центральному органу виконавчоївладизіспеціальнимстатусомзпитаньфінансовогомоніторингу, можебути розголошеною у будь-якому виді – усному, письмовому, електронному, з використанням засобів масової інформації, за допомогою комп’ютерних мереж тощо. Способи розголошення інформації на кваліфікацію цього злочину не впливають.

Моментомзакінченнядіяння, передбаченого ч. 2 ст. 2091 КК, виступаєзаподіяння внаслідок йоговчинення істотної шкодиохоронюванимзакономправам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

Суб’єктами розголошення в будь-якому вигляді інформації, яка надається спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади зі спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу, виступають особи, яким ця інформація стала відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю. Такими особами можуть бути працівники суб’єктів первинного фінансового моніторингу, державного фінансового моніторингу, у тому числі Спеціально уповноваженого органу, інші службові особи, яким зазначена інформація стала відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю.

297

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

Стаття 210. Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням

1.Нецільове використаннябюджетнихкоштівслужбовоюособою, атаксамо здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч Бюджетному кодексу України чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах, –

караютьсяштрафомвідстадотрьохсотнеоподатковуванихмінімумівдоходів громадянабовиправнимироботаминастрокдодвохроків, абообмеженнямволі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2.Ті самі діяння, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах або вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, –

караютьсяобмеженнямволінастроквіддвохдоп’ятироківабопозбавленням волі на строк від двох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. 1. До бюджетних коштів належать кошти, що включаються до державного бюджету і місцевих бюджетів незалежно від джерела їх формування.

2.Великим розміром бюджетних коштів відповідно до статей 210, 211 цього Кодексу вважається сума, що в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

3.Особливо великим розміром бюджетних коштів відповідно до статей 210, 211 цього Кодексу вважається сума, що в три тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

(Стаття210 уредакціїзаконівУкраїни№270-VI від15 квітня2008 р. та№2457-VI від 8 липня 2010 р.)

1.Суспільна небезпечність нецільового використання бюджетних коштів, здійсненнявидатківбюджетучинаданнякредитівзбюджетубезвстановленихбюджетних призначеньабозїхперевищеннямполягаєвтому, щовнаслідоквчиненнятакихдіянь безпідставно знижується рівень фінансування суспільних потреб. Як наслідок не забезпечуютьсянаналежномурівнібюджетнефінансуванняобороноздатності, внутрішньої та екологічної безпеки, охорони здоров’я, освіти, культури тощо.

2.Об’єктомзлочинуєсуспільнівідносинизрозподілу, перерозподілутавикористання бюджетних коштів, що використовуються для забезпечення завдань і функцій, якіздійснюютьсяорганамидержавноївлади, органамивладиАвтономноїРеспубліки Крим, органами місцевого самоврядування.

3.Предметом є бюджетні кошти, до яких згідно з п. 1 примітки до ст. 210 КК належать кошти, що включаються до державного бюджету і місцевих бюджетів незалежно від джерела їх формування.

298

Стаття 210

Бюджетна система України згідно ізст. 5 БКскладається здержавного бюджету тамісцевихбюджетів. МісцевимибюджетамиєбюджетАвтономноїРеспублікиКрим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. До останніх належать бюджети територіальних громад сіл, їх об’єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах).

Джерелами формування бюджетів єїхнадходження, які визначені вп. 37 ч. 1 ст. 2 БК – доходи бюджету, повернення кредитів до бюджету, кошти від державних (місцевих) запозичень, коштивідприватизаціїдержавногомайна(щододержавногобюджету), повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/ пред’явлення ціннихпаперів. Прицьомудоходибюджету – цеподаткові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, власні надходження бюджетних установ) (п. 23 ч. 1 ст. 2 БК).

4.Кримінальна відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням настає лише за умови, що предметом цього злочину є бюджетні кошти у великих розмірах, тобто на суму, що

втисячу і більше разів перевищують н. м. д. г. (див. п. 2 примітки до ст. 210 КК). Зазначені порушення бюджетного законодавства, предметом яких є бюджетні кошти на суму до тисячі н. м. д. г., тягнуть адміністративну відповідальність за ст. 16412 КУпАП.

5.Предметом розглядуваного злочину не виступають кошти державних цільових фондів, які не включені до складу бюджетів, наприклад, кошти Пенсійного фонду. Нецільове використання службовою особоюкоштівцихфондів занаявності необхідних підстав має кваліфікуватися за статтями 364, 365 або 367 КК.

6.Об’єктивна сторона характеризується вчиненням однієї з таких суспільно небезпечних дій: 1) нецільове використання бюджетних коштів; 2) здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч БКчизаконупроДержавнийбюджетУкраїнинавідповіднийрік; 3) наданнякредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч БК чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

7.Зазначені у ст. 210 КК дії здійснюються на стадії виконання бюджетів, порушу-

ючи принцип цільового використання бюджетних коштів. Цей принцип відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 7 БК означає, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Бюджетне призначення – це повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане БК, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (п. 8 ч. 1 ст. 2 БК).

Згідно зі ст. 23 БК будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному БК.

299

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

Головний розпорядник бюджетних коштів після надання йому зазначених повноважень на стадії виконання бюджету отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) та приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань (п. 3 ч. 5 ст. 22 БК).

Бюджетне асигнування – це повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження (п. 6 ч. 1 ст. 2 БК). Розпорядникбюджетнихкоштівскладаєтазатверджуєувстановленомупорядку кошторис – основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетнийперіодвстановлюютьсяповноваженнящодоотриманнянадходженьірозподілбюджетнихасигнуваньнавзяттябюджетнихзобов’язаньтаздійсненняплатежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень (п. 30 ч. 1 ст. 2 БК).

Таким чином, дії, що охоплюються об’єктивною стороною передбаченого ст. 210 КК злочину, являють собою використання бюджетних коштів всупереч бюджетним призначенням та бюджетним асигнуванням, встановленим у передбаченому бюджетним законодавством України порядку.

8.Нецільове використання бюджетних коштів – це їх витрачання на цілі, що не відповідають: бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет); напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмноцільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів; бюджетнимасигнуванням(розписубюджету, кошторису, планувикористання бюджетних коштів) (ст. 119 БК).

Зазначена форма об’єктивної сторони цього злочину має місце у випадках, коли бюджетнікоштивикористовуютьсянацілі, яківзагалінепередбаченідлявикористання цих коштів, або з перевищенням затверджених обсягів, що є порушенням БК, закону про Державний бюджет України на відповідний рік, рішень про місцеві бюджети, паспортів бюджетних програм, розпису бюджету кошторисів або планів використання бюджетних коштів одержувачами бюджетних коштів.

9.Здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або

зїх перевищенням усупереч БК чи закону про Державний бюджет України на від-

повідний рік являє собою спрямування коштів на здійснення програм та заходів, які непередбачені бюджетними призначеннями, встановленими закономпроДержавний бюджетУкраїнинавідповіднийрік(рішеннямпромісцевийбюджет) всуперечБКабо

зперевищенням меж цих призначень. При цьому до видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбанняціннихпаперів; поверненнянадмірусплаченихдобюджетусум податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування (п. 13 ч. 1 ст. 2 БК).

300