NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 206

3. Протидія законній господарській діяльності, вчинена організованою групою, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднана з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я, або така, що заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки, –

караються штрафом від десяти тисяч до двадцяти п’яти тисяч неоподатковуванихмінімумівдоходівгромадянабопозбавленнямволінастроквідп’ятидо десяти років.

Примітка. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

(Стаття 206 у редакції Закону України № 4025-VІ від 15 листопада 2011 р.)

1.Об’єкт злочину – свобода законної господарської діяльності. Додатковими об’єктами можуть виступати життя, здоров’я і недоторканність людини, власність. Відповіднодост. 42 КонституціїУкраїнинедопускаютьсязловживаннямонопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

2.Об’єктивна сторона злочину виражається в протидії законній господарській діяльності. Відповідно до ч. 1 ст. 206 КК вона розуміється як протиправна вимога: а) припинити займатися законною господарською діяльністю; б) обмежити таку діяльність; в) укласти угоду, виконання якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю; г) не виконувати укладену угоду, невиконання якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами; пошкодження чи знищення їхнього майна. Для об’єктивної сторони достатньо поєднання одного виду вимоги з одним видом погрози.

Загальноюумовоюкваліфікаціїдійзацієюстаттеюєвідсутністьознаквимагання.

Уразіїхнаявностівконкретномувипадкудіїкваліфікуються лишезаст. 189 КК«Вимагання».

3.Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст. 3 ГК). Господарська діяльність може здійснюватись з метою одержання прибутку (підприємницька діяльність) або без такої мети (некомерційна господарськадіяльність). Стаття206 ККпередбачає відповідальність запротидіюгосподарськійдіяльності, здійснюванійякюридичними, такіфізичнимиособами– підприємцями, але за умови, що їх діяльність має законний характер. Тому протидія незаконній господарській діяльності (наприклад, забороненій діяльності або тій, що здійснюється без державної реєстрації або без ліцензії) складу даного злочину не утворить, навіть якщо вона поєднана із зазначеними погрозами. Такі дії можуть кваліфікуватися як злочини проти особи, власності, самоправство тощо.

4.Протиправна вимога – це повідомлення іншій особі відомостей про дії або бездіяльність, яківонаповиннанегайноабоумайбутньомувчинитивідповіднодобажаннявинноїособи: припинитизаконнугосподарську діяльність абообмежити її, укласти

281

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

зазначену угоду чи не виконувати її. Ця вимога повинна бути поєднана з хоча б однією із зазначених у ч. 1 ст. 206 КК погроз. Таке поєднання означає, що погроза застосовується з метою примусити потерпілого виконувати вимогу шляхом залякування можливістю заподіяння шкоди потерпілому або близькій йому особі при реалізації погрози.

5.Протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю – це вимога фактично повністю припинити вже здійснювану суб’єктом господарювання (утомучисліпідприємцем) законнугосподарськудіяльністьпевноговиду(видів) або всіх видів. Така вимога може поєднуватися із вимогою оформити це юридично як добровільну самоліквідацію суб’єкта господарювання, однак таке поєднання не

єобов’язковим.

6.Протиправна вимога обмежити зайняття господарською діяльністю харак-

теризуєтьсяповідомленнямпотерпіломупевнихвимогщодоздійсненнянимзаконної господарської діяльності у визначених винною особою межах, які не збігаються із бажанням потерпілого і суперечать його законним інтересам. Такі межі можуть стосуватися обсягів виробництва певних товарів чи надання певних послуг, часу чи місця здійснення господарської діяльності, можливості вибирати партнерів чи укладати з ними певні угоди тощо.

7.Протиправна вимога укласти угоду, виконання якої може заподіяти матеріальноїшкодиабообмежитизаконніправачиінтереситого, хтозаймаєтьсягосподарською діяльністю, – це вимога укласти всупереч правам чи законним інтересам потерпілого певну угоду, яку він може укладати відповідно до законодавства при здійсненні законноїгосподарської діяльності. Зокрема, цеможебутиугодапро: а) виготовленнята реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг із певним ненадійним суб’єктом господарювання; б) прийняття на роботу чи переміщення по роботі певної небажаної потерпіломуособичиосіб; в) надання абопередачу правщодоуправління юридичною особою певній особі чи особам.

Протиправна вимога не виконувати укладену угоду може стосуватися будь-якої угоди, яку особа законно уклала при здійсненні законної господарської діяльності, за умови, щоїїневиконання уконкретному випадкуможезаподіяти матеріальної шкоди абообмежитизаконніправачиінтереситого, хтозаймаєтьсятакоюдіяльністю. Практичне встановлення такої можливості при вимозі укласти угоду чи не виконувати укладенуугодуповинноздійснюватисьзурахуваннямтого, щозазначенашкодаможе бутизаподіянатійособі, якійбулапред’явленавимога, абоіншимособам(наприклад, діловим партнерам), їх правам та інтересам.

8.Сутність погрози при протидії законній господарській діяльності полягає в залякуванніособи, якійпред’явленавимога, ізметоюзабезпечитинеобхіднудлявинного поведінку. При цьому не має значення для кваліфікації злочину те, чи мав намір винний фактично реалізувати погрозу у випадку відмови потерпілого від виконання вимоги і чи він мав таку можливість. Достатньо встановити бажання винного своїми діями сформувати у потерпілого враження, що у разі його протидії чи невиконання пред’явлених вимог ця погроза буде реалізована, і доведення змісту погрози до свідомості потерпілого. Погроза може бути виражена в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо) і будь-яким способом доведена до потерпілого (безпосередньо, по телефону, поштою тощо).

282

Стаття 206

9. Погрозанасильствомполягаєвпогрозінегайноабовмайбутньомузастосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб. Зокрема, це погроза нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень, позбавлення волі, вчинення інших насильницьких дій. При погрозі вбивства або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 206 КК.

10.Погроза пошкодження чи знищення майна стосується майна, що належить потерпілому або близьким йому особам на праві приватної власності або майна, за збереження якого вони несуть матеріальну відповідальність. Способи, якими винний погрожує це зробити, для кваліфікації значення не мають. Фактичне знищення або пошкодження майна потребує кваліфікації за частинами 2 або 3 цієї статті.

11.Підблизькимипотерпіломуособамирозуміютьсяякйогоблизькіродичі(батьки, дружина, чоловік, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки), так і інші особи, благатаінтереси якихнебайдужі потерпілому(іншіродичі, членисім’ї(див. ч. 1 ст. 3 КПК), наречена тощо).

12.Злочинвважається закінченимзмоментудоведення допотерпілогозазначеної вимоги, поєднаноїзпогрозою, незалежновіддосягненнявинноюособоюпоставленої мети.

13.Суб’єктивнастороназлочинухарактеризуєтьсяпрямимумислом, поєднаним із метою припинення зайняття іншою особою законною господарською діяльністю або обмеження її, укладання угоди або невиконання угоди, про яку йдеться у ст. 206 КК. Вчинення зазначених у цій статті дій з корисливою метою незаконного одержання чужого майна, права на таке майно або вчинення потерпілим дій майнового характеру, кваліфікується як вимагання (ст. 189 КК).

14.Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 16-річного віку.

15.У частині 2 ст. 206 КК встановлена відповідальність за ті самі дії, вчинені:

1)повторно (див. ст. 32 КК і коментар до неї); 2) за попередньою змовою групою осіб (див. ст. 28 КК і коментар до неї); 3) поєднані з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень; 4) поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров’я; 5) поєднані з пошкодженням чи знищенням майна.

Під тими самими діями, вчиненими повторно, слід розуміти вчинення цього зло-

чину особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений частинами 1, 2 або 3 ст. 206 КК, і не була за нього засуджена або мала судимість за нього, не зняту і не погашену в установленому законом порядку. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом. У випадках вчинення особою декількох злочинів, передбачених ст. 206 КК, перший з яких не має кваліфікуючих ознак, перший злочин кваліфікується за ч. 1 цієї статті, а другий та наступні – за ч. 2 за ознакою вчинення його (їх) по-

вторно(відповідно доп. 9 ППВСУ«Пропрактикузастосування судамикримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» від 4 червня 2010 р. № 7).

При погрозі вбивством або заподіянням тяжких тілесних ушкоджень винний,

пред’являючи відповідну протиправну вимогу, погрожує тим, що у випадку її невиконання позбавить життя або заподіє тяжкі тілесні ушкодження потерпілому або близьким йому особам. Погроза вчинити вбивство охоплюється ч. 2 ст. 206 КК і додаткової кваліфікації за ст. 129 КК не потребує.

283

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

Насильством, щонеєнебезпечним дляжиттяіздоров’япотерпілого, визнають-

ся: легкітілесніушкодження, щонеспричиниликороткочасногорозладуздоров’яабо незначної втратипрацездатності, завдання удару, побоїв, обмеження абопозбавлення волі, інші насильницькі дії, за умови, що такі дії не були небезпечними для життя

іздоров’я у момент їх вчинення. Такі насильницькі дії охоплюються ч. 2 ст. 206 КК

ідодаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребують.

Пошкодження або знищення майна характеризується доведенням його до часткової або повної непридатності щодо цільового призначення. Для кваліфікації злочину за даною ознакою не є обов’язковим заподіяння шкоди у великих розмірах, що є необхідним при умисному знищенні або пошкодженні майна за

ч. 1 ст. 194 КК.

16.У частині 3 ст. 206 КК передбачена відповідальність за протидію законній господарській діяльності, вчинену: 1) організованою групою (див. ст. 28 КК і коментар до неї); 2) службовою особою з використанням службового становища; 3) поєднанузнасильством, щоєнебезпечним дляжиття чиздоров’я; 4) яка заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки.

Протидія законній господарській діяльності, вчинена службовою особою з використанням службового становища, – це вчинення зазначених у ч. 1 ст. 206 КК дій службовою особою з незаконним використанням своїх службових повноважень, які вонамалаузв’язкузвиконаннямфункційпредставника владиабоорганізаційно-роз- порядчих чи адміністративно-господарських обов’язків. Якщо протидія законній господарській діяльності здійснюється шляхом вчинення службовою особою інших протиправних дій з використанням свого службового становища, вчинене кваліфікується за загальною нормою, передбаченою статтями 364 або 3641 КК.

Насильство, що є небезпечним для життя або здоров’я, – це легке тілесне ушко-

дження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, середньоїтяжкостічитяжкетілеснеушкодження, атакожіншенасильство, що було небезпечним для життя або здоров’я в момент його вчинення (застосування зброї, електричного струму, скидання з висоти, насильство, що викликало втрату свідомості, тощо).

Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п’ятсот і більше разів перевищує н. м. д. г. (згідно із приміткою до цієї статті). Про визначення одного н. м. д. г. див. п. 16 коментаря дост. 199 КК. Така шкода може бутинаслідком: по-перше, умисного пошкодження або знищення чужого майна, по-друге, самої протидії законній господарській діяльності. У останньому випадку вона виявляється у сфері господарювання у вигляді збитків, завданих укладенням угоди або невиконанням укладеної угоди, про яку йдеться у ч. 1 ст. 206 КК, або вимушеним зупиненням чи обмеженням законної господарської діяльності.

Інші тяжкі наслідки – це смерть потерпілого, близької йому людини чи іншої особи, самогубство, заподіяннятяжкихтілеснихушкоджень, припиненняроботипідприємства, масове звільнення з роботи його працівників тощо. Тяжкість наслідків визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин вчинення злочину. Психічне ставлення до тяжких наслідків може бути умисним або необережним. Разом з тим умисне вбивство, вчинене при протидії законній господарській ді-

284

Стаття 209

яльності, додатково кваліфікується за ст. 115 КК, а тяжке тілесне ушкодження (за наявності обтяжуючих обставин) – за ч. 2 ст. 121 КК.

17.Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань за відсутності ознак вимагання (ст. 189 КК) та протидії законній господарській діяльності (ст. 206 КК) кваліфікується за ст. 355 КК.

18.При вирішенні питання про співвідношення протидії законній господарській діяльності (ст. 206 КК) та умисного знищення чи пошкодження чужого майна як злочину проти власності необхідно враховувати зміни, внесені до ст. 194 КК Законом України від15 квітня 2008 р. №270-VІ(Уряд. кур’єр. – 2008. – 7 трав. (№83)), якими пом’якшена кримінальна відповідальність за цей злочин і які призвели до зміни співвідношення караності названих злочинів. Тому вчинення злочину, передбаченого ст. 206 КК, упоєднанніізумиснимзнищеннямчипошкодженням чужогомайнаможе потребувати додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 194 КК лише у випадках, коли пошкодження чи знищення чужого майна було вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом.

19.У частині 1 ст. 477 КПК, прийнятого 13 квітня 2012 р., злочин, передбачений ч. 1 ст. 206 КК, віднесений дозлочинів, уякихкримінальне провадження здійснюється у формі приватного обвинувачення, тобто може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого.

Стаття 207. Виключена

(Статтю 207 «Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті» виключено Законом України № 4025-VI від 15 листопада 2011 р.)

Стаття 208. Виключена

(Статтю 208 «Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків» виключено Законом України № 4025-VI від 15 листопада

2011 р.)

Стаття 209. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом

1. Вчиненняфінансовоїопераціїчиправочинузкоштамиабоіншиммайном, одержанимивнаслідоквчиненнясуспільнонебезпечного протиправногодіяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспіль-

285

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

нонебезпечного протиправногодіяння, щопередувалолегалізації (відмиванню) доходів, –

караютьсяпозбавленнямволінастроквідтрьохдошестироківзпозбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двохроківзконфіскацієюкоштівабоіншогомайна, одержанихзлочиннимшляхом, та з конфіскацією майна.

2.Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі, –

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.

3.Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або в особливо великому розмірі, –

караютьсяпозбавленнямволінастроквідвосьмидоп’ятнадцятироківзпозбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.

Примітка. 1. Суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, відповідно до цієї статті є діяння, за яке КримінальнимкодексомУкраїнипередбачено основнепокаранняувидіпозбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (за винятком діянь, передбачених статтями 212 і 2121 Кримінального кодексу України), або діяння, вчинене за межами України, якщо воно визнається суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за кримінальним законом держави, де воно було вчинене, і є злочином за Кримінальним кодексом України та внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи.

2.Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, визнається вчиненою у великому розмірі, якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує шість тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3.Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, визнається вчиненою в особливо великому розмірі, якщо предметом злочину були коштиабоіншемайнонасуму, щоперевищуєвісімнадцять тисячнеоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

(Стаття 209 у редакції законів України № 430-ІV від 16 січня 2003 р., № 2258-VI від 18 травня 2010 р. та № 4025-VІ від 15 листопада 2011 р.)

1. Ця стаття включена у КК на виконання міжнародних зобов’язань України, передбачених конвенціями Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, про фінансування тероризму від 8 листопада 1990 р. тавід16 травня2005 р. Суспільнанебезпечністьцьогозлочинузначноюмірою обумовлена зв’язком злочинних дій із організованою злочинністю, особливо транс-

286

Стаття 209

національною, для якої шляхом легалізації створюється узаконена фінансова і матеріальна база.

Об’єктзлочину– суспільнівідносиниусферізайняттягосподарськоюдіяльністю

іборотьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом.

2.Предметзлочину– коштитаіншемайно, одержанівнаслідоквчиненнясуспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів (воно ще іменується предикатним діянням).

Кошти – це готівка і безготівкові гроші в національній або іноземній валюті. Під іншим майном розуміється рухоме і нерухоме майно (будівлі, автотранспорт, сировина, матеріали, товари, земельні ділянки тощо). Мінімальний розміркоштівчивартості майна законодавством не визначено, тому він повинен встановлюватися в кожному конкретному випадку з урахуванням положень ч. 2 ст. 11 КК.

Законодавче визначення предикатного діяння зазнавало змін. Зокрема, за ст. 209 КК у редакції Закону України від 5 квітня 2001 р. № 2341-ІІІ предметом легалізації визнавались грошові кошти та інше майно, здобуті злочинним шляхом. За ст. 209 КК

вредакції Закону України від 16 січня 2003 р. № 430-ІV предикатним діянням визнавалось, по-перше, діяння, за яке КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох і більше років (за винятком діянь, передбачених статтями 207 і 212 КК); по-друге, діяння, яке визнається злочином за кримінальним законом іншої держави і за таке саме діяння передбачена відповідальність КК. Другий вид діянь у судовій практиці мав обмежувальне тлумачення – як діяння, яке визнається злочином згідно з кримінальним законодавством іншої держави, якщо й КК за таке саме діяння передбаченакримінальнавідповідальністьувидіпозбавленняволінастрокнеменше трьох років (відповідно до п. 1 ППВСУ «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 15 квітня 2005 р. № 5 // ВВСУ. – 2005. – № 5. – С. 9).

У пункті 1 примітки до ст. 209 КК у редакції Закону України від 18 травня 2010 р.

№ 2258-VI (ГУ. – 2010. – 22 трав. (№ 93); набрав чинності через 90 днів з дня його опублікування) обидва види предикатних діянь були сформульовані по-новому: поперше, це діяння, за яке КК передбачено покарання у виді позбавлення волі (за винятком діянь, передбачених статтями 207, 212 і 2121 КК); по-друге, це діяння, вчинене за межами України, якщо воно визнається суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за кримінальним законом держави, де воно було вчинене, і є злочином за КК.

Із 17 січня 2012 р. п. 1 примітки до ст. 209 КК діє в редакції Закону України від 15 листопада2011 р. №4025-VI, згіднозякоюможнавиділититакідвавидипредикатних діянь: по-перше, це діяння, за яке КК передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі н. м. д. г. (за винятком діянь, передбачених статтями 212 і 2121 КК); по-друге, це діяння, вчинене за межами України, якщо воно визнається суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за кримінальним законом держави, де воно було вчинене, і є злочином за КК.

Крім зазначених винятків щодо статей 212 та 2121 КК, існують й інші діяння, які мають таку саму правову природу щодо коштів чи іншого майна – їх особа одержує

287

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

у власність офіційно (легально) і тому вони не можуть виступати предметом легалізації, хоча можуть бути предметами інших злочинів. Зокрема, це стосується: а) ухилення від сплати обов’язкових платежів як однієї із форм вчинення злочину, передбаченогост. 192 КК; б) ухиленнявідсплатиподатків, щокваліфікується зач. 2 ст. 222 КК; в) коштів, які особа одержує у вигляді субсидій, субвенцій, дотацій чи кредитів при вчиненні злочину, передбаченого ст. 222 КК; г) товарів та інших легально придбаних за кордоном предметів, що були контрабандно ввезені в Україну, і т. ін.

Наприклад, Ленінським районним судом м. Запоріжжя Ж. О. був засуджений за ч. 2 ст. 366 і ч. 1 ст. 209 КК за те, що, підробивши документи та надавши неправдиву інформацію кредиторам, одержав без наміру привласнити кредити на загальну суму 80 тис. грн, які використав для здійснення фінансово-господарської діяльності приватного підприємства. Застосування в даному випадку ч. 2 ст. 366 КК, а не ст. 222 КК (у редакції, коли суб’єкт цього злочину характеризувався як спеціальний) було викликано тим, що Ж. О. хоча й був директором приватного підприємства, однак отримував кредит як фізична особа. Скасовуючи вирок у частині засудження Ж. О. за ч. 1 ст. 209 КК, колегіясуддівСудовоїпалатиукримінальнихсправахВСУвиходилазтого, що «Ж. О. одержав у кредит гроші офіційно (легально), тому джерело їх одержання не потребує надання йому правомірного вигляду» (див. Ухвалу від 12 серпня 2008 р. //

ВВСУ. – 2008. – № 12 (100). – С. 35–36).

Притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення предикатного діяння може здійснюватися разом із притягненням до кримінальної відповідальності за ст. 209 КК або передувати цьому. Однак це не є обов’язковою умовою і кримінальна відповідальність за ст. 209 КК не виключається у тих випадках, коли особа, котра вчинила предикатне діяння, була звільнена від кримінальної відповідальності в установленомузакономпорядку(узв’язкуіззакінченнямстроківдавності, застосуванням амністії тощо) або не притягувалася до такої відповідальності (наприклад, у зв’язку зі смертю), а одержані внаслідок зазначеного діяння кошти або інше майно стали предметом легалізації. У будь-якому випадку факт вчинення предикатного суспільно небезпечногопротиправногодіянняповиненюридичнопідтверджуватисясудомувідповідних процесуальних документах (вироку чи постановах, ухвалах про звільнення від кримінальної відповідальності, про закриття справи з нереабілітуючих підстав тощо). У судовій практиці не всі дотримуються цих вимог. Наприклад, Тетіївський районний суд Київської області засудив Д. за ч. 1 ст. 209 КК за те, що він, будучи одниміззасновниківТОВ«Торговийдім“ДАГ”», зафіктивнимдорученням, якесамже і підробив, 23 березня 2005 р. одержав у ТОВ «Цукровий завод» 21,2 т борошна першого ґатунку, яке в подальшому продав ДП «Елос», отримавши від його реалізації на рахунок ТОВ «Торговий дім “ДАГ”» 12 тис. 728 грн, які використав для здійснення підприємницької діяльності. При цьому суд не врахував, що постановою слідчого кримінальну справущодоД. зач. 3 ст. 191 ККбулозакритозавідсутністю вйогодіях складу злочину і це в даній справі вказувало на відсутність предикатного злочину. Тому Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах ВСУ вирок суду скасувала за відсутністю в діях Д. складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК (див.

Ухвалу від 18 березня 2008 р. // РВСУ. – 2008. – № 2 (17). – С. 107–109).

Предикатний злочин за часом повинен передувати вчиненню легалізації майна. Практичне вирішення цього питання в деяких випадках ускладнюється. Наприклад,

288

Стаття 209

Підволочиський районний суд Тернопільської області засудив Л. за ч. 5 ст. 191 і ч. 1 ст. 209 КК за привласнення чужого майна і наступну його легалізацію. Однак при розгляді справи на спільному засіданні Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії ВСУ було встановлено, що на час вчинення «легалізації» ще не було вчинено привласнення, а тому здійснення Л. фінансової операції з грошима, які перебували у неї на законних підставах (за договором) не можна вважати легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом. Тому вирок у частині засудження Л. за ч. 1 ст. 209 КК був скасований, а кваліфікація її дій за ч. 5 ст. 191 КК хоча й залишена, однак цей злочин не був визнаний предикатним (див. Ухвалу від 26 січня

2007 р. // КС. – 2007. – Вип. 1 (3). – С. 36–38).

3.Об’єктивнастороназлочинуполягаєвлегалізації (відмиванні) коштівчимайна, одержаних злочинним шляхом. Вона може виражатися в таких діях: 1) набутті, володінні або використанні коштів чи іншого майна, що були одержані внаслідок вчинення зазначеного у примітці до ст. 209 КК предикатного діяння, або у здійсненні фінансовоїопераціїчиправочинузтакимипредметами; 2) вчиненнідій, спрямованих наприхованнячимаскуваннязлочинногопоходженнятакихкоштівабоіншогомайна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення.

4.Під набуттям коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення предикатного діяння, та володінням ними потрібно розуміти відповідно одержання їх

уфактичне володіння або перебування їх у господарському віданні за недійсними правочинами (якими одержанню таких коштів чи майна або володінню ними надано правомірного вигляду і тим самим – нібито легального статусу їм самим), тобто набуття особою права власності (володіння) на такі кошти чи майно при усвідомленні нею, що вони одержані іншими особами злочинним шляхом.

5.Використання коштів або іншого майна, одержаних внаслідок вчинення пре-

дикатного діяння, – це таке їх використання чи розпорядження ними, яке може бути інепов’язанеізвчиненнямфінансовоїопераціїчиправочинузними. Зазначенікошти чи майно можуть бути використані, зокрема, при здійсненні легальної господарської діяльності, утомучисліпідприємницької: 1) будь-якеінвестуваннязазначенихкоштів або іншого майна у господарську діяльність (внесення їх до статутного фонду такого суб’єктаабобезоплатнапередачайому, інвестуванняуспільнугосподарськудіяльність тощо); 2) придбання за такі кошти сировини, продукції, іншого майна для використання у господарській діяльності; 3) використання такого майна як напівфабрикатів, сировини тощо. Використання зазначених коштів та майна може бути як пов’язане, так і не пов’язане з їх відчуженням, тобто з передачею іншим особам (див. п. 9 зазначеноїППВСУ). Якокремівидитакоговикористанняуст. 209 ККвиділяютьсявчинення фінансової операції і правочину.

6.Під вчиненням фінансової операції відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» від 28 листопада 2002 р. (у редакції Закону України від 18 травня 2010 р. № 2258-VI) розуміються будь-які дії щодо активів, здійснені за допомогою суб’єкта первинного фінансового моніторингу. У попередній редакції цього Закону передбачався перелік таких операцій, однак він не був вичерп-

289

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

ним і тому його виключення із тексту ст. 1 Закону зберігає широке розуміння фінансової операції, відповідно до якого це можуть бути різні види фінансових операцій, передбачених нормативно-правовими актами. У аспекті легалізації коштів чи іншого майна фінансова операція широко тлумачиться і за суб’єктним складом – така операціяможездійснюватисязадопомогоюяксуб’єктафінансовогомоніторингу, такібудьяких суб’єктів господарювання (див. п. 6 зазначеної ППВСУ).

7.Вчинення правочину з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення предикатного діяння, – це вчинення з ними будь-якого правочину, тобто дії, спрямованої на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ст. 202 ЦК), у визначеному цим Кодексом порядку незалежно від його виду – одностороннього, двочи багатостороннього.

8.Під вчиненням дій, спрямованих на приховання чи маскування злочинного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення слід розуміти будь-які незаконні дії, спрямовані на те, щоб унеможливити або утруднити встановлення факту одержання коштів або іншого майна внаслідок вчинення предикатного діяння (звідки, з якого джерела з’явилися предмети, куди потім вони переміщались,

вчиєму володінні знаходились, хто є їх дійсним власником тощо), приховати чи замаскувати «справжній характер» майна.

Такі дії можуть бути спрямовані на: зміну правового статусу коштів або іншого майна шляхом підроблення документів, що засвідчують право власності; отримання фіктивнихдокументів напридбаннямайна; вчиненняцивільно-правовихугод(удава- на купівля у комісійному магазині, ломбарді тощо); оформлення права власності на підставних осіб; укладення фіктивних угод про надання кредитів або різноманітних послуг – юридичних, аудиторських та ін.; внесення коштів на банківські рахунки юридичних і фізичних осіб, у тому числі в офшорних зонах; переміщення коштів зодногорахунканаінший– заумови, щовсізазначені діїнебулиспособом вчинення предикатного діяння (див. п. 8 зазначеної ППВСУ).

9.Злочинвважаєтьсязакінченимзмоментувчиненнябудь-якихдій, передбачених диспозицією ч. 1 ст. 209 КК. За змістом цієї статті відповідальність настає і в тих випадках, коли винна особа вчиняє лише одну фінансову операцію чи правочин з одержаними внаслідок вчинення предикатного діяння коштами або майном.

10.Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел, який характеризується усвідомленням винною особою того, що певні кошти чи інше майно одержані внаслідок вчиненнясуспільнонебезпечногопротиправногодіяння. Такеусвідомленняможебути пов’язане з винесенням судом обвинувального вироку за первинний злочин, про що знає особа, або базуватись на знаннях фактичних даних про походження коштів чи іншогомайна відсуспільнонебезпечного протиправногодіяння (завідсутності знань про судовий вирок або самого вироку).

Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину є мета легалізації – надання правомірного вигляду володінню, користуванню чи розпорядженню предметами, зазначеними у ст. 209 КК, або приховання чи маскування їх злочинного походження, володіння ними, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення або прав на них.

290