NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 204

чинності Закон України від 15 листопада 2011 р. № 4025-VI, відповідальність за такі дії настає за ст. 16416 КУпАП.

Відповідно до п. 12 зазначеної вище ППВСУ незаконно виготовленими слід вважати підакцизні товари, що виготовлені: 1) особою, яка не зареєстрована як суб’єкт підприємництва, незалежно від того, чи підлягає діяльність з їх виготовлення ліцензуванню; 2) суб’єктом підприємницької чи господарської діяльності без одержання ліцензії, якщо їх виготовлення підлягає ліцензуванню.

3. Об’єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК, характеризують альтернативні незаконні дії: а) придбання незаконно виготовлених підакцизних товарів; б) зберігання таких товарів; в) транспортування таких товарів; г) збут таких товарів. Дляоб’єктивноїстороницьогозлочинудостатньовчиненняособоюоднієїзцих дій. Разом з тим відсутність у ст. 204 КК вартісних та кількісних ознак цих дій зумовлює підвищену увагу до встановлення їх суспільної небезпечності у конкретному випадку їхвчинення, зурахуванням положень, передбачених ч. 2 ст. 11 КК, промалозначність діяння, що виключає його суспільну небезпечність.

Придбання – цеодержання незаконновиготовленихалкогольнихнапоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів будь-яким способом (купівля, одержання в обмін на інші товари, у рахунок сплати боргу тощо). Зберіганням є утримання винним предмета злочину у своєму володінні: при собі, у помешканні, в тайниках чи інших визначених ним місцях. Транспортування – це переміщення зазначених предметів будь-яким видом транспорту. Збут означає будь-яку реалізацію незаконно виготовлених підакцизних товарів: продаж, дарування, обмін, передача в рахунок погашення боргу тощо.

Незаконність зазначених у ч. 1 ст. 204 КК дій вирішальним чином обумовлена незаконністюсамоговиготовленняпідакцизнихтоварів, якеневключенодооб’єктивної сторони цього злочину. Це означає, що можливі дві різні ситуації. По-перше, особа може сама умисно незаконно виготовити підакцизний товар, а потім його зберігати, транспортувати чи збувати. По-друге, якщо особа сама не виготовляла, а лише придбала, зберігала, транспортувала чи збула предмети злочину, усвідомлюючи незаконність їх виготовлення, то цього достатньо для визнання таких дій незаконними. У зв’язку з цим критично слід сприймати роз’яснення, наведене у п. 13 зазначеної ППВСУ від 25 квітня 2003 р. № 3, згідно з яким придбання, зберігання, транспортування незаконно виготовлених алкогольних напоїв чи тютюнових виробів з метою їх збуту та сам збут особою, яка не має ліцензії на оптову чи роздрібну торгівлю ними, належитькваліфікувати зач. 1 ст. 204 КК. Очевидно, щозаконодавствонепередбачає отримання ліцензії на торгівлю незаконно виготовленими алкогольними напоями чи тютюновими виробами.

Усі зазначені у ч. 1 ст. 204 КК дії вчинюються з підакцизними товарами, що були незаконно виготовлені. Їх необхідно відрізняти від незаконних дій, вчинюваних із законно виготовленими підакцизними товарами. Зокрема, не підпадають під ст. 204 КК і не можуть кваліфікуватися за цією статтею дії, які виражаються у порушенні встановленого законом порядку придбання, зберігання, транспортування та збуту законновиготовленихпідакцизних товарів. Наприклад, цеможевиражатися узберіганнізаконновиготовленихпідакцизнихтоварівуненалежнихмісцях, абовїхреалізації

271

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

у заборонених місцях чи особам, яким реалізація заборонена, тощо. Заздалегідь не обіцяне придбання або отримання, зберігання чи збут законно виготовлених підакцизних товарів, завідомо одержаних злочинним шляхом, тягне за собою відповідальність за ст. 198 КК.

4.Злочинєзакінченимзмоментувчиненняхочабоднієїіззазначенихуч. 1 ст. 204

ККдій. Зберігання зазначених предметів є триваючим злочином і тому самостійне юридичне значення має фактичне закінчення зберігання – із цього моменту починає спливати строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності і стає можливим застосування до неї закону України про амністію. До цього моменту можлива співучасть інших осіб у вчиненні цього злочину.

5.Суб’єктивна сторона злочину (за ч. 1 ст. 204 КК) характеризується прямим умислом, поєднаним з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів.

6.Суб’єкт злочину (за ч. 1 ст. 204 КК) – особа, яка досягла 16-річного віку.

7.Об’єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК, характеризує незаконневиготовленняалкогольнихнапоїв, тютюновихвиробівабоіншихпідакцизних товарів, яке здійснюється: 1) шляхом відкриття підпільних цехів; 2) з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів; 3) особою, раніше засудженою за цією статтею.

Виготовлення підакцизних товарів шляхом відкриття підпільних цехів – це неза-

конне виготовлення такого товару в певному місці, приміщенні чи споруді, які спеціально були пристосовані для незаконного виготовлення підакцизних товарів. Такий цех може створюватися як за місцем проживання винної особи, так і в будь-якому іншомумісці. Зазначенепристосуванняможевиражатисяпо-різномузалежновідвиду підакцизноготоварутавибраногоособоюспособуйоговиготовлення, зокремаувстановленні спеціального обладнання, облаштуванні робочих місць для працюючих, розміщеннікомплектівпредметів, щовикористовуютьсяпривиготовленніпідакцизних товарів тощо. Для кваліфікації за цією ознакою не мають значення розміри такого цеху, а також на скількох працюючих у ньому осіб він розрахований.

Під виготовленням підакцизних товарів з використанням обладнання, що забез-

печує масове виробництво таких товарів, розуміється таке їх незаконне виготовлення, у процесі якого використане спеціальне обладнання, яке за своїми технічними характеристиками здатне створювати велику кількість підакцизних товарів. Питання проте, чиєобладнаннятаким, щозабезпечуємасовевиробництвозазначенихтоварів,

вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням його технічних можливостей та стану, наявності кваліфікованого персоналу, умов, у яких обладнання експлуатується, тощо. Таким чином, у цих випадках йдеться не про можливість багаторазового використання особою певного предмета (предметів), наприклад каністри,

апро обладнання, що підвищує продуктивність самої праці і створює для особи можливість виготовляти товари у великій кількості.

За наявності у діях особи обох зазначених ознак виготовлення підакцизних товарів – вони повинні відображатися при кваліфікації злочину. Наприклад, Ж. був засуджений Чугуївським міським судом Харківської області за ч. 2 ст. 204 КК за те, що він відкрив у себе в гаражі підпільний цех і виготовив у ньому 200 л дизельного пального з використанням обладнання, що забезпечує його масове виробництво.

272

Стаття 204

Незаконність виготовлення підакцизних товарів за ч. 2 ст. 204 КК визначається аналогічно до ч. 1 ст. 204 КК, тобто вирішальне значення має відсутність в особи відповідного офіційного дозволу на виготовлення зазначених товарів. Не підпадає під ч. 2 ст. 204 КК виготовлення підакцизних товарів особою, яка має на це відповідний дозвіл, алездійснюєсамевиготовленнязпорушеннямвстановленогопорядку, наприклад, ізпорушеннямвимогщодотехнологіїсамоговиробництва, зовнішньогооформлення, упаковки тощо. Підстави для такого розуміння незаконності містяться в самому законодавстві, яке регулює виробництво підакцизних товарів. Так, у Законі України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 р. незаконневиробництвоалкогольнихнапоївтатютюновихвиробіввизначенояквиробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії на цей вид підприємницької діяльності, а фальсифікація алкогольних напоїв та тютюнових виробів – як умисне, зкорисливою метою виготовлення алкогольних напоїв та тютюнових виробів з порушенням технології чи з неправомірним використанням знака для товарів і послуг, чи копіюванням форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само прямим відтворенням товаруіншогопідприємця ізсамовільним використанням його імені (див. ст. 1). Це має важливе значення і для відмежування розглядуваного злочинувідадміністративногоправопорушення, передбаченогост. 1772 КУпАП, уякій передбачена відповідальність за виготовлення фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, їх придбання, зберігання та реалізацію.

Виготовлення підакцизних товарів особою, яка раніше була засуджена за цією статтею, – це їх виготовлення особою, яка раніше була засуджена за частинами 1, 2 чи 3 ст. 204 КК і судимість не була в установленому законом порядку знята чи погашена. Спосіб незаконного виготовлення підакцизних товарів у таких випадках на кваліфікацію дій винного за ч. 2 ст. 204 КК не впливає, тобто таке виготовлення може здійснюватись шляхом відкриття підпільних цехів, або з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво товарів, або іншим способом.

8.Злочин, передбачений ч. 2 ст. 204 КК, є закінченим з моменту незаконного ви- готовленнябудь-якоїкількостіпідакцизнихтоварів. Діїособи, спрямованінавідкриття (створення) підпільного цеху для незаконного виготовлення таких товарів, а так само придбання для їх виготовлення обладнання, за допомогою якого можливо здійснити їх масове виробництво, повинні кваліфікуватись як готування до вчинення зазначеного злочину.

9.Суб’єктивна сторона злочину (за ч. 2 ст. 204 КК) характеризується прямим умислом.

10.Суб’єкт злочину (за ч. 2 ст. 204 КК) – особа, яка досягла 16-річного віку.

11.Із об’єктивної сторони злочин, передбачений ч. 3 ст. 204 КК, може виражатися у двох формах. Першу форму характеризують лише дії – незаконне виготовлення підакцизних товарів, зазначених у частинах 1 або 2 ст. 204 КК, з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя і здоров’я людей. Друга формахарактеризується трьомаознаками: а) дії– незаконнийзбуттакихнебезпечних товарів; б) наслідки – отруєння людей чи інші тяжкі наслідки; в) причинний зв’язок між діями і наслідками.

273

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

Під незаконним виготовленням підакцизних товарів, зазначених у частинах 1 або

2 ст. 204 КК, з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя і здоров’я людей, слід розуміти виготовлення будь-якого із зазначених видів підакцизних товарів із сировини чи матеріалів, що не відповідають встановленим стандартам, нормам, правиламітехнічнимумовам, наприклад, виготовленняалкогольних напоївзвикористаннямнедоброякіснихспирту, водичиіншихкомпонентів. Недоброякісність сировини і матеріалів визначає небезпечні властивості виготовлених із них підакцизних товарів, які можуть спричинити шкоду життю чи здоров’ю людей після їх збуту споживачам – внаслідок вживання, користування чи використання споживачами (можливість заподіяння смерті, отруєння, радіоактивного опромінення, травмування тощо). Сама трансформація небезпечних властивостей сировини чи матеріалів унебезпечнівластивостівиготовленогоізнихпідакцизноготоваруможебутирізною:

водних випадках – це переробка недоброякісної сировини, а в інших – добавлення недоброякісного компонента. Убудь-якомувипадкуцідіїслідвідрізнятивідвиготов- лення із доброякісної сировини чи матеріалів небезпечних підакцизних товарів, які можуть виступати предметом злочину, передбаченого ст. 227 КК.

Незаконнийзбуттакихтоварівозначаєбудь-якуреалізаціюпідакцизнихтоварів, незаконно виготовлених з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя і здоров’я людей: продаж, дарування, обмін, передача в рахунок погашення боргу тощо.

Отруєння людей та інші тяжкі наслідки – це оціночні поняття, які не мають формалізованого змісту, а тяжкість наслідків (у тому числі отруєння як їх виду) в кожномуконкретномувипадкувстановлюєтьсянапідставісукупностіфактичнихданихпро злочин. Поняттям отруєння охоплюються ті випадки заподіяння шкоди здоров’ю чи життю людей, у яких специфічним є сам механізм заподіяння шкоди – проникнення

ворганізм людинишкідливих речовин, щомістяться упідакцизних товарах, виготовлених з недоброякісної сировини чи матеріалів, і заподіяння шкоди внутрішнім органам людини у вигляді порушення їх цілісності чи нормального функціонування та/ або порушенні нормальної роботи організму людини як природної системи. Така шкода може виражатися у заподіянні смерті або тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній людині, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом або більше особам, або легкихтілеснихушкоджень, якіспричиниликороткочаснийрозладздоров’ячинезначну втрату працездатності відразу багатьом людям. В останньому випадку найбільше проявляється оціночний характер поняття отруєння.

Відповіднодоп. 15 зазначеноїППВСУвід25 квітня2003 р. №3 підіншимитяжкими наслідками у ч. 3 ст. 204 КК треба розуміти знищення чи пошкодження майна, тварин, флори, фауни, повітря, ґрунту, вод, чимзаподіяношкодуувеликихчиособливо великих розмірах. У цьому роз’ясненні безпідставно не згадуються наслідки у вигляді смерті чи тілесних ушкоджень, у той час як можливе їх спричинення збутом підакцизних товарів, виготовлених з недоброякісної сировини чи матеріалів, за відсутності ознак отруєння людей. Зокрема, це можливо внаслідок збуту моторних бензинів, гасу, транспортних засобів та кузовів до них, виготовлених із недоброякісної сировиничиматеріалів. Отже, якіншітяжкінаслідкиможекваліфікуватисятакасама шкода життю чи здоров’ю людей, що зазначена стосовно отруєння людей, але за відсутності ознак отруєння.

274

Стаття 205

12.Злочин визнається закінченим: у першій формі – з моменту незаконного виготовлення будь-якої кількості підакцизних товарів з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя і здоров’я людей; у другій формі – з моменту настання тяжких наслідків (отруєння людей чи інших).

13.Суб’єктивна сторона злочину (за ч. 3 ст. 204 КК) характеризується прямим умислом на вчинення зазначених дій і умислом чи необережністю по відношенню до тяжких наслідків. За наявності умислу на вбивство чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, діїтого, хтозбуввідповідні підакцизні товари, додатково кваліфікуються як злочин проти життя чи здоров’я особи (статті 115 або 121 КК).

14.Суб’єкт злочину (за ч. 3 ст. 204 КК) – особа, яка досягла 16-річного віку.

15.У випадках вчинення особою дій, що містять ознаки злочинів, передбачених різними частинами ст. 204 КК, вони кваліфікуються за сукупністю злочинів (відповідно до ст. 33 КК). Наприклад, виготовлення підакцизних товарів шляхом відкриття підпільнихцехівабозвикористаннямобладнання, щозабезпечуємасовевиробництво зазначенихтоварів, інаступнийїхзбуткваліфікуютьсязасукупністюзлочинів, передбачених частинами 1 та 2 ст. 204 КК.

16.Якщо зазначені у частинах 1, 2 та 3 ст. 204 КК дії вчинені службовою особою

звикористанням своїх службових повноважень, то вони потребують додаткової кваліфікації за статтями 364 чи 3641 КК (за наявності всіх ознак цих складів злочинів).

17.Вчинення передбачених ст. 204 КК дій під прикриттям спеціально створеного абопридбаного ізцієюметою суб’єктапідприємницької діяльності – юридичної особи кваліфікується за сукупністю з фіктивним підприємництвом (ст. 205 КК).

18.Збут особою незаконно виготовлених алкогольних напоїв або тютюнових виробів, поєднанийзвикористаннямнезаконновиготовлених, одержанихчипідроблених нею марок акцизного податку (збору) або незаконним використанням чужого знака для товарів чи послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару, додатково кваліфікується відповідно за статтями 199 або 229 КК.

19.Виготовлення іздоброякісної сировинитаматеріалів підакцизних товарів(продукції), щоневідповідаютьвимогамщодобезпечності(єнебезпечними) таїхвведення в обіг на ринку України кваліфікується за ст. 227 КК (якщо такі дії вчинені у великих розмірах), а якщо це завдало шкоди здоров’ю споживача чи спричинило його смерть – додатково як умисний чи необережний злочин проти життя або здоров’я особи.

Стаття 205. Фіктивне підприємництво

1.Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, –

карається штрафом від п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2.Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам, –

275

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

караютьсяштрафомвідтрьохтисячдоп’ятитисячнеоподатковуванихмінімумів доходів громадян.

Примітка. Матеріальнашкода, яказаподіянафізичнимособам, вважається великою, якщо вона у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а матеріальна шкода, яка заподіяна державі або юридичним особам, вважається великою, якщо вона у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

(Стаття 205 в редакції Закону України № 4025-VІ від 15 листопада 2011 р.)

1.Об’єктзлочину– суспільнівідносиниусферіпідприємницькоїдіяльності. Підприємництво– цесамостійна, ініціативна, систематична, навласний ризикгосподарськадіяльність, щоздійснюєтьсясуб’єктамигосподарювання(підприємцями) зметою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК).

2.Об’єктивнасторонаданогозлочинувиражається: а) устворенні суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб); б) у придбанні таких суб’єктів. Для об’єктивної сторони злочину достатньо створення або придбання хоча б одного суб’єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) у будь-якій організаційноправовій формі.

Фіктивністьпідприємництвавизначаєтьсятим, щосуб’єктпідприємницькоїдіяльності (юридична особа) створюється або придбавається особою для прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, що не відповідає: а) меті підприємництва, зазначеній у ст. 42 ГК, – досягнення економічних і соціальних результатівтаодержанняприбутку; б) тійметі, якуособаофіційнодекларуєпривчиненні цих дій. Надалі та законна підприємницька діяльність, яка фіксується в установчих документах юридичної особи, може взагалі не здійснюватися або може імітуватися її наявність, або вона може вчинюватися лише як прикриття незаконної діяльності. Однак якщо особа в момент створення чи придбання суб’єкта підприємницької діяльності (юридичноїособи) малазаосновнуметудосягненняекономічнихісоціальнихрезультатів та одержання прибутку, то це вказує на відсутність фіктивного підприємництва, незважаючи на те, що така особа може припускати можливість використання юридичної особидляприкриттянезаконної діяльності абоздійснення забороненоїдіяльності.

Кримінально-правове визначення фіктивного підприємництва слід відрізняти від господарсько-правового визначення фіктивної діяльності суб’єкта господарювання. Так, уст. 551 ГКназваніознакифіктивності, щодаютьпідставидлязверненнядосуду проприпиненняюридичноїособиабоприпиненнядіяльностіфізичноюособою– підприємцем, втомучислівизнанняреєстраційнихдокументівнедійсними: 1) зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

2)незареєстровано у державних органах, якщо обов’язок реєстрації передбачено законодавством; 3) зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичнимиособамизподальшоюпередачею(оформленням) уволодіннячиуправління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; 4) зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-госпо- дарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному

276

Стаття 205

порядку керівників. Ці визначення збігаються лише частково, оскільки за ст. 205 КК фіктивність встановлюється за сукупністю ознак, що характеризують створення або придбання суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), а за ст. 551 ГК – крімтого, щейзаознакамифактичноїдіяльностізазначенихсуб’єктівгосподарювання після їх реєстрації або за відсутності реєстрації.

3.Створеннясуб’єктапідприємницькоїдіяльності(юридичноїособи) передбачає вчиненняпевноїсукупностідій: прийняттяюридичнозначимогорішення, розробленняустановчихдокументівтощо(див. статті87, 88 ЦКтастатті56–58 ГК), атакож підготовку та здійснення державної реєстрації нового суб’єкта підприємництва. Дії винноговиглядаютьзовніцілкомзаконно: подаютьсядокументинадержавнуреєстрацію, іздотриманнямнеобхідноїпроцедуриприймаєтьсярішенняпрореєстрацію. Така реєстрація здійснюється відповідно до ст. 89 ЦК, ст. 58 ГК та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня

2003 р. № 755-IV (ОВУ. – 2003. – № 25. – Ст. 1172).

Створеннясуб’єктапідприємницькоїдіяльності(юридичноїособи) можездійснюватися особою з використанням власного паспорта або паспорта іншої особи, яка погодилася на це або без згоди такої особи, наприклад, викраденого чи знайденого паспорта або того, що належав померлому громадянину. Використання при цьому підробленихдокументівабоїхпідробкамаютьдодатковокваліфікуватисязастаттями

358 або 366 КК.

Відповіднодочинногозаконодавствафізичнаособа– підприємецьтакожпідлягає державній реєстрації. Однак здійснення особою такої реєстрації з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, не містить всіх ознак складу злочину, передбаченого ст. 205 КК.

У статті 205 КК ідеться про дійсне створення суб’єкта підприємництва (юридичної особи). Тому його необхідно відрізняти від «створення» такого суб’єкта шляхом підроблення установчих документів і документів про державну реєстрацію, коли

упідробленихдокументахфіксуєтьсянедостовірнаінформаціяпродержавнуреєстрацію юридичної особи, яка фактично не здійснювалась. Такі дії кваліфікуються за статтями 358 чи 366 КК як підроблення офіційних документів.

4.Під придбанням суб’єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) слід розумітиотримання відіншоїособичиосібвідповідних правнавжезареєстрованого суб’єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), які надають управлінські повноваження, необхідні особі для підпорядкування діяльності цього суб’єкта досягненню зазначеної у ст. 205 КК мети. Таке придбання може вчинюватися шляхом купівлімайнапідприємства, контрольногопакетаакційабоіншимспособом, обумовленим організаційно-правовою формою суб’єкта підприємництва.

Неєтакимпридбаннямсуб’єктапідприємництваотриманнязаплатуабонаінших умовах у тимчасове користування установчих документів суб’єкта підприємництва, його печаток або штампів для здійснення від імені такого суб’єкта підприємницької діяльності. Створення або придбання «фіктивної організації», що не є суб’єктом підприємництва (релігійної, громадської тощо), не тягне відповідальності за ст. 205 КК.

5.Злочинвважається закінченимзмоментудержавної реєстрації суб’єктапідприємництва(юридичноїособи) абонабуттяправавласностінанього(п. 17 ППВСУ«Про

277

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочиниусферігосподарськоїдіяльності» від25 квітня2003 р. №3). Відповіднодост. 25

зазначеного Закону України від15 травня2003 р. №755-IV датоюдержавної реєстрації юридичної особи є дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення такої реєстрації.

6.Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, поєднаним із спеціальною метою, – прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Під незаконною діяльністю слід розуміти такі види діяльності, які особа не має праваздійснювативзагалі, абож, маючиправонацезапевнихумовчиздотриманням певного порядку, здійснює з їх порушенням (відповідно до п. 17 зазначеної ППВСУ від 25 квітня 2003 р. № 3). Діяльність, щодо якої є заборона, – це діяльність певного виду, що спеціально заборонена законом з урахуванням її особливостей (див. також п. 8 ППВСУ від 25 квітня 2003 р. № 3).

Поняття «незаконна діяльність» у характеристиці мети вчинення цього злочину за формальнимиознакамиохоплюєякзлочиннудіяльність, такііншунезаконнудіяльність, що може містити ознаки адміністративних чи інших правопорушень. Якщо така мета поєднуваласязметоювчиненняіншогозлочину– діянняможедодатковокваліфікуватись як готування до вчинення іншого злочину (з урахуванням положень, передбачених ч. 2 ст. 14 КК), наприклад, за наявності мети: а) незаконного одержання кредиту – за ч. 1 ст. 14 іч. 2 ст. 222 КК; б) заволодіннячужиммайномабопридбанняправанамайно– за ч. 1 ст. 14 і частинами 2, 3 чи 4 ст. 190 КК. Разом з тим у випадках, коли такою метою буловчинення іншихправопорушень(незлочину), можливавідсутність суспільної небезпечності діяння з причини його малозначності (ч. 2 ст. 11 КК).

Під метою прикриття незаконної діяльності слід розуміти прагнення особи використати створений або придбаний суб’єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) для надання легального зовнішнього вигляду протиправним діям у момент їх вчиненняабоіншогоїхприховування. Упрактицітакевикористаннячастоздійснюється при легалізації майна, одержаного злочинним шляхом, ухиленні від сплати податків чи зборів, конвертації безготівкових коштів у готівку, вчиненні шахрайських дій.

Цей злочин відсутній у випадках, коли особа створила чи придбала суб’єкт підприємницької діяльності без мети прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, а через певний проміжок часу, протягом якоговоназдійснювалазаконнупідприємницькудіяльність, почалавикористовуватицей суб’єкт із зазначеною метою. За наявності ознак злочину такі дії кваліфікуються за іншими статтями КК (статті 209, 213 КК та ін.).

7.Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 16-річного віку. Таким суб’єктом може бути громадянин України, особа без громадянства або іноземець, як службова особа, так і неслужбова, яка сама або спільно з іншими особами створила (заснувала, зареєструвала) або придбала суб’єкта підприємницької діяльності (юридичну особу) із зазначеною у ст. 205 КК метою.

Діїособи, наім’яякоїзїїзгодибувзареєстрованийсуб’єктпідприємництва (юридичнаособа) зметою, зазначеноюуст. 205 КК, маютькваліфікуватисяякпособництво фіктивному підприємництву, а у разі, коли її діями здійснено легалізацію (державну

278

Стаття 205

реєстрацію) суб’єкта підприємництва (підписання та нотаріальне посвідчення установчих документів, призначення на посаду керівника підприємства тощо), – як ви-

конання цього злочину (див. п. 18 ППВСУ від 25 квітня 2003 р. № 3).

У випадках, коли мало місце виконавство чи співвиконавство у вчиненні цього злочину, посилання на ч. 2 ст. 27 КК не потрібне. У практиці це питання не завжди вирішувалосьправильно. Наприклад, Голосіївський районнийсудм. Києва14 серпня 2006 р. засудив Ф. за ч. 2 ст. 27 і ч. 2 ст. 205 КК за те, що вона в листопаді 2001 р. надала невстановленій особі свій паспорт, довідку про присвоєння їй ідентифікаційного номера, а потім разом із цією особою приїхала в нотаріальну контору, де у присутності нотаріуса підписала попередньо підготовлені невстановленими особами статутиПП«Фролена» таТОВ«Експо-ТрейдЛТД», атакождоручення, якимуповноважила К. представляти її інтереси в державних органах, установах й організаціях з питань реєстрації зазначеного товариства. Ці документи, посвідчені державним нотаріусом, Ф. також передала невстановленим особам, які по ним зареєстрували зазначені суб’єкти підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою зайняття незаконною діяльністю, апотімфактично їїздійснювали, чимзаподіяли великуматеріальну шкоду державі. Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах ВСУ визнала, що застосування ч. 2 ст. 27 КК у даному випадку є зайвим і залишила кваліфікаціюдійФ. лишезач. 2 ст. 205 КК(див. Ухвалувід22 травня2007 р. // КС. – 2007. –

Вип. 4(6). – С. 87–89).

8. У частині 2 ст. 205 КК встановлена відповідальність за ті самі дії, якщо вони вчинені: а) повторно (див. ст. 32 КК і коментар до неї); б) заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам.

Під тими самими діями, вчиненими повторно, слід розуміти вчинення цього зло-

чинуособою, якаранішевчинилазлочин, передбаченийчастинами1 або2 ст. 205 КК, і не була за нього засуджена або мала судимість за нього, не зняту і не погашену в установленому законом порядку. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом. У випадках вчинення особою декількох злочинів, передбачених ст. 205 КК, перший з яких не має кваліфікуючих ознак, перший злочин кваліфікується за ч. 1 ст. 205 КК, а другий та наступні – за ч. 2 ст. 205 КК за ознакою вчинення його (їх) повторно (відповідно до п. 9 ППВСУ «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» від 4 червня 2010 р. № 7).

Великаматеріальнашкодавизначаєтьсяпо-різному: якщовоназаподіянафізичним особам – це двісті і більше, а якщо державі чи юридичним особам – тисяча і більше н. м. д. г. (згідно з приміткою до ст. 205 КК). Це означає, що обрахування кількості таких мінімумів повинно здійснюватися окремо щодо фізичних осіб, а сама шкода може бути заподіяна як одній фізичній особі, так і сумарно декільком особам (за умови, що йдеться про один злочин), однак поєднання цієї шкоди зі шкодою державі чи юридичним особам не допускається. Разом з тим необхідним є складання шкоди, заподіяної одним злочином державі та юридичним особам, і визначення її загального розміру. Про визначення одного н. м. д. г. див. п. 16 коментаря до ст. 199 КК.

279

Розділ VІI. Злочини у сфері господарської діяльності

Матеріальнашкодаможевиражатисяувтратіабопошкодженнімайна, додаткових витратах або неодержаних доходах. У будь-якому випадку вона повинна бути у причинномузв’язкузіствореннямчипридбаннямсуб’єктапідприємництва. Цідіїубільшості випадків вчинюються на початку заподіяння (спричинення) шкоди, і зумовлюють подальше заподіяння шкоди використанням створеного чи придбаного суб’єкта підприємництва(юридичноїособи) дляприкриттянезаконноїдіяльностічиздійсненнязабороненої діяльності. Цеозначає, щовстановлення причинногозв’язку повинно здійснюватися зурахуванням фактичної реалізації метицьогозлочину, вказаної уч. 1

ст. 205 КК.

9. У разі, коли створений чи придбаний суб’єкт підприємництва розпочав незаконну діяльність, що містить ознаки ще й іншого злочину, дії винної особи необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, зокрема, передбачених статтями 190, 209, 212, 219 КК та інших. У судовій практиці такі випадки викликають труднощі у кваліфікаціїузв’язкузтим, щовиникаєпитанняпронаявністьвідразубагатьохзлочинівівоно не завжди вирішується правильно. Наприклад, Г. М. був засуджений судовою колегією у кримінальних справах Херсонського обласного суду за сукупністю злочинів,

передбачених: ч. 2 ст. 1484, ч. 2 ст. 143, ч. 2 ст. 148, ч. 2 ст. 165, ст. 172, ч. 2 ст. 80 КК

1960 р. Судова колегія у кримінальних справах ВСУ цей вирок змінила і визнала Г. М. засудженим лише за фіктивне підприємництво та шахрайство (див. Ухвалу від 23 вересня 1997 р. // РВСУ. – 1998. – С. 91–97). У іншій справі Київський районний суд м. Харкова засудив С. за ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 358 КК. Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах ВСУ скасувала вирок у частині засу-

дження С. за ч. 2 ст. 209 КК (див. Ухвалу від 11 листопада 2003 р. // РВСУ. – 2004. –

Вип. 1 (8). – С. 97–99).

Стаття 206. Протидія законній господарській діяльності

1.Протидія законній господарській діяльності, тобто протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна за відсутності ознак вимагання, –

караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2.Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або

зпогрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані

знасильством, що не є небезпечним для життя і здоров’я, або з пошкодженням чи знищенням майна, –

караються штрафом від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

280