NPK_do_KK_Ukrayini_T_2_Tatsiy

Стаття 37700

(зв’язок у широкому розумінні), коли потерпілий виконує дії та приймає рішення організаційно-розпорядчогоабопроцесуальногохарактеру(наприклад, узв’язкузобійманнямпосадиголовисуду), відякихзалежитьрозглядконкретнихсправіприйняття рішень (здійснює прийом громадян, розглядає звернення та заяви, призначає головуючого в судовому засіданні, вирішує питання про відвід суддів, призупиняє виконання рішень тощо).

Якщо ж винний погрожує потерпілому у зв’язку зі здійсненням останнім іншої,

хоча і службової, але не пов’язаної зі здійсненням правосуддя діяльності (наприклад,

у зв’язку із прийомом та звільненням працівників канцелярії суду, участю в узагальненняхсудовоїпрактикитапідготовцінормативнихактів), вчинененеміститьскладу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК, а дії винного слід кваліфікувати за ст. 350 КК.

Якщо погроза була реакцією на незаконні діяння потерпілого або викликана особистими неприязними стосунками, не пов’язаними з виконанням суддею своїх обов’язків, вчинене, занаявностідляцьогопідстав, потрібнокваліфікувати якзлочин проти особи або власності.

12.Зачастинами2 та3 ст. 377 ККкараєтьсязлочинізматеріальнимскладом, коли потерпіломуузв’язкуздіяльністющодоздійсненняправосуддянанесеніпобої, спричинені легкі або середньої тяжкості (ч. 2) чи тяжкі тілесні ушкодження (ч. 3). Ці злочини визнаються закінченими з моменту нанесення потерпілому побоїв або заподіяння відповідних тілесних ушкоджень, які повинні бути у причинному зв’язку з учиненим винним діянням. Додаткова кваліфікація діянь, передбачених частинами 2 і 3 ст. 377 КК, ще й за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти здоров’я, не потрібна (абз. 2 п. 11 ППВСУ «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» від 4 червня 2010 р. № 7 // ВВСУ. – 2010. – № 7. – С. 6–10).

13.Слід ураховувати, що в кожній частині ст. 377 КК передбачені окремі склади злочинів, тому якщо винний вчиняє декілька злочинних діянь, передбачених різними частинами ст. 377 КК, то за наявності їх реальної сукупності кожне з таких діянь потребує самостійної кваліфікації за відповідною частиною ст. 377 КК.

14.Якщо погроза або насильство були способом (формою) втручання в діяльність судових органів, дії винного охоплюються ознаками ст. 377 КК і додаткової кваліфікації заст. 376 ККнепотребують, бовтакомувипадкузлочин, передбаченийст. 377 КК, єспеціальнимвидомвтручаннявдіяльність судовихорганів(див. коментардост. 376 КК).

15.Суб’єктивна сторона злочину за ч. 1 ст. 377 КК полягає лише у прямому умислі, а за частинами 2 та 3 ст. 377 КК умисел може бути як прямим, так і непрямим. При цьому слід ураховувати, що до змісту вини має обов’язково входити усвідомлення винним того, що він: а) застосовує психічне чи фізичне насильство щодо судді, народного засідателя, присяжного або їхніх родичів; б) вчиняє злочин у зв’язку з діяльністю цих осіб щодо здійснення правосуддя. Тому, якщо умисел винного було спрямовано назастосування насильства щодосудді, народногозасідателя, присяжного чи їх близьких родичів, але внаслідок припущеної помилки злочин фактично вчиняється щодо особи, яка не належить до числа потерпілих, зазначених у ст. 377 КК (так звана «помилка в об’єкті»), вчинене слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15 КК та за відповідною частиною ст. 377 КК.

861

Розділ XVIII. Злочини проти правосуддя

16.Суб’єкт злочину: щодо погрози (ч. 1 ст. 377 КК), побоїв, легких тілесних ушкоджень(ч. 2 ст. 377 КК) – особа, щодосягла16-річноговіку; щодотілеснихушкоджень середньої тяжкості (ч. 2) та тяжких (ч. 3) – 14-річного віку.

17.Якщо для здійснення погрози або насильства використовувалися предмети, зазначені у статтях 262, 263 чи 2631 КК, дії винного слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених зазначеними статтями і відповідною частиною ст. 377 КК.

Уразі застосування психічного чи фізичного насильства до осіб, зазначених у ст. 377 КК, приперевищенніслужбовоюособоювладиабослужбовихповноважень, вчинене слід кваліфікувати ще й за частинами 2 або 3 ст. 365 КК.

Стаття 378. Умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного

1.Умисне знищення або пошкодження майна, що належить судді, народному засідателю чи присяжному або їх близьким родичам, у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, –

караютьсяарештомнастрокдошестимісяцівабопозбавленнямволінастрок до п’яти років.

2.Тісамідії, вчиненішляхомпідпалу, вибухуабоіншимзагальнонебезпечним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, –

караються позбавленням волі на строк від шести до п’ятнадцяти років.

1.Потерпілими від злочину можуть бути чотири категорії осіб: а) професійний суддя; б) народний засідатель; в) присяжний; г) їхні близькі родичі (див. коментар до ст. 377 КК), айогопредметом– майно(рухомечинерухоме), щоналежитьзаправом власності потерпілому (речі, гроші, цінні папери та інші майнові цінності).

2.Об’єктивна сторона злочину за ч. 1 ст. 378 КК передбачає знищення або пошкодження майна (див. коментар до ст. 194 КК) у зв’язку з діяльністю потерпілого щодо здійснення правосуддя (див. коментар до ст. 377 КК). Отже, за ч. 1 ст. 378 КК карається злочин із матеріальним складом, який визнається закінченим з моменту настання цих наслідків, що повинні перебувати у причинному зв’язку із вчиненим діянням.

3.Якщо знищення (пошкодження) майна не пов’язане з діяльністю потерпілого щодо здійснення правосуддя, вчинене залежно від конкретних обставин справи слід кваліфікувати заст. 194 абозаст. 352 КК. Якщознищення(пошкодження) майнабуло способом (формою) втручання в діяльність судових органів, дії винного охоплюються ознаками ст. 378 КК і додаткової кваліфікації за ст. 376 КК не потребують, бо злочин, передбачений ст. 378 КК, є в такому випадку спеціальним видом втручання в діяльність судових органів (див. коментар до ст. 376 КК).

4.Відповідальність за ст. 378 КК настає за умови, якщо діяльність потерпілого щодо здійснення правосуддя мала законний характер. За відсутності цієї умови поведінка винного має оцінюватися з урахуванням положень статей 36–40 КК, а якщо підстави для застосування цих норм відсутні, дії винного можуть бути кваліфіковані за ст. 194 КК.

862

Стаття 37900

5.Зачастиною 2 ст. 378 КК караються тісамі дії заумов, якщо вони: а) абовчинені певним способом – шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом; б) або спричинили такі додаткові наслідки, як загибель людей чи інші тяжкі наслідки

(про зміст цих ознак – способу та наслідків див. коментар до ч. 2 ст. 194 КК).

Частина 2 ст. 378 КК, на відміну від ч. 2 ст. 194 КК, не передбачає такої кваліфікуючої ознаки, як заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах, у зв’язку

зчим така шкода охоплюється поняттям інших тяжких наслідків.

6.Суб’єктивнастороназлочинузач. 1 ст. 378 КК– прямийчинепрямийумисел, аза ч. 2 – змішанаформавини: прямийабонепрямийумиселщодознищення(пошкодження) майна і лише необережна форма вини щодо таких додаткових наслідків, як загибель людейчиіншітяжкінаслідки. Якщопсихічнеставленнявинногодоцихнаслідківєумисним, вчинене слід додатково кваліфікувати за частинами 2 або 3 ст. 377 КК чи за ст. 379 КК. Слідураховувати, щодозмістувинимаєобов’язкововходитиусвідомленнявинним того, що він: а) знищує (пошкоджує) майно, яке належить судді, народному засідателю, присяжному чи їхнім родичам; б) вчиняє злочин у зв’язку з діяльністю цих осіб щодо здійсненняправосуддя. Тому, якщотакийумиселбулоспрямованоназнищення(пошкодження) майна судді, народного засідателя, присяжного чи їхніх родичів, але внаслідок припущеної помилки злочин фактично вчиняється щодо майна особи, яка не належить дочислапотерпілих, зазначенихуст. 378 КК(такзвана«помилкавоб’єкті»), вчиненеслід кваліфікувати зач. 2 ст. 15 тазавідповідноючастиноюст. 378 КК.

7.Суб’єктзлочину: зач. 1 ст. 378 КК−особа, яка досягла 16-річноговіку, азач. 2 ст. 378 КК – 14-річного віку.

У тих випадках, коли діяння, передбачене ч. 1 ст. 378 КК, вчинює службова особа при перевищенні влади або службових повноважень, злочин кваліфікується за відповідною частиною ст. 365 КК і додаткової кваліфікації за ч. 1 ст. 378 КК не потребує. Якщо перевищення влади або службових повноважень було поєднане з діянням, передбаченим ч. 2 ст. 378 КК, учиненеслідкваліфікувати засукупністюзлочинів: зач. 2 ст. 378 ККта відповідною частиною ст. 365 КК (п. 14 ППВСУ «Про судову практику усправахпроперевищеннявладиабослужбовихповноважень» від26 грудня2003 р. №15

// ВВСУ. – 2004. – № 2. – С. 7–9).

Стаття 379. Посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя

Вбивство або замах на вбивство судді, народного засідателя чи присяжного абоїхблизькихродичівузв’язкузїхдіяльністю, пов’язаноюізздійсненням правосуддя, –

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

1. Потерпілим від злочину можуть бути чотири категорії осіб: а) професійний суддя; б) народний засідатель; в) присяжний; г) їх близькі родичі (див. коментар до ст. 377 КК).

863

Розділ XVIII. Злочини проти правосуддя

Якщо посягання здійснюється на життя Голови чи судді Конституційного або Верховного Суду України, а також вищих спеціалізованих судів України у зв’язку з їх державноючигромадськоюдіяльністю якпредставників судовоїгілкивлади, діївинного слід кваліфікувати за ст. 112 КК.

2.Об’єктивнастороназлочинуполягаєвпосяганнінажиття, підякимрозуміють

закінченевбивствоабозамахнавбивствопотерпілогоузв’язкузвиконаннямдіяльнос-

ті, пов’язаної із здійсненням правосуддя (див. коментар до статей 115 і 377 КК).

3.Посяганнянажиттясудді, народногозасідателячиприсяжногоможебутивчинено якпідчасбезпосередньоговиконаннянимидіяльності, пов’язаноїізздійсненнямправосуддя, таківіншийчас– дочипіслявиконанняцієїдіяльності. Утімобов’язковоюумовою відповідальності за цей злочин є наявність його зв’язку з діяльністю потерпілого щодо здійснення правосуддя (пропоняттятакогозв’язкудив. коментардост. 377 КК).

4.У разі замаху на вбивство посягання визнається закінченим із моменту вчинення винним діяння, безпосередньо спрямованого на позбавлення життя потерпілого, незалежно від того, чи був такий замах закінченим (ч. 2 ст. 15 КК) або незакінченим (ч. 3 ст. 15 КК). Прицьомувчинене кваліфікується тількизаст. 379 ККбезпосилання на ст. 15 КК.

Створення умов для здійснення посягання (підшукування засобів, знарядь, розробка плану, змова співучасників тощо) кваліфікується як готування до злочину (ч. 1 ст. 14 таст. 379 КК). Погрозавбивством, висловленащодопотерпілого, аленепов’язана із вчиненням конкретних дій, спрямованих на її реалізацію, не може розглядатися ні як готування до злочину, ні як закінчене посягання на життя і за наявності до того підстав кваліфікується за ч. 1 ст. 377 КК.

5.У разі вбивства посягання визнається закінченим із настанням смерті потерпілого. При цьому слід ураховувати, що коли в процесі реалізації умислу на позбавлення життя потерпілого винний висловлює щодо нього погрози, завдає йому побої, заподіює тілесні ушкодження, вчинене охоплюються ознаками ст. 379 КК і додаткової кваліфікації за ст. 377 КК не потребує. Якщо посягання на життя потерпілого здійснювалося шляхом застосування катувань (ст. 127 КК), вчинене також охоплюється ознаками ст. 379 КК.

6.Посяганнянажиттязаст. 379 ККєспеціальнимвидомумисноговбивства, перед-

баченого п. 8 ч. 2 ст. 115 КК, тому ідеальна сукупність цих злочинів виключається.

Проте, якщо посягання на життя вчинене за наявності в діянні інших кваліфікуючих ознак вбивства, передбачених ч. 2 ст. 115 КК, учинене слід кваліфікувати не тільки за ст. 379 КК, а й за відповідними пунктами ч. 2 ст. 115 КК (абз. 5 п. 12 ППВСУ «Про су-

дову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» від 7 лютого

2003 р. № 2 // ВВСУ. – 2003. – № 1. – С. 39). Зокрема, посягання на життя, вчинене за

попередньою змовою групою осіб чи організованою групою, слід кваліфікувати за п. 12

ч. 2 ст. 115 та ст. 379 КК, а якщо воно здійснюється учасниками злочинної організації або озброєної банди, – за ст. 379 КК та відповідно за ч. 1 ст. 255 або ст. 257 КК (п. 26

ППВСУ«Пропрактикурозглядусудамикримінальнихсправпрозлочини, вчиненістійкимизлочиннимиоб’єднаннями» від23 грудня2005 р. №13 // ВВСУ. −2006. −№1. −С. 6).

7.Якщо для позбавлення життя потерпілого винний використовує зброю, бойові припасиабовибуховіречовини, якінимвиготовленічизнаходятьсяуньогобезперед-

864

Стаття 3800

баченого законом дозволу, то відповідальність настає за сукупністю злочинів, які передбачені ст. 379 КК та статтями 263 або 2631 КК.

8.Умисне вбивство судді, народного засідателя, присяжного чи їх близьких родичів, вчинене у стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК) або при перевищенні меж необхідної оборони чи в разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118 КК), кваліфікується тільки за цими статтями КК, а не за ст. 379 КК.

9.Відповідальність за ст. 379 КК настає лише за умови, якщо діяльність потерпілого щодо здійснення правосуддя мала законний характер. За відсутності цієї умови вчинене має оцінюватися з урахуванням положень статей 36–40 КК, а якщо підстави для застосування цих норм відсутні, вчинене слід кваліфікувати за ст. 115 КК.

10.Суб’єктивна сторона посягання на життя у разі замаху на вбивство – лише прямий умисел, а у разі закінченого вбивства − як прямий, так і непрямий умисел, бо винний може вчиняти цей злочин не лише з метою протидії законній діяльності потерпілого, а й з мотивів помсти за неї, коли смерть останнього є наслідком, спричинення якого особа хоча і не бажала, але свідомо припускала.

До змісту умислу має обов’язково входити усвідомлення винним того, що він: а) посягаєнажиттясудді, народногозасідателя, присяжногочиїхблизькихродичів; б) вчиняє посяганняузв’язкуздіяльністюцихосібщодоздійсненняправосуддя. Тому, якщотакий умисел хоча й було спрямовано на позбавлення життя судді, народного засідателя, присяжного чи їх близьких родичів, але внаслідок припущеної помилки посягання було здійснененажиттяособи, яканеналежитьдочислапотерпілих, зазначенихуст. 379 КК (такзвана«помилкавоб’єкті»), вчиненеслідкваліфікувати зач. 2 ст. 15 таст. 379 КК.

11.Мотив вчинення злочину не є обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони даного злочину, однак в окремих випадках його встановлення дозволяє правильно кваліфікувати злочинні діяння. Зокрема, не виключається можливість вчинення злочинних діянь щодо потерпілих, керуючись при цьому одночасно корисливими мотивами та мотивами помсти за діяльність потерпілого, яка пов’язана із здійсненням правосуддя. У таких випадках вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, відповідальність за які передбачена п. 6 ст. 115 та ст. 379 КК.

12.Якщо судді, народному засідателю, присяжному чи їх близьким родичам було заподіяно смерть з необережності, вчинене слід кваліфікувати не як злочин проти правосуддя, а як злочин проти життя особи (ст. 119 КК).

13.Суб’єкт злочину – загальний, тобто особа, що досягла 14-річного віку.

Якщоданийзлочинвчиниласлужбоваособаприперевищеннівладиабослужбових повноважень, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів – за ч. 3 ст. 365 та ст. 379 КК (п. 11 ППВСУ «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» від 26 грудня 2003 р. № 15 // ВВСУ. – 2004. – № 2. – С. 7–9).

Стаття 380. Невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист

Неприйняття рішення, несвоєчасне прийняття або прийняття недостатньо обґрунтованих рішень, а також невжиття, несвоєчасне вжиття достатніх заходів длябезпекипрацівниківсуду, правоохороннихорганівабоосіб, якіберутьучасть

865

Розділ XVIII. Злочини проти правосуддя

укримінальномусудочинстві, членівїхніхсімейтаїхніхблизькихродичівслужбовою особою органу, на який покладено функції забезпечення безпеки зазначених осіб, якщо ці дії спричинили тяжкі наслідки, –

караються позбавленням волі на строк до п’яти років.

1.Державний захист працівників суду та правоохоронних органів, а також осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві (провадженні), членів їхніх сімей та близьких родичів регламентується законами України від 23 грудня 1993 р. «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» та «Про забезпечення безпекиосіб, якіберутьучастьукримінальномусудочинстві» (ВВРУ. – 1994. – №11. – Статті 50, 51). Відповідні норми містяться і у КПК (наприклад, п. 12 ч. 3 ст. 42, п. 5 ч. 1 ст. 56, пп. 9–10 ч. 2 ст. 65 КПК). У цих нормативних актах (далі – Закон «Про державний захист…» і Закон «Про забезпечення безпеки…»): 1) визначено коло осіб, на яких такий захист поширюється; 2) регламентуються види заходів безпеки, спрямованих на охорону їх життя, здоров’я, власності, особистої недоторканності; 3) встановлюються органи, які уповноважені приймати та виконувати рішення про застосування таких заходів; 4) урегульовані їх права та обов’язки; 5) зазначено підстави, порядок та види відповідальності за порушення цих обов’язків.

2.Потерпілими від злочину можуть бути чотири категорії осіб: а) працівники суду; б) працівникиправоохороннихорганів; в) особи, якіберутьучастьукримінальному судочинстві (провадженні); г) члени сімей та близькі родичі працівників суду, правоохороннихорганівтаосіб, якіберутьучастьукримінальномусудочинстві(провадженні).

Працівниками суду за ст. 380 КК визнаються не тільки професійні судді (суддя, слідчийсуддя), айнароднізасідателі, присяжні, атакожпрацівникиапаратусуду(наприклад, секретар судового засідання, судовий розпорядник).

Допрацівниківправоохороннихорганіввідповіднодост. 1 Закону«Продержавний захист…» належатьпредставникиорганів, якіздійснюютьправозастосовніабоправоохоронні функції (зокрема, працівники органів прокуратури, внутрішніх справ, військовоїслужбиправопорядкууЗбройнихСилахУкраїни, охоронидержавногокордону, державної податкової служби, органів та установ виконання покарань, органів державної лісової охорони, митних органів тощо).

Колоосіб, якіберутьучастьукримінальномусудочинстві(провадженні), визначено

устаттях2, 16 та19 Закону«Прозабезпеченнябезпеки...» Доних, зокрема, належатьпотерпілийтайогопредставник, підозрюваний, обвинуваченийтаїхзаконніпредставники, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, понятий та особи, які заявили до правоохоронного органу про кримінальне правопорушення (заявники) або в іншій формі брали участь чи сприяли виявленню, попередженню, припиненнюаборозкриттюкримінальнихправопорушень.

До членів сім’ї та близьких родичів працівників суду, правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, належать особи, зазначені

уп. 1 ч. 1 ст. 3 КПК, ч. 2 ст. 3 СК, ч. 2 ст. 2 Закону «Продержавний захист…», атакож особи, які спільно проживають із потерпілими, зазначеними в ст. 380 КК, пов’язані з ними спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

866

Стаття 3800

3.Працівники суду і правоохоронних органів, а також їхні близькі родичі мають право на державний захист (ст. 2 Закону «Про державний захист…») за умови їх безпосередньої участі у: 1) розгляді судових справ у всіх інстанціях; 2) кримінальному провадженні та провадженні у справах про адміністративні правопорушення; 3) опе- ративно-розшуковій та розвідувальній діяльності; 4) охороні громадського порядку

ігромадської безпеки; 5) виконанні вироків, рішень, ухвал і постанов судів, постанов органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та прокурорів; 6) контролі за переміщенням людей, транспортних засобів, товарів та інших предметів чи речовин через державний і митний кордон України; 7) нагляді та контролі за виконанням законів.

Особи, якіберутьучастьукримінальному судочинстві (провадженні), маютьправо на забезпечення безпеки за умови наявності даних, що свідчать про реальну загрозу їх життю, здоров’ю, житлу чи майну.

Близькі родичі працівників суду і правоохоронних органів мають право на захист від посягань на життя, здоров’я, житло і майно. Такий захист має бути зумовлений службовою діяльністю працівників суду і правоохоронних органів. Члени сімей та близькі родичі осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, підлягають захисту, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на учасників кримінального провадження.

4.До заходів безпеки, які можуть застосовуватися для захисту потерпілих, зазначенихуст. 380 КК, належать: особистаохороначиохоронажитла, майна, видачазброї абоіншихзасобівіндивідуальногозахисту, візуальнеспостереження, прослуховуваннятелефоннихрозмов, переведеннянаіншуроботу, направленнянанавчання, переїзд доіншоїмісцевості, замінадокументів, зміназовнішностітощо(пропоняттятавиди таких заходів див. ст. 1 та розд. II Закону «Про державний захист…», ст. 1 та розд. III Закону «Про забезпечення безпеки…»).

5.Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 380 КК, характеризується: а) суспільнонебезпечнимдіянням, б) наслідкамитав) причиннимзв’язкомміжними.

Діяння може виявлятися в таких альтернативно визначених в диспозиції ст. 380 КК формах поведінки винного, як: 1) неприйняття рішення про заходи безпеки; 2) несвоєчасне прийняття рішення про заходи безпеки; 3) прийняття недостатньо обґрунтованогорішенняпрозаходибезпеки; 4) невжиттядостатніхзаходівдлябезпеки; 5) несвоєчасне вжиття заходів для безпеки.

Злочин може бути вчинений шляхом як активної поведінки – дії (прийняття недостатньообґрунтованогорішення), такіпасивної– бездіяльності (неприйняттярішення). Не виключаються випадки, коли діяння винного одночасно складається як із дій, так і з бездіяльності, передбачених ст. 380 КК.

6.Неприйняття рішення про вжиття заходів безпеки полягає в тому, що особа не приймає такого рішення, хоча для цього є всі підстави. Несвоєчасне прийняття рішення про заходи безпеки характеризується порушенням встановлених строків прийняття такого рішення чи несвоєчасним доведенням його до відома органів, які вживають заходів безпеки. Прийняття недостатньо обґрунтованого рішення про заходибезпекиполягаєубезпідставнійвідмовіуприйняттітакогорішеннячиупередчасному йогоскасуванні або вприйнятті рішення прозастосування таких заходів, які

867

Розділ XVIII. Злочини проти правосуддя

реально не забезпечують безпеку потерпілого. Невжиття достатніх заходів для безпекиозначає, щоособаабовзагаліїхнезастосовуєабовживаєнедостатніхзаходів. Несвоєчасне вжиття заходів для безпеки означає, що особа, яка має виконувати рішення прозастосування таких заходів, виконуєйогозпорушенням встановлених для цього строків.

7.За статтею 380 КК карається злочин із матеріальним складом, який визнається закінченим з моменту спричинення тяжких наслідків, які повинні перебувати у причинному зв’язку зі вчиненим суб’єктом діянням (дією чи бездіяльністю). Причинний зв’язок при вчиненні цього злочину має опосередкований характер.

8.Тяжкі наслідки є оціночним поняттям, зміст якого встановлюється в кожному окремому випадку з урахуванням конкретних обставин справи. До таких наслідків належать вбивство потерпілого або спричинення йому тяжких тілесних ушкоджень, заподіяння особі, взятій під захист, значної матеріальної шкоди, смерть її близьких, їх викрадення чи захоплення як заручників тощо.

9.Суб’єктивна сторона злочину – умисел чи необережність щодо діяння і лише необережна форма вини щодо тяжких наслідків. При встановленні умислу щодо діяння і необережності щодо наслідків має місце так звана «змішана» форма вини. Мотив і мета злочину можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

Якщо психічне ставлення винного до наслідків є умисним, кваліфікація злочину за ст. 380 КК виключається, а вчинене (за наявності інших необхідних умов) містить ознаки службового злочину (статті 364 чи 365 КК). Умисне сприяння злочину проти особи, взятої під захист, кваліфікується і як співучасть (ст. 27 КК)

уцьому злочині.

10.Суб’єктзлочину– спеціальний, доякогоналежатьдвікатегоріїслужбовихосіб: а) особи, які зобов’язані приймати рішення про застосування заходів для безпеки; б) особи, які зобов’язані здійснювати (реалізовувати) ці заходи (статті 14 та 15 За-

кону «Про державний захист…», ст. 3 Закону «Про забезпечення безпеки…»).

Стаття 381. Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист

1.Розголошеннявідомостей прозаходибезпекищодоособи, взятоїпідзахист, службовоюособою, якоюприйняторішенняпроцізаходи, особою, якаїхздійснює, або службовою особою, якій ці рішення стали відомі у зв’язку з її службовим становищем, а так само особою, взятою під захист, якщо ці дії спричинили шкоду здоров’ю особи, взятої під захист, –

караєтьсяштрафомвідстадотрьохсотнеоподатковуванихмінімумівдоходів громадянабовиправнимироботаминастрокдодвохроків, абообмеженнямволі на строк до трьох років.

2.Ті самі дії, якщо вони спричинили смерть особи, взятої під захист, або інші тяжкі наслідки, –

караютьсяарештомнастрокдошестимісяцівабообмеженнямволінастрок до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

868

Стаття 38100

1.Предмет злочину становлять відомості про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист, тобто така інформація, яка може стосуватися: факту прийняття рішення прозастосування заходівбезпеки; особи, щодоякоїприйнятетакерішення, чиособи, яка здійснює захист; виду, умов, порядку, місця і часу здійснення заходів безпеки; місцезнаходження особи, взятоїпідзахист, маршрутівїїпересуваньтощо. Відповідно до ст. 10 Закону «Про державний захист…» та ст. 15 Закону «Про забезпечення безпеки…» такі відомості не підлягають розголошенню, бо закон передбачає конфіденційність даних щодо осіб, взятих під захист, а за ст. 21 Закону України від 2 жовтня 1992 р. «Про інформацію» відомості про таких осіб та заходи безпеки належать до інформації з обмеженим доступом.

2.Потерпілимвідзлочинувизнаєтьсяособа, якавзятапідзахист, тобтота, щодо якоїприйнятезаконнерішенняіздійснюютьсяспеціальнізаходибезпеки(див. комен-

тар до ст. 380 КК).

3.Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 381 КК, характеризується: а) діянням(розголошеннявідомостейпрозаходибезпеки); б) суспільнонебезпечними наслідками (спричинення особі, взятої під захист, шкоди здоров’ю (ч. 1) або смерті чиіншихтяжкихнаслідків(ч. 2) тав) причиннимзв’язкомміждіяннямтанаслідками.

4.За статтею 381 КК карається злочин із матеріальним складом, який визнається закінченим з моменту спричинення зазначених у ній наслідків, а розголошення відомостей, що не спричинило таких наслідків, тягне за собою лише дисциплінарну або адміністративну відповідальність (ст. 18511 КУпАП). Причинний зв’язок між діянням

інаслідками при вчиненні цього злочину має опосередкований характер.

5.Підрозголошеннямвідомостейпрозаходибезпекирозуміютьдії, внаслідокяких ці відомості стають надбанням хоча боднієї особи, яка не має права на ознайомлення з ними. Обсяг інформації, форми та способи її доведення до відома сторонніх (неправомочних) осіб (довірча розмова, усна доповідь, виступ у засобах масової інформації, переписування, демонстрація документів тощо) накваліфікацію невпливають.

6.Розголошення обов’язково передбачає доведення відомостей до відома і фактичне ознайомлення з ними хоча б однієї сторонньої особи, тому злочин може бути вчиненийлишешляхомактивноїповедінки– дії. Ознакирозголошеннявідсутні, якщо інформаціянедоводитьсядовідомаінестаєнасправді, алишемогластатинадбанням третіх осіб внаслідок бездіяльності (наприклад, у випадках порушення правил зберіганнядокументівчиїхвтратичерезневиконанняособоюпокладенихнанеїобов’язків). Запевнихумов(наприклад, якщочерезвтратудокументівдовелося змінитихарактер заходів захисту, що призвело до значних матеріальних витрат) вчинене може містити ознаки злочину, передбаченого ст. 367 КК.

7.Під спричиненням шкоди здоров’ю (ч. 1 ст. 381 КК) слід розуміти завдання потерпілому побоїв, нанесення легкихчисередньої тяжкості тілесних ушкоджень, апід тяжкими наслідками (ч. 2 ст. 381 КК) – окрім смерті потерпілого заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень, знищення (пошкодження) майна у значних розмірах, загибель близьких, викрадення чи захоплення як заручника особи, взятої під захист, або її близьких тощо.

8.Суб’єктивнастороназлочинущодосамогофактурозголошенняінформаціїхарактеризується або умисною (наприклад, розголошення з бажання показати свою поінфор-

869

Розділ XVIII. Злочини проти правосуддя

мованість), або необережною (наприклад, розголошення в присутності товаришів за службовою, які, за помилковим припущенням винного, мають право на ознайомлення

зінформацією) формою вини. Стосовно наслідків розголошення вина може бути тільки необережною. Занаявностіпрямогочинепрямогоумислудоцихнаслідківвчиненеміститьознакискладубільштяжкогозлочину(ст. 364 КК). Якщорозголошеннявідомостей прозаходибезпекивідбуваєтьсязметоюсприяннязлочину, якийвчиняєтьсящодоособи, взятоїпідзахист, вчиненеміститьтакожознакиспівучасті увідповідному злочині.

9.Суб’єкт злочину – спеціальний, до якого належать передусім три категорії службових осіб, а саме особи: а) які приймають рішення про застосування заходів безпеки; б) які вживають (застосовують, реалізують) ці заходи (див. коментар до ст. 380 КК); в) якимрішенняпрозастосуваннязаходівбезпекисталовідомоузв’язку

зїх службовим становищем.

10.Доосіб, якимпрозаходибезпекисталовідомоузв’язкузіслужбовимстановищем, належатьслужбовіособипідприємств, установ, організацій, якізародомсвоєїдіяльності надають офіційне сприяння органам, що приймають рішення про заходи безпеки або застосовують їх, чи службові особи, які сприяють саме тим особам, що взяті під захист (наприклад, надаютьтехнічнізасобизахисту, замінюютьдокументичиздійснюютьпереселенняцихосібтощо). Зазначеніособизобов’язанізберігативтаємницідовіреніїмвідомостівнаслідоксвогослужбовогообов’язку. Іншіособи(якслужбові, такіприватні), які розголошують відомості про заходи безпеки, що стали їм відомі неофіційним шляхом (наприклад, ізрозмовчичуток), неможутьнестивідповідальність заст. 381 КК.

11.Суб’єктомзлочинузаст. 381 ККєтакожособа, якубуловзятопідзахист. Така особа може бути суб’єктом злочину за наявності двох умов, а саме: а) якщо її попереджено про відповідальність і вона дала письмове зобов’язання (підписку) про нерозголошеннявідомостейпрозаходизахисту, тобтоколиунеївиникправовийобов’язок зберігати їх у таємниці; б) якщо шкода здоров’ю або інші тяжкі наслідки були заподіяні іншим особам, також взятим під захист, а не тієї, яка розголосила відомості про прийняті щодо неї особисто заходи безпеки. Якщо шкода була заподіяна лише тій особі, що взята під захист, яка сама розголосила відомості про заходи безпеки, її відповідальність за ст. 381 КК виключається.

Стаття 3811. Невиконання слідчим вказівок прокурора

1. Умиснесистематичненевиконанняслідчиморганудосудовогорозслідування законних вказівок прокурора, наданих ним письмово в установленому КримінальнимпроцесуальнимкодексомУкраїнипорядку, приздійсненнікримінального провадження –

карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.

(Статтею 3811 Кодекс доповнено Законом України № 4652-VI від 13 квітня

2012 р.)

870