10.3. Макроекономічна структурна перебудова

Вихідним пунктом і серцевиною процесу макроекономічної структурної переорієнтації є перехід від вертикальної до горизонтальної промислової політики.

Вертикальна промислова політика. Для ринкової економіки важливе правильне співвідношення вертикальної і горизонтальної промислової політики. В умовах лібералізації, передання виробничої ініціативи безпосереднім власникам капіталу вертикальні системи та директивні методи організації управління не сприяють продуктивній і ефективній функції праці й капіталу.

Вертикальна промислова політика − правові, організаційні, економічні заходи уряду країни щодо управління і регулювання економіки від вищої інстанції до нижчої; управлінські рішення мають директивний характер і обов'язкові до виконання нижчою інстанцією.

Економічні методи є дієвіші, а горизонтальні взаємозв'язки виробників прискорюють рух ресурсів, товарів, фінансів та ін.

Горизонтальна промислова політика. Промислова політика країни має бути підпорядкована двом найважливішим принципам ринкової економіки:

1) зростанню продуктивної функції праці і капіталу:

2) підвищенню ефективності виробництва одиниці продукції і національного продукту.

Відповідно до цих принципів промислова політика не може бути довільною або захищати інтереси певних політичних сил чи монополістів. Вона має на меті забезпечення:

• продуктивності праці зайнятих;

• збільшення кількості зайнятих різними видами виробничої діяльності;

• зростання випуску національного продукту, який задовольняв би потреби споживачів;

• зниження витрат на виробництво продукції, підвищення її конкурентоспроможності та забезпечення прибутків виробникам;

• зростання грошових доходів населення, підвищення його платоспроможності та рівня життя.

Вирішення цих завдань можливе за дотримання умов лібералізації підприємства (відсутності вертикальної системи управління і регулювання економіки, створення конкурентного середовища для різних виробників задля підвищення продуктивності та ефективності їхнього виробництва) і горизонтальної промислової політики.

Горизонтальна промислова політика − правові, організаційні, економічні заходи влади, спрямовані на забезпечення умов економічної свободи підприємств, підприємців, бізнесменів, встановлення між ними взаємовигідних виробничих, фінансових, торговельних зв'язків.

Сутність цієї політики в тому, що уряд не надає підприємствам безпосередньої допомоги (субсидій тощо), а створює рівні умови для їхньої діяльності. Свої позиції на ринку виробники повинні завойовувати в конкурентній боротьбі.

10.4. Реструктуризація національної економіки

Реструктуризація галузей соціального комплексу. Соціальний комплекс об'єднує галузі національної економіки, за ефективністю яких роблять висновок про стан економічної політики у сфері виробництва, забезпечення матеріальними і грошовими ресурсами розвитку соціальної сфери, цивілізованість і гуманність суспільства загалом.

Соціальний комплекс − комплекс галузей сфери виробництва і сфери послуг, який забезпечує виробництво товарів і послуг для населення.

До соціального комплексу належать: підприємства, що виробляють товари масового вжитку; сфера послуг; споживчий ринок; доходи і рівень життя населення.

Структура соціального комплексу має відображати структуру потреб і попиту населення. Розвиток соціального комплексу залежить від державної, економічної, інвестиційної політики та діяльності уряду. Як і галузі промисловості, він потребує відповідної реструктуризації.

Реструктуризація сфери послуг. До сфери послуг належать: соціально-матеріальні послуги, соціально-культурні послуги.

Галузі сфери послуг	Пріоритети реструктуризації
Соціально-матеріальні послуги формування ринку житла; формування ринку комунальних послуг.	платоспроможність потенційних покупців житла; платоспроможність покупців послуг.
Соціально-культурні послуги формування ринку освіти і науки формування ринку культури і мистецтва формування ринку охорони здоров’я	капіталовкладення, проведення навчальних програм до євростандартів; пристосування до ринку, пропонувати товар, на який є попит; капіталовкладення, платоспроможність пацієнтів.

Реструктуризація споживного ринку. Споживчий ринок в Україні формується на засадах і принципах функціонування ринкової економіки: приватної власності на засоби виробництва і на товари споживчого ринку; ринкового розподілу товарів, робіт і послуг, тобто предметів реалізації на споживчому ринку.

Факторами зростання споживчого попиту є стимулювання продуктивної праці, підвищення грошових доходів і коефіцієнта оборотності грошей.

Реструктуризація доходів населення. Доходи населення в грошовій формі складаються із: заробітної платні; доходів робітників і службовців від підприємств і організацій, що не входять до заробітної платні; доходів в грошовій формі від селянських спілок; надходжень від продажу продуктів сільського господарства і кооперації; пенсій; різних виплат, дивідендів.

Показники доходів	Пріоритети реструктуризації
Сукупний дохід сім'ї ‒ сума грошових і натуральних (у грошовому вимірі) доходів населення від державних, кооперативних і приватних підприємств та організацій, із суспільних фондів споживання, що враховуються в бюджеті сім’ї.	• збільшення доходів за рахунок зростання обсягу виробництва і заробітної платні
Реальні доходи населення ‒ вартість усього обсягу матеріальних благ, спожитих чи нагромаджених населенням.	• перевищення темпів зрос-тання обсягу виробництва над темпами зростання доходів
Зростання рівня реальних доходів ‒ сума доходів грішми, скоригована з урахуванням індексу цін на споживчі товари і послуги.	• перевищення темпів зростання доходів грішми над темпами зростання споживчих цін
Рівень життя населення ‒ забезпеченість населення необхідними матеріальними і духовними благами та міра задоволення його потреб у цих благах.	• пропорційне зростання обсягів виробництва національного продукту до обсягу і структури потреб населення

Реструктуризація базових галузей промисловості. До підприємств базового комплексу України належать: виробництво та розподіл електроенергії, газу та води; металургійне виробництво; машинобудування і металообробка; хімічне і нафтохімічне виробництво; виробництво деревини, целюлози, паперу і будівельних матеріалів; виробництво транспортного устаткування.

В основу реструктуризації підприємств базових комплексів покладено економічний фактор − конкурентоспроможність продукції за її ціною і якістю: ціна відшкодовує собівартість виробництва, а якість − гарантує вимоги споживачів щодо її використання чи експлуатації. З огляду на це головним напрямом реструктуризації є підприємизація − створення на базі великих комплексних виробництв підприємств, які орієнтуються на попит їхньої продукції на ринку і на прибутки.

Реструктуризація сільськогосподарського сектора і ринку землі. Сільськогосподарський сектор України пов'язаний з різними галузями промисловості, які виробляють засоби виробництва для сільського господарства та переробляють продукцію рослинництва і тваринництва, забезпечують транспортування, зберігання і збут сільськогосподарської продукції.

Реструктуризація сільськогосподарського сектора і приведення його у відповідність з вимогами ринкового механізму необхідне з таких причин:

• цей сектор найскоріше може адаптуватися до ринку, окупити необхідні для його реструктуризації капіталовкладення і давати прибутки;

• його продукція є однією з важливих статей українського експорту і має попит на світовому ринку, тобто є ліквідна.

Для сільськогосподарського сектора, як і для інших секторів економіки, у ринкових умовах визначальними є вартісні показники задіяних факторів виробництва та його результати. Головна вимога − оцінка реальних витрат виробництва продукції і її вартості за цінами ринку. Виробник має бути зацікавлений у такому співвідношенні витрат і ціни продукції, яке забезпечить йому прибуток.