1.4. Складові нормального функціонування національної економіки

Національна економіка будь-якої країни ‒ складна господарська, соціальна, організаційна, науково-технологічна система. Вона володіє сукупним економічним потенціалом, що складається з окремих потенціалів, накопичених в процесі її функціонування. Серед них доцільно виділити природно-ресурсний, виробничий, трудовий, науково-технічний і ін.

Розвиток національної господарської системи країни приводить до створення і вдосконалення її національного ринку, в межах якого формуються і діють його окремі сегменти: ринок товарів і капіталів, ринок послуг, ринок праці, ринок нерухомості, фондовий ринок, ринок інтелектуальної власності, ринок засобів виробництва і ін.

У національній господарській системі країни виділяються кілька рівнів, що взаємодіють в єдиному «економічному полі» або «економічному просторі» країни:

• Міждержавний рівень, тобто рівень взаємин національної економіки України з країнами ближнього і далекого зарубіжжя, зі світовою господарською системою в цілому і господарськими системами країн, об'єднаних в регіональні спільноти.

• Загальнонаціональний макроекономічний рівень, тобто масштаб внутрішньогосподарських взаємин національної економіки самої України в цілому.

• Регіональний рівень, тобто рівень взаємозв'язків економіки всіх адміністративно-територіальних одиниць України.

• Внутрішньорегіональний рівень, що становить систему взаємин в рамках поділу суспільної праці всередині господарства регіонів.

• Комплекс галузей національної економіки: агропромисловий комплекс (АПК), військово-промисловий комплекс (ВПК), паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) та ін.

• Рівень окремих галузей національної господарської системи ‒ промисловість, будівництво, сільське господарство та ін.

• Внутрішньогалузевий рівень. Наприклад, рівень взаємозв'язків тваринництва і рослинництва в сільському господарстві, цивільного, промислового і житлового будівництва в будівництві і т. д.

• Рівень взаємозв'язків об'єднань, підприємств, організацій, усіх видів промислово-фінансових груп.

• Рівень окремих організаційно-правових форм господарювання, передбачених законодавством країни, її господарським кодексом (акціонерні товариства, спілки, товариства і суспільства всіх видів та ін.)

• Внутрішньовиробничий рівень: цехи і служби підприємств, компаній, фірм, організацій, об'єднань і т. п.

• Особистісний рівень, включаючи його колективні (артіль, бригада) та індивідуальні (окремі громадяни і сім'ї) форми.

У складі національної економіки будь-якої країни відбуваються постійні структурні, організаційні і інші зміни, обумовлені особливостями її господарської системи і що характеризуються певними тенденціями і закономірностями розвитку.

Всі рівні функціонування економіки країни, сегменти національного ринку і потенціали об'єднані комплексом організаційно-правових, економічних, соціальних, технологічних і інших взаємозв'язків.

Всі взаємини регулюються законодавчими і нормативними актами державної влади і господарського управління, регіонів і галузей, а також системою міждержавних договорів і угод, нормами міжнародного права.

Діяльність окремих складових економічної системи країни (регіону, галузі, виробництва, підприємства, установи, організації і т. д.) призводить до кінцевого результату господарювання, виступаючого у вигляді підсумкових показників цієї діяльності, які насамкінець визначають розміри споживання і накопичення в країні, характеризують структуру і місце економіки країни в сучасній системі світового господарства, а також стан, закономірності і тенденції розвитку конкретної господарської ланки.

Не зважаючи на наявність багатьох рівнів, елементів і ланок господарювання, в економічній системі будь-якої країни найбільшу значущість має так званий загальнонаціональний (макроекономічний) рівень. Саме цей рівень функціонування, аналізу і оцінки найважливіших показників (параметрів) розвитку дозволяє отримати характеристику національної економіки, її стану і змісту, проблем і завдань, чинників і перспектив вдосконалення. Особливий інтерес представляють макроекономічні показники, коли вони порівнюються з аналогічними даними по інших країнах (так звані міжнародні порівняння), з показниками якогось «стандарту» благополучної господарської системи.