13.3. Тенденції розвитку світових інтеграційних процесів

Сучасні тенденції у розвитку світового господарства, які характеризуються глобалізацією економіки, її транснаціоналізацією, інноваційно-технологічною орієнтацією, загостренням екологічних проблем, посиленням торговельно-фінансової та кредитної експансій, зумовлюють гостру необхідність міждержавного регулювання економічних процесів на основі економічної інтеграції.

Інтеграція − процес або дії, спрямовані на створення системи з окремих взаємопов'язаних складових, які не є самодостатніми і функціонують лише як елементи підсистеми чи блоки єдиної системи.

Одна з найважливіших цілей економічної інтеграції— використання переваг міждержавного поділу праці, спеціалізації і кооперування виробництва для досягнення загальних стратегічних і поточних інтересів країн, що інтегруються. У зв'язку з цим треба відзначити особливу роль регіональних інтеграційних об'єднань.

Аналіз світового досвіду регіоналізації господарства показує, що формування замкнутих регіональних угруповань може призвести до неефективного функціонування національних економік. Водночас регіональні об'єднання, відкриті для співробітництва з іншими групами, здатні забезпечити раціональніший розвиток економіки країн-учасниць таких об'єднань і можуть успішно сприяти поступовому формуванню свого роду федеративних і конфедеративних утворень, що відповідає сучасним світовим тенденціям.

Проте треба зазначити, що створення зон вільної торгівлі не вносить принципових змін у світову економіку. Об'єднання країн в економічні блоки не означає незаперечного процесу в реалізації ідей вільної торгівлі чи капітуляції перед протекціоністськими принципами.

13.4. Вплив інтеграційних процесів на формування ринків товарів, послуг і капіталу

Передумовами існування сучасного світового ринку завжди є міжнародний поділ праці і взаємовигідність обміну. Для того, щоби країна могла торгувати на світовому ринку, вона мусить мати експортні ресурси, тобто запаси конкурентоспроможних товарів і послуг, що мають попит на світовому ринку, валютні чи інші засоби оплати імпорту, а також розвинуту зовнішньоторговельну інфраструктуру: транспортні засоби, складські приміщення, засоби зв'язку та інші компоненти, необхідні для забезпечення процесу товарообороту.

Ринок успішно функціонує там, де пропорційно розвиваються усі його інститути та інструменти, тобто банківсько-кредитна сфера, фінансовий сектор, грошовий і фондовий ринки. Їх рівень повинен відповідати потребам розвитку ринкових відносин, пропорціям попиту і пропозиції на ринках товарів, праці і капіталу.

Розвиток інтеграційних процесів завжди випливає на підтримку інвестиційної діяльності, що забезпечує:

• зростання експорту товарів і послуг в інші країни;

• стабільний імпорт дефіцитних товарів і послуг переважно тих видів, що їх не виробляють на вітчизняних підприємствах;

• підвищення конкурентоспроможності виробничого, технологічного і наукового потенціалу, у тому числі за рахунок кооперації із зарубіжними партнерами, створення спільних підприємств і транснаціональних компаній.

Такі інвестиційні заходи, якщо їх здійснювати на взаємовигідній основі, дають змогу збільшувати міждержавний товарообіг і стабілізувати зростання ВВП. Сьогодні економічна інтеграція не може здійснюватися директивними методами, її прискорення повинно орієнтуватися на реальні економічні інтереси, отримання взаємної вигоди за дотримання рівноправних відносин сторін, що не допускають обмеження національних суверенітетів.